Постанова

від 12.04.2011 по справі 24/36-10-1139

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/36-10-1139

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"12" квітня 2011 р. Справа № 24/36-10-1139

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:    Бєляновського В. В. та   Шевченко В. В.,

при секретарі  судового засідання  - Риковій О.М.

за участю представників:

ТОВ ТД „Щербинські ліфти -Київ”  - Кисиль В.А.(за дорученням),                                                                                

ТОВ „Таврія-В”- Хрома В.В. (за дорученням)

         розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу  ТОВ „Таврія-В”  на  рішення господарського суду Одеської області від  04.03.2011р.   у справі №24/36-10-1139 за позовом ТОВ "ТД „Щербинські ліфти -Київ” до ТОВ „Таврія-В”   про стягнення 171 570 грн.83 коп.,                                                                                

    ВСТАНОВИЛА:

       16.03.2010р. (вх. №2274 ) ТОВ „ТД „Щербинські ліфти-Київ”  (далі - Позивач) у господарському суді Одеської області пред'явлено позов до  ТОВ „Таврія-В”  (далі –Відповідач-1)  про стягнення 171 570 грн.83коп. в т.ч.: 41607,84 грн. - пені; 113820,25грн.-суми інфляції; 16 142,74 грн. -3% річних  (а.с.4-6.т.1).

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням господарського суду Одеської області від 09.11.2009р. у справі №25/65-09-2944 задоволено його позов про стягнення з  ТОВ „Таврія-В”  простроченої  заборгованості в сумі 195 232грн. за монтаж і пусконалагоджувальні роботи ліфтового обладнання за контрактом № 11/01/05 від 11.11.2005р., а відтак з відповідача підлягають стягненню передбачені вказаним договором штрафні санкції (пеня), а також передбачені чинним законодавством втрати від інфляції та 3% річних.

        Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.03.2010 р.(суддя Оборотова О.Ю.)  за вказаним позовом порушено провадження у справі (а.с.1, т.1)

        Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.11.2010 р.(суддя Оборотова О.Ю.)   провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України  з посиланням на  те що рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2010р. по справі  №25/65-09-2944 (винесене за результатами повторного розгляду справи після скасування  рішення господарського суду Одеської області від 09.11.2009р. )  в частині задоволення  позову ТОВ ТД „Щербинські ліфти -Київ”  ТОВ „Таврія-В”  про стягнення  заборгованості в сумі 195232грн. скасовано постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2010р. а в позові в відмовлено, а відтак відсутній предмет спору про стягнення 171 570 грн.83коп. по цієї справі.

        Зазначена ухвала набула законної сили.

     04.02.2011р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області зі заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вищевказаної ухвали від 24.11.2010 р. з посиланням на те, що постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2011р. по справі №25/65-09-2944 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2010р. і залишено без змін  рішення господарського суду Одеської області від18.08.2010р.   по справі  №25/65-09-2944,  яким   його позов  до  ТОВ „Таврія-В”  про стягнення  195232грн. задоволено , а у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

        Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.02.2010 р.(суддя Оборотові О.Ю.)  зазначену заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду.

         За результатами розгляду вищевказаної заяви позивача про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами господарський суд Одеської області (суддя Оборотова О.Ю.) прийняла  04.03.2011р. два процесуальних документа, а саме :

-           ухвалу про задоволення заяви позивача  від 04.02.2011р. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Одеської області від 24.11.2010р. та скасування цієї ухвали (а.с.61 -62,т.2).;

-  рішення про задоволення позову позивача про стягнення з відповідача 171 570 грн.83коп. (а.с. 63-65, т.2).  

Не погоджуючись з  вищевказаною  ухвалою господарського суду Одеської області  від 04.03.2011р. відповідач 09.03.2011р. (вх.639/2011) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою у якій просив скасувати її.

 Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду  від 15.03.2011р. зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.03.2011р.  

Після призначення вказаної скарги до розгляду відповідач 16.03.2011р. (вхід.№709/2011) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 04.03.2011р. по цієї справі, у якій просив скасувати це рішення та припинити провадження у справі. Свою позицію він обґрунтував наступним.

Позивач у позові просить суд стягнути  суму у розмірі 171 570 (сто сімдесят одна дача п'ятсот сімдесят) грн. 83 коп., що складається із пені - 41 607 (сорок одна тисяча шістсот сім) коп., інфляції - 113 820 (сто тринадцять тисяч вісімсот двадцять) грн. 25 коп., 3% річних 16142 (шістнадцять тисяч сто сорок дві) грн. 74 коп., а також витрат з оплати державного мита у розмірі 1716 грн. та послуг з інформаційно-технічному забезпеченню 236 грн., а також держмито та ІТЗ за заяви за нововиявленими обставинами. Порушення процесуальних норм полягає у наступному:

   Відповідно до результатів перегляду судового рішення, зазначених у ч. 5 ст. 114 ГПК України, суд не може вирішувати спір по суті.

  Судом було прийнято рішення по справі та оголошена вступна та резолютивна частина її оголошенням ухвали про скасування ухвали господарського суду від  24.11.2010 року, що порушує вимоги ст. 114 ГПК України, а саме:

1) За результатами перегляду рішення приймається ухвала  - у разі зміни чи скасування ухвали (ч.5 ст. 114 ГПК України);

2) У разі скасуавння судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами встановленими ГПК України (ч.8 ст. 114 ГПК України).

         Порушення норм матеріального права полягає у наступному: що стосується заявлених у позові вимог щодо стягнення штрафних санкцій, то розгляд неможливий, у зв'язку із пропуском Позивачем строку позовної давності.

Судовим рішенням встановлено, що представник Позивача довів, що строк позовної давності не пропущений, оскільки рішенням господарського суду Одеської області від 09.11.2009 року та рішенням господарського суду Одеської області від 18.08.2010 року встановлено, що ліфти змонтовані та працюють згідно довідки Державного міського промислового нагляду, виданої 31.08.2009 року, після чого Позивачу стало відомо про порушення його прав.

Суд не врахував, що Позивач подав позов до Господарського суду 16.03.2010 року та надав розрахунок штрафних санкцій з травня 2007 року, розмір якого складає 171 570 грн. 83 коп.

Суд проігнорував той факт,  що Державний міський промисловий нагляд не здійснює контроль за виконанням сторонами умов Контракту, та не здійснює контроль за експлуатацією ліфтів. При цьому, у зв'язку із неможливістю експлуатації, ліфти було зупинено на підставі Акту зупинки експлуатації ліфтів від 24.09.2009 року.

Оскільки  Позивач  починає свій розрахунок штрафних санкцій з травня 2007 року, а

позовні вимоги були заявлені у березні 2010 року, то строк позовної давності відповідно до ст. 258 ЦК України  вважається пропущеним.  Статтею 258 ЦК України встановлена

Спеціальна позовна давніть в один рік до вимог про стягнення неустойки (ст. 549 ЦК України). А також ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України регламентує, що нарахування штрафних санкцій і прострочення   виконання   зобов'язання   припиняється   через   шість   місяців   від   дня,   коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом не був врахований той факт, що розрахунок штрафних санкцій Позивачем при заявлені позовних вимог надав невірний із порушенням всіх строків та розрахунків.

Судом не було розглянуто справу по суті при прийнятті рішення, пояснення та заперечення Відповідача не було розглянуто, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом було порушено, що суперечить ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 59, 69, 74, 82 ГПК України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду  від 18.03.2011р. зазначену апеляційну скаргу на рішення місцевого суду з  цієї справи  прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.04.2011р. о 14:30, про сторони були належним чином повідомлені згідно приписів ст.98 ГПК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2011р. апеляційну скаргу відповідача на ухвалу господарського суду Одеської області від 04.03.2011р.  про задоволення заяви позивача  від 04.02.2011р. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Одеської області від 24.11.2010р. залишено без задоволення ,а  зазначену ухвалу без змін.

           Фіксування судового засідання 12.04.2011р., в якому розглядалась апеляційна скарга відповідача на рішення господарського суду Одеської області від 04.03.2011р. по цій справі здійснювалось  за допомогою технічних засобів.

          Представник скаржника в усних поясненнях наданих апеляційному суду просив задовольнити скаргу на викладених у ній підставах, скасувати рішення місцевого суду від 04.03.2011р. по цій справі та припинити провадження по ній.

          Представник позивача в усних поясненнях наданих апеляційному суду просив залишити  апеляційну скаргу відповідача  без задоволення, а рішення  без змін.

           Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

           Заслухавши усні пояснення представників сторін , ознайомившись з доводами  апеляційної скарги ,   дослідивши обставини  і матеріали  справи, в тому числі наявні у них докази, відповідність викладеним  у судовому рішенні  висновкам  цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія   встановила наступне.

 Як вбачається з матеріалів справи, і зазначалось вище,  за результатами розгляду  заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Одеської області від 24.11.2010 р. з цієї справи господарським судом Одеської області  04.03.2011р. було прийнято два процесуальних документа (судових рішень), а саме:

-           ухвалу про задоволення заяви позивача  від 04.02.2011р. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Одеської області від 24.11.2010р. та скасування цієї ухвали (а.с.61 -62,т.2).;

-  рішення про задоволення позову позивача про стягнення з відповідача 171 570 грн.83 коп. (а.с. 63-65, т.2).  

Предметом цього апеляційного провадження, є вищевказане рішення господарського суду Одеської області від 04.03.2011р., яким задоволено позов позивача в повному обсягу, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача  171 570 грн.83коп. в тому числі: 41607,84 грн. –пені за неналежне виконання зобов'язань по здісненню розрахунків за монтаж ліфтового обладнання  за період з 05.02.2009р. по 05.02.2010р.; 113820,25грн. - витрат з інфляції за не своєчасне здійснення розрахунків за монтаж ліфтового обладнання  за період з травня 2007р. по лютий 2010р. та  16 142,74 грн. -3% річних з суми 195232 грн.  за період з 07.05.2007р. по 05.02.2010р.  

Оцінюючи вказане судове рішення та доводи скаржника судова колегія встановила таке.

З матеріалів справи, в т.ч. з протоколу судового засіданні,  вбачається, що місцевий суд дійсно, на що звертає увагу скаржник у скарзі, одночасно в одному судовому засіданні розглянув заяву позивача про перегляд ухвали місцевого суду (про припинення провадження у справі)  за нововиявленими обставинами та розглянув позов позивача по суті,  ухваливши по закінченню судового засідання (в нарадчій  кімнаті)  два процесуальних документа, а саме ухвалу і рішення.  

На думку судової колегії вказані  дії  суду  не зовсім правильні  з процесуальній точки зору.

Так судова колегія вважає, що  місцевий суд повинен був розглядати цю справу поетапно (в дав етапи ), а саме спочатку розглянути заяву позивача про перегляд  ухвали суду (про припинення провадження у справі)  за нововиявленими обставинами  на винести (у нарадчій кімнаті)  і оголосити  за результатами її розгляду відповідний процесуальний документ , в даному випаду ухвалу про задоволення заяви позивача  та скасування ухвали про припинення провадження у справі, а вже після цього, тобто після оголошення ухвали,   розглядати ( продовживши це  судове засідання або після його відкладення) позовні вимоги позивача по суті та ухвалити  по цим вимогам відповідне рішення.   

Проте, вказане процесуальне порушення, на думку судової колегії, не привело до прийняття неправильного рішення і тому у розумінні ст.104 ГПК України не може бути підставою для скасування рішення суду.

Слід зазначити, що незважаючи на вказане об'єднання, тобто на не поетапний розгляд вищезазначених питань, місцевий суд заслухав в судовому засіданні позицію (аргументи) обох сторін не тільки стосовно заяви позивача про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами , а й стосовно позовних вимог позивача .

Зазначений висновок колегія суддів робить  зі змісту  протоколу судового засідання в якому відображені вказані позиції, на який (протокол) відповідач (скаржник) не вніс зауваження , тобто фактично погодився і його змістом.

            За таких обставин посилання скаржника (відповідача), що спір не розглядався по суті і  сторони не мали можливості висловити свою позицію не може прийматись до уваги та бути підставою для скасування зазначеного рішення місцевого суду. Слід зазначити, що в матеріалах справи наявні заперечення відповідача на позов, яким суд також дав оцінку.

Оцінюючи доводи скаржника (відповідача) щодо  зроблених місцевим судом висновків по суті позовних вимог позивача судова колегія встановила наступне.

З  матеріалів справи вбачається,  що постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2011р. по справі №25/65-09-2944 скасовано  постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2010р. і залишено без змін  рішення господарського суду Одеської області від18.08.2010р. по справі №25/65-09-2944, яким    позов  до  ТОВ „Таврія-В”  про стягнення  195232грн. задоволено, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вказана стягнута судом грошова  сума визначена судом як заборгованість відповідача перед позивачем за нездійснення розрахунків за монтаж ліфтового обладнання (ліфтів) за контрактом  №11/01/05 від 11.11.2005р. Із змісту вказаного рішення вбачається, що місцевий суд при розгляді справи по суті дійшов висновку (встановив), що вказані у контракті  ліфти були введені в експлуатацію 28.04.2007р.

Вищезазначені, встановлені місцевим судом при розгляді справи №25/65-09-2944, фактичні обставини (факти) враховуючи, що сторонами по вказаній справі були ті самі сторони, що є сторонами у цій справі, відповідно до приписів ч.2 ст.35 ГПК України не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, тобто мають приюдиційне значення при розгляді цієї справи.

З огляду на викладене судова колегія робить висновок, що вказаним рішенням  по справі №25/65-09-2944 встановлені, серед іншого, два факти (обставини), а саме:

- наявність заборгованості у відповідача перед позивачем  за виконання робіт по монтажу ліфтів за контрактом  №11/01/05 від 11.11.2005р  у розмірі  195 232грн.;

 - вказані у  зазначеному контракті  ліфти були введені в експлуатацію 28.04.2007р.

За таких обставин посилання відповідача (скаржника) у скарзі на те, що ліфти не були налагоджені, мали недоліки, їх неможливо було експлуатувати та те, що Державний міський промисловий нагляд не здійснює контроль за виконанням контракту та експлуатацією  ліфтів,  не можуть прийматись до уваги.

Згідно  п.2.2. контракту  №11/01/05 від 11.11.2005р. відповідач повинен був розрахуватись з позивачем за виконані монтажні роботи на протязі п'яти банківських днів  після  прийняття ліфтів в експлуатацію, тобто враховуючи вищезазначену встановлену судом по справі№25/65-09-2944  дату приймання ліфтів в експлуатацію зобов'язання відповідача по оплаті виконаних позивачем монтажних та пусконалагоджувальних  робіт виникло з 07.05.2007р.

Матеріали справи свідчать і ці обставини визнають обидві сторони , що відповідач на виконання рішення суду по справі №25/65-09-2944  сплатив позивачу заборгованість за виконані останнім контрактом   роботи  - 05.02.2010р.

Згідно вимог ст.625 ГПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення , а також три проценти річних, якщо інший розмір не встановлений законом і договором.

З огляду на  вкладене судова колегія дійшла висновку, що у позивача були всі правові підстави для пред'явлення  до відповідача позовних вимог про стягнення втрат від інфляції та трьох процентів річних за прострочення боргового зобов'язання за період з 07.05.2007р. ( дата виникнення грошового зобов'язання) по 05.02.2010р.(дата погашення грошового зобов'язання)

Слід зазначити, щодо вказаних стягнень відповідно до приписів ст.257 ЦК України застосовується трьохрічний  (загальний) строк позовної давності.

Приймаючи до уваги, що позивач звернувся до суду з позовом  16.03.2010р. судова колегія дійшла висновку, що він не пропустив строк позовної давності по вказаним вимогам.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що місцевий суд підставно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3 % річних.

Водночас  перевіривши зроблений позивачем розрахунок вказаних стягнень, з яким погодився місцевий суд, колегія суддів дійшла висновку, що він зроблений невірно і  стягненню відлягають втрати  від інфляції за період з  07.05.2007р. по 05.02.2010р. в розмірі 113429грн.79коп. та 3% річних за період з 07.05.2007р. по 05.02.2010р. в розмірі 16046грн.47 коп.

З огляду на викладене рішення місцевого суду в цій частині підлягає зміні.

Щодо вимог позивача про стягнення пені та висновку місцевого суду стосовно обґрунтованості цих вимог, судова колегія встановила наступне.

Пунктом 6.2  контракту  №11/01/05 від 11.11.2005р. передбачено, що у разі несвоєчасної оплати прийнятих монтажних і пусконалагоджувальних робіт покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити постачальнику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Враховуючи, що зобов'язання по оплаті монтажних робіт у відповідача виникло, як встановлено вище з 07.05.2007р., то саме з цього моменту у позивача виникло право на нарахування вищевказаної пені.

Згідно частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення грошового зобов'язання , якщо інше не встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки законодавством яке регулює спірні відносини та вищевказаним контрактом не встановлений інші строки нарахування штрафних санкцій, то відповідно строк нарахування  пені в даному випадку закінчився –07.11.2007р.

За таких обставин зроблений позивачем та визнаний місцевим судом розрахунок пені (як розмір так і період за який вона стягується), а також письмові обґрунтування позивача щодо строків та розмірів стягнення пені не можуть прийматись до уваги, оскільки  суперечить вищевказаним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Крім того, щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій згідно ст.258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність  в один рік.

Враховуючи дату звернення позивача до суду з цією вимогою він  пропустив строк позовної давності по вимозі про стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що відповідач у запереченнях на позов у відповідності до вимог  ст.267 ЦК України  зробив заяву про застосування до цієї вимоги позовної давності у місцевого суду  не було правових підстав для задоволення цієї вимоги  і він відповідно до вимог  ч. 4 ст.267 ЦК України повинен був відмовити в її задоволенні.

За таких обставин рішення місцевого суду підлягає зміні шляхом часткового задоволення позову, а саме  в частині стягнення на  користь позивача з відповідача  втрат  від інфляції за період з 07.05.2007р. по 05.02.2010р. в розмірі 113 429грн.79коп. та 3% річних  за період з 07.05.2007р. по 05.02.2010р. в розмірі 16046грн.47коп., а решті частині вимог ( стягнення пені, а також решти частини сум втрат від інфляції та 3% річних) залишенню без задоволення.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задовольняється лише часткового, то відповідно до приписів  ст.49 ГПК України підлягають перерахуванню розміри понесених позивачем при поданні позову  судових витрат, що стягуються на його  користь.

Враховуючи, що апеляційна скарга відповідача задовольняється частково  (на  24,56%), то йому підлягають частковому відшкодуванню понесені витрати по сплаті державного мита при поданні скарги.

                      Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 ГПК  України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:   

       1) Апеляційну скаргу ТОВ „Таврія-В” на рішення господарського суду Одеської області від  04.03.2011р.   у справі №24/36-10-1139 - задовольнити частково..

          2)  Рішення господарського суду Одеської області від  04.03.2011р.   у справі №24/36-10-1139  змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов   ТОВ „Торговіий дім „Щербинські ліфти -Київ” до ТОВ „Таврія-В”  задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  „Таврія-В”  на користь  ТОВ „Торговіий дім „Щербинські ліфти -Київ”:

- 113429(сто тринадцять тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. 79коп. втрат від інфляції;      

- 16 046 (шістнадцять тисяч сорок шість) грн. 47 коп. - 3% річних.

- 1294 (одна тисяча двісті дев'яносто чотири) грн. 75 коп. - витрат по сплаті державного мита при поданні позову;

- 178 (сто сімдесят вісім) грн. - витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

В решти частині позову відмовити.”

3) Стягнути з ТОВ „Торговіий дім „Щербинські ліфти - Київ”  на користь  ТОВ „Таврія-В” 210 (двісті десять) грн.70 коп. - витрат по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги.

4) Доручити господарському суду Одеської області видати накази відповідно до резолютивної частини цієї постанови з визначенням у них всіх необхідних передбачених чинним законодавством реквізитів.

            Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                            Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                           Бєляновський В. В.

                                                                                                 Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 12.04.2011р.