Постанова

від 24.03.2011 по справі 2а-16789/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а-16789/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-16789/10/2670                                             Головуючий у 1-й інстанції:  Карамазін О.А.

Суддя-доповідач:  Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"24" березня 2011 р.                                                                                 м. Київ

                   Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                   Головуючого-судді:                                      Кучми А.Ю.

                                         суддів:                                      Безименної Н.В., Гром Л.М.

                             при секретарі:                                      Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.ІНВЕСТ-ГРУП»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.01.2011 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.ІНВЕСТ-ГРУП»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.А.В. Інжиніринг»про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003492310/0 від 30.04.2010, № 0003492310/1 від 19.10.2010, № 0003492310/2, -

В С Т А Н О В И Л А:

09.02.2011 ТзОВ «Л.ІНВЕСТ-ГРУП»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003492310/0 від 30.04.2010, № 0003492310/1 від 19.10.2010, № 0003492310/2, якими позивачу визначені податкові зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 65 000,00 грн. з урахуванням основного платежу 50 000,00 грн. та 15 000,00 грн. штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.01.2011 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду –скасуванню з наступних підстав.  

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 14.04.2010 по 19.04.2010 ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Л.Інвест-Груп»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг»за період з 01.01.2008 по 31.01.2010.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 19.04.2010 № 313/23-10/35311100, яким встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1., 7.4.5. ЗУ «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2010 року у сумі 50 000,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0003492310/0 від 30.04.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 50 000,00 грн. за основним платежем та 15 000,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно ч. 2 ст. 1007 ЦК України довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2008 між ТОВ «Л.Інвест-Груп» (замовник), який за даним договором діє від імені ТОВ «Девелопмент проект»(договір доручення від 03.09.2007), ТОВ «Домінант»(договір доручення від 03.09.2007), ТОВ «Кепітал-буд-інвест»(договір доручення від 03.09.2007), ТОВ «Лендінвест»(договір доручення від 03.09.2007), ТОВ «Лисер»(договір доручення від 03.09.2007), ТОВ «Париде»(договір доручення від 03.09.2007), ТОВ «Паринвест»(договір доручення від 03.09.2007), ТОВ «Проект капітал»(договір доручення від 03.09.2007), «Полинвест»(договір доручення від 11.02.2008, ТОВ «Сімейний відпочинок»(договір доручення від 03.09.2007), та ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг» (виконавець) укладено договір на виконання проектних робіт.

Відповідно до п. 3.1.3 кожного із зазначених вище Договорів доручення, довіритель зобов`язаний відшкодувати повіреному необхідні витрати, пов`язані із виконанням доручення після отримання результатів робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок повіреного на підставі рахунку Повіреного.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами виконання Договорів доручення позивачем надано довірителям відповідні звіти повіреного, які були прийняті довірителями та відповідно до яких позивач отримав належне грошове відшкодування.

Виходячи з правового аналізу ч. 3 п. 4.7 ст. 4 ЗУ «Про податок на додану вартість», вказана стаття регулює особливість виникнення податкового кредиту у повіреного з операцій, за якими такий повірений вчиняє придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок та від імені довірителя в частині моменту виникнення права на податковий кредит, однак при цьому, не вказує підстави виникнення права на відображення такого податкового кредиту.

За наведених обставин, підставою для відображення та нарахування податкового кредиту є податкова накладна, виходячи з положень п.п. 7.2.6 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Згідно до п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

П.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону - передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 даного Закону - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, суд першої інстанції дійшов неправильних висновків про відсутність у позивача підстав для формування податкового кредиту

Також судом першої інстанції зроблено невірний висновок стосовно нікчемності вказаного договору, посилаючись на ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України, оскільки на час виконання вищезгаданого Договору та на дату виписки податкової накладної ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг»було належним чином зареєстровано платником податку.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкової накладної отриманої від ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг», яке було на момент їх видачі зареєстровано у встановленому податковим законодавством порядку як платник податку на додану вартість і йому відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Отже, колегія суддів доходить висновку про відповідність зазначеної податкової накладної нормам чинного законодавства, оскільки позивач не міг знати про відсутність відповідних ліцензій у третьої особи, які відповідно до п. 44 ст. 9 ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»повинен був мати виконавець таких робіт, а тому не може нести фінансову відповідальність за наслідками договірних відносин. Будь-які докази про те, що позивачу було відомо про відсутність ліцензій не надано.

Отже, з аналізу матеріалів справи та чинного законодавства випливає те, що відповідачем зроблено помилковий висновок про порушення позивачем податкового законодавства.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду –скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.ІНВЕСТ-ГРУП»–задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.01.2011 –скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.ІНВЕСТ-ГРУП»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.А.В. Інжиніринг»про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003492310/0 від 30.04.2010, № 0003492310/1 від 19.10.2010, № 0003492310/2 –задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0003492310/0 від 30.04.2010, № 0003492310/1 від 19.10.2010, № 0003492310/2.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

   Головуючий-суддя:                                                                                    А.Ю. Кучма

                      Судді:                                                                                    Н.В. Безименна

                                                                                                                    Л.М. Гром   

Повний текст виготовлено 29 березня 2011 року.