Рішення

від 25.03.2008 по справі 15/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                  25.03.08                                                                                                         Справа № 15/66

    за позовною заявою ПП "Фанел", м.Львів

до відповідача ДТГО "Львівська залізниця", м.Львів

про визнання права власності.

                                                                                                 Суддя  Т.Костів

Представники

Від позивача: Романюк Ю.С. - представник згідно довіреності

Від відповідача: Рудик О.М. (довіреність № НЮ-34 від 01.01.2008р.), Малькут О.Ф. (довіреність № НЮ-3Б від 01.01.2008р.)

Суть спору: Позовну заяву подано приватним підприємством “Фанел”, м.Львів до державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця”, м.Львів про визнання права власності на нежитлову будівлю ательє (літ. А-2) загальною площею 636,80 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Широка, 70в.

          14.02.2008 р. ухвалою господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та призначено розгляд на 06.03.2008 р. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 06.03.2008 р.

Представникам роз'яснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній доказами.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що 22.02.2005 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) було укладено біржовий договір №14-05/4 (договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості), за яким позивач придбав у відповідача спірне приміщення. Розрахунок за приміщення позивач провів, однак, відповідач не визнає права власності позивача та не передає приміщення йому у власність. Просить позов задовольнити.

У судових засіданнях представники відповідача позов заперечили з мотивів, зазначених у відзиві. Ствердили, зокрема, що біржовий договір, на який посилається позивач, був підписаний під час заборони відчуження державного майна; біржовий договір не був зареєстрований на біржі, а тому є неукладеним. Посилаються на проведення оплати з простроченням встановлених термінів, у зв'язку із чим кошти були повернуті позивачу. Просять у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

16.12.2004 р. наказом міністерства транспорту та зв'язку України №1108 “Про продаж не житлового приміщення Львівської залізниці” було дозволено продаж не житлового приміщення –ательє (1986 р. побудови, інв. №644800), яке знаходиться на балансі Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Львівської залізниці і розташоване за адресою м. Львів, вул. Широка, 70в (лист погодження Укрзалізниці №ЦЗП-6/1846 від 06.12.2004 р.).

13.01.2005 р. постановою Верховної Ради України  “Про тимчасові обмеження у сфері приватизації” було рекомендовано, зокрема, органам виконавчої влади у період виконання повноважень Кабінетом Міністрів України, відставка якого прийнята Президентом України, не приймати рішення з питань приватизації (відчуження) та передачі до статутних фондів господарських товариств об'єктів права державної власності. Однак, як вбачається зі змісту цієї постанови, вона носить рекомендаційний характер та не впливає на обовязковість наказу №1108 від 16.12.2004 р.

22.02.2005 р. між позивачем (покупець –член біржі) та відповідачем (продавець), від імені якого діє постійний член біржі –брокер Кліценко О.О., був підписаний біржовий договір №14-05/4 –договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості, згідно із яким продавець продав, а покупець купив не житлову будівлю (ательє) літ. А-2 загальною площею 636,80 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Широка, 70в за 274137,44 грн. та ПДВ 54827,48 грн.. У відповідності до п. 10 біржового договору, спори, котрі можуть виникати після укладення цього договору, можуть вирішуватись як у біржовому арбітражі, так і згідно з діючим законодавством.

Договір підписаний сторонами та зареєстрований на біржі, що підтверджується, зокрема, п. п. 16, 21 договору. Згідно із ч. ч. 2, 4 ст. 15 Закону України “Про товарну біржу”, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню і вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі. Рішенням господарського суду Львівської області від 30.01.2008 р. у справі №23/224 між тими ж сторонами про визнання біржового договору дійсним, було встановлено факт належного проведення біржових торгів, укладення за їх результатами зазначеного біржового договору та його належної реєстрації на біржі. Зазначеним судовим рішенням також встановлено факт відсутності згоди сторін щодо подальшого укладення аналогічного договору в нотаріальній формі, оскільки п. 20 біржового договору, який містить таке положення, не підписаний сторонами, та безпідставності покликань відповідача на наказ Міністерства транспорту та зв'язку України №32 від 09.02.2007 р. “Про заборону відчуження майна підприємств, що входять до сфери управління Мінтрансзв'язку”. Згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Водночас, ці висновки підтверджуються і матеріалами даної справи, що спростовує посилання відповідача.

У відповідності із п. 5 біржового договору, оплата вартості договору здійснюється через біржу по вказаним реквізитам біржі. З матеріалів справи, зокрема, платіжних доручень, вбачається, що позивач повністю виконав свої грошові зобов'язання, перерахувавши належні відповідачу кошти на рахунок біржі. Посилання відповідача на невчасність отримання коштів від біржі, у зв'язку із чим 20.07.2007 р. платіжним дорученням №13 вони були повернуті біржі, не стосується суті справи, оскільки обов'язок перерахувати кошти відповідачу ніс не позивач, а біржа, через рахунки якої проводились розрахунки. З матеріалів справи вбачається, що про наявність належних відповідачу коштів на рахунках біржі відповідач був повідомлений листом біржі від 30.03.2005 р. №08.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно із ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Однак, у відповідності до ч. 4 ст. 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу, зокрема, на біржах, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу, або не випливає з їхньої суті. Більше того, відповідно до ст. 650 ЦК України, особливості укладення договорів на біржах встановлюються відповідними актами цивільного законодавства. У відповідності до ст. 15 Закону України “Про товарну біржу”, угода, укладена на біржі і зареєстрована на ній не підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, укладений біржовий договір породжує у сторін відповідні права та обов'язки. У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Однак, всупереч п. 8 біржового договору відповідач не передав позивачу спірне приміщення по акту прийому-передачі, хоча, як випливає з матеріалів справи та визнається сторонами, приміщення фактично передано позивачу, який ним користується. Зазначене не суперечить вимогам ч. 2 ст. 334 ЦК України.

У відповідності до ч. 3 ст. 334 ЦК України, право власності на майно лише за тим договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача майна з моменту такого посвідчення. Ч. 4 ст. 334 ЦК України передбачає перехід права власності на майно до набувача в момент державної реєстрації договору про відчуження майна, якщо він підлягає такій реєстрації. Однак, у відповідності до ст. 657 ЦК України, вимога щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації є загальним правилом, яке, однак, не поширюється на договори купівлі-продажу майна на біржах згідно із ст. 650 ЦК України, ст. 15 Закону України “Про товарну біржу”. Згідно із ч. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Однак, наявність підстав для відмови у позові не була доведена суду у встановленому порядку належними доказами.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 41, 42 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати за приватним науково-виробничим підприємством “Фанел” (м.Львів, вул.І.Франка, 157а/10, код ЄДРПОУ 23963273) право власності на нежитлову будівлю ательє (літ. А-2) загальною площею 636,80 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Широка, 70в.

3.          Стягнути з державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця” (м.Львів, вул.Гоголя,1, код ЄДРПОУ 01059900) на користь приватного науково-виробничого підприємства “Фанел” (м.Львів, вул.І.Франка, 157а/10, код ЄДРПОУ 23963273) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.   Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Костів Т.С.