Рішення

від 27.03.2008 по справі 2/499-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/499-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.03.08           Справа № 2/499-07.

За позовом                    Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Сумське регіональне управління «Слобожанщина», м. Суми

до відповідачів    1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелькарт», м. Суми

                            2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий фонд», м. Суми

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1.          Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО», м. Київ

2.          Приватне підприємство «Тристан», м. Охтирка Сумської області

3.          Товариство з обмеженою відповідальністю «Словяни-94», м. Суми

про визнання договорів  недійсними                                        

              СуддЯ   Соп‘яненко О.Ю.

           Секретар судового засідання Петен Я.Л.

Представники:

від позивача                Борисенко О.М.        

від відповідачів  1. Онищенко О.В.

                           2.  не прибув

Від третіх осіб    1. не прибув

                           2. не прибув

                           3. не прибув       

Суть спору: позивач просить визнати недійсними договори відступлення права вимоги (укладені у 2007 році між  Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелькарт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий фонд») по зобов'язанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий фонд» із Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО», Приватним підприємством «Тристан», Товариством з обмеженою відповідальністю «Слов‘яни-94». Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелькарт» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий фонд» повернути один одному все одержане за договорами відступлення права вимоги (укладеними у 2007 році між  Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелькарт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий фонд») по зобов'язанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий фонд» із Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО», Приватним підприємством «Тристан», Товариством з обмеженою відповідальністю «Слов‘яни-94». Стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 16.11.2006 р. між позивачем та ТОВ «Торгово-промисловий фонд» (далі – ТОВ «ТПФ») був укладений кредитний договір, згідно з яким позивач надав Товариству кредит шляхом відкриття ліміту овердрафту у розмірі 280000 грн. на умовах сплати 17,5% річних за користування Овердрафтом. У 2007 р. ТОВ «Торгово-промисловий фонд» здійснило переведення права вимоги на ТОВ «Мелькарт» за договорами про відступлення права вимоги, укладеними по зобов'язаннях з ТОВ «ЕКО», ПП «Тристан», ТОВ «Слов‘яни-94». В результаті переведення активів ТОВ «ТПФ» на ТОВ «Мелькарт» шляхом укладення договорів відступлення права вимоги позивач був позбавлений можливості задовольнити свої вимоги щодо повернення кредитних коштів та отримання нарахованих процентів за їх користування.

Відповідач-1 – ТОВ «Мелькарт» надав відзив на позов, в якому з позовними вимогами не погоджується і зазначає, що 13.05.2007 р. між відповідачами по справі укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Мелькарт» набуло право вимоги до ПП «Тристан» по виконанню зобов'язань по договору поставки № 111 від 06.08.2006 р. Вважає, що договір від 13.05.2007 р. укладений з дотриманням всіх вимог чинного законодавства, необхідних для чинності правочину. В позовній заяві не наводяться обставини, які можуть слугувати підставами для визнання цього договору недійсним. Крім того, при заборгованості ТОВ «ТПФ» за кредитним договором в сумі 214015 грн. 96 коп., позивач просить визнати недійсними договори на загальну суму 500000 грн.

20.03.2008 р. ТОВ «Мелькарт» надало додаткові заперечення, в яких вказує, що 16.11.2006 р. між позивачем та громадянином Гец І.В. (поручитель) був укладений договір поруки № 15/2006/9152/1/184, відповідно до п. 1.1 якого поручитель поручився перед банком за неналежне виконання ТОВ «ТПФ» зобов'язань по кредитному договору та зобов'язався сплатити на користь банка кредит в розмірі 280000 грн., відсотки по кредиту, штраф та пеню. Таким чином, позивач має можливість задовольнити свої вимоги по кредитному договору, звернувшись у встановленому порядку із відповідними вимогами до Гец І.В.

Відповідач-2 – ТОВ «Торгово-промисловий фонд» відзиву на позов не надав, представника в судові засідання не направив.

Ухвалою суду від 22.11.2007 р. до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів були залучені Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО», Приватне підприємство «Тристан», Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов‘яни-94».

Третя особа – приватне підприємство «Тристан» надала пояснення, що у травні 2007 р. на адресу підприємства надійшло письмове повідомлення від ТОВ «Мелькарт», в якому повідомлялося, що ТОВ «ТПФ» відступило своє право вимоги щодо боргу за отриману ПП «Тристан» продукцію на користь ТОВ «Мелькарт» в розмірі 205435 грн. 57 коп. починаючи з 01.06.2007 р. ПП «Тристан» почало виплату грошових коштів ТОВ «Мелькарт».

Треті особи – ТОВ «ЕКО» та ТОВ «Слов‘яни-94» не надали суду письмових пояснень по суті позовних вимог, представники в судових засіданнях участі не приймали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

16.11.2006 р. між позивачем та ТОВ «Торгово-промисловий фонд» був укладений кредитний договір № 15/2006/9152/1/184, згідно з яким позивач надав Товариству кредит шляхом відкриття ліміту овердрафту у розмірі 280000 грн. на умовах сплати 17,5% річних за користування Овердрафтом. Ліміт Овердрафту надавався на строк з 16 листопада 2006 р. до 15 травня 2007 р. включно (п. 1.3 договору).

Станом на 14.06.2007 р. загальна заборгованість позичальника по вказаному кредитному договору складала 217043 грн. 70 коп., з яких заборгованість по основній сумі кредиту – 208970 грн. 31 коп., заборгованість по відсоткам – 5045 грн. 65 коп., пеня за несвоєчасне виконання зобов‘язань по договору – 3027 грн. 74 коп.

13 травня 2007 р. між ТОВ «Торгово-промисловий фонд» (відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелькарт» (відповідач-1) був укладений договір відступлення права вимоги (цесії), згідно з п. 1 якого ТОВ «ТПФ» відступило ТОВ «Мелькарт», яке набуло право вимоги, належне ТОВ «ТПФ», і стало кредитором за договором поставки № 111 від 06.08.2006 р. між ТОВ «ТПФ» і ПП «Тристан».

14 травня 2007 р. між відповідачами по справі був укладений договір відступлення права вимоги (цесії), згідно з п. 1 якого ТОВ «ТПФ» відступило ТОВ «Мелькарт», яке набуло право вимоги, належне ТОВ «ТПФ», і стало кредитором за договором поставки № 027 від 12.02.2007 р. між ТОВ «ТПФ» та ТОВ «Слов‘яни-94».

Договір відступлення права вимоги № 3335К від 30.05.2007 р., за яким ТОВ «Мелькарт»  набуло право вимоги  щодо боргу ТОВ «ЕКО» перед ТОВ «ТПФ» в сумі 60753 грн. 71 коп., суду сторонами не наданий. Інформація про наявність такого договору відома з наданої позивачем копії листа № 14 від 30.05.2007 р., яким ТОВ «ТПФ» повідомляло ТОВ «ЕКО» про відступлення права вимоги ТОВ «Мелькарт».

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 цієї статті).

Статтями 513, 516 ЦК передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, частинами 1 – 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК, а саме – зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тощо.

Згідно зі ст. 215 ЦК України правочин може бути визнаний недійсним у разі, якщо його недійсність прямо передбачена законом або у разі, якщо інша сторона оспорює його на підставах, встановлених законом.

Договори відступлення права вимоги (цесії) вчинені у простій письмовій формі, як і договори поставки, за якими відступалося право вимоги.

Отже, порушень законодавства при укладанні договорів відступлення права вимоги (цесії)  від 13.05.2007 р., 14.05.2007 р. та 30.05.2007 р. не встановлено, а тому підстави, передбачені ст. 215 ЦК України, для визнання їх недійсними відсутні.

Позивач просить визнати укладені договори відступлення права вимоги (цесії) недійсними на підставі ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України, відповідно до якої недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. З наведеним позивачем обґрунтуванням позовних вимог суд не погоджується, оскільки, по-перше, за таких умов може бути визнана недійсною лише умова господарського зобов'язання, а не зобов'язання (договір) в цілому, а по-друге, перелік нікчемних умов наведений у цій частині ст. 207 ГК України і жодна з цих умов відсутня в укладених договорах відступлення права вимоги.

Постановою ССМВ ДСБЕЗ при УМВС України в Сумській області від 12.06.2007 р. на підставі п. 2 ст. 6 КПК України було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Торгово-промисловий фонд» у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. ст. 190 (шахрайство), 219 (доведення до банкрутства) КК України.

Вивченням матеріалів № 2948 про відмову в порушенні кримінальної справи було встановлено, що 16.11.2006 р. між позивачем по даній справі та Гец Ігорем Вікторовичем був укладений договір поруки № 15/2006/9152/1/184, згідно з яким Гец І.В. (поручитель) поручився перед кредитором (банком) за належне виконання ТОВ «Торгово-промисловий фонд» взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 15/2006/9152/1/184 від 16.11.2006 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. За таких обставин, позивач не позбавлений можливості вимагати виконання поручителем за кредитним договором взятих на себе зобов'язань.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України на позивача покладаються судові витрати по справі.

          Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні позову - відмовити.

СУДДЯ                                                                               О. Ю. СОП‘ЯНЕНКО