Постанова

від 01.07.2008 по справі 2/499-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/499-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2008 р.                                                           Справа № 2/499-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Бухан А.І., суддя Шевель О.В.

при секретарі Марченко В.О.

за участю представників сторін:

позивача: Борисенко О.М., довіреність № б/н від 04.12.2007 р.,

1-го відповідача: Оніщенко О.В., довіреність № б/н від 30.12.2007 р., Зінчук Д.В., довіреність № б/н від 30.12.2007 р.,

2-го відповідача: не з'явився,

3-ті особи: не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 949 С/3 від 21.04.2008 р.) Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»в особі філії ВАТ КБ «Надра»Сумське регіональне управління «Слобожанщина», м. Суми на рішення господарського суду Сумської області від 27.03.2008 р. по справі № 2/499-06.

за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»в особі філії ВАТ КБ «Надра»Сумське регіональне управління «Слобожанщина», м. Суми,

до          1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелькарт», м. Суми,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий фонд», м. Суми,

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1.          Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО», м. Київ,

2.          Приватне підприємство «Тристан», м. Охтирка,

3.          Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'яни-94», м. Суми

про визнання договорів недійсними,

встановила:

У вересні 2007 р. позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив визнати недійсними договори відступлення права вимоги, укладені в 2007 р. ТОВ «Мелькарт»з ТОВ «Торгово-промисловий фонд»за зобов'язаннями ТОВ «Торгово-промисловий фонд»із ТОВ «ЕКО», ПП «Тристан»та ТОВ «Слов'яни-94»; зобов'язати ТОВ «Мелькарт»та ТОВ «Торгово-промисловий фонд»повернути один одному все одержане за договорами відступлення права вимоги.

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.03.2008 р. (суддя Соп'яненко О.Ю.) в задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що порушень законодавства при укладанні договорів відступлення права вимоги (цесії) від 13.05.2007 р., 14.05.2007 р. та 30.05.2007 р. не встановлено, а тому підстави, передбачені ст.215 ЦК України чи ч.2 ст.207 ГК України, для визнання їх недійсними, відсутні.

Позивач - Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»в особі філії ВАТ КБ «Надра»Сумське регіональне управління «Слобожанщина», м. Суми - не погодився з рішенням господарського суду Сумської області від 27.03.2008 р., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене вище рішення, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю та визнати недійсними договори відступлення права вимоги, укладені в 2007 р. ТОВ «Мелькарт»з ТОВ «Торгово-промисловий фонд»за зобов'язаннями ТОВ «Торгово-промисловий фонд»із ТОВ «ЕКО», ПП «Тристан»та ТОВ «Слов'яни-94». Позивач посилається на те, що рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2008 р. апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»в особі філії ВАТ КБ «Надра»Сумське регіональне управління «Слобожанщина», м. Суми, прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 26.05.2008 р.

1-й відповідач –ТОВ «Мелькарт»- надав відзив на апеляційну скаргу, де просить залишити рішення господарського суду Сумської області від 27.03.2008 р. по справі № 2/499-07 без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

          В судове засідання 26.05.2008 р. з'явилися представники позивача та 1-го відповідача і надали пояснення по справі.

          Представники 2-го відповідача та 3-іх осіб в судове засідання не з'явилися, про причини неявки своїх представників не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання. Розгляд справи було відкладено на 23.06.2008 р.

          В судове засідання 23.06.2008 р. з'явилися представники позивача та 1-го відповідача, представники 2-го відповідача та 3-іх осіб в судове засідання не з'явилися, про причини неявки своїх представників не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

          Судова колегія вважає за можливе розгляд справи здійснити у відсутність представників 2-го відповідача та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

          Для розгляду даної  справи ухвалою заступника голови Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2008 р. було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Бухан А,І., суддя Шевель О.В.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та 1-го відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне.

          Як свідчать матеріали справи, 16.11.2006 р. між позивачем та ТОВ «Торгово-промисловий фонд»було укладено кредитний договір № 15/2006/9152/184, відповідно до умов якого позивач надає 2-му відповідачу кредит шляхом відкриття ліміту овердрафту у розмірі 280 000,00 грн. на строк з 16.11.2006 р. по 15.05.2007 р. включно.

          Станом на 14.06.2007 р. загальна заборгованість ТОВ «Торгово-промисловий фонд»склала 217 043,70 грн., з них заборгованість по основній сумі кредиту склала 208 970,31 грн., заборгованість за відсотками склала 5 045,65 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту склала 2 888,29 грн., пеня за несвоєчасне погашення відсотків склала 139,45 грн.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку по кредитному договору, 2-му відповідачу в період з 17.11.2006 р. по 13.06.2007 р. було нараховано 25 899,21 грн. відсотків за користування кредитом, а сплачено 20 853,56 грн. відсотків за користування кредитом. Як вбачається з цього ж розрахунку, в період з 17.11.2006 р по 02.05.2007 р. ТОВ «ТПФ»сплачувало відсотки за користування кредитом своєчасно і в нарахованому позивачем розмірі, заборгованість за відсотками по кредиту в розмірі 5 045,65 грн. виникла в період 02.06.2007 р. по 14.06.2007 р. Станом на 13.06.2007 р. заборгованість по кредиту склала 208 9709,31 грн., причому в період з 16.05.2007 р. по 14.06.2007  р. заборгованість зменшилась з 248 644,54 грн. до 208 970,31 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 10.09.2007 р. по справі № 9/396-07 з ТОВ «Торгово-промисловий фонд»на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»в особі філії ВАТ КБ «Надра»Сумське регіональне управління «Слобожанщина», м. Суми  стягнуто 208 970,31 грн. боргу по кредиту, 5045,65 грн. боргу по відсоткам за користування кредитом, 3027,75 грн. пені, 2170,43 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а 22.09.2007 р. виданий наказ про примусове виконання вказаного рішення.

16.11.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра»в особі філії ВАТ КБ «Надра» Сумське регіональне управління «Слобожанщина», м. Суми та Гец Ігорем Вікторовичем було укладено договір поруки № 15/2006/9152/184, відповідно до умов якого гр-н Гец І.В. поручився перед позивачем по даній справі за належне виконання  ТОВ «Торгово-промисловий фонд»взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 15/2006/9152/1/184 від 16.11.2006 р., в тому числі повернути до 15.05.2007 р. кредит в сумі 280 000,00 грн., сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 17,5% річних, сплатити можливі штрафні санкції.

Судом першої інстанції встановлено і не заперечується сторонами, що 13.05.2007 р. між ТОВ «Торгово-промисловий фонд»та ТОВ «Мелькарт»був укладений договір відступлення права вимоги (цесії), згідно з п.1 якого ТОВ «ТПФ»відступило ТОВ «Мелькарт»право вимоги по договору поставки № 111 від 06.08.2006 р., укладеному між ТОВ «ТПФ»та ПП «Тристан».

14.05.2007 р. між відповідачами по справі був укладений договір відступлення права вимоги (цесії), згідно з п.1 якого  ТОВ «ТПФ»відступило ТОВ «Мелькарт»право вимоги по договору поставки № 027 від 12.02.2007 р., укладеному між ТОВ «ТПФ»та ТОВ «Слов'яни-94».

30.05.2007 р. між відповідачами по справі був укладений договір відступлення права вимоги (цесії) № 3335К, згідно з п.1 якого ТОВ «ТПФ»відступило ТОВ «Мелькарт»право вимоги по договору поставки № 43 від 01.07.2005 р., укладеному між ТОВ «ТПФ» та ТОВ «ЕКО». Сторонами даний договір до матеріалів справи наданий не був, але ні позивач, ні відповідач його існування не заперечують, про що свідчить також і лист від 30.05.2007 р. ТОВ «ТПФ»на адресу ТОВ «ЕКО».

Залучене до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору ПП «Тристан»повідомило місцевий господарський суд, що в травні 2007 р. на адресу підприємства надійшло письмове повідомлення від ТОВ «Мелькарт», в якому повідомлялося що ТОВ «ТПФ»відступило своє право вимоги щодо боргу за отриману продукцію  ПП «Тристан»на користь ТОВ «Мелькарт»в розмірі 205 435,57 грн.  З 01.06.2007 р. ПП «Тристан»почало виплату грошових коштів на користь ТОВ «Мелькарт»і станом на 04.12.2007 р. на користь останнього перераховано  67 754,47 грн.

Позивач в позовній заяві вказав, що укладання договорів відступлення права вимоги порушує інтереси позивача шляхом створення підстав для невиконання 2-им відповідачем кредитних зобов'язань, і відповідно до  ст.203, ст.215 ЦК України та ч.1 ст.216 ГК України такі правочини є недійсними.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

          Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. (ст.510 ЦК України).

Згідно зі ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

          Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. (ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно зі  ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як свідчать матеріали справи, укладені  між ТОВ «Мелькарт»та ТОВ «ТПФ»договори уступки права вимоги відповідали приписам зазначених вище статей ЦК України.

Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (ст.204 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної  правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу  державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Судова колегія, оцінюючи доводи позивача про визнання договорів уступки права вимоги недійсними, виходить з того, що позивач відповідно до ст.33 ГПК України повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і разом з тим, відповідно до ст.204 ЦК України приймає презумпцію правомірності правочинів –договорів відступлення права вимоги.

Натомість, надані позивачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і на вимогу суду апеляційної інстанції документи не доводять того, що відповідачі порушили вимоги ст.ст.203, 215, 509-516 ЦК України, що могло б бути підставою для визнання укладених між відповідачами договорів відступлення права вимоги - недійсними.

Натомість, 1-й відповідач в обґрунтування своєї позиції по справі надав докази того, що укладені договори відступлення права вимоги спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Так, 1-й відповідач в поясненнях від 23.06.2008 р. вказує на те, що 2-й відповідач одночасно з відступленням права вимоги 1-му відповідачу до  ПП «Тристан», ТОВ «ЕКО»та ТОВ «Слов'яни-94»передав 1-му відповідачу і кредиторську заборгованість ТОВ «ТПФ»перед ПП ТД «Молочний доктор»в розмірі 136 887,15 грн. в рахунок проведення розрахунків між сторонами по договорам відступлення права вимоги від 13.05.2007 р. та від 14.05.2007 р.

Судова колегія вважає також за необхідне зазначити наступне.

Позивач по справі є банківською установою і здійснює свою діяльність відповідно до норм чинного законодавства , і зокрема, Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000  № 2121-III.

Відповідно до цього Закону банком є юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

          Отже, банк здійснює операції кредитування на власний ризик, що включає в себе і ймовірність невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту.

          Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою.

Як вже зазначалося, 16.11.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра»в особі філії ВАТ КБ «Надра»Сумське регіональне управління «Слобожанщина», м. Суми та Гец Ігорем Вікторовичем було укладено договір поруки № 15/2006/9152/184, відповідно до умов якого гр-н Гец І.В. поручився перед позивачем по даній справі за належне виконання  ТОВ «Торгово-промисловий фонд»взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 15/2006/9152/1/184 від 16.11.2006 р., в тому числі повернути до 15.05.2007 р. кредит в сумі 280 000,00 грн., сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 17,5% річних, сплатити можливі штрафні санкції.

          Матеріали справи свідчать про те, що позивач звернувся до гр-на Гец І.В. з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 212 906,33 грн. як до солідарного боржника у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань ТОВ «ТПФ»за кредитним договором № 15/2006/9152/1/184 від 16.11.2006 р. Позов подано до місцевого Зарічного суду м. Суми.

          Крім того, 1-й відповідач надав до суду апеляційної інстанції заяву про припинення провадження по справі відносно 2-го відповідача, до якої додав копію ухвали господарського суду Сумської області від 02.06.2008 р. по справі № 6/54-08 за заявою ДПІ в м. Суми до ТОВ «ТПФ»про визнання останнього банкрутом. Вказаною ухвалою затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «ТПФ»та ліквідовано його як юридичну особу, провадження по справі припинено. З доданих копій звіту ліквідатора та реєстру вимог кредиторів вбачається, що вимоги Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»в особі філії ВАТ КБ «Надра»Сумське регіональне управління «Слобожанщина», м. Суми до ТОВ «ТПФ»в розмірі 296 256,83 грн. включені до реєстру вимог кредиторів і враховувалися ліквідатором при складанні звіту.

          Таким чином, враховуючи те, що укладання кредитного договору № 15/2006/9152/1/184 від 16.11.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра»в особі філії ВАТ КБ «Надра»Сумське регіональне управління «Слобожанщина»та ТОВ «ТПФ»відбулося при повному розумінні сторонами його наслідків та ризиків, що з ним пов'язані, і в тому числі ризику неповернення позичальником кредиту; позивач не довів існування тих обставин, з якими ЦК України пов'язує визнання правочинів недійсними, зокрема, не зазначив, які акти цивільного законодавства чи моральні засади суспільства порушено відповідачами при укладанні спірних договорів відступлення права вимоги; позивач не довів також того, що 2-й відповідач в результаті укладання спірних договорів відступлення права вимоги був доведений до банкрутства чи фіктивно збанкрутував з метою невиконання своїх зобов'язань перед банком (що можливо тільки в межах провадження справи про банкрутство) –судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»в особі філії ВАТ КБ «Надра»Сумське регіональне управління «Слобожанщина» не може бути задоволена, а рішення господарського суду Сумської області від 27.03.2008 р. підлягає залишенню без змін. Факт здійснення державної реєстрації припинення юридичної особи –2-го відповідача –ТОВ «ТПФ»на висновок про залишення рішення суду першої інстанції не впливає.

Заперечення, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими  і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення господарського суду по даній справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, п.1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія

постановила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»в особі філії ВАТ КБ «Надра»Сумське регіональне управління «Слобожанщина», м. Суми   залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Сумської області від 27.03.2008 року по справі 2/499-07 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                            Погребняк В.Я.

                              суддя                                                                     Бухан А.І.

             суддя                                                                       Шевель О.В.