Постанова

від 20.07.2007 по справі 17/49

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/49

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2007                                                                                Справа №17/49

час прийняття  11 год 15 хв.

м. Полтава

        за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічно-ремонтний завод" ,м. Кременчук

до   Кременчуцької  об'єднаної державної  податкової інспекції, м. Кременчук

про  визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 04.04.2007 р. №0001622301/0/792, №00016323010/793, №0001642301/0/56.

Суддя  Ю.О. Коршенко

        секретар     І.В.Заріцька

Представники:

від позивача:  Толкачов С.А., дов. у справі

від відповідача:  Лазоренко І.В., Переяслівець В.М., Кіпря В.О., дов-ті у справі

від порокуратури Ленець О.О.

Суть спору: Розглядається позов   ТОВ „Механічно – ремонтний завод”, м. Кременчук до Кременчуцької ОДПІ про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 04 квітня 2007 року №0001622301/0/792, №0001632301/0/793 та №0001642301/0/56, винесених на підставі акту перевірки Кременчуцької ОДПІ №180/23-120/13951984 від 26 березня 2007 року „Про результати планової виїзної комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю “Механічно – ремонтний завод”  код ЄДРПОУ – 13951984 за період з  01.07.2004р. по 30.09.2006 року”.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що внаслідок неправильного застосування Кременчуцькою ОДПІ норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» підприємству безпідставно визначено податкові зобов'язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежами: „податок на прибуток приватних підприємств” в сумі 563 762 грн. (в т.ч., основний платіж –  375 841 грн. та штрафна санкція – 187 921 грн.); „податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах)” в сумі 714 059 грн. (в т.ч., основний платіж – 476 039 грн. та штрафна санкція – 238 020 грн.) та зменшено суму бюджетного відшкодування за платежем „податок на додану вартість” в сумі 14 510 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на ті обставини, що Кременчуцькою ОДПІ безпідставно визначено порушення підприємством пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.2.1, 7.2.6, п.7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5, п.7.4 ст.7  Закону України «Про податок на додану вартість» по операціях придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів підприємства. На думку позивача, ТОВ„Механічно – ремонтний завод” виконано всі вимоги чинного законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту, та у підприємства є всі передбачені законодавством і належними чином складені документи, що підтверджують придбання товарів та виконаних робіт: договори, акти виконаних робіт, накладні, податкові накладні, платіжні доручення на оплату товарів та робіт, які є підставою для включення витрат до складу валових, а ПДВ до податкового кредиту.

Кременчуцька ОДПІ ( відповідач )  позовні вимоги відхилила з тих підстав, що при проведені перевірки  ТОВ „Механічно – ремонтний завод” за період з 01.07.2004р. по 30.09.2006 року встановлені порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» щодо формування валових витрат та податкового кредиту.

Кременчуцька ОДПІ вважає, що валові витрати та податковий кредит підприємства не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають   значення для розгляду справи , суд     в с т а н о в и в   :

Кременчуцькою ОДПІ була проведена планова виїзна комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ “Механічно – ремонтний завод”  за період з 01.07.2004р. по 30.09.2006 року., за результатами якої був складений акт №180/23-120/13951984 від 26 березня 2007 року „Про результати планової виїзної комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю “Механічно – ремонтний завод”  код ЄДРПОУ – 13951984 за період з  01.07.2004р. по 30.09.2006 року”.

04 квітня 2007 року заступником керівника Кременчуцької ОДПІ Любченко А.А. на підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення – рішення: № 0001622301/0/792, про донарахування податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 375 841 грн. та штрафної санкції в розмірі 187 921 грн.; №0001632301/0/793 - про донарахування податку на додану вартість в розмірі 476 039 грн. та штрафної санкції в розмірі 238 020 грн.; №0001642301/0/56 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 14 510 грн.

ТОВ “Механічно – ремонтний завод” оскаржило  податкові повідомлення-рішення в судовому порядку.

Перевіривши вказані матеріали справи суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог ТОВ “Механічно – ремонтний завод” та безпідставність винесення податкових повідомлень - рішень від 04 квітня 2007 року №0001622301/0/792, №0001642301/0/56 та частково повідомлення - рішення від 04 квітня 2007 року №0001632301/0/793.

Висновок суду ґрунтується на наступному  :

Актом перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при здійсненні операцій з придбання робіт у підприємства ПП «Дніпросервіс» (м. Дніпропетровськ), в зв'язку з чим донараховано податок на прибуток в розмірі 375 841 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 187 921 грн.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із змісту вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вбачається, що підставою для не включення витрат до складу валових витрат є випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, які непідтверджені документально.

Судом досліджені копії документів, що стосуються господарських операцій позивача з ПП «Дніпросервіс»: договори про виконання робіт, акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення тощо, які досліджувались і при документальній перевірці позивача.

Як встановлено судом, протягом перевіряємого періоду позивач відповідно до договорів про виконання робіт отримував від ПП «Дніпросервіс» роботи з термообробки металевих конструкцій.

Виконання сторонами умов договорів підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними та платіжними дорученнями на оплату позивачем придбаних робіт. Зазначені обставини не спростовуються відповідачем та відображені в акті перевірки.

Наявні у справі документи договори та первинні документи, складені за результатами проведених операцій за вказаними договорами, - є первинними документами у розумінні                       ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Зазначені документи є чинними, містять усі передбачені законодавством реквізити та не визнані недійсними у встановленому законом порядку. Відповідач зазначених обставин не спростував, доказів, які б доводили протилежне, суду не представив.

Отже, висновок відповідача про те, що ТОВ «Механічно – ремонтний завод» включило до складу валових витрат витрати, понесені у зв'язку з оплатою вартості робіт з порушенням вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки вказані витрати підтверджені документально, тобто з дотриманням вимог зазначеної норми Закону.

Висновки відповідача про недійсність первинних документів, виписаних                               ПП «Дніпросервіс», та відповідно не підтвердження ними валових витрат позивача, у зв'язку  з тим, що вони підписані за допомогою факсиміле – не можуть прийматися судом з огляду на наступне.

Стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми, виду чи змісту документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

У частині другій ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені ст. 9 Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За своєю формою наявні в матеріалах справи документи відповідають вимогам статті                9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, відповідно до п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за N 168/704, документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Тобто, законодавством, що регулює ведення бухгалтерського обліку, дозволяється складання документів із застосуванням факсиміле або іншого способу посвідчення первинних документів.

Крім того, п. 5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Таким чином, лише у тому разі, коли у пунктах зазначеного вище Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним. В Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" не зазначено про неможливість підтвердження валових витрат документами, які підписані із застосуванням факсиміле або іншим способом посвідчення.

Також судом відхиляється як необґрунтований висновок Кременчуцької ОДПІ про відсутність доказів фактичного надання позивачу робіт контрагентом, оскільки надання робіт підтверджується усіма необхідними первинними документами. Крім того, встановлення фактів надання робіт та відображення їх в податковому обліку ПП «Дніпросервіс» підтверджується довідкою Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 20 березня 2007 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Дніпросервіс» (код 30189535) з питань правових відносин з ТОВ «Механічно – ремонтний завод» за період січень – березень, травень – липень 2006», на яку посилається Кременчуцька ОДПІ в акті перевірки.

З огляду на викладене, висновок відповідача про завищення ТОВ «Механічно – ремонтний завод» валових витрат по операціях придбання робіт у ПП «Дніпросервіс» та порушення пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, фактичних обставинах справи та є помилковим. У зв'язку з відсутністю порушення податкового законодавства відсутні і підстави для застосування штрафних санкцій.

Актом перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги пп. 7.2.1, 7.2.6, п.7.2,                пп. 7.4.1, 7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при здійсненні операцій придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств ПП «Дніпросервіс»                                        (м. Дніпропетровськ), ПП “Плотина» (м. Дніпропетровськ) та ТОВ “Укргазгеологія» (м. Київ), в зв'язку з чим донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 476 039 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 238 020 грн., а також зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 14 510 грн.

Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлені обов'язкові вимоги щодо змісту податкової накладної. Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону право на складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно з положеннями підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", єдиною підставою, яка унеможливлює включення до податкового кредиту підприємства будь-яких витрат по сплаті податку – є включення витрат, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як встановлено судом, протягом спірного періоду позивач відповідно до укладених договорів отримував від ПП «Дніпросервіс» (м. Дніпропетровськ)" роботи з термообробки металевих конструкцій. На дотримання пп. 7.2.1 та пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"  ПП «Дніпросервіс», якій є зареєстрованим платником податку на додану вартість, надав позивачу належними чином оформленні податкові накладні, які містять усі передбачені Законом реквізити. Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку на додану вартість, сплачені позивачем у зв'язку з придбанням робіт у вищезазначеного контрагента, були включені ним до податкового кредиту. Роботи, які отримувало ТОВ “Механічно – ремонтний завод” від ПП “Дніпросервіс”, були пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Отже позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру. Тому висновки відповідача про не підтвердження податкового кредиту та порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є необґрунтованим і судом не приймаються.

В акті перевірки також зазначено, що в порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту позивачем віднесено податок на додану вартість по податкових накладних, які складені з порушенням, а саме податкові накладні виписані ПП "Плотина" (м. Дніпропетровськ) оформлені факсимільним підписом.

Судом встановлено, що протягом спірного періоду позивач відповідно до укладеного договору отримував від ПП “Плотина” металопродукцію. Отримання позивачем продукції та проведення оплати за неї підтверджується відповідними первинними документами (договором, накладними, платіжними дорученнями тощо). На весь обсяг поставленої продукції, відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”, ПП “Плотина” видало позивачу податкові накладні.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зазначено в акті перевірки, на момент перевірки позивача всі включені ним до податкового кредиту суми підтверджені податковими накладними, однак вищезазначені накладні були підписані з боку продавця факсимільним підписом.

Відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 N 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, в якому зазначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Інших підстав для визнання податкової накладної фіктивною або недійсною діючі нормативні акти, які регулюють порядок нарахування, сплати податку на додану вартість та складання податкової накладної, не передбачають.

Крім того, відповідно до п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за N 168/704, документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення.

ПП “Плотина” на момент проведення з ним господарських операцій було зареєстроване платником ПДВ у встановленому законом порядку. Сума ПДВ, яку ТОВ “Механічно – ремонтний завод” поставило до податкового кредиту згідно з отриманими податковими накладними, була сплачена контрагенту в повному обсязі. Податкові накладні надані контрагентом позивача  складені у відповідності з вимогами пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо їх оформлення.

Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем при придбанні товарів, та включених до податкового кредиту на підставі вказаних вище податкових накладних, складених підприємством ПП „Плотина”.

Крім того, на думку Кременчуцької ОДПІ, позивач не мав права відносити до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням природного газу у ТОВ “Укргазгеологія” (м. Київ), оскільки постачальник надав неналежним чином оформленні податкові накладні.

Вказаний висновок Кременчуцької ОДПІ на діючому законодавстві не ґрунтується і спростовується положеннями підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про ПДВ”, який встановлює єдину підставу, яка унеможливлює включення до податкового кредиту підприємства будь-яких витрат по сплаті податку – включення витрат, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено, що в період з листопаду 2005 року по червень 2006 року позивач придбавав у ТОВ «Укргазгеологія» (м. Київ) природний газ. Постачальник, якій є зареєстрованим платником ПДВ у встановленому законом порядку, надав ТОВ “Механічно – ремонтний завод” податкові накладні, які містять всі передбачені законом обов'язкові реквізити. В податкових накладних постачальником було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за ставкою 20 відсотків.  Позивач оплатив поставлений газ в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, окремим рядком в них зазначені суми податку на додану вартість, які сплачені в ціні придбаного газу. Тобто позивачем було виконано всі вимоги чинного законодавства щодо формування податкового кредиту.

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України. Діюче в Україні законодавство не передбачає відповідальності юридичних осіб (суб'єктів підприємницької діяльності) за невиконання податкових зобов'язань їхніми контрагентами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки тільки саме щодо цієї особи.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність фактів порушення позивачем законодавчо встановленого порядку формування валових витрат та податкового кредиту у податковому обліку по операціях придбання товарів (робіт, послуг) від контрагентів.

Поряд з цим, в обґрунтування збільшення податкових зобов'язань позивача, Кременчуцька ОДПІ в акті перевірки зазначила про завищення позивачем податкового кредиту на суму 447 грн., зазначивши про порушення позивачем вимог пп. 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при віднесенні до податкового кредиту податку на додану вартість по податковій накладній, що була вже включена до податкового кредиту в попередніх періодах.

Судом встановлено, що позивачем було включено до складу податкового кредиту в липні 2004 року податкову накладну № Кр-0000889 від 23.07.2003р. складену ВДСО при УМВС України в Полтавській області на суму податку на додану вартість 447 грн., яка вже була включена позивачем до складу податкового кредиту у липні 2003 року. Позивач зазначених обставин не спростував, доказів, які б доводили протилежне, суду не представив. Враховуючи вищезазначене, правомірним є зменшення відповідачем податкового кредиту з ПДВ за липень 2004 р. та донарахування податкового зобов'язання на суму 447 грн. і застосування штрафної санкції у відповідності з вимогами п. 17.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Виходячи з вимог пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року №2747-IV, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.  158-163  та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 04 квітня 2007 року №0001622301/0/792, №0001642301/0/56 повністю та податкове повідомлення - рішення від 04 квітня 2007 року №0001632301/0/793 частково, в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 713 389 грн. (основна сума -  475 592 грн., штрафна санкція – 237 797 грн.).

3. Стягнути з Державного бюджету України  на користь ТОВ «Механічно – ремонтний завод» (39610, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 3, р/р № 26002000003383, Полтавське відділення «Райффайзен банк Аваль» м. Полтава,                  МФО 331605, ЄДРПОУ 13951984) – 3,40 відшкодування витрат по сплаті держмита.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Видати виконавчий документ за заявою сторони  з набранням постановою законної сили. 

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

           Суддя                                                                                          Ю.О. Коршенко