Рішення

від 27.02.2008 по справі 21/494

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

21/494

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  21/494

27.02.08

За позовом  Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі відділу капітального будівництва  м. Вінниця                          

До                 Корпорації „Тролайнінг України”, м. Київ

Про              стягнення 9 563 220,26 грн.

Суддя  Качан Н.І.

Представники:

Від позивача                    не з'явився

Від відповідача           Пилюченко І.Г.–пред. за довірен.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про розірвання Договору про дольову участь у будівництві житла від 12.07.2007р. № 1/2001Т-УВД та стягнення з відповідача 9 563 220,26грн., завданих  збитків  з врахуванням інфляції та судових витрат.

Заявлені  позовні вимоги Позивач мотивував тим, що між сторонами  у 2001 році було укладено договір про дольову участь у будівництві житла, за яким Позивач прийняв на себе зобов‘язання щодо оплати вартості будівельних робіт, а Відповідач зобов‘язався здійснити реконструкцію гуртожитку під житловий будинок по   вул. Тарнагородського  у м. Вінниця.

Позивачем виконання робіт з реконструкції гуртожитку було профінансовано на суму 9 019 000, 00 грн.

Натомість, Відповідач взяті на себе зобов‘язання не виконав, зокрема, не провів експертизу проектно-кошторисної документації, не отримав всі необхідні для будівництва дозволи, не виконав в установленому порядку відведення земельної ділянки.

У зв‘язку з цим, Позивач просив суд розірвати договір про дольову участь у будівництві житла у зв‘язку з істотним порушенням договору з боку Відповідача та стягнути з Відповідача збитки у розмірі 9 019 000 грн., а також інфляційні у розмірі 544 220, 26 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2006р. було затверджено текст мирової угоди сторін та припинено провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2007р. апеляційне подання Заступника прокурора Вінницької області в особі відділу капітального будівництва задоволено повністю, Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2006р. по  даній справі скасовано, а справу передано на розгляд Господарському суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2007р. розгляд справи відкладено на 19.12.2007р., у зв'язку з задоволенням клопотання сторін про відкладення розгляду спору оскільки тривали переговори щодо врегулювання спору .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2007р. продовжено термін розгляду спору, у зв'язку з задоволенням клопотання сторін, та відкладено судове засідання на 06.02.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2008р. розгляд справи відкладено на 27.02.2008р., у зв'язку з неявкою представника позивача та задоволенням його клопотання про відкладення.

Позивач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача заявив письмове клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності позивача, посилаючись на неявку його до  суду за формальних обставин та без поважних підстав.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про відкладення розгляду справи надсилалась за юридичною адресою сторін і зокрема позивача.

Позивач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника відповідача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Відповідачем у справі 06.02.2008 р. відповідно до ст. 59 ГПК України було надано до суду відзив на позовну заяву Позивача. У зазначеному відзиві Відповідач вказував на те, що на його думку позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, Відповідач вказував на те, що на підставі відповідних актів приймання-передачі ним у 2001 та у 2004 роках було передано Позивачу житло, загальною площею 4985, 49 кв. м., вартістю 6 375 047, 30 грн. та загальною площею 1451, 74 кв. м., вартістю 2 105 023, 00 грн. відповідно.

Позивачем за твердженням Відповідача було профінансовано виконання  робіт з реконструкції гуртожитку під житловий будинок по вул. Тарногродського у м. Вінниця на загальну суму 5 450 000, 00 грн.

У зв‘язку з цим, Відповідач вважає, що з боку Позивача також мало місце істотне порушення умов укладеного  договору, а саме: профінансовано будівництво житлового будинку не у повному обсязі.

З огляду на ці обставини , Відповідач по суті не заперечував про  задоволення  позовних  вимог у частині стягнення 5 450 000, 00 грн., та розірвання  договору  за згодою сторін, а у решті позовних вимог –вважав за доцільне  відмовити.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали,  всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників  сторін , Господарський суд міста Києва, -

     В С Т А Н О В И В :

Між Позивачем та Відповідачем 12.07.2001 року було укладено Договір                      № 1/2001Т-УВД про дольову участь у будівництві житла (надалі –«Договір»), предметом якого була дольова участь у реконструкції гуртожитку в м. Вінниця по вул. Тарнагородського під житло з метою завершення 154 квартир (в блоках «А»та «Б»), загальною площею 7765 кв. м.

Відповідно до п. 3.1. Договору Відповідач прийняв на себе зобов‘язання щодо: забезпечення своєчасного фінансування будівництва з залученням при необхідності інших організацій –дольовиків ; вирішення та узгодження з місцевими органами влади питань, пов‘язаних з будівництвом та своєчасним наданням всіх необхідних дозволів згідно з встановленим законодавством України порядком в т.ч. щодо розробки проектно-кошторисної документації, проведення експертизи та отримання дозволу на будівництво.

Відповідно до п. 3.2. Договору Позивач прийняв на себе зобов‘язання щодо: забезпечення перерахування грошових коштів та передачі матеріальних цінностей згідно з попередньою домовленістю, необхідних Відповідачу для будівництва об‘єкту .

Пунктом 4.1. Договору сторони встановили строк здачі будинку в експлуатацію згідно узгодженого  графіку завершення будівництва –IV квартал 2002 року.

Згідно з п. 4.2. Договору платежі та розрахунки за Договором підлягають здійсненню шляхом перерахування Позивачем грошових коштів Відповідачу.

Пунктом 4.4. Договору сторони встановили попередню вартість 1 кв. м. загальної площі у розмірі 1160 грн., загальну суму дольової участі для отримання Позивачем належної йому частки житла –7400 кв. м., - 8 584 00 грн., яка підлягає уточненню при розробці ПКД, але не вище середньорегіонального рівня цін, встановлених Держбудом України.

У подальшому між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаток №1 до Договору (копія знаходиться у матеріалах справи), яким строк введення в експлуатацію будинку визначили  - ІІ квартал 2004 року.

10.08.2001 року Позивачем та Відповідачем було укладено Доповнення до Договору (копія знаходиться у матеріалах справи), відповідно до якого сторони виклали п. 4.2. Договору у новій редакції та встановили, що платежі та розрахунки за Договором здійснюватимуться шляхом перерахування Позивачем грошових коштів Відповідачу або передачею матеріальних цінностей (будівельних матеріалів, цінних паперів тощо).

27.01.2004 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до якої термін дії Договору було пролонговано до закінчення ІІІ кварталу 2005 року у зв‘язку зі змінами у проектній документації.

14.01.2004 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір №ГКБ2004/1 про дольову участь у будівництві житла (Додаток до Договору №1/2001 Т-УВД від 12.07.2001 р.) (надалі –«Додаток», копія якого є у матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.1. Додатку Відповідач прийняв на себе зобов‘язання, зокрема, щодо: забезпечення будівництва проектно-кошторисною документацією, узгодженою в установленому порядку; належним чином оформлення всієї правової та технічної документації на будівельний майданчик для спорудження на ньому житлового будинку; передачі після закінчення будівництва у власність Позивача згідно п. 2.1. чинного Договору у термін до 30 календарних днів від дня введення житлового будинку в експлуатацію з наданням усіх необхідних документів на квартири; забезпечення своєчасного фінансування будівництва іншими організаціями-пайовиками згідно графіку фінансування.

Позивач згідно п. 3.2. Додатку прийняв на себе зобов‘язання щодо залучення для інвестування будівництва грошових коштів, інших матеріальних цінностей згідно діючого законодавства; узгодження з місцевими та вищестоящими службами всіх питань, пов‘язаних з залученням інвестицій; забезпечення перерахування грошових коштів та передачі матеріальних цінностей, необхідних Відповідачу для будівництва у об‘ємі Договору.

Пунктом 4.2. сторони визначили суму дольової участі у кількості 1 724, 14 кв. м. при вартості 1 кв. м. загальної площі у 1450, 00 грн. у розмірі 2 500 000, 00 грн.

25.12.2001 року Позивачем було передано Відповідачу векселі за пред‘явленням №6230257109943 номінальною вартістю 1 823 313, 00 грн. та №6230257109949 номінальною вартістю 1 050 279, 80 грн., емітовані Відділом капітального будівництва Позивача.

27.12.2001 р. Позивачем було передано Відповідачу вексель за пред‘явленням №3001645371 від 10.10.2001 р., номінальною вартістю 626 407, 20 грн., емітований Відділом капітального будівництва Позивача.

У подальшому Позивачем було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «ІОНІЯ 2002»вексель за пред‘явленням №3228636470 від 08.11.2002 р., номінальною вартістю 3 469 000, 00 грн., емітований Відділом капітального будівництва Позивача.

15 червня 2004 року Відповідачем було перераховано на користь Відповідача грошові кошти у формі дольової участі у будівництві житлового будинку за Договором на загальну суму 100 000, 00 грн. згідно Платіжного доручення №01 (копія знаходиться у матеріалах справи).

Станом на 01.02.2005 р. Позивачем було перераховано на користь Відповідача               2 050 000 грн., про що сторонами було підписано Акт звірки розрахунків від 01.02.2005 р. (копія знаходиться у матеріалах справи).Наведений доказ визнається судом двохстороннім та належним яким засвідчується факт перевірки здійснених розрахунків.

19.09.2001 р. між Позивачем та Відповідачем було підписано Акт прийому-передачі площі житла в будинку по вул. Тарногородського, за яким Відповідачем було передано Позивачу 9 квартир, загальною площею 545, 34 кв. м. на суму 627 141, 00 грн.

10.12.2001 р. між Позивачем та Відповідачем було підписано Акт прийому-передачі площі житла в будинку по вул. Тарногродського, за яким Відповідачем було передано на користь Позивача загальну площу житла 2212 кв. м., вартістю 2 873 592, 80 грн.

12.12.2001 р. між Позивачем та Відповідачем було підписано Акт прийому-передачі площі житла в будинку по вул. Тарногродського, за яким Відповідачем було передано на користь Позивача 37 квартир, загальною площею 2228, 15 кв. м. на суму 2 874 313, 50 грн.

28.01.2004 р. між Позивачем та Відповідачем було підписано Акт прийому-передачі площі житла в будинку по вул. Тарногродського, за яким Відповідачем було передано на користь Позивача 25 квартир, загальною площею житла 1451, 76 кв. м. на суму 2 105 023 грн.

28.03.2006 р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача претензію №24/27 щодо невиконання Відповідачем взятих на себе зобов‘язань.

Станом на 01.08.2006 р. відповіді на претензію на адресу Позивача направлено Відповідачем не було.

Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.  

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України (надалі –«ГК України»), ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частинами 1-2 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до наявних у матеріалах справи Актів приймання-передачі векселів від 25.12.2001 р. та 27.12.2001 р., а також Акту звірки розрахунків від 01.02.2005 р. Позивачем було передано Відповідачу в рамках виконання Договору грошові кошти та цінні папери (векселі) на загальну суму 5 550 000 грн., а саме: перераховано на банківський рахунок Відповідача грошові кошти у розмірі 2 050 000 грн. та передано векселів на загальну суму         3 500 000 грн., що не заперечується Відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідачем при будівництві 45-квартирного житлового будинку згідно додаткової угоди до Договору ГКБ-2004/1 від 28.01.2004 р. повертались  на користь Позивача грошові кошти у розмірі 100 000 (ста тисяч) грн., що підтверджується Платіжним дорученням №01 від 15.06.2004 р., копія якого знаходиться у матеріалах справи.

Таким чином, усього на користь Відповідача в рамках виконання Договору Позивачем було сплачено грошових коштів та передано матеріальних цінностей (цінних паперів) у розмірі 5 450 000 (п‘яти мільйонів чотирьохсот п‘ятдесяти тисяч) грн.

Станом на момент розгляду справи будинок по вул. Тарногородського у м. Вінниця, дольова участь щодо будівництва якого була предметом Договору, в експлуатацію не введено, про що вказується у позовній заяві Позивача та не заперечується Відповідачем у запереченні на позовну заяву УМВС України у Вінницькій області від 30.10.2006 р. (копія знаходиться у матеріалах справи), докази прийняття будинку в експлуатацію державною комісією у встановленому порядку сторонами до суду не надавалися, відповідний акт введення будинку в експлуатацію у матеріалах справи відсутній.

З огляду на це, Актами приймання-передачі площі житла в будинку по                             вул. Тарногородського від 19.09.2001 р., 10.12.2001 р., 12.12.2001 р., 28.01.2004 р., підписаними Відповідачем та Позивачем, сторони визначили яке саме житло (№ квартир, площа, поверх) буде передано Позивачу після введення будинку в експлуатацію, про що зазначає сам Відповідач у запереченні на позовну заяву УМВС України у Вінницькій області від 30.10.2006 р. (копія знаходиться у матеріалах справи).

Статтею 15 ЦК України передбачено право будь-якої особи на захист свого цивільного права у разі його порушення. Способами захисту цивільних прав судом згідно ст. 16 ЦК України може бути: визнання права; визнання правочину недійсним;  припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення;  примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Нормами ст.ст. 224-225 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Предметом  спірного Договору є дольова участь Позивача та Відповідача у реконструкції гуртожитку у м. Вінниця по вул. Тарнагородського під житло, у рамках якої Позивач здійснював перерахунок на користь Відповідача грошових коштів та передавав матеріальні цінності для будівництва об‘єкту, а Відповідач забезпечував своєчасне фінансування будівництва із залученням при необхідності інших організацій-дольовиків.

Таким чином, у разі належного виконання всіх зобов‘язань за Договором, Позивач отримав би від Відповідача квартири, загальною площею 7 400 кв. м., вартістю 8 584 000 грн. згідно Договору, та квартири, загальною площею 1 724, 14 кв. м., вартістю 2 500 000 грн. згідно Додатку.

У зв‘язку з тим, що станом на момент розгляду справи Відповідачем не було передано Позивачу в натурі квартири, загальною площею 7 400 кв. м. та 1724, 14 кв. м., натомість Позивачем було передано на користь Відповідача грошові кошти та матеріальні цінності (цінні папери) на загальну суму 5 450 000 грн., то Позивачем було понесено збитки у розмірі 5 450 000, 00 грн., які є витратами Позивача, зроблені Позивачем згідно пункту 1 частини 2 ст. 22 ЦК України.   

З огляду на це, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача збитків, завданих невиконанням Договору, є такими, що підлягають задоволенню у частині стягнення з Відповідача витрат у розмірі 5 450 000, 00 грн.

Що стосується позовних вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача суми збитків з урахуванням індексу інфляції за період з 10.10.2005 р. по 02.06.2006 р., то зазначені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки у Договорі не передбачено можливості для сторін вимагати відшкодування завданих збитків з урахуванням індексу інфляції, а норми ст. 625 ЦК України, на яку посилається у своїй позовній заяві Позивач, стосуються випадків прострочення виконання з боку боржника виключно грошового зобов‘язання, тобто зобов‘язання щодо сплати боржником на користь кредитора певної суми грошових коштів. Умовами Договору не передбачено виконання будь-яких грошових зобов‘язань з боку Відповідача на користь Позивача. Іншими нормами ЦК України та ГК України можливості стягнення збитків з урахуванням індексу інфляції не передбачено.

З огляду на ці обставини , вимоги щодо стягнення з Відповідача суми збитків з урахуванням індексу інфляції є необґрунтованими, а тому підстав для задоволення позову в цій частині вимог не вбачається.

Що стосується вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача збитків у розмірі                    3 569 000 грн., то зазначені вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У матеріалах справи знаходиться копія Акту приймання-передачі векселів, відповідно до якого Позивачем було передано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІОНІЯ 2002»вексель за пред‘явленням №3228636470 від 08.11.2002 р., номінальною вартістю 3 469 000, 00 грн. Зазначений Акт приймання-передачі було підписано між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІОНІЯ 2002»на підставі Угоди від 01.12.2002 р. №8-2002/ВКБ.

Таким чином, одержувачем векселя відповідно до вказаного вище Акту був не Відповідач, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ІОНІЯ 2002».

Згідно ст. 572 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.   

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ІОНІЯ 2002»не є стороною у Договорі, щодо якого між Позивачем та Відповідачем існує спір, і між Позивачем та Відповідачем не існувало відповідним чином оформлених домовленостей щодо можливості виконання Позивачем свого зобов‘язання щодо фінансування будівництва житлового будинку за Договором на користь ТОВ «ІОНІЯ 2002»замість Відповідача.

Крім того, у матеріалах справи знаходиться копія Договору №8-2002/ВКБ про дольову участь у будівництві житла від 01.12.2002 р. (надалі –«Договір №8-2002/ВКБ»), сторонами якого є Позивач, Відповідач та Товариство з обмеженою відповідальністю «ІОНІЯ 2002»(надалі –«ТОВ «ІОНІЯ 2002») і предметом якого є дольова участь зазначених юридичних осіб у реконструкції гуртожитку в м. Вінниця по вул. Тарногородського під 116-квартирний житловий будинок з метою його завершення і отримання (у блоці «А») загальної площі житла –2676, 72 кв. м.

Відповідно до п. 4.2. Договору №8-2002/ВКБ розрахунки за зазначеним Договором здійснюються Позивачем із ТОВ «ІОНІЯ 2002»шляхом перерахування грошових коштів та передачі матеріальних цінностей і векселів.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що передача Позивачем на користь ТОВ «ІОНІЯ 2002»векселя за пред‘явленням №3228636470 від 08.11.2002 р., номінальною вартістю 3 469 000, 00 грн. згідно Акту приймання-передачі векселя було здійснено Позивачем в межах  виконання Договору №8-2002/ВКБ, а не Договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем.

Грошові кошти у розмірі 100 000 (ста тисяч) грн. було сплачено на користь Позивача Відповідачем у рамках дольової участі у будівництві 45-квартирного житлового будинку згідно додаткової угоди до Договору ГКБ-2004/1 від 28.01.2004 р. що підтверджується Платіжним дорученням №01 від 15.06.2004 р., копія якого знаходиться у матеріалах справи.

Будь-яких інших доказів, якими б підтверджувався факт перерахування Позивачем на користь Відповідача згідно Договору грошових коштів у розмірі 3 569 000, 00 грн., сторонами до суду не надавалося, і у матеріалах справи такі докази відсутні.

У зв‘язку з цим, позовні вимоги Позивача у частині стягнення з Відповідача збитків у розмірі 3 569 000, 00 грн. не підтверджуються наявними у справі доказами, є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог Позивача щодо розірвання Договору у зв‘язку з істотним порушенням Відповідачем Договору, то зазначені вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610-611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З матеріалів справи вбачається, що порушення зобов‘язань за Договором мало місце як з боку Відповідача у справі (не передано Позивачу квартири у встановлений Договором строк), так і з боку Позивача (не повністю профінансовано вартість споруджуваного об‘єкту згідно п. 4.7. Договору). Таким чином, підстави для розірвання Договору у односторонньому порядку у зв‘язку з істотним порушенням умов Договору однією із сторін відсутні, оскільки істотне порушення зобов‘язання  за Договором мало місце з боку кожної із сторін .

Враховуючи ,що  Відповідач погоджується на розірвання Договору за згодою сторін, про що зазначено у Відзиві на позовну заяву УМВС України у Вінницькій області (знаходиться у матеріалах справи), та зважаючи на відсутність у матеріалах справи відповідних заперечень стосовно цих фактів  з боку Позивача, то  у відповідності до зібраних доказів  справи Договір підлягає розірванню відповідно до ст. 651 та ч. 3 ст. 653 ЦК України за згодою сторін з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 525, 526, 530, 572, 610-611, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 202, 224-225 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 32, 34, 35, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Розірвати Договір №1/2001Т-УВД про дольову участь у будівництві житла від 12.07.2001 р., укладений між Корпорацією «Тролайнінг Україна»(02094, м. Київ, вул. Магнітогорська; код за ЄДРПОУ 30782724) та Управлінням Міністерства внутрішніх справи України у Вінницькій області в особі Відділу капітального будівництва (21036, м. Вінниця, вул. Театральна, 10; код за ЄДРПОУ 08582591)за ініціативою дольовика .

3.          Стягнути з Корпорації «Тролайнінг Україна» (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська; код за ЄДРПОУ 30782724) на користь Управління Міністерства внутрішніх справи України у Вінницькій області в особі Відділу капітального будівництва (21036, м. Вінниця, вул. Театральна, 10; код за ЄДРПОУ 08582591) 5 450 000 (п‘ять мільйонів чотириста п‘ятдесят тисяч) грн., 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          У задоволенні решти  позову відмовити.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                     Н. І. Качан

Дата підписання рішення 18 березня 2008 року.