Постанова

від 18.03.2011 по справі 2а-25220/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 18 березня 2011 р.                                                             справа № 2а-25220/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:  13 год.39 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді  Наумової К.Г.

при секретарі          Чухляк О.О.

Постановлена  у нарадчій  кімнаті  о   13 год. 39 хв.    

Донецький окружний адміністративний суд   у складі судді  Наумової  К.Г.

При секретарі судового засідання –  Чухляк О.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні  адміністративну справу

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали» с.Рай-Алексадрівка Слов’янського  р-ну

до – Слов»янської об»єднаної  державної  податкової інспекції Донецької області м.Слов»янськ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю                                                      

представників сторін                             

від позивача – Вініченко Н.В. (за довір.)

від відповідача – Полторацька Т.В.(за довірен.)

Товариство з обмеженою відповідальністю  «Будматеріали» (надалі - позивач) звернулось до Донецького  окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слов’янської об’єднаної  державної  податкової інспекції Донецької області (надалі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000412341/1 від 05.05.2010р. та №000042234/1 від 05.05.2010р.

Додатковою заявою від 17.03.2011р. позивач уточнив номер оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким донараховано податкове зобов’язання  з податку на додану вартість та просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення  №0000422341/1 від 05.05.2010р.

Позивач обґрунтовує дані позовні вимоги наступним.

Позивач вважає, що відповідачем необґрунтовано, без достатніх правових підстав, встановлено заниження податку на прибуток за вказаний період та з податку на додану вартість. Позивач зазначив, що як зазначено в акті перевірки, повідомлення про проведення перевірки вручено бухгалтеру лише 30.12.2009р., тобто, за день до проведення перевірки, що є грубим порушенням норм чинного законодавства. Позивач зазначив, що з акту перевірки не вбачається, на підставі яких саме бухгалтерських документів та показників, відображених у бухгалтерському обліку, перевіряючими було зроблено висновок про заниження зобов»язань з податку на прибуток.

Висновок про порушення норм ст..5 ч.2 п.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» був зроблений перевіряючими на підставі помилкових   припущень про безпідставне списання тари.

Використання тари при здійсненні робіт  по упаковці  добувної крейди підтверджується актами на списання тари, затвердженими директором позивача Конобоєвим І.В.

Стосовно порушення п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач зазначив, що сума податку на додану вартість, яка була сплачена у вартості витрат на тару, віднесена до складу податкового кредиту, оскільки ці витрати прямо пов’язані  з господарською діяльністю позивача, тара в повному обсязі використана в межах господарської діяльності.

ДПІ проти позову заперечує, посилаючись на ті обставини, що при проведенні перевірки було проведено співставлення(помісячно) у кількісному виразі оприбуткованої готової продукції(рахунок Дт 26 «Готова продукція») та кількості списаної тари(контейнера, піддони, мішки) для пакування виробленої крейди (Кт 204 «Тара і тарні матеріали») , вартість якої було віднесено до складу валових витрат. При співставленні було встановлено перевищення  кількості списаної тари, та необхідної для пакування виробленої крейди, при цьому, вартість всієї списаної тари позивачем було віднесено до складу валових витрат виробництва, пов»язаних з пакуванням виробленої для реалізації крейди та до податкового кредиту по ПДВ. ДПІ зазначила, що позивачем в порушення вимог чинного законодавства  не проведено корегування вартості тари, використання якої не було пов’язано  з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, в результаті чого занижено приріст балансової вартості запасів на загальну суму 242431 грн. Крім того, відповідач зазначив, що сума заниження податкового зобов’язання  з податку на прибуток крім зобов’язання, пов’язаного з використанням тари, містить також суми заниження внаслідок не проведення корегування вартості ТМЦ, використаних у 4 кварталі 2008 року на поліпшення основних засобів в розмірі 2399 грн. та у зв’язку  з використанням паливно-мастильних матеріалів для легкового транспорту та матеріалів для поліпшення та ремонту основних фондів в сумі 444 грн., але позивачем ці суми не оскаржуються .   

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером №06959732  та як платник податків перебуває на податковому обліку у Слов’янській  об’єднаній  державній  податковій інспекції Донецької області.

Слов’янською об’єднаною  державною податковою інспекцією Донецької області на підставі направлень №001551 від 29.12.2009р., №000037 від 20.01.2010р. було здійснено  планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р., за наслідками якої складений акт  від 02.02.2010 р. №594/23-3-06959732.

Висновком акту перевірки було встановлено суму заниження податку на прибуток  у розмірі 70731 грн. та податку на додану вартість у розмірі 55792 грн.

На зазначений акт перевірки позивачем були надані заперечення від 05.02.2010р. за №2370/10.

ДПІ, розглянувши наведені заперечення, надіслала позивачеві лист  №4936/10/23-313-3 від 10.02.2010р. щодо розгляду заперечень, у якому  просить вважати пункти 1,2 висновку акту перевірки наступним чином:

-          сума заниження податку на прибуток   - 61318 грн.

-          сума заниження податку на додану вартість  - 50553 грн.  

На підставі  акту перевірки ДПІ були прийняті:

                     - податкове повідомлення-рішення №0000412341/0 від 13.02.2010р., яким  позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено  суму податкового зобов‘язання з податку на прибуток в сумі 81696,80 грн., у тому числі основний платіж – 61318,00 грн.,  штрафні ( фінансові) санкції в сумі 20378,80грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно  п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”;

- податкове повідомлення-рішення №0000422341/0 від 13.02.2010 р., яким  позивачеві згідно  підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено  суму податкового зобов‘язання з податку на додану вартість в сумі 75829,50грн., у тому числі основний платіж – 50553,00 грн.,  штрафні ( фінансові) санкції в сумі 25276,50грн. Фінансові санкції застосовані до позивача на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Рішенням Слов’янської об’єднаної державної податкової адміністрації Донецької області №16977/10/25-0-113-3 від 22.04.2010р. за результатами розгляду первинної скарги позивача в порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення №0000412341/0 від 13.02.2010р., №0000422341/0 від 13.02.2010р.  були залишені без змін.

На підставі наведеного рішення, ДПІ були складені податкові повідомлення-рішення №0000412341/1 від 05.05.2010р. та №0000422341/1 від 05.05.2010р.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області №11130/10/25-013-5 від 02.07.2010р. за результатами розгляду повторної скарги позивача в порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення №0000412341/1 від 05.05.2010р. та №0000422341/1 від 05.05.2010р. були залишені без змін, а скарга позивача – без задоволення..

За результатами адміністративного оскарження відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення  №0000412341/2 від 27.07.2010р. №0000422341/2.

По податковому повідомленню-рішенню №0000412341/1 від 05.05.2010р.

Із змісту акту перевірки вбачається, що підставою для визначення позивачеві суми податкового зобов‘язання з податку на прибуток  послужив висновок податкового органу про те, що позивачем в порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було занижено податок на прибуток в сумі 61318 грн., у т.ч. за 3 квартал 2008 року в сумі 14085 грн., 4 квартал 2008 року в сумі 6043 грн., 2 квартал 2009 року в сумі 6683 грн., 3 квартал 2009 року в сумі 34507 грн .

Як вбачається з акту перевірки та листа №4936/10/23-313-3 від 10.02.2010р., однією із підстав для визначення позивачеві податку на прибуток послужив висновок податкового органу про те, що  позивачем не проведено корегування тари , використання якої не пов»язано з підготовкою, організацією , веденням виробництва, продажем продукції. Позивач відніс до складу валових витрат тару(контейнера, піддони, мішки)списану в значній кількості на витрати виробництва, яка перевищує необхідну кількість тари для фасування виробленої крейди, в результаті чого занижено приріст балансової вартості запасів на загальну суму 242431 грн., у т.ч. за 3 квартал 2008р. в сумі 56339 грн., 4 квартал 2008 р. в сумі 21331 грн., 1 квартал 2009р. в сумі 38334 грн., 2 квартал 2009р. в сумі 84998 грн., 3 квартал 2009р. в сумі 41429 грн.(з урахуванням отриманих додаткових матеріалів від контрагентів постачальників по поставленій тарі).

Використання ТМЦ по вищевказаному порушенню у перерахунку балансової вартості запасів проводиться шляхом виключення вартості таких ТМЦ по графі 4 «Запаси, використані у негосподарській діяльності» додатку К1/1 таблиці 1 «Розрахунок приросту(убутку) балансової вартості запасів « декларації з податку на прибуток.

Перевіркою встановлено, що позивач в перевіряємий період проводив списання тари актами списання тари, складеними комірником підприємства та відображених у зворотно-сальдових відомостях по рахунку 204 «Тара і тарні матеріали» . Бухгалтерська проводка Дт23-КТ204. Акти списання тари керівником підприємства не затверджені. В ході перевірки підприємством не були надані технічний регламент, технічні умови, стандарти, класифікатори  та інші первинні документи, підтверджуючі обґрунтованість списання тари.В документах на відвантаження готової продукції(видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури) підприємство не відображує тару.В ході проведення перевірки було проведено перерахунок списаної тари відповідно до кількості виробленої крейди.Бухгалтерська проводка Дт26-Кт23.Таке використання ТМЦ у перерахунку  балансової вартості запасів проводиться шляхом виключення вартості таких ТМЦ по графі 4 «Запаси, використані у негосподарській діяльності» додатка К1/1 Таблиці 1 декларації з податку на прибуток. Відповідачем було направлено запит  №1285/10/23-313-2 від 18.01.2010р. на надання копій підтверджуючих документів, що стосується даного порушення, який отримала головний бухгалтер Гарафонова О.І. 21.01.2010р. Постачальниками тари були :ТОВ «Метал-сервіс», ТОВ «Витан-плюс», ТОҐВ «Макстиль-союз», ТОВ ПКФ «Інтеркомплект», ТОВ «ТД Технотон», ТОВ «ТКФ «РК-Альянс».

При перевірці відображених у рядку 01.2 декларацій «Приріст балансової вартості запасів» показників за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р. у загальній сумі 465441 грн. встановлено, що при визначенні приросту запасів позивач при оцінці убутку запасів в бухгалтерському обліку використовує метод – ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів, який передбачено стандартом 9 «Запаси», які обліковуються на бухгалтерських рахунках: 201 «Сировина та матеріали», 201.1 «Сировина(крейда комова), 203 «ПММ», 201 «Тара і тарні матеріали», 205 «Будівельні матеріали», 207 «Запасні частини», 209 «Інші матеріали», 26 «Готова продукція».

З акту перевірки вбачається, що підставою для визначення позивачеві суми податкового зобов‘язання з податку на прибуток  послужив висновок податкового органу про те, що позивачем в порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було занижено податок на прибуток в сумі 70731 грн., у т.ч. за 3 квартал 2008 року в сумі 14084 грн., 4 квартал 2008 року в сумі 15453 грн., 2 квартал 2009 року в сумі 6688 грн., 3 квартал 2009 року в сумі 34506 грн.

Розрахунок приросту(убутку) балансової вартості запасів у додатку №6 до акту перевірки.

Розрахунок списань тари наведений у додатку №5 до акту перевірки.

Зазначені розрахунки були підписані посадовими особами позивача та відповідача(том 2 арк..77-78 , 82-84 справи).

У зв»язку з допущеною відповідачем арифметичною помилкою, після здійсненого перерахунку ДПІ складені нові додатки №5 та №6 , які містять іншу інформацію, а саме суми необґрунтовано списаної тари  на виробництво було значно зменшено.

Зазначені розрахунки посадовими особами позивача не підписані(том 2 арк.75-76,79-81справи).

З матеріалів справи вбачається наступне.

Основним видом діяльності позивача є добування вапняку, гіпсу, крейди.

В ході проведення перевірки було проведено співставлення (помісячно) у кількісному виразі  оприбуткованої готової продукції та використаної для фасування тари, в результаті якого було встановлено перевищення кількості списаної тари кількості тари, необхідної для пакування виробленої крейди.Так, з 01.07.2008р. по 30.09.2009р. при загальній кількості оприбуткованої готової продукції(крейди) 12280,7 тон було списано м»яких контейнерів (місткість одного контейнера 1000 кг.) 9931 шт., мішків поліпропіленових(місткість одного мішку 25-30 кг.) 153160 шт. та піддонів дерев»яних(місткість одного піддону 1000 кг.) фасованої крейди в мішках 8791 шт.(технічні умови та технічний регламент до перевірки не були надані).Перевіркою було зроблено розрахунок  списання тари для пакування виготовленої готової продукції у кількості 12280,7 тон крейди з урахуванням місткості тарних матеріалів. Згідно цього розрахунку для пакування виготовленої крейди потрібно: м»яких контейнерів 9551 шт., мішків поліпропіленових 109209 шт. та дерев»яних піддонів 2731 шт.В результаті чого було встановлено, що зайво списано на використання у виробництво м»яких контейнерів 380 шт., мішків поліпропіленових 43951 шт. та дерев»яних піддонів 6060 шт.    

З пояснень відповідача щодо невідповідності кількості списаної позивачем тари обсягом видобутої крейди у період з липня 2008 року по вересень 2009 року включно вбачається, що згідно розрахунку, зробленого відповідачем на підставі поданих позивачем зворотно-сальдових відомостей по рахунках 26,204 та актів списання тари, вбачається, що  з урахуванням місткості тари, нормою завантаження та кількістю виробленої крейди встановлено значні розбіжності між даними підприємства та даними перевірки, на підставі чого було зроблено висновок в акті перевірки про заниження позивачем приросту балансової вартості запасів на загальну суму 242431,0 грн., що призвело до заниження  податку на прибуток на 61318,0 грн.

За правилами п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено п.п. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином,  необхідною умовою включення витрат до складу валових є їх використання у власній господарській діяльності.

П. п. 5.9 ст. 5 Закону передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Пункт 5.9 ст.5 Закону враховує  приріст(убуток) тільки п»яти видів виробничих запасів:сировини, матеріалів , комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів.До складу матеріалів включаються одноразова тара і тарні матеріали, які обліковуються на субрахунку 204, є складовою частиною готової продукції, якщо за умовами продажу готова продукція продається в упаковці(тарі).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за № 271/7592 “Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання” затверджено, зокрема, додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток - Таблиця 1. Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів, яка заповнюється на підставі пункту 5.9 статті 5 Закону № 334 та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044.

Валові витрати, які не пов’язанні з господарською діяльністю підлягають обов’язковому коригуванню. Таке коригування проводиться через перерахунок за пунктом 5.9. статті 5 Закону № 334, а саме: вартість товарно-матеріальних цінностей, використаних не в господарській діяльності, відображається у графі 4 таблиці 1 “Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів”додатка К1/1 до декларації. Цим валові витрати уточняються, в результаті чого, вартість товарно-матеріальних цінностей, які не використовуються в господарській діяльності не потрапляють до валових витрат. 

П. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246 и зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за N 751/4044 (надалі Положення) передбачено, що придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Згідно п. 4 Положення запаси – це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Згідно до пп.6.1 п.6  Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затв. наказом Міністерства фінансів України №2 від 10.01.2007р. підприємства, що використовують для пакування і транспортування запасів тару, строк корисного використання якої менше одного року, оцінюють придбану (отриману) тару за первісною вартістю в порядку, наведеному у підпункті 2.2 цих Методичних рекомендацій.

Вартість тари одноразового використання, відокремлена в супроводжуючих документах і оплачена окремо, та вартість неповоротної тари багаторазового використання до первісної вартості продукції не включаються, а оприбутковуються за чистою вартістю реалізації, якщо тара реалізується, або в оцінці можливого використання, якщо тара використовується на самому підприємстві.

Оцінку тари при вибутті відповідно до пп.6.3 п.6 цих рекомендацій здійснюють за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу/роздрібних цін.

Згідно до п.п.6.4 п.6 цих рекомендацій вартість тари при вибутті включається до:

виробничої собівартості готової продукції, якщо вона використовується для затарювання готової продукції безпосередньо в процесі виробництва;

витрат на збут, якщо вона використовується для затарювання товарів, готової продукції та інших запасів на складах;

собівартості реалізованих виробничих запасів, якщо її вартість не включена до первісної вартості реалізованої готової продукції, товарів, інших запасів, зазначена в супроводжуючих документах, окремою позицією і оплачена покупцем окремо.

Підпунктами 6.7, 6.8 п.6  рекомендацій визначено, зокрема, що непридатна для використання тара може бути списана за актом про її ліквідацію, який затверджується керівником підприємства.

Форма акта має містити обов'язкові реквізити, передбачені законодавством, а також інформацію про причини необхідності виведення з експлуатації тари, про можливість використання підприємством відходів від ліквідації (макулатура, дрова, металобрухт).

Сторонами визнаються ті обставини, що позивачем на підставі договорів, накладних, податкових накладних, які містяться в матеріалах справи, було придбано тару, а саме: м»які контейнери, мішки поліпропіленові та дерев»яні піддони, витрати за якими було віднесено до складу валових.

Акти на списання, які позивач надав до  матеріалів справи, складені членами комісії та затверджені керівником позивача Конобоєвим В.І.

З зазначених актів списання вбачається, що  було списано тару, використану у виробництві та на інші потреби, але розподіл між цими сумами відсутній, а саме не вказано, яка кількість була списана на виробництво, а яка на інші потреби.  

З акту перевірки та письмових пояснень відповідача, наданих у судовому засіданні 02.03.2011р., вбачається, що під час планової перевірки позивачем були надані інші акти списання тари, складені одноособово комірником підприємства, не затверджені керівником.  

          Сторонами визнано, що кількість та вартість тари у цих актах співпадає.

          ДПІ під час проведення розрахунку необхідної тари первісно було враховано, що один мішок містить  30 кг. крейди . Заперечення до акту та пояснення до акту   мстять у собі інформацію про те, що місткість мішків 25-30кг. Після цього ДПІ було проведено перерахунок використаної тари , виходячи з того, що один мішок містить 25 кг крейди.

          Під час розгляду справи позивачем не  надано доказів того, що розрахунок ДПІ зроблено неправильно.

          До матеріалів справи не надано доказів(технічний регламент, тощо), які підтверджують, що фасування крейди здійснюється в іншій кількості тари, ніж наведено у розрахунку ДПІ.

          Позивачем також не надано доказів псування тари або отримання бракованої тари, ведення претензійної роботи з цього приводу.  

           За правилами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Позивачем висновки податкового органу стосовно віднесення до складу валових витрат вартості списаної тари, не пов»язаною з господарською діяльністю позивача, в результаті чого занижено приріст балансової вартості на загальну суму 242431 грн. ,  не спростовані.

Судом не приймається посилання позивача на постанову Донецького окружного адміністративного суду по справі №2а-16161/10/0570 від 25.08.2010р. ,  з огляду на наступне.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від  25.08.2010р. по справі №2а-16161/10/0570(набрало законної сили 24.09.2010р. після розгляду апеляційною інстанцією) скасовані  податкові повідомлення-рішення №0001182341/0 від 05.05.2010р. за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій у сумі 225324грн.00коп., у т.ч. за основним платежем 160269 грн.00 коп., за штрафними(фінансовими) санкціями у сумі 65028 грн.00 коп. та №0001192341/0 від 05.05.2010р. за платежем:податок на додану вартість по вітчизняних товарах(роботах, послугах) у сумі 189253 грн.50 коп., у т.ч. за основним платежем 129169грн.00коп., за штрафними(фінансовими) санкціями у сумі 63084 грн.00 коп.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем на підставі акту невиїзної перевірки №2533/23-3006959732 від 21.04.2010р., яким встановлено порушення позивачем  п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого  зроблено висновок про заниження податку на прибуток в сумі 160296,0 грн. та з податку на додану вартість в сумі 189253 грн.50 коп.

Зазначеним  актом перевірки встановлено,  що в порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, заниження суми приросту балансової вартості запасів на сума 883 613 грн. відбулося в результаті не проведення корегування тари, використання якої не підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Згідно до пояснень відповідача,  по справі №2а-16161/10/0570 були встановлені факти щодо списання позивачем всієї тари, в той час коли обставинами по цій справі є встановлення факту  кількості  тари, яка використана у виробництві.

Згідно розрахунку донарахованої суми податкового зобов»язання та штрафних санкцій, наданих відповідачем, сума донарахованого податкового зобов»язання з податку на прибуток  в цій частині становить 60607 грн. та  застосовані штрафні санкції в сумі   20023грн. 30 коп.

З огляду на зазначене,  висновок відповідача стосовно того, що позивачем  занижено податок на прибуток в сумі 60607 грн. підтверджується зібраними по справі доказами.

Штрафні санкції з податку на прибуток застосовані ДПІ на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», приписами якого встановлено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на зазначене, правомірність нарахування позивачеві суми податку на прибуток в розмірі 60067 грн. призводить до правомірності застосування штрафних санкцій в розмірі 20023 грн.30 коп.

Податкове зобов»язання з податку на прибуток також визначено на підставі  висновку податкового органу про те, що позивачем в порушення п.п.5.2.1 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткуувпння прибутку підприємств» у 4 кварталі 2008 року не проведено корегування використаних ТМЦ на поліпшення основних засобів по рахунку 281 «Товари», в результаті чого занижено приріст балансової вартості запасів на суму 2399 грн.

Крім того, по графі 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності» додатку К1/1 до рядка 04.2 декларації з податку на прибуток позивачем не в повному обсязі відображено корегування запасів з використанням   паливно-мастильних матеріалів для легкового транспорту, в результаті чого у 4 кварталі занижено приріст балансової вартості товарів на суму 444 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від  25.08.2010р. по справі №2а-16161/10/0570 (набрала законної сили 24.09.2010р. після розгляду апеляційною інстанцією) вирішений спір між  Товариством з обмеженої відповідальністю «Будматеріали» до Слов»янської ОДПІ , та скасовано  податкове повідомлення-рішення №0001182341/0 від 05.05.2010р. за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій у сумі 225324грн.00коп., у т.ч. за основним платежем 160269 грн.00 коп., за штрафними(фінансовими) санкціями у сумі 65028 грн.00 коп.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було прийняте Слов»янською ОДПІ на підставі невиїзної позапланової перевірки , оформленої актом перевірки №2533/23-3-06959732.

Цією постановою встановлені наступні обставини.

На підставі наказу Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції “Про проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Будматеріали” від 9 квітня 2010 року № 436, у зв’язку з тим, що від позивача до податкового органу надійшла первинна скарга на податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2010 року № 0000412341/0 та № 0000422341/0, була проведена позапланова виїзна перевірка позивача. В наказі зазначено, що проведення позапланової виїзної перевірки викликано необхідністю врахування нових наданих первинних документів, які не були враховані плановою виїзною документальною перевіркою з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року (акт № 594/23-3-06959732 від 2 лютого 2010 року).

21 квітня 2010 року на підставі направлення на перевірку  від 9 квітня 2010 року №000325  Слов’янською об’єднаною державною податковою інспекцією здійснена невиїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року, з урахуванням планової виїзної перевірки, яка оформлена актом №  594/23-3-06959732 від 2 лютого 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 21 квітня 2010 року № 2533/23-3-06959732 .

За результатами перевірки керівником податкового органу 5 травня 2010 року згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001182941/0, яким позивачу визначена сума податкового зобов’язання з податку на прибуток у загальному розмірі 225 324 грн. 00 коп., у тому числі 160 296 грн. 00 коп. - за основним платежем та 65 028 грн. 00 коп. - за штрафними санкціями за порушення підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств).

Наведеним рішенням суду були розглянуті обставини щодо встановленого актом перевірки   від 21 квітня 2010 року № 2533/23-3-06959732 порушення позивачем 5.2.1 пункту 5.2., пункту 5.9. статті 5 Закону № 334, в частині не проведення корегування використаних ТМЦ на поліпшення основних засобів в 4 кварталі 2008 року, в результаті чого занижено приріст балансової вартості запасів на суму 2 399 грн. та підпункту 5.2.1 пункту 5.2., пункту 5.9. статті 5 Закону № 334,  яке полягає в тому, що позивачем не в повному обсязі відображено корегування запасів з використання паливно-мастильних матеріалів по графі 4 “Запаси, використані не в господарській діяльності”додатку К1/1 до рядка 04.2. декларації з податку на прибуток , в результаті чого  занижено приріст балансової вартості запасів на суму 444 грн. у 4 кварталі 2008 року.

Зазначені суми донарахованого податку були включені до податкового повідомлення-рішення №0001182341/0 від 05.05.2010р., яке судом скасовано.

          Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно розрахунку донарахованої суми податкового зобов»язання та штрафних санкцій, наданих відповідачем, на суму заниженого податку на прибуток в розмірі 2399 грн. донараховано податкове зобов»язання в розмірі 600 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 50% у  сумі 300 грн., а на суму заниженого податку на прибуток в розмірі 444 грн. донараховано податкове зобов»язання в розмірі 111 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 50% у сумі 55,50 грн.Загальна сума податкового зобов»язання становить 711 грн. та штрафні санкції в розмірі 355,50 грн.

Таким чином, визначення позивачеві суми податкового зобов»язання з податку на прибуток в розмірі 711 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 111 грн. є необґрунтованим.

Позивач також посилається на ті обставини, що повідомлення на проведення перевірки було вручено бухгалтеру лише 30.12.2009р., за день до проведення перевірки, тобто відповідачем було порушено порядок проведення перевірки.

Судом не приймаються до уваги зазначені посилання, з огляду на наступне.

Згідно до вимог ст. 111   Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (дія Закону на дату проведення перевірки ) плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Таким чином, обов»язковою умовою проведення перевірки є надіслання письмового повідомлення про проведення перевірки.

В акті перевірки зазначено, що позивачу було надіслано  поштою повідомлення про проведення виїзної планової перевірки  10.12.2009р. №62521/10/23-313-4, тобто майже за 20 днів до проведення перевірки.     

З огляду на зазначене, порядок проведення перевірки відповідачем не порушено.

Враховуючи зазначене, податкове повідомлення-рішення №0000412341/1 від 05.05.2010р.в частині  донарахованої суми податкового зобов»язання з податку на прибуток в розмірі 711 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 355,50 грн. не може вважатись обґрунтованим та законним і підлягає скасуванню, а відповідно позовні вимоги  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000412341/1 від 05.05.2010р.  в цій частині підлягають  задоволенню .

          Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування  повідомлення-рішення №0000412341/1 від 05.05.2010р.в частині  донарахованої суми податкового зобов»язання з податку на прибуток в розмірі 60607 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 20023грн. задоволенню не підлягають.

По податковому повідомленню-рішенню №0000412341/1 від 05.05.2010р.

З акту перевірки  вбачається, що підставою нарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 50553 грн. стало порушення позивачем  п.п. 7.4.1. п.п.7.4.4 п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон про ПДВ), в результаті чого занижено  податок на додану вартість, у тому числі:  у липні 2008р. на   5626 грн.,  серпні 2008 року – 2837грн.,  вересні 2008 року – 2805 грн., листопаді 2008 року – 2748 грн., грудні 2008 року – 3586 грн., січні 2009 року – 3113 грн., лютому 2009 року – 3902 грн., березні 2009 року – 652 грн., квітні 2009 року – 2294 грн., травні 2009 року  - 6862 грн., червні 2009року  – 7843 грн., липні 2009 року – 2297 грн., серпні 2009 року – 2734 грн., вересні 2009 року –3254 грн.   

Вказане порушення, на думку ДПІ, виникло внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту вартості тари(контейнери, піддони та мішки), які не використані у межах господарської діяльності.

Перевіркою встановлено, що позивач у податкових деклараціях з  податку на додану вартість за перевіряємий період відносив суми ПДВ до складу податкового кредиту за тару(контейнери, піддони та мішки), списаної в значній кількості на витрати виробництва , яка перевищує необхідну кількість тари для фасування виробленої крейди для реалізації, відповідно не пов»язаною з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, отриманих від ТОВ «Метал-сервіс», ТОВ «Витан-плюс», ТОҐВ «Макстиль-союз», ТОВ ТКФ «Інтеркомплект», ТОВ «ТД Технотон», ТОВ «ТКФ «РК-Альянс».

Дане порушення встановлено при співставленні зворотно-сальдових відомостей по рахункам 204 «Тара і тарні матеріали», 206 «Готова продукція» з первинними документами(акти списання тари, акти випуску готової продукції).Слов»янською ОДПІ було направлено запит(вих.№1285/10/23-313-2 від 18.01.2010р.) на надання копій підтверджуючих документів, що стосується даного порушення(запит отримала головний бухгалтер Гарафонова О.І. 21.01.2010р.)

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит –це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

          П.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.. 7 цього Закону встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

          Як було встановлено вище, позивачем до складу валових витрат було віднесено витрати на придбання тари, яка перевищує необхідну кількість для фасування виробленої крейди, що обумовлює і неправомірність включення податку на додану вартість до податкового кредиту по придбанню зазначеної тари.

Таким чином, визначення позивачеві податку на додану вартість в розмірі 50553,00 грн. є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства.

Штрафні санкції з з податку на додану вартість застосовані ДПІ також на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судом встановлено, що позивачу  нарахувано податок на додану вартість у сумі 50553грн., що обумовлює  правомірність застосування відповідних штрафних санкцій у сумі 25276грн.50 коп.

За таких підстав, позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000422341/1 від 05.05.2010р.,  задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Ч. 1. ст.. 11  КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40коп.  підлягають  відшкодуванню позивачу за рахунок  коштів Державного бюджету у сумі 0 грн. 02коп. пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»,

ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов  Товариства з обмеженою відповідальністю  «Будматеріали» до Слов»янської об»єднаної державної  податкової інспекції Донецької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000412341/1 від 05.05.2010р. та №0000422341/1 від 05.05.2010р. задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Слов»янської об»єднаної державної  податкової інспекції Донецької області №0000412341/1 від 05.05.2010р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю  «Будматеріали» нарахований податок на прибуток підприємств в сумі  61318 грн. та  застосовані штрафні санкції в сумі   20378,80 грн. у загальній сумі у сумі 81696,80 грн. в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 711 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 355грн.50 коп. на загальну суму 1066грн.50 коп.

У задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення Слов»янської об»єднаної державної  податкової інспекції Донецької області №0000422341/1 від 05.05.2010р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Будматеріали» визначений податок на додану вартість в сумі  50553,00 грн. та застосовані  штрафні санкції в сумі 25276,50грн. у загальній сумі 75829,50 грн. та податкового повідомлення-рішення  №0000412341/1 від 05.05.2010р. в частині нарахованого податку на прибуток підприємств в сумі  60607 грн. та  застосованих штрафних санкцій в сумі   20023грн. 30 коп. у загальній сумі у сумі 80630 грн. 30 коп. -  відмовити.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  «Будматеріали» витрати по сплаті судового збору  у сумі 0 грн. 02 коп.

 Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

   Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

   У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

   Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.  

   Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

 Скарга подається на ім’я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено та  підписано 23 березня 2011 р.

Суддя                                                                                      Наумова К.Г.