Постанова

від 15.06.2007 по справі 20-12/115

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-12/115

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-12/115

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"15" червня 2007 р.  15:20                                                                                          м. Севастополь

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Афіна-С» (99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука,18 кв.46)

до: Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м.Севастополя (99058, м.  Севастополь,  вул. Пролетарська, 24)

за участю прокурора міста Севастополя,

Суддя Харченко І.А.,

при секретарі Єрмолаєвої О.Ю.,

Представники сторін

позивача  – Іванова А.В., довіреність б/н від 22.03.2007, представник;

відповідача –Чистякова В.В., довіреність №3/10-011/2007 від 12.02.2007, начальник юридичного  відділу;

                            Шамрей Д.В., довіреність №5/10-011/2007 від 16.04.2007, перший заступник начальника;

прокурор –Шаблін Є.І., посвідчення №490 від 21.03.2007;

Суть спору:

Позивач звернувся в порядку статей 104-106 Кодексу адміністративного судочинства України до господарського суду з позовної заявою до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання дій незаконними, визнання податкового повідомлення-рішення №0000332340/0 від 02.07.2004 недійсним, спонукання поновити по картці особливих рахунків суму бюджетного відшкодування в розмірі 105931,33 грн. та повернути суму штрафних санкцій списаних з картки особливого рахунку по ПДВ, посилаючись на те, що законодавством України право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не обмежено та строк давності в даному випадку відсутній.

У зв'язку з наведеним позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою від 21.03.2007 відкрито провадження у адміністративної справі № 20-12/115, призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою від 10.04.2007 закінчено підготовче провадження і призначена адміністративна справа № 20-12/115 до судового розгляду.

У процесі судового розгляду справи до участі у справі вступив прокурор міста Севастополя з боку ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя (вх. №19298 від 06.06.2007).

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення (вх. №11751 від 10.04.2007),  основні з них складаються у тому, що факт надходження до бюджету ПДВ, заявленого до відшкодування позивачем, результатами зустрічних перевірок постачальників не підтверджена.

Згідно  статей 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні представникам сторін та прокурору роз'яснені  процесуальні права та обов'язки.  

Розглянувши  матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представників сторін та прокурора,  суд,

в с т а н о в и в :

02 липня 2004 року Державної податкової інспекцією в Гагарінському районі м.Севастополя був складений акт №11218/1-23-424 про результати перевірки дотримання ТОВ «Афіна-С»вимог податкового законодавства щодо обґрунтованості бюджетного відшкодування податку на додану вартість за періоди липень-вересень 2000р., квітень 2001р., квітень 2002р. Згідно акту при попередньої перевірки встановлено порушення п.1.3,1.8 ст.1, пп..7.2.3 п.7.2, пп..7.4.5 п.7.4  ст.7, п.9.2 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в зв'язку з чим податковим органом виявлено завищення бюджетного відшкодування у розмірі 105931,30грн.  

За результатами перевірки 02 липня 2004 року ДПІ в Гагарінському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення №0000332340/0, яким ТОВ «Афіна-С»зменшено суму бюджетного відшкодування у картці особового рахунку платника податків у сумі 105931,33грн. та на цю суму відшкодування застосовані штрафні санкції у розмірі 12373,50грн., які були списані с особливого рахунку ТОВ «Афіна-С».

Згідно акту перевірки, ДПІ при проведенні перевірки позивача було встановлено, що згідно даним книги обліку придбання товарів в квітні 2001 р. та квітні 2002р. позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним ПП «Укрконтракт», на суму ПДВ 24746,49грн. та 7279,83грн. відповідно.

При проведені перевірки на адресу ДПІ в Гагарінському районі надійшов перелік інформації про визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації свідоцтва платника податку на додану вартість, установчих документів та первісних документів ПП «Укрконтракт»на 05.02.2004. На обліку в ДПІ м. Одеси платник не знаходиться, податкові декларації надає з прочерками.

ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя вважає, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача є наслідком не підтвердження сум податкового кредиту податковими накладними.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ зазначає, що згідно пп.7.2.4  п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.25.2 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 01.03.2000 №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429, з подальшими змінами та доповненнями, однією з підстав виключення платника податку з Реєстру платників податку на додану вартість і анулювання свідоцтва платника податку є винесення судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Рішенням Приморського районного району м. Одеса скасовані установчі документи ПП “Укрконтракт” та свідоцтво платника ПДВ з моменту його реєстрації.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарський справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд вважає необґрунтованим висновок ДПІ в Гагарінському районі м.Севастополя про не підтвердження ТОВ «Афіна-С»права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів контрагента позивача, ПП «Укрконтракт», вже після здійснення господарських операції, за якими їм були видані податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету контрагентом позивача. Угоди були здійснені у квітні 2001 року та 2002 року, а установчі документи були визнані недійсними вже у 2004 році. При цьому на дату видачі податкових накладних, ПП «Укрконтракт»було суб'єктом підприємницької діяльності та значилося на податковому обліку як платник податку на додану вартість.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту держаної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Згідно п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», п.25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість реєстрація платника податку на додану вартість дії до дати її анулювання.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент здійснення господарських операції, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, яки не визнає ДПІ в Гагарінському районі м.Севастополя, ПП «Укрконтракт»знаходилось в Єдиному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставинах ТОВ «Афіна-С»не може нести відповідальність, як за несплату податків ПП «Укрконтракт», так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинним на момент розгляду справи положеннями ч.ч.1,2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»було встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону, відповідають за дотриманням достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 Закону).

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Скасування в судовому порядку державної реєстрації ПП «Укрконтракт»не є підставою для визнання недійсними юридично значущих дій, здійснених ним з іншими суб'єктами господарювання, оскільки його контрагенти за договором не можуть нести відповідальність за відсутністю вини.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на дату віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 32027,0грн.) було визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, як впливає з приписів даної правової норми, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду України від 10.06.2003р., від 26.09.2006, у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 18.04.2006р. та роз'ясненнях Вищого адміністративного суду України «Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суд України про відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету».

Також, суд вважає підлягаючими задоволенню вимоги позивача щодо неправомірності списання сум переплат по ПДВ з картки особливого рахунку у розмірі 73904,33грн.

Згідно пп.7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. При цьому, платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Відповідно до пп.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлюється граничний строк для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування. Зазначена заява на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, може бути подана не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто в даному випадку підставою для відшкодування є виключно подання зави, якою в даному випадку є безпосередньо декларація з від'ємним значенням податкового зобов'язання, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, законодавчими актами України право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не обмежено та строк давності в даному випадку відсутній, в зв'язку з чим суми податку на додану вартість, які обліковуються як переплата в картці особового рахунку, задекларовані до відшкодування, не можуть бути списані внаслідок мінування терміну давності, а підлягають відшкодуванню за умови підтвердження їх матеріалами документальних перевірок (лист ДПА України від  30.12.2005р. №26335/7/16-1217).

Крім того, відповідно до пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Тобто, при визначенні суми штрафних санкції у розмірі 12373,50грн. податковим органом був пропущений строк давності для притягнення до відповідальності та визначення суми податкового зобов'язання стосовно періодів липень-вересень 2000р., квітень 2001р.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки ДПІ в Гагарінському районі м.Севастополя не надала доказів та не довила обґрунтованість визначення податкового зобов'язання ТОВ «Афіна-С», а позивач належним чином виконав свої зобов'язання та сплатив у безготівковому порядку грошові суми, в тому числі у податку на додану вартість, вищезазначене дає суду право для висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача. При таких обставинах, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Афіна-С»підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому в сумі 03,40 грн.

Керуючись ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 69, 70, 71, 79, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд –

П о с т а н о в и в :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати дії Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м.Севастополя такими, що порушують права ТОВ «Афіна-С».

3.          Визнати податкове повідомлення-рішення від 02.07.2004 №0000332340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 105931,33грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 12373,50грн. нечинним.

4.          Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Гагарінському районі м.Севастополя поновити по картці особових рахунків суму бюджетного відшкодування у розмірі 105931,33грн. та повернути суму штрафних санкції у розмірі 12373,50грн., списаних з картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Афіна-С»з податку на додану вартість.

5.          Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в УДК у м. Севастополі, одержувач Держбюджет, Ленінський район 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Афіна-С» (99045, м. Севастополь, вул. Рєпіна, 12 кв. 26, ідентифікаційний код 24692907) 03,40 грн. –судовий збір.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                                                           І.А. Харченко

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

19.06.2007.