Постанова

від 14.06.2007 по справі 22/138

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/138

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2007р.                                                                                 Справа №  22/138

за позовом   Прокурора Лохвицького району Полтавської області в інтересах держави в особі  Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі, м. Лохвиця

до відповідача Дочірнього підприємства "Лот-1", м. Лохвиця

про  стягнення 115899  грн. 40 коп.

                                                                                  Суддя   Георгієвський В.Д.

Представники:

від позивача:  Туник О.Д., дор. № 1 від 15.01.2007р.

від відповідача:  Верескун Л.Л., дор. б/н від 16.05.2007р.

від прокуратури: Лядецька О.В.

Суть справи:  розглядається позовна заява про стягнення 115899 грн. 40 коп. по страхових внесках  на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування станом на 20.03.2007р.

Позивач на позові наполягає.

Відповідач проти позову заперечує, з мотивів, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи,  заслухавши представників сторін, суд, Встановив:

Відповідно до Закону України "Про  загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" № 1058-1У від 09.08.2003 р., Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджена Постановою Правління ПФУ від 19.12.2003 р. " 21-1 та зареєстрована в Мінюсті України 16.01.2004 р. за № 64/8663), Закону України "Про збір на обов"язкове державне пенсійне страхування", Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов"язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України (затверджена Постановою Правління ПФУ від 19.10.2001 р. № 16-6 та зареєстрована в Мінюсті України 29.11.2001 р. за № 998/6189), платники щомісяця складають розрахунок суми страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування, в якому  зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків.

Станом на 20.03.2007р. відповідач не сплатив позивачу страхових внесків в розмірі  82468,40 грн.

          Відповідно до п.6 ст.20 Закону України "Про  загальнообов"язкове державне пенсійнне страхування" страхувальники зобов"язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

          Згідно  ст. 106 Закону відповідачу нараховані фінансові  санкції в розмірі 33431 грн. (акт № 45 від 15.11.2006р. та рішення  № 556 від 20.11.2006р. додається).

          Отже, позивач прохає суд стягнути з відповідача 115899,40 грн.

          Відповідач проти стягнення вищезазначеної суми заперечує,  мотивуючи тим, що ДП "Лот-1" є платником єдиного  податку, тобто користується правом спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського  обліку та звітності, яка згідно ст. 11  Закону України "Про державну підтримку малого  підприємництва" № 2063 від 19.10.2000р. передбачає заміну встановлених законодавством  податків та зборів (обов"язкових платежів) сплатою єдиного податку.

          Відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" ДП "Лот-1" є страхувальником і відповідно до даного закону є працедавцем.

          Відповідно до п. 1 ст. 8 Заключних положень Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" страхові внески сплачуються страхувальниками застрахованими особами по ставках, передбачених Законом України  "Про збір на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997р. №400/97ВР.

          Крім того, п. 6 Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб"єктів малого підприємництва" передбачено, що суб"єкт малого підприємництва, який  платить єдиний податок, не є  платником збору на обов"язкове державне  пенсійне страхування. Вказаним Указом також передбачено, що суб"єкти підприємницької  діяльності сплачують єдиний податок щомісячно на рахунок відділення Державного казанчейства України, а останні перераховують до Пенсійного фонду 42% від суми сплаченого  єдиного  податку.

          Ч. 1 ст. 18 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що розмір страхових внесків, у тому числі  розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює  Верховна Рада України відповідно  до страхувальників і застрахованих осіб за результатами  актуарних  розрахунків, виходячи  з того, що вони повинні  забезпечувати  надання  особам  пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим  Законом, а також покриття адміністративних витрат  для забезпечення  функціонування системи загальнообов"язкового державного пенсійного страхування . Проте ці положення не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у зв"язку з тим,  що Верховна Рада України не встановила  розміру страхових внесків, як це передбачено ч. 1 ст. 18 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

          Проаналізувавши  матеріали справи,  суд  дійшов висновку, що  позовні вимоги підялгають задоволенню з наступних підстав:

          позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування  обліку та звітності, передбаченій Указом Президента  України від 03.07.1998р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва" в редакції Указу Президента України від 28.06.1999р. № 746/99.

          Преамбула  Закону № 1058-ІV, розробленого відповідно до Конституції України та Основ законодавства України Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", визначає  принципи, засади і механізми функціонування системи  загальнообов"язкового  державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплат пенсій, надання соціальних послуг з коштів  Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування  накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування  довічних пенсій або одноразових  виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей  та іншим особам, передбаченим  цим Законом.

          Відповідно ст. 1 Закону № 1058-ІУ, страхувальники-роботодавці та інші особи, які відповідно до цього  Закону сплачують страхові  внески на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування.

          Сфера  дії Закону № 1058-ІУ поширюється на відносини, що виникають між суб"єктами системи  загальнообов"язкового  державного  пенсійного  страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках,  передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов"язкового державного пенсійного  страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов"язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків (ст. 5  Закону № 1058-ІУ).

          Роботодавцями згідно з п. 1 ст. 14 Закону № 1058-ІУ є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об"єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші  відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об"єднань громадян, профспілок, політничних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки  із застрахованими особаим), фізичні особи - суб"єкти підприємницької діяльності та інші  особи, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб"єктів  підприємницької  діяльності, які обрали  особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують  працю фізичних осіб на умовах трудового  договору (контракту) або на  інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового  характеру, - для осіб, зазначених у п.п. 1, 10, 15 ст. 11 цього Закону.

          Стаття 15 Закону № 1058-ІУ передбачає, що платниками страхових внесків до солідарної системи  є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону.

          Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону №  1058-ІУ страхувальник  зобов"язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

          Відповідно до ст. 18 Закону № 1058-ІУ страхові внески є цільовим загальнообов"язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку,  встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших  обов"язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески  не можуть зарахуватися до  Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду  або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися  пільги з нарахування  та сплати страхових внесків або звіьнення  від їх сплати.

          Частина 6 ст. 20 Закону № 1058-ІУ передбачає, що страхувальники зобов"язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних  днів із дня  закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п. 1 ст. 14 цього Закону, є календарний місяць.

          Відповідно до пп. 1 ч.8 розділу ХУ "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІУ страхові внески, що перераховуються до солідарної системи сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і у порядку, визначених цим Законом та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов"язкове державне пенсійне страхування"  для відповідних платників збору.

          Статтею 1 Закону України "Про збір на обов"язкове державне пенсійне страхування"  встановлено перелік осіб, що є платниками збору на обов"язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, відповідно до п.1 ст. 1 цього Закону, платниками збору на обов"язкове державне пенсійне страхування є суб"єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об"єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об"єднання громадян та інші юридичні особи.

          Стаття 4  Закону України "Про  збір на обов"язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що для платників збору, визначених п.1 та п. 2 ст. 1 цього Закону встановлюється ставка збору в розмірі 32,3 відсотки від об"єкта оподаткування.

          Указ Президента  України від 03.07.1998р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва" в редакції Указу Президента  України від 28.06.1999р. № 746/99 передбачає, що суб"єкти підприємницької діяльності- юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа  наступного місяця на окремий рахунок відділлень Державного казанчейства України.

          Відділення  Державного  казначейства України наступного дня після надходження коштів  перераховують суми єдиного  податку у таких розмірах:

          - до  Державного бюджету України - 20 відсотків;

          - до місцевого бюджету - 23 відсотки;

          - до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

          - на обов"язкове соціальне  страхування - 15 відсотків  (у тому числі до Державного фонду сприяння  зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкоодування  витрат, які  здійснюються відповідно  до законодавства у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності, а також  витрат, зумовлених народженням та похованням. При цьому суб"єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, неє платником збору на обов"язкове державне пенсійне страхування.

          Тобто, вказаним вище Указом Президента України регулюються відносини пов"язані зі сплатою податків, зборів інших обов"язкових платежів, що складають систему оподаткування. Страхові ж внески, як зазначалося вище, не відносяться  до складу податків, інших обов"язкових платежів, що складають систему оподаткування.

          Аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що  позивач був зобов"язаний у 2005р. на загальних підставах нарахувати та сплачувати страхові внески за ставкою 32,3 відсотки  від суми фактичних витрат на оплату праці своїх працівників.

          Відповідно до Роз"яснень Пленуму Верховного суду України, викладених  у п.1 постанови від 29.12.1976р. № 11 "Про судове рішення" із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних  правовідносин.

          Згідно ст. 129 п. 4 ч. 3 Конституції України, ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна  довести ті обставини, на яких  вона грунтується її вимога та заперечення.

          Згідно ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які  фактичні  дані, на підставі  яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення  для правильного вирішення справи. Ці дані  встановлюються судом на підставі  пояснень сторін.

          З врахуванням вищевикладеного, керуючись, ст.ст.  158-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

          2.Стягнути з  Дочірнього підприємства "Лот-1"  (37200, м. Лохвиця, вул. Журавського, 30, р/р 26009203101 в АБ "Полтава-банк" МФО 331489, код 31935857):

          -  на користь  Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі  (вул. Перемоги, 15, м. Лохвиця, Полтавська область, 37200, р/р 25609301286 в ОПЕРВ Полтавського  облуправління ВАТ "Державний ощадний банк України" МФО 331467, код 22532217 вул. Бастіона - 9, м. Київ) -  115899,40 грн. боргу;

          -  в доход державного бюджету (отримувач: УДК у м. Полтава, ЗКПО: 34698804, банк: ГУДКУ у Полтавській області м. Полтава, МФО 831019, р/р 31118095700002, код бюджетної класифікації: 22092200) -  1158 грн. 99 коп. судового збору.

3. Видати виконавчі листи після набрання  цією постановою  законної сили.

                    Суддя                                                  Георгієвський В.Д.

Постанова може бути оскаржена згідно ст. 186 КАС України та набитрає законної сили згідно ст. 254 КАС України.