Ухвала

від 20.03.2008 по справі 20-12/115

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

20-12/115

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

13 березня 2008 року   Справа № 20-12/115

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Волкова К.В.,

суддів                                                                      Черткової І.В.,

                                                                                          Щепанської О.А.,

секретар судового засідання                                        Рєвєнко М.Ю.

за участю представників сторін:

позивача: Іванова Анжеліка Вікторівна, довіреність №б\н від 16.06.07;

                         Вертій Наталя Анатоліївна, довіреність №б\н від 16.06.07;

відповідача: Сафронова Олена Олександрівна, довіреність №4/10-011/2007                                                   від 14.03.07;

                              Карпенко Лідія Євгенівна, довіреність №23/10-011/2007 від                                                             08.08.07;

                              Шамрей Дмитро Вячеславович, довіреність №5/10-011/2007 від                                                   16.04.07;

                              Чистякова Вікторія Вікторівна, довіреність №3/10-011/2007 від                                                   12.02.07;

прокурора: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Харченко І.А.) від 15 червня 2007 року у справі № 20-12/115

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна-С" (вул. Совєтська, 3, кв.1,Севастополь,99011)

до           Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя (вул. Пролетарська, 24,Севастополь,99014)

за участю прокурора міста Севастополя  (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)

про визнання дій незаконними, визнання податкового повідомлення-рішення №0000332340/0 від 02.07.2004 недійсним спонукання поновити по картці особливих рахунків суму бюджетного відшкодування в розмірі 105931,33 грн. та повернути суму штрафних санкцій списаних з картки особового рахунку по ПДВ.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування на 105.931,33грн. і застосування штрафних санкцій 12.373,50 грн., про визнання дій відповідача такими, що порушують права позивача, та про покладення на відповідача обов'язку поновити у картку особливого рахунку суми бюджетного відшкодування на 105.931,33 грн.

          Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 15 червня 2007 року у справі № 20-12/115 позов задоволено.

      Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати і у позові відмовити.

                    Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.08.2007 року за клопотанням Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя провадження у справі було зупинено до отримання копії рішення Приморського районного суду міста Одеси стосовно приватного підприємства "Укрконтакт" чи відповіді суду про відсутність рішення.

                    Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 25.01.2008 року у зв'язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Градову О.Г. на суддю Черткову І.В. Головуючим у справі призначено суддю Волкова К.В.

                    Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.02.2008 року провадження у справі поновлено.

                    Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 11.03.2008 року у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі у складі колегії було замінено суддю Дугаренко О.В. на суддю Щепанську О.А.

                    У судовому засіданні 11.03.2008 року представники податкової інспекції підтримали вимоги апеляційної скарги, представники позивача проти вимог апеляційної скарги заперечували та просили залишити без змін постанову суду першої інстанції. Прокурор у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

                    Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю прокурора, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

                    У судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.03.2008 року.

                    Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

                    Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя 02.07.2004 року було проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства щодо обґрунтованості бюджетного відшкодування податку на додану вартість товариством з обмеженою відповідальністю "Афіна-С" за періоди: липень-вересень 2000 року, квітень 2001 року, квітень 2002 року. По результатах перевірки був складений акт №11218/1-23-424 від 02.07.2004 року.

                    Перевіркою зокрема було встановлено порушення вимог пункту 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 9.2 статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість”, пункту 15.3 статті 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, в зв'язку з чим податковим органом виявлено завищення бюджетного відшкодування у розмірі 105931,30 грн., а також було списано суму переплат з податку на додану вартість, за якими сплив строк подання заяви про повернення, в розмірі 73904,33 грн.

                    На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000332340/0 від 02.07.2004 року про зменшення суми бюджетного відшкодування у картці особового рахунку платника податків у сумі 105931,33 грн. та застосування штрафних санкцій на цю суму відшкодування  у розмірі 12373,50 грн., які були списані з особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна-С".

                    Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

Згідно з актом перевірки, податковим органом при проведенні перевірки позивача було встановлено, що згідно даним книги обліку придбання товарів в квітні 2001 року та квітні 2002 року позивачем до складу податкового кредиту були включені суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним приватним підприємством „Укрконтракт”, сума податку на додану вартість  скала 24746,49 грн. та 7279,83 грн. відповідно.

При проведені перевірки на адресу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя надійшов перелік інформації про визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації свідоцтва платника податку на додану вартість, установчих документів та первісних документів приватного підприємства „Укрконтракт” станом на 05.02.2004 року, згідно з яким на обліку в Державній податковій інспекції у Приморському районі міста Одеси платник податку –приватне підприємство „Укрконтракт” –не знаходиться, податкові декларації надає з прочерками.

Відповідач в апеляційній скарзі вважає, що той факт, що контрагентом позивача у справі –приватним підприємством „Укрконтракт” –не надавалась звітність щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, є підставою вважати суми податкового кредиту за вказаними податковими накладними не підтвердженими.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 25.2 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 за №79, однією з підстав виключення платника податку з Реєстру платників податку на додану вартість і анулювання свідоцтва платника податку є винесення судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до акту перевірки рішенням Приморського районного суду міста Одеса скасовані установчі документи приватного підприємства „Укрконтракт” та свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту його реєстрації.

Проте, у матеріалах справи міститься акт Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеса №223 від 01.12.2005 року про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість приватного підприємства „Укрконтракт” №22812859, видане 30.05.2000 року, на підставі Ухвали господарського суду Одеської області від 21.08.2004 року у справі №32/137-04-5760 про визнання приватного підприємства „Укрконтракт” банкрутом, якою припинено юридичну особу - приватне підприємство „Укрконтракт”.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано доказів того, що установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість приватного підприємства „Укрконтракт” було визнано недійсним.

Крім того визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту держаної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Згідно з пунктом 9.6 статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість”, пункту 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість реєстрація платника податку на додану вартість дії до дати її анулювання.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, яки не визнає відповідач, приватне підприємство „Укрконтракт” знаходилось в Єдиному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

За таких обставин товариство з обмеженою відповідальністю "Афіна-С" не може нести відповідальність, як за несплату податків приватним підприємством „Укрконтракт”, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинними на момент розгляду справи положеннями частин 1,2 статті 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” було встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону, відповідають за дотриманням достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт10.2 статті 10 Закону України „Про податок на додану вартість”).

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Скасування в судовому порядку державної реєстрації приватного підприємства „Укрконтракт” не є підставою для визнання недійсними юридично значущих дій, здійснених ним з іншими суб'єктами господарювання, оскільки його контрагенти за договором не можуть нести відповідальність за відсутністю вини.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до   складу   податкового   кредиту,   залишаються   не   підтвердженими   зазначеними   цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у редакції, що діяла на дату віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 32027,00грн., було визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, як впливає з приписів даної правової норми, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України „Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду України від 10.06.2003 року, від 26.09.2006 року, у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 18.04.2006 року та роз'ясненнях Вищого адміністративного суду України „Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суд України про відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету”.

Щодо неправомірності списання сум переплат з податку на додану вартість з картки особливого рахунку у розмірі 73904,33 грн., то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. При цьому, платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Відповідно до підпункту 15.3 статті 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлюється  граничний строк для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування. Зазначена заява на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, може бути подана не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто в даному випадку підставою для відшкодування є виключно подання зави, якою в даному випадку є безпосередньо декларація з від'ємним значенням податкового зобов'язання, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, законодавчими актами України право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не обмежено та строк давності в даному випадку відсутній, в зв'язку з чим суми податку на додану вартість, які обліковуються як переплата в картці особового рахунку, задекларовані до відшкодування, не можуть бути списані внаслідок мінування терміну давності, а підлягають відшкодуванню за умови підтвердження їх матеріалами документальних перевірок (лист Державної податкової адміністрації України від 30.12.2005 року №26335/7/16-1217).

Крім того, відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання додаткової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Тобто, при визначенні суми штрафних санкції у розмірі 12373,50 грн. податковим органом був пропущений строк давності для притягнення до відповідальності та визначення суми податкового зобов'язання стосовно періодів липень-вересень 2000 року, квітень 2001 року.

                    Враховуючи викладене, судова колегія вважає неправомірним зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування та застосування штрафних санкцій на підставі податкового повідомлення-рішення №0000332340/0 від 02.07.2004 року, тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя.

                    Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

          2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 15 червня 2007 року у справі № 20-12/115 залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

                    Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                            К.В. Волков

Судді                                                                                          І.В. Черткова

                                                                                          О.А. Щепанська