Постанова

від 20.11.2008 по справі 2/499-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/499-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 листопада 2008 р.                                                                                    № 2/499-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоДобролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторін позивачавідповідачівтретіх осіб          1.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні касаційну скаргу

у справі

Борисенко О.М., дов. від 17.05.2007 рокуОніщенко О.В., дов. від 10.11.2008 року

Сахошко М.О., дов. від 20.02.2008 року

Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" в особі філії Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" Сумське регіональне управління "Слобожанщина"№2/499-07

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від23.06.2008 року

за позовомВідкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" в особі філії Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" Сумське регіональне управління "Слобожанщина"

до1.          Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелькарт"2.          Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий фонд"

треті особи, без самостійних вимог на стороні відповідача1.          Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО"2.          Приватне підприємство "Тристан"3.          Товариство з обмеженою відповідальністю "Слов'яни-94"

провизнання  договорів недійсними

Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просило визнати недійсними договори відступлення права вимоги, що були укладені між  Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгово-промисловий фонд” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мелькарт”  за зобов'язаннями які виникли на підставі договорів поставки укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгово-промисловий фонд” та  Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕКО”, Приватним підприємством “Тристан”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Слов‘яни-94”, зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Мелькарт” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгово-промисловий фонд” повернути одне одному все одержане за договорами відступлення права вимоги. Позов вмотивований тим, що в результаті укладення спірних договорів відступлення права вимоги, позивач був позбавлений можливості задовольнити свої вимоги щодо повернення кредитних коштів та отримати нараховані процентів за їх користування.

Господарський суд Сумської області  рішенням від 27.03.2008 року (суддя: Соп‘яненко  О.Ю.) в задоволенні позовних вимог відмовив, пославшись на  статтю 512           Цивільного кодексу України, за приписами якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав.  

Харківський апеляційний господарський суд постановою від 23.06.2008 року (судді:Погребняк В.Я., Бухан А.І., Шевель О.В.) рішення господарського суду Сумської області  від 27.03.2008 року залишив без змін, з тих самих підстав.

Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 27.03.2008 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2008 року, а справу скерувати до господарського суду першої інстанції на новий розгляд. Скаржник мотивує скаргу неправильним застосуванням судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права при ухвалені оскаржуваних судових актів, зокрема: статей 207, 215 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник зазначив, що господарськими судами не в повному обсязі досліджено докази у справі, що призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих  рішень.

Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішеннях судів попередніх інстанцій, правильності застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх судових інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.11.2006 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий фонд" укладений кредитний договір №15/2006/9152/184, за умовами якого, позивач надає відповідачу кредит шляхом відкриття ліміту овердрафту в розмірі 280 000, 00грн. строком до 15.05.2007 року. Станом на 14.06.2007 року загальна заборгованість за кредитним договором становила 217043,70 грн., з них: 208970,31 грн. основна сума кредитного боргу, 5045,65 грн. відсотки, 3027,74 грн. пеня.

16.11.2006 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" та Гец Ігорем Вікторовичем укладений договір поруки № 15/2006/9152/184, за умовами якого, Гец І.В. поручився перед позивачем за належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий фонд" кредитного договору.

В ході розгляду справи господарські суди встановили, що Товариство  з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий фонд" уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Слов'яни 94", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" та приватним підприємством "Тристан"   договори поставки  відповідно №111 від 06.08.2006 року, №027 від 12.02.2007 року та №43 від 01.07.2005 року, за умовами яких Товариство  з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий фонд" зобов'язувалося здійснити поставку товарів, а зазначені контрагенти –оплатити отриманий товар.    

У 2007 році між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий фонд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелькарт" були укладені договори  відступлення права вимоги (цесії) від 13.05.2007 року, від 14.05.2007 року та від 30.05.2007 року, за якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий фонд" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Мелькарт" право вимоги за зазначеними договорами поставки .

Предметом даного спору є матеріально - правова вимога Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" про визнання недійсними   договорів уступки вимоги укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий фонд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелькарт"  оскільки зазначені договори порушують інтереси позивача, шляхом створення підстав для невиконання кредитних зобов'язань.

Згідно з приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним , якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Наведеною нормою, зокрема, визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Крім того, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності та волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Крім того, згідно з  частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і успільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до  статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і  правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. До нового кредитора переходять права  первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (статті 513, 514, 516 Цивільного кодексу України).

Господарські суди попередніх судових інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових актів встановили відсутність існування тих обставин з якими Цивільний кодекс України пов'язує визнання правочинів недійсними, а відтак і відсутність   підстав для  визнання недійсними договорів відступлення права вимоги.

Стаття 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватися ,між іншим, порукою. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (статті 546, 554  Цивільного кодексу України ).

Отже, позивач не був позбавлений можливості звертатися з відповідним позовом до поручителя, у разі невиконання договірних зобов'язань боржником за кредитним договором.

Відповідно до частини 2 статті 111 7  Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, що були встановлені господарськими судами при попередньому розгляді справи. Натомість фактичні обставини справи встановлено господарськими судами попередніх інстанцій  на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими, оскільки зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про додаткову перевірку доказів, що суперечить вимогам статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, тому до уваги не приймаються.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 частини 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

   Постанову  Харківського апеляційного  господарського суду  від 23.06.2008  року у справі  № 2/499-07 залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" в особі філії Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" Сумське регіональне управління "Слобожанщина"–без задоволення.

Головуючий        суддя                                                                      Т. Добролюбова

Судді                                                                                                    Т.Гоголь

В.Швець