Постанова

від 11.04.2011 по справі 16/130-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 квітня 2011 р.                                                                                    

№ 16/130-10  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді          Карабаня В.Я.,

суддів                                                  Доповідач –Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В.,   Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача:  Хілінський А.О.

від відповідача:  не з'явився

розглянувши  касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ММК"  

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011р.

у справі № 16/130-10 Господарського суду Київської області   

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ММК"  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Інтерсклад"

про стягнення суми   

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ММК"  звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Інтерсклад"  про стягнення 266 056, 73 грн. пені за порушення передбаченим укладеним між сторонами договором строків поставки та встановлення обладнання ( платформи).

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.11.2010р.  (суддя Христенко О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011р. (судді: Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф.), позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТК „Інтерсклад” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія ММК” 793 грн. 98 коп. пені, 7 грн. 94 коп. державного мита та 70 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ММК"  звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 34, 36 Господарського кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник також посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій неправильно встановлено період прострочення відповідачем зобов'язання за договором, а відтак –неправильно визначений розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими   судами   попередніх    інстанцій    норм      матеріального    та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ "Компанія ММК"    підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

28.08.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія ММК” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТК “Інтерсклад” (постачальник) укладено договір поставки № 7, згідно умов якого відповідач зобов‘язався передати у власність позивача, а позивач прийняти та оплатити на умовах цього договору підйомну платформу SJG2-6.2 в комплекті.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що загальна вартість продукції, яка постачається по даному договору складає всього з ПДВ –353 419,20 грн., і включає в себе вартість продукції, вартість доставки, включаючи її завантаження та розвантаження та вартість встановлення продукції.

Відповідно до п. 3.1 договору відповідач поставляє продукцію на умовах СРТ (Інкотермс 2000), склад позивача за адресою: Київська область, м. Бровари, Об’їзна дорога, 68.

Згідно п. 3.2 договору, термін поставки продукції –протягом 12 тижнів з моменту укладення даного договору за умови своєчасного отримання відповідачем попередньої оплати згідно п. 2.2.1 та дотримання позивачем терміну оплати згідно п. 2.2.2 даного договору.

Згідно п. 5.1 договору, відповідач здійснює встановлення продукції на об‘єкті позивача за адресою: Київська область, м. Бровари, Об‘їздна дорога, 68.

Відповідно до п. 5.2 договору, встановлення продукції виконуватиметься персоналом відповідача та/або компетентною уповноваженою відповідачем монтажною організацією.

По факту встановлення продукції на об‘єкті позивача, складається акт виконаних робіт, який після підписання сторонами стає невід‘ємною частиною даного договору (п. 5.4 договору). Акт виконаних робіт передається позивачу відповідачем для підписання протягом одного робочого дня після завершення робіт по встановленню продукції (п. 5.5 договору).

Згідно п. 5.6 договору, при умові відсутності обґрунтованих претензій по якості, позивач зобов‘язаний прийняти результати виконаних робіт та підписати акт виконаних робіт не пізніше 3-х робочих днів з моменту його передачі відповідачем (п. 5.5).

Відповідно до п.5.7 договору, відповідач зобов‘язується завершити встановлення продукції на об‘єкті позивача не пізніше 13 тижнів з моменту укладення даного договору за умови своєчасного отримання відповідачем попередньої оплати згідно п. 2.2.1 даного договору.

Відповідно до п. 8.3 договору, у випадку несвоєчасного виконання робіт по встановленню продукції відносно кінцевого терміну виконання цих зобов‘язань, вказаного в п. 5.7 даного договору (не пізніше 13 тижнів з моменту укладення даного договору за умови своєчасного отримання відповідачем попередньої оплати згідно п. 2.2.1 даного договору), за кожен з перших п‘яти днів прострочення, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від загальної вартості продукції за кожен день прострочення.

За кожен наступний день прострочення починаючи з шостого дня від кінцевого терміну виконання відповідачем зобов‘язань, вказаного в п. 5.7 даного договору (не пізніше 13 тижнів з моменту укладення даного договору за умови своєчасного отримання відповідачем попередньої оплати згідно п. 2.2.1 даного договору) відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі, що становить 5% від загальної вартості продукції.

Позивач здійснив перерахування відповідачу 212 051,52 грн. відповідно до п. 2.2.1 договору та 106 025,76 грн. відповідно до п. 2.2.2 договору, що підтверджується виписками з банківського рахунку від 28.08.2009 р. та від 17.11.2009 р.

Відповідач на виконання умов договору передав, а позивач прийняв дві підйомні платформи SJG2-6.2, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000261 від 30.11.2009 р.

Відповідно до статті  193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки, зокрема сплата неустойки –штрафу, пені, які обчислюється  відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

За правилами частин 2, 3 ст. 549 названого Кодексу штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на викладене господарські суди дійшли висновку, що  монтаж (встановлення) обладнання здійснено уповноваженою відповідачем особою –СПД ОСОБА_1; роботи прийняті позивачем; період прострочення виконання  відповідачем зобов'язання становить 4 дні. З  урахуванням вказаного періоду прострочення та умови п. 8.3 договору №7 від 28.08.2009р. господарським судом здійснено  розрахунок  суми штрафних санкцій -  793 грн. 98 коп. При цьому, суди послалися на те, що відповідач –постачальник та виконавець робіт за договором неодноразово звертався до позивача –замовника з пропозицією прийняти роботи відповідно до акта здачі –прийняття робіт.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При вирішенні спору у даній справі господарськими судами попередніх інстанцій не досліджені обставини щодо дотримання відповідачем обумовленого договором порядку здачі –приймання робіт,  періоду прострочення  останнім  виконання своїх зобов'язань, а відтак - розрахунку суми  штрафних санкцій. Крім того, господарськими судами не надано належної правової оцінки правовідносинам, що виникли між сторонами на підставі укладеного договору (не визначено правового характеру договору).

         Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, то справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України    

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ММК" задовольнити частково, рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011р. у справі № 16/130-10   скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий  суддя

Карабань В.Я.

Суддя

Жаботина Г.В.

Суддя

Ковтонюк Л.В.