Ухвала

від 11.02.2014 по справі 2а-25220/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Наумова К.Г.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року справа №2а-25220/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Яманко В.Г., Васильєвої І.А., за участі секретаря судового засідання Гонтаренко М. Е., представника позивача Камінської Д.В., за довіреністю від 10.02.2014 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будматеріали" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2011 р. у справі № 2а-25220/10/0570 (головуючий І інстанції Наумова К.Г.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будматеріали" до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будматеріали» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000412341/1 від 05.05.2010р. та №000042234/1 від 05.05.2010р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2011 року позовні вимоги задоволені частково. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області №0000412341/1 від 05.05.2010р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Будматеріали» нарахований податок на прибуток підприємств в сумі 61318 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 20378,80 грн. у загальній сумі 81696,80 грн. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 711 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 355грн.50 коп. на загальну суму 1066грн.50 коп., відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області №0000422341/1 від 05.05.2010р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Будматеріали» визначений податок на додану вартість в сумі 50553,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 25276,50грн. у загальній сумі 75829,50 грн. та податкового повідомлення-рішення №0000412341/1 від 05.05.2010р. в частині нарахованого податку на прибуток підприємств в сумі 60607 грн. та застосованих штрафних санкцій в сумі 20023грн. 30 коп. у загальній сумі у сумі 80630 грн. 30 коп.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, вважає, що судом першої інстанції не надана належна оцінка доказам, не враховані обставини, що мають значення для справи.

Представник позивача в судовому засіданні доводи викладені в апеляційній скарзі підтримав, вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких відповідач обґрунтував безпідставність скарги та просив розглянути справу без участі представника, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будматеріали" зареєстровано як юридична особа, є платником податків та перебуває на податковому обліку у Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області.

Слов'янською обєднаною державною податковою інспекцією Донецької області на підставі направлень №001551 від 29.12.2009р., №000037 від 20.01.2010р. було здійснено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р.

За наслідками вищезазначеної перевірки відповідачем складений акт від 02.02.2010 р. №594/23-3-06959732. Відповідно до висновків перевірки встановлені порушення позивачем:

1) пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» «283/97-ВР від 22.05.1997 р. зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 70731 грн., в тому числі по періодах: за 3 квартал 2008 року в сумі 14084 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 15453 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 6688 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 34506 грн., та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 1 півріччя 2009 року на суму 96599 грн.;

2) п.п.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997р. із змінами і доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 55792 грн., в тому числі по періодам: липень 2008 р. - 5625 грн.; серпень 2008 р. - 2837 грн.; вересень 2008 р. - 2805 грн.; листопад 2008 р. - 2751 грн.; грудень 2008 р. - 11111 грн.; січень 2009 р. - 3116 грн.; лютий 2009 р. - 3902 грн.; березень 2009 р. - 654 грн.; квітень 2009 р. - 2294 грн.; травень 2009 р. - 6861 грн.; червень 2009 р. - 7843 грн.; липень 2009 р. - 2296 грн.; серпень 2009 р. - 2737 грн.; вересень 2009 р. - 960 грн;

3) п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст.4, п. 8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV із змінами і доповненнями, в зв'язку з чим занижено податок з доходів фізичних осіб за листопад 2008 р. у сумі - 20,14 грн., п.6.3.2 п.6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV із змінами і доповненнями, в зв'язку з чим занижено податок з доходів фізичних осіб за липень 2007 р. у сумі - 38,63 грн.;

4) п.8-1 Розділу II Закону України № 309-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 03.06.2008р. із змінами та доповненнями занизило норматив по платі за користування надрами для видобування корисних копалин, що призвело до заниження податкового зобов'язання в сумі 22429,83 грн., в тому числі по періодах: 2 квартал 2009 р. - 10316,06 грн.. 3 квартал 2009 р. - 12113,77 грн.

Таким чином, висновком акту перевірки було встановлено суму заниження податку на прибуток у розмірі 70731 грн. та податку на додану вартість у розмірі 55792 грн.

На зазначений акт перевірки позивачем були надані заперечення від 05.02.2010р. за №2370/10. За результатами розгляду заперечень ДПІ листом №4936/10/23-313-3 від 10.02.2010р. щодо розгляду заперечень, зазначило, що просить вважати пункти 1,2 висновку акту перевірки наступним чином: -сума заниження податку на прибуток - 61318 грн.; сума заниження податку на додану вартість - 50553 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки ДПІ були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №0000412341/0 від 13.02.2010р., яким позивачеві згідно підпункту "б" п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 81696,80 грн., у тому числі основний платіж 61318,00 грн., штрафні ( фінансові) санкції в сумі 20378,80грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами";

- податкове повідомлення-рішення №0000422341/0 від 13.02.2010 р., яким позивачеві згідно підпункту "б" п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 75829,50грн., у тому числі основний платіж 50553,00 грн., штрафні ( фінансові) санкції в сумі 25276,50грн. Фінансові санкції застосовані до позивача на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позивачем на зазначені податкові повідомлення-рішення подано скаргу до Слов'янської об'єднаної державної податкової адміністрації Донецької області.

Рішенням Слов'янської об'єднаної державної податкової адміністрації Донецької області №16977/10/25-0-113-3 від 22.04.2010р. за результатами розгляду первинної скарги позивача в порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення №0000412341/0 від 13.02.2010р., №0000422341/0 від 13.02.2010р. були залишені без змін.

На підставі наведеного рішення, ДПІ були складені податкові повідомлення-рішення №0000412341/1 від 05.05.2010р. та №0000422341/1 від 05.05.2010р.

Позивачем на податкові повідомлення-рішення подано повторну скаргу до Державної податкової адміністрації у Донецькій області.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області №11130/10/25-013-5 від 02.07.2010р. за результатами розгляду повторної скарги позивача в порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення №0000412341/1 від 05.05.2010р. та №0000422341/1 від 05.05.2010р. були залишені без змін, а скарга позивача без задоволення..

За результатами адміністративного оскарження відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення №0000412341/2 від 27.07.2010р. №0000422341/2.

Відповідно до апеляційної скарги позивач оскаржує постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000422341/1 від 05.05.2010р. про нарахування податку на додану вартість в сумі 50553,00 грн. та застосуваня штрафних санкції в сумі 25276,50грн. у загальній сумі 75829,50 грн. та податкового повідомлення-рішення №0000412341/1 від 05.05.2010р. в частині нарахованого податку на прибуток підприємств в сумі 60607 грн. та застосованих штрафних санкцій в сумі 20023грн. 30 коп. у загальній сумі у сумі 80630 грн. 30 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені вищезазначеної частини позовних вимог виходив з того, що позивачем до складу валових витрат було віднесено витрати на придбання тари, яка перевищує необхідну кількість для фасування виробленої крейди, що обумовило заниження позивачем податку на прибуток та неправомірність включення податку на додану вартість до податкового кредиту по придбанню зазначеної тари.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи в період досліджуваних судом правовідносин, повинні застосовуватись норми Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.2004 року (які втратили чинність з 01.01.2011 року)

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000412341/1 від 05.05.2010р. в частині нарахованого податку на прибуток підприємств в сумі 60607 грн. та застосованих штрафних санкцій в сумі 20023грн. 30 коп. у загальній сумі у сумі 80630 грн. 30 коп., колегія суддів зазначає наступне.

За правилами п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено п.п. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.9 ст. 5 Закону передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Пункт 5.9 ст.5 Закону враховує приріст(убуток) тільки п'яти видів виробничих запасів:сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів. До складу матеріалів включаються одноразова тара і тарні матеріали, які обліковуються на субрахунку 204, є складовою частиною готової продукції, якщо за умовами продажу готова продукція продається в упаковці(тарі).

Колегія суддів зазначає, що з аналізу вказаних норм вбачається, що, необхідною умовою включення витрат до складу валових є їх використання у власній господарській діяльності.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за № 271/7592 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання" затверджено, зокрема, додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток - Таблиця 1. Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів, яка заповнюється на підставі пункту 5.9 статті 5 Закону № 334 та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044.

Валові витрати, які не пов'язанні з господарською діяльністю підлягають обов'язковому коригуванню. Таке коригування проводиться через перерахунок за пунктом 5.9. статті 5 Закону № 334, а саме: вартість товарно-матеріальних цінностей, використаних не в господарській діяльності, відображається у графі 4 таблиці 1 "Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів"додатка К1/1 до декларації. Цим валові витрати уточняються, в результаті чого, вартість товарно-матеріальних цінностей, які не використовуються в господарській діяльності не потрапляють до валових витрат.

Пунктом 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246 и зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за N 751/4044 (надалі Положення) передбачено, що придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Згідно п. 4 Положення запаси це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Згідно до пп.6.1 п.6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затв. наказом Міністерства фінансів України №2 від 10.01.2007р. підприємства, що використовують для пакування і транспортування запасів тару, строк корисного використання якої менше одного року, оцінюють придбану (отриману) тару за первісною вартістю в порядку, наведеному у підпункті 2.2 цих Методичних рекомендацій.

Вартість тари одноразового використання, відокремлена в супроводжуючих документах і оплачена окремо, та вартість неповоротної тари багаторазового використання до первісної вартості продукції не включаються, а оприбутковуються за чистою вартістю реалізації, якщо тара реалізується, або в оцінці можливого використання, якщо тара використовується на самому підприємстві.

Оцінку тари при вибутті відповідно до пп.6.3 п.6 цих рекомендацій здійснюють за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу/роздрібних цін.

Згідно до п.п.6.4 п.6 цих рекомендацій вартість тари при вибутті включається до: виробничої собівартості готової продукції, якщо вона використовується для затарювання готової продукції безпосередньо в процесі виробництва; витрат на збут, якщо вона використовується для затарювання товарів, готової продукції та інших запасів на складах; собівартості реалізованих виробничих запасів, якщо її вартість не включена до первісної вартості реалізованої готової продукції, товарів, інших запасів, зазначена в супроводжуючих документах, окремою позицією і оплачена покупцем окремо.

Підпунктами 6.7, 6.8 п.6 рекомендацій визначено, зокрема, що непридатна для використання тара може бути списана за актом про її ліквідацію, який затверджується керівником підприємства.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що витрати придбаної тари включаються до складу валових витрат, в разі її використання у власній господарській діяльності та списання за результатами такого використання.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, перевіркою повноти визначення податку на прибуток було встановлено заниження позивачем податку.

Відповідно до матеріалів справи позивачем на підставі договорів, накладних, податкових накладних, було придбано тару, а саме: м'які контейнери, мішки поліпропіленові та дерев'яні піддони, витрати за якими було віднесено до складу валових. Зазначені обставинами підтвердженні матеріалами справи, сторонами не спростовуються та не оспорюються.

Зазначена тара була використана у виробництві та на інші потреби та списана позивачем для пакування виробленої крейди в спірний період.

Списання тари підтверджується актами на списання складені членами комісії та затверджені керівником позивача Конобоєвим В.І.

Разом з цим з вказаних актів не вбачається розподіл між цими сумами списання, а саме не вказано, яка кількість була списана на виробництво, а яка на інші потреби.

Як вбачається з матеріалів справи, під час планової перевірки позивачем були надані інші акти списання тари, складені одноособово комірником підприємства, які не затверджені керівником. При цьому кількість та вартість тари у цих актах співпадає з показниками вказаними в актах затверджених керівником позивача.

Колегія суддів зазначає, що дерев'яні піддони є тарою багаторазового використання та повинні враховуватись на бухгалтерському субрахунку 115 «Інвентарна тара», де обліковується наявність та рух інвентарної тари яка використовується як господарський інвентар. У разі продажу готової продукції разом і дерев'яними піддонами це повинно оговорюватись в угоді на поставку продукції, які не надані позивачем. В документах на відвантажений готової продукції (видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури) підприємство не відображає дерев'яні піддони, як тару та не виставляє додатково рахунки за використання піддонів.

Тобто, дерев'яні піддони, як тара багаторазового використання, передбачає неодноразове використання у власній господарській діяльності та віднесення до балансової вартості запасів, списання якої здійснюється в разі псування або браку такої тари.

Відповідно до матеріалів справи в ході проведення перевірки відповідачем було проведено співставлення (помісячно) у кількісному виразі оприбуткованої готової продукції (рахунок Дт 26 «Готова продукція») та використаної (списаної) тари (контейнера, піддони, мішки) для пакування виробленої крейди (рахунок Кт 204 «Тара і тарні матеріали»), яка була віднесена до складу валових витрат. (Дт 23 «Виробництво» - Кт 201.1 «Крейда комова», Кт 204 «Тара і гарні матеріали», Дт 26 «Готова продукція» - 23 «Виробництво»).

З 01.07.2008 р. по 30.09.2009 р. при загальній кількості оприбуткованої готової продукції (крейди) 12280,7 тон було списано м'яких контейнерів (місткість одного контейнера 1000 кг.) 9931 шт., мішків поліпропіленових (місткість одного мішку 25-30 кг.) 153160 шт. та піддонів дерев'яних(місткість одного піддону 1000 кг.) фасованої крейди в мішках 8791 шт.(технічні умови та технічний регламент до перевірки не були надані).

Перевіркою було зроблено розрахунок списання тари для пакування виготовленої готової продукції у кількості 12280,7 тон крейди з урахуванням місткості тарних матеріалів. Згідно якого, для пакування виготовленої крейди потрібно: м'яких контейнерів 9551 шт., мішків поліпропіленових 109209 шт. та дерев'яних піддонів 2731 шт.

Тобто, в результаті співставлення, було встановлено перевищення кількості списаної тари кількості тари, необхідної для пакування виробленої крейди, а саме, зайво списано на використання у виробництво: м'яких контейнерів 380 шт., мішків поліпропіленових 43951 шт. та дерев'яних піддонів 6060 шт.

З наведеного вбачається, що позивачем не використовувались в господарській діяльності певні товарно-матеріальні цінності, а саме тара яка була списана понад кількість необхідну для провадження господарської діяльності, вартість якої була віднесена позивачем до валових витрат.

З врахуванням вищезазначених вимог законодавства, вартість не використаних в господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей не потрапляє до валових витрат та повинна бути віднесена до балансової вартості запасів.

Відповідно до матеріалів, згідно розрахунку, зробленого відповідачем на підставі поданих позивачем зворотно-сальдових відомостей по рахунках 26,204 та актів списання тари, вбачається, що з урахуванням місткості тари, нормою завантаження та кількістю виробленої крейди встановлено значні розбіжності між даними підприємства та даними перевірки, на підставі чого було зроблено висновок в акті перевірки про заниження позивачем приросту балансової вартості запасів на загальну суму 242431,0 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 61318,0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ під час проведення розрахунку необхідної тари первісно було враховано, що один мішок містить 30 кг. крейди. Заперечення до акту та пояснення до акту мстять у собі інформацію про те, що місткість мішків 25-30кг. Після цього ДПІ було проведено перерахунок використаної тари , виходячи з того, що один мішок містить 25 кг крейди.

Під час розгляду справи позивачем не надано доказів того, що вищезазначений розрахунок ДПІ зроблено неправильно.

До матеріалів справи не надано доказів (технічний регламент, тощо), які підтверджують, що фасування крейди здійснюється в іншій кількості тари, ніж наведено у розрахунку ДПІ та доказів псування тари або отримання бракованої тари.

Колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта щодо не віднесення піддонів до тари, оскільки, як вже зазначалось дерев'яні піддони є тарою багаторазового використання та відповідно до матеріалів справи зазначена тара була використана позивачем у виробництві та списана для пакування виробленої крейди в спірний період, тобто, в даному випадку мова йде про обґрунтованість використання та подальшого списання вказаної тари.

Колегія суддів на підставі наявних матеріалів справи погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем списано тари понад кількість, що була потрібна для фасування фактично виробленої крейди, вартість якої було віднесено до складу валових витрат виробництва, пов'язаних з пакуванням виробленої для реалізації крейди та до податкового кредиту по ПДВ.

З врахуванням викладеного позивачем не спростовані висновки податкового органу стосовно віднесення до складу валових витрат вартості списаної тари, не пов'язаною з господарською діяльністю позивача, в результаті чого занижено приріст балансової вартості на загальну суму 242431 грн.

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, позивачем в порушення пп. 5,2,1 п. 5.2, п. 5,9 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» не проведено корегування вартості тари, використання якої не було пов'язано підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 60607 грн.

Оскільки судом встановлено обґрунтованість дій відповідача щодо встановлено занижено позивачем податок на прибуток в сумі 60607 грн., штрафні санкції з податку на прибуток застосовані відповідаччем на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», застосовані відповідачем правомірно.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000422341/1 від 05.05.2010р., яким визначений податок на додану вартість в сумі 50553,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 25276,50грн. у загальній сумі 75829,50 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.1.4 ст.1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями (який був чинний на момент спірних правовідносин) (далі Закон 168/97-ВР) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, що передбачено пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

При чому п.п.7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до матеріалів справи позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за спірний період відносив до складу податкового кредиту суми ПДВ за тару (контейнери, піддони та мішки), отриману від ТОВ «Метал-сервіс», ТОВ «Витан-плюс», ТОҐВ «Макстиль-союз», ТОВ ТКФ «Інтеркомплект», ТОВ «ТД Технотон», ТОВ «ТКФ «РК-Альянс» та списану на витрати виробництва для фасування виробленої крейди.

Колегія суддів зазначає, оскільки, встановлено списання тари понад кількість, що була потрібна для фасування фактично виробленої крейди за вимог пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, позивач не мав право віднесення сум податків, сплачених при її придбанні, до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в зазначений період, що привело до завищення, податкового кредиту та заниження податку, що підлягав сплаті до бюджету в сумі 50553 грн.

Оскільки, судом встановлено обґрунтованість висновків відповідача стосовно заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 50553 грн., застосування штрафних санкції ДПІ на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у сумі 25276грн.50 коп. також є правомірним.

Відповідно до ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будматеріали" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2011 р. у справі № 2а-25220/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2011 р. у справі № 2а-25220/10/0570 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 13 лютого 2014 року.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва