Рішення

від 13.02.2008 по справі 47/426

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/426

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/426

13.02.08

За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю “Лео-транс”

до                      Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦСДІ Група”

про                    стягнення  10 738,82 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача: Крамаревський А.О. –предст.(дов. № 29-07/06 від 29.06.2007р.);

Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості внаслідок невиконання зобов'язань за Договором перевезення № 48-06/10 від 04.10.2006 року та заявки № 45-06/09 від 04.10.2006 року в розмірі –7 347,00 грн. основного боргу, 2 745,66 грн. пені, 3% річних у сумі 484,53 грн., 161,63 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, а також витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2007 року було порушено провадження в справі № 47/426 та призначено до розгляду на 24.01.2008 року.

24.01.2008р. розгляд справи було перенесено на 13.02.2008р.

В судових засіданнях 24.01.2008р. та 13.02.2008р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Відповідач вимог суду, викладених в ухвалі суду від 30.11.2007р. не виконав, відзив на позовну заяву не надав, і в судові засідання 24.01.2008р. та 13.02.2008р. представник відповідача не з'явився, однак подав до канцелярії Господарського суду м. Києва клопотання про відкладення розгляду справи № 47/426, у зв'язку з неотриманням ним копії позовної заяви і доданих до неї документів.

          Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

          Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лео-транс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦСДІ Група”, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2006 року між Позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “Лео-транс”  в якості виконавця, з однієї сторони, і Відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “ЦСДІ Група” в якості замовника, з іншої, був укладений Договір перевезення № 48-06/10 від 04.10.2006р. (далі-Договір), предметом якого є надання послуг по перевезенню вантажів в міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні.

          За умовами Договору позивач зобов'язався надати послуги по міжнародному перевезенню вантажів своїм транспортом, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти послуги та оплатити їх вартість.

          Відповідно до п. 3.1. Договору № 48-06/10 від 04.10.2006р., ціни на послуги узгоджуються Сторонами в Заявках і вказуються у рахунках-фактурах Експедитора.

У відповідності з п. 4.1 вищенаведеного Договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі на умовах 100%-ої оплати послуг на умовах 50% по факту завантаження автомобіля і 50% протягом 5-ти днів після розвантаження автомобіля на підставі рахунку-фактури, переданого Експедитором Замовнику за допомогою факсимільного зв'язку, з наступним наданням Експедитором оригіналу рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR/TTH) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та акта наданих послуг.

Згідно з п.5.5 Договору № 48-06/10 від 04.10.2006р. у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг Замовник сплачує Експедитору пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня, за кожну добу затримки.

Графою «умови оплати» Заявки № 45-06/09 від 04.10.2006р встановлено, що оплата послуг проводиться шляхом 100 % безготівкового розрахунку по факту доставки вантажу.

Згідно відміток вантажоодержувача в графі 24 CMR № 143231 від 17.10.2006р., № 097075 від 17.10.2006р. та № б/н від 16.10.2006р.  позивачем  було здійснено перевезення на виконання умов Договору № 48-06/10 від 04.10.2006р.

25.10.2006р, відповідно до пояснень представника позивача, Відповідачем було отримано повний перелік документів (згідно п. 4.1. Договору), у тому числі і Акти виконаних робіт (№ LT-06-0132 на суму –25 706,00 грн. від 25.10.2006р., № LT-06-0133 на суму –25 706,00 грн. від 25.10.2006р., № LT-06-0134 на суму –23 435,00 грн. від 25.10.2006р.) на загальну суму –74 847,00 грн., про що свідчить поштове відправлення.

Згідно з позовною заявою, відповідачем було здійснено часткову оплату за надані позивачем послуги, а саме: 06.11.2006р.-15 000,00 грн., 16.11.2006р.-15 000,00 грн., 27.11.2006р.-15 000,00 грн., 15.12.2006р.-5 000,00 грн., 06.04.2007р.-17 500,00 грн. на загальну суму –67 500,00 грн.

08.02.2007р., згідно позовної заяви, Відповідачем на адресу Позивача був надісланий гарантійний лист про погашення заборгованості в розмірі 24 847,00 грн.  до 26 лютого 2007 року.

          Згідно розрахунку викладеному у позові та доповненнях до позовної заяви, основна заборгованість відповідача  станом на день розгляду справи в суді (13.02.2008 року)  по оплаті транспортних послуг за Договором перевезення № 48-06/10 від 04.10.2006 року   складає 7 347,00 грн. основного боргу (74 847,00 грн.(виконані роботи) –67 500,00 грн.(сплачені кошти)), 2 745,66 грн. пені, 3 % річних у сумі 484,53 та 161,63 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції.

          Господарським кодексом України у статті 175 визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання,  що виникають між учасниками господарських  відносин при  здійсненні господарської діяльності,  в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на  користь  другої сторони  або  утриматися  від певної дії,  а друга сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку і визначені майнові зобов'язання, які    виникають    між    учасниками господарських відносин,  регулюються  Цивільним  кодексом  України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу.

          Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу  одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

          Статтею 316 Господарського кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

                 Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.         

          Стаття 527 вищезазначеного кодексу визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом та якщо    внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України  за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

          Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неотримання ним копії позовної заяви і доданих до неї матеріалів, встановив, що згідно поштового відправлення № 3462 від 08.02.2008р. копія позовної заяви та доданих до неї матеріалів відповідачу направлялись, враховуючи те, що чинним законодавством передбачено процесуальне право відповідача знайомитись з матеріалами справи в яких зазначені документи ( копія позовної заяви та доданих до неї матеріалів) наявні, а також звертаючи увагу, що судове засідання на яке було направлено дане клопотання, це друге судове засідання, а відповідач в перше судове засідання представника не направив та не повідомив суд про причини неявки його представника, з урахуванням того, що позивачем надані суду достатні докази для розгляду справи по суті, це клопотання відхиляє.

          Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Лео-транс”–умови Договору № 48-06/10 від 04.10.2006р. виконав належним чином, надавши відповідачу послуги міжнародного перевезення вантажу на загальну суму –74 847 грн., а відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю “ЦСДІ Група”–умови зазначеного Договору в повному обсязі вчасно не виконав, а лише частково оплатив надані позивачем послуги у сумі -  67 500,00 грн. На даний час у Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦСДІ Група” перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Лео-транс” існує прострочена заборгованість у сумі –7 347,00 грн.(74 847,00 грн.(сума наданих послуг згідно з актами виконаних робіт № LT-06-0132, № LT-06-0133, № LT-06-0134 від 25.10.2006р.) –67 500,00 грн.(сплачені кошти)), яка ним не погашена та підлягає стягненню у судовому порядку. А тому суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості по оплаті наданих транспортних послуг за Договором перевезення № 48-06/10 від 04.10.2006р. в розмірі 7 347,00 грн. законною та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стаття 625 Цивільного кодексу України 16.01.03  №435-VI встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до статті 611 вищезазначеного кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

          Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року № 543/96 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Статтею 232 ч. 6 Господарського кодексу України визначений порядок застосування штрафних санкцій, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, враховуючи вищевикладене, та оскільки відповідач свої зобов'язання перед позивачем належним чином вчасно не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем складає 7 347,00 грн., і на даний час ним не погашена, тобто судом встановлено, що на даний час є прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором № 48-06/10 від 04.10.2006р, враховуючи те, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором, суд дійшов висновку що дана позовна вимога підлягає задоволенню, а розмір пені складає: 2 745,66 грн. (за розрахунками позивача), що судом перевірений, але за розрахунком суду розмір пені складає:

74 847,00 грн.(основна сума заборгованості відповідно до рахунків-фактур № LT-06-0132, № LT-06-0133, № LT-06-0134 від 25.10.2006р) х 17% (подвійна облікова ставка НБУ (8,5 % х 2), згідно листа НБУ від 06.06.2006р. № 14-011/1373-6039) / 365 (кількість днів у році) х 8 (кількість прострочених днів) = 278,88 грн.;

59 847,00 грн. (сума заборгованості) х 17% (подвійна облікова ставка НБУ (8,5 % х 2), згідно листа НБУ від 06.06.2006р. № 14-011/1373-6039) / 365 (кількість днів у році) х 10 (кількість прострочених днів) =278,74 грн.;

44 847,00 грн. (сума заборгованості) х 17% (подвійна облікова ставка НБУ (8,5 % х 2), згідно листа НБУ від 06.06.2006р. № 14-011/1373-6039) / 365 (кількість днів у році) х 11 (кількість прострочених днів) =229,76 грн.;

29 847,00 грн. (сума заборгованості) х 17% (подвійна облікова ставка НБУ (8,5 % х 2), згідно листа НБУ від 06.06.2006р. № 14-011/1373-6039) / 365 (кількість днів у році) х 18 (кількість прострочених днів) =250,22 грн.;

24 847,00 грн. (сума заборгованості) х 17% (подвійна облікова ставка НБУ (8,5 % х 2), згідно листа НБУ від 06.06.2006р. № 14-011/1373-6039) / 365 (кількість днів у році) х 113 (кількість прострочених днів)=1 307,70 грн.;

7 347,00 грн. (сума заборгованості) х 17% (подвійна облікова ставка НБУ (8,5 % х 2), згідно листа НБУ від 06.06.2006р. № 14-011/1373-6039) / 365 (кількість днів у році) х 54 (кількість прострочених днів)=184,78 грн.;

7 347,00 грн. . (сума заборгованості) х 16% (подвійна облікова ставка НБУ (8,0 % х 2), згідно листа НБУ від 17.05.2007р. № 14-011/1150-5118) / 365 (кількість днів у році) х 53 (кількість прострочених днів)=170,69 грн., а в сукупності ( 278,88 грн. + 278,74 + 229,76 + 250,22 грн. + 1 307,70 грн. + 184,78 грн. + 170,69) = 2 700,77 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені за невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості наданих позивачем  послуг міжнародного перевезення вантажу за Договором перевезення № 48-06/10 визнається судом законною та обґрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню частково у сумі –2700,77 грн.

Враховуючи те, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання за Договором, а судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання, суд дійшов висновку, що дана позовна вимога підлягає задоволенню, а розмір 3 % за розрахунком позивача складає: 484,53 грн., який судом перевірений та з яким суд погоджується, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором № 48-06/10 від 04.10.2006р. є законною та обґрунтованою, та такою що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі –484,53 грн.

Суд врахувавши, що з жовтня 2006 року по липень 2007 року включно, відповідач прострочив перед позивачем виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договором, заборгованість відповідача перед позивачем складає 7 347,00 грн., і на даний час не погашена, а позивачем заявлена вимога про сплату суми боргу відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції, прийшов до висновку, що дана позовна вимога підлягає задоволенню. Згідно з доданих до позову розрахунків індексу інфляції  в період прострочення відповідачем  виконання зобов'язання з жовтня 2006 року по липень 2007 року складає: 161,63 грн., який судом перевірений та з яким суд погоджується, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором № 48-06/10 від 04.10.2006р. є законною та обґрунтованою, та такою що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі –161,63 грн.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Лео-транс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦСДІ Група” –задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦСДІ Група” (код ЄДРПОУ 33299270, місцезнаходження 02660, м. Київ, пр. Визволителів, 1, оф. 508, р/р 260011167846 у КРД(Ф) АППБ “АВАЛЬ”, МФО 322904, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лео-транс” (код ЄДРПОУ 32719256, юридична адреса: м. Вінниця, вул. К.Маркса, 26/4, поштова адреса: м. Київ, вул. Глибочицька, 28, оф.505, р/р 26007030080001 у ВФ АТ “Укрінбанк”, МФО 302333) суму заборгованості (основного боргу) в розмірі 7 347 (сім тисяч триста сорок сім) грн. 00 коп., 2 700 (дві тисячі сімсот) грн. 77 коп. –пені, 161 (сто шістдесят одна) грн. 63 коп. –інфляційних втрат, 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 53 коп. –3% річних, а також 106 (сто шість) грн. 94 коп. – витрат по сплаті державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 50 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.           Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

С.Р.Станік