Рішення

від 05.04.2011 по справі 5016/253/2011(13/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5016/253/2011(13/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "05" квітня 2011 р.                                            Справа №  5016/253/2011(13/20)

                                                                                                                       м. Миколаїв   

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Войтовській Н.С.,

з участю представників сторін:

від позивача –Фігеля С.І., дов. від 21.02.2011 р.;

від  відповідача –Кірюхіна О.М., дов. від 09.03.2011 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс”,

54017, оф. 109, вул. Громадянська, 119, м. Миколаїв,

до Приватного підприємства “Ізімедікс-Україна”,

54002, оф. 714, вул. Мала Морська, 108, м. Миколаїв,

про стягнення заборгованості за договором оренди  нерухомого майна в сумі 13551грн. 70 коп., -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс” (надалі –Товариство) звернулося з позовною заявою, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 22.03.2011 р. № 186, про стягнення з Приватного підприємства “Ізімедікс-Україна” (надалі –Підприємство), грошових коштів у сумі 8334 грн. основного боргу, в сумі 567 грн. 85 коп. пені, в сумі 80 грн. 11 коп. трьох відсотків річних, у сумі 327 грн. 94 коп. - суми, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, а також на відшкодування судових витрат: у сумі 93 грн. 09 коп. на оплату позовної заяви державним митом, в сумі 236 грн. на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, посилаючись на те, що грошові зобов'язання за укладеним сторонами договором оренди від 13.03.2010 р. неналежно виконувались відповідачем, та що останнім після припинення дії договору орендовану будівлю не передано Товариству з дотриманням узгодженого сторонами в договорі порядку.

Дані позовні вимоги в ході судового розгляду спору представник позивача підтримав повністю, поясняючи, що Підприємство несвоєчасно здійснювало платежі за укладеним сторонами договором, а з 01.08.2010 р. припинило користування орендованою будівлею, не передавши його Товариству за актом приймання-передачі, як це передбачено п. 4.11 договору, у зв'язку з чим, на підставі п.3.7 укладеного сторонами договору відповідачу нараховані орендні платежі та відповідні санкції за весь період прострочення зобов'язання до звернення з позовною заявою до суду.

 Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, а саме, в частині  стягнення з Підприємства пені, трьох відсотків річних та індексу інфляції без зазначення сум, але в розмірах, визначених позивачем у додатку № 1 до заяви про уточнення позовних вимог за період прострочення сплати орендних платежів з 26 квітня по 17 серпня 2010 року включно, і пояснив, що Підприємством порушувались строки сплати орендних платежів за укладеним сторонами договором у зв'язку з відсутністю грошових коштів, але станом на 17.08.2010 р. борг перед Товариством повністю погашений.

Щодо решти сум пені, трьох відсотків річних та індексу інфляції, визначених позивачем у додатку №1 до заяви про уточнення позовних вимог після 17.08.2010 р., а також суми основного боргу –суми орендних платежів, визначених після 31.07.2010 р., то вважає їх нарахування безпідставним, оскільки Підприємство 31.07.2010 р. звільнило орендований об'єкт, про що було відомо позивачу, і цей об'єкт з того ж часу позивачем використовувався для своїх потреб, у зв'язку з чим акт прийому-передачі не складався.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Між сторонами в даній справі укладено договір від 12.03.2010 р. № ЮО-3  оренди нежитлової будівлі площею 46, 3 м. кв., розташованої в м. Миколаєві, вул. Мала Морська, 112, строком до 30.12.2010 р.

На виконання умов указаного договору Товариство передало, а Підприємство прийняло орендований об'єкт за актом приймання-передачі від 12.03.2010 р.

Сторони визнають, що Підприємство користувалось орендованою будівлею до 31.07.2010 р. і до вказаної дати звільнило її. Представник позивача також визнає, що цю будівлю після 01.08.2010 р. Товариство використовувало у власних цілях.

За умовами укладеного сторонами договору орендар зобов'язався здійснювати щомісячно не пізніше 25 числа попередні орендні платежі, виходячи, що вартість 1 м.кв. орендованої будівлі становить 30 грн. За період користування орендованим об'єктом Підприємством здійснено орендну оплату за платіжними дорученням № 300 від 24.03.2010 р. в сумі 2285 грн.13 коп., № 532 від 13.08.2010 р. в сумі 2000 грн., № 537 від 17.08.2010 р. в сумі 2167 грн., що підтверджується відповідними документами, і сторонами не оспорюється.

Отже, Підприємство з 12 березня по 31 липня 2010 року користувалось орендованою будівлею, при цьому, в порушення грошових зобов'язань не в повному обсязі здійснювало орендні платежі, а потім в односторонньому порядку припинило виконувати укладений сторонами договір.

Господарським законодавством передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ст.283 ГК України). Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від договору оренди не допускається (ч.1 ст.291). Частиною 2 статті 193 ГК України  встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Виходячи з встановлених обставин, суд визнає, що Підприємством порушені зобов'язання щодо строків внесення орендних платежів, порядку припинення договору та повернення об'єкту оренди Товариству за укладеним сторонами договором.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги про стягнення з Підприємства орендної плати за період з 01.08.2010 р. по 31.01.2011 р. Посилання Товариства на те, що Підприємством після звільнення 31.07.2010 р. орендованої будівлі її не передано по акту, як це передбачено п.4.11 укладеного сторонами договору, і дана обставина згідно п. 3.7 договору є підставою для нарахування за період з 01.08.2010 р. по 31.01.2011 р. орендних платежів, суд відхиляє, оскільки позивачем визнається, що після 31.07.2010 р. відповідач звільнив орендовану будівлю, і її Товариство використовувало у власних цілях.

Оскільки позивачем не доведено, що Підприємство після 31.07.2010 р. використовувало чи утримувало орендований об'єкт, то позовні вимоги про стягнення основного боргу –орендних платежів за період з 01.08.2010 р. по 31.01.2011 р. в сумі 8334 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог у частині стягнення з Підприємства грошових коштів у сумі 567 грн. 85 коп. пені, в сумі 80 грн. 11 коп. трьох відсотків річних, 327 грн. 94 коп. - суми, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, за весь час прострочення орендних платежів, то такі вимоги підлягають задоволенню частково.

Судом установлено, що відповідач користувався об'єктом оренди з 12 березня по 31 липня 2010 року і за оренду несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював орендні платежі. Визначені в додатку № 1 до заяви про уточнення позовних вимог позивачем за період з 26 квітня по 17 серпня 2010 року включно (з дня виникнення заборгованості по день остаточного погашення загальної суми боргу з орендних платежів) розмір пені, трьох відсотків річних і суми, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, становлять: пеня - 185 грн. 64 коп., три відсотка річних –30 грн. 59 коп., а сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, - 46 грн. 36 коп. Такі вимоги, котрі складають загальну суму 262 грн. 59 коп. узгоджуються з умовами укладеного сторонами договору, зокрема пунктами 3.2, 4.4, 9.1, та з положеннями ст. 625 ЦК України, згідно яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату державним митом позовної заяви та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у разі задоволення позову - на відповідача.

У судовому засіданні 5 квітня 2011 року згідно із ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу  України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс” задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Ізімедікс-Україна”, 54002, оф. 714, вул. Мала Морська, 108, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 31159576, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс” 54017, оф. 109, вул. Громадянська, 119, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 32719869, грошові кошти в загальній сумі 262 грн. 59 коп., із них у сумі 185 (сто вісімдесят п'ять) грн.64 коп. –пеня, в сумі 46 (сорок шість) грн. 36 коп. -  сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції; в сумі 30 (тридцять) грн. 59 коп. –три відсотка річних, а також на погашення витрат по сплаті держмитом позовної заяви в сумі  93 (дев'яносто три) грн. 09 коп. і 236 (двісті тридцять шість) грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 11.04.2011 р.

   Суддя                                                        Ю.М. Коваль