Постанова

від 09.09.2008 по справі 21/494

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/494

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09.09.2008                                                                                           № 21/494

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Корпорація "Тролайнінг України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 27.02.2008

 у справі № 21/494  

 за позовом                               Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій областів особі відділу капітального будівництва

 до                                                   Корпорація "Тролайнінг України"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 9563220,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від 27.02.2008 р. по справі № 21/494 позов задоволено:  розірвано договір № 1/2001Т-УВД про дольову участь у будівництві житла від 12.07.2001 р., укладений між Корпорацією та Управлінням за ініціативою дольовика;  з  Корпорації стягнуто на користь Управління 5 450 000 грн., 25 500 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позову відмовлено.

      Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом не взято до уваги постанову господарського суду м. Києва від 10.10.2007 р. по справі № 23/389-б, якою Корпорацію визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором призначено Кіцула С.Б. Останнім 11.10.2007 р. видано наказ про скасування всіх виданих Корпорацією довіреностей, отже участь в справі  № 21/494 брав неуповноважений представник. В ході ліквідаційної процедури ліквідатор вживав заходів щодо розшуку печатки та документів банкрута й виготовив дублікат печатки. Таким чином, докази по справі  № 21/494 не є належними в розумінні ст. 34 ГПК України доказами, т.як їх завірено втраченою та недійсною печаткою. З огляду на це, місцевим судом при прийнятті рішення порушено ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 2343-XII   від 14.05.1992 р. (далі Закон №  2343), тощо.

      В дане судове засідання представник апелянта не з'явився, одночасно надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в попередніх засіданнях - доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю  за наведених у скарзі підстав.

      Представник позивача в жодне судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки не повідомив, жодних клопотань про відкладення розгляду справи не надав, отже апеляційний суд вважає за необхідне справу розглянути за його відсутності.

      Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню за таких обставин.

       Так,  20.09.2006 р. Управління звернулось до господарського суду з позовом до Корпорації про розірвання договору та стягнення збитків з врахуванням інфляції в сумі 9 563 220,26 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що 12.07.2001 р. між Управлінням та Корпорацією укладено договір № 1/2001 Т-УВД про дольову участь у будівництві житла (далі Договір), за яким відповідач не виконав своїх зобов'язань: не провів експертизу проектно-кошторисної документації, не отримав всі необхідні для будівництва дозволи землевідведення. Претензію позивача від 28.03.2006 р. залишено без відповіді та задоволення. Таким чином, на підставі ст. 651 ЦК України договір повинно бути розірвано й відшкодовано збитки : внесені позивачем на фінансування будівництва грошові кошти в розмірі 9 019 000 грн., які з врахуванням індексу інфляції становлять 9 563 220,26 грн., тощо.

      Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.11.2006 р. по справі № 21/494 затверджено мирову угоду від 10.10.2006 р., укладену між Управлінням  та Корпорацією, припинено провадження по справі.

       Не погоджуючись зі згаданою ухвалою Заступник Прокурора у Вінницькій області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, просив ухвалу скасувати, справу надіслати до суду першої інстанції для розгляду по суті.

       Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2007 р. по справі № 21/494  апеляційне подання  Заступника Прокурора у Вінницькій області на ухвалу господарського суду м. Києва від 21.11.2006 р. задоволено, ухвалу скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду м. Києва.       

      Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами письмові докази й положення  чинного законодавства, дійшов  висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог в частині розірвання договору № 1/2001ІТ-УВД про дольову участь у будівництві житла від 12.07.2001 р., укладеного між Корпорацією та Управлінням за ініціативою дольовика та стягнення на користь Управління 5 450 000 грн., а відтак їх задовольнив, в іншій частині позову відмовив. Апеляційний суд не погоджується з висновками місцевого суду за таких обставин.

      Так, задовольняючи позовні вимоги у відповідній частині, місцевий суд встановив, що згідно Актів приймання-передачі векселів від 25.12.2001 р. та 27.12.2001 р. та Акту звірки розрахунків від 01.02.2005 р. позивачем на виконання Договору передано відповідачу грошові кошти та цінні папери (векселі) на загальну суму 5 550 000 грн. Відповідачем при будівництві 45-квартирного житлового будинку за додатковою угодою до Договору ГКБ-2004/1 від 28.01.2004 р. повертались на користь позивача грошові кошти у розмірі 100 000 грн., це підтверджено платіжним дорученням № 01 від 15.06.2004 р.

     Таким чином, в рамках виконання Договору позивачем сплачено грошові кошти на користь відповідача та передано матеріальні цінності (цінних паперів) в розмірі 5 450 000 (п'яти мільйонів чотирьохсот п'ятдесяти тисяч) грн. Станом на час розгляду справи будинок по вул. Тарногородського у м. Вінниця, дольова участь щодо будівництва якого була предметом Договору, в експлуатацію не введено, на цьому наголошується у позовній заяві та не заперечується відповідачем, докази прийняття будинку в експлуатацію державною комісією у встановленому порядку сторонами до суду не надано, відповідного акту введення будинку в експлуатацію у матеріалах справи немає. З огляду на це, актами приймання-передачі площі житла в будинку по вул. Тарногородського від 19.09.2001 р., 10.12.2001 р., 12.12.2001 р., 28.01.2004 р., підписаними сторонами, визначено, яке саме житло (номер квартир, площа, поверх) буде передано позивачу після введення будинку в експлуатацію, про що зазначає сам відповідач у запереченні на позовну заяву УМВС України у Вінницькій області від 30.10.2006 р. Предметом спірного Договору є дольова участь позивача та відповідача у реконструкції гуртожитку у м. Вінниця по вул. Тарнагородського під житло, у рамках якої позивач здійснював перерахунок на користь відповідача грошових коштів та передавав матеріальні цінності для будівництва об'єкту, а відповідач забезпечував своєчасне фінансування будівництва із залученням при необхідності інших організацій-дольовиків. У разі належного виконання всіх зобов'язань за Договором позивач отримав би від відповідача квартири загальною площею 7 400 кв. м. та вартістю 8 584 000 грн. за Договором та квартири загальною площею 1 724, 14 кв. м. і вартістю 2 500 000 грн. за Додатком до Договору. Станом на час розгляду справи відповідачем не було передано в натурі позивачу квартир загальною площею 7 400 кв. м. та 1724, 14 кв. м. Натомість позивачем передано на користь відповідача грошові кошти та матеріальні цінності (цінні папери) на загальну суму 5 450 000 грн., отже позивачем понесено збитки в розмірі 5 450 000, 00 грн., які є витратами позивача на підставі п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України. За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку про стягнення з відповідача збитків, завданих невиконанням Договору в розмірі 5 450 000, 00 грн. В частині стягнення з відповідача збитків з урахуванням індексу інфляції за період з 10.10.2005 р. по 02.06.2006 р., місцевий суд відмовив  за відсутності таких положень в ст. 625 ЦК України, як і інших нормах ЦК України та ГК України. Крім цього, суд першої інстанції за матеріалами справи встановив, що порушення зобов'язань за Договором мало місце як з боку відповідача у справі (не передано Позивачу квартири у встановлений Договором строк), так і з боку позивача (неповністю профінансовано вартість споруджуваного об'єкту згідно п. 4.7. Договору). Таким чином, підстави для розірвання Договору у односторонньому порядку у зв'язку з істотним порушенням умов Договору однією із сторін відсутні, істотне порушення зобов'язання за Договором мало місце з обох сторін. З огляду на згоду відповідача на розірвання Договору за згодою сторін (відзив на позовну заяву УМВС України у Вінницькій області) та відсутність у матеріалах справи відповідних заперечень щодо цих фактів з боку позивача, на підставі зібраних доказів місцевий суд дійшов висновку, що Договір підлягає розірванню відповідно до ст. 651 та ч. 3 ст. 653 ЦК України за згодою сторін з моменту набрання рішенням суду законної сили, тощо.

       Постановою господарського суду м. Києва від 10.10.2007 р. по справі № 23/389-б визнано банкрутом - Корпорацію “Тролайнінг Україна”; припинено процедуру розпорядження майном; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено  ліквідатором   банкрута  арбітражного  керуючого  Кіцула  Сергія Богдановича (ліцензія  серії АВ  №  081007 Міністерства економіки  України 26.04.2006 р.); зобов'язано ліквідатора у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури з  метою  виявлення,  встановлення кредиторів  відсутнього   боржника  та   повідомлення  їх   (кредиторів)   про   визнання відсутнього боржника банкрутом. Відомості про визнання боржника банкрутом і про відкриття   ліквідаційної  процедури  повинні  містити : найменування  та  інші  реквізити боржника, визнаного банкрутом, найменування господарського суду, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, дату прийняття-господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію); зобов'язано ліквідатора надати суду докази публікації оголошення в офіційному друкованому органі про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури протягом двох тижнів з моменту опублікування (оригінал примірника газети); зобов'язано ліквідатора письмово повідомити про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому  кредиторів  відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута; зобов'язано ліквідатора у разі отримання ним заяв з вимогами до банкрута письмово повідомити про це суд; підприємницьку діяльність банкрута завершено; строк виконання всіх грошових зобов'язань вважати таким, що настав з 10.10.2007 р.; припинено   нарахування   неустойки   (штрафу,   пені),   процентів   та   інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута з 10.10.2007 р.; припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 10.10.2007 р.; зобов'язано ліквідатора надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора до 10.10.2008 р., тощо.

      Таким чином, законним представником Корпорації з 10.10.2007 р. є лише ліквідатор.

       11.10.2007 р. ліквідатором КорпораціЇ видано наказ 1/T/10-07 про скасування всіх виданих Корпорацією “Тролайнінг Україна” довіреностей, термін дії яких продовжується після 10.10.2007 р., одночасно скасовано довіреності, які видано та будуть виданими Корпорацією  не за підписом ліквідатора з 10.10.2007 р., а також вирішено вважати їх недійсними. Отже, від імені Корпорації діє ліквідатор або уповноважені ним особи, що також підтверджується долученою до матеріалів справи Довідкою управління статистики за № 318 від 15.01.2008 р.

      Разом з тим, як видно з матеріалів справи, участь в справі № 21/494 від імені Корпорації приймав неуповноважений представник - Пилюченко Інна Георгіївна на підставі довіреностей:  № 253/07 від 29.10.2007 р. № 64/08 від 04.02.2008 p., які скасовано ліквідатором та підписано президентом Корпорації “Тролайнінг Україна”, повноваження якого відповідно до ст.ст. 23, 25 Закону № 2343 припинено з 10.10.2007 р. - з дати винесення постанови по справі № 23/389-6.

      Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, в ході ліквідаційної процедури ліквідатором вжито заходів щодо розшуку печатки та документів банкрута. Так, ліквідатором подано до управління міліції заяву за № 1 від 29.11.2007 р. про втрату печатки Корпорації, документів та клопотання про їх розшук та розшук підприємства-банкрута. Згідно листа Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві № 54/вх.11701 від 10.12.2007 р. розшукати печатку, активи та документацію банкрута Корпорації “Тролайнінг Україна” не вдалося можливим (висновок від 07.12.2007 р.)

     За вищенаведених обставин в газеті “Голос України” за № 249 (4249) стор. 7  здійснено оголошення про втрату печатки та статутних документів Корпорації “Тролайнінг Україна” та їх недійсність,  ліквідатором виготовлено дублікат печатки Корпорації.

     Як встановлено матеріалами справи, в ході розгляду справи по суті судом першої інстанції оцінювались як докази по справі копії документів, які завірено представником відповідача Пилюченко І. Г. та печаткою Корпорації. Згаданим представником й подано відзив на позовну заяву, в якому викладено доводи відповідача по справі.

      За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що не є належними доказами в розумінні ст. 34 ГПК України завірені представником Корпорації Пилюченко І.Г. копії поданих суду документів на підтвердження заперечень на позов Корпорацією , й зокрема : акт прийому-передачі площі житла в будинку по вул. Тарногородського від 10.12.2001 р. акт прийому-передачі площі житла в будинку по вул. Тарногородського від 28.01.2004 р.; акт прийому-передачі площі житла в будинку по вул. Тарногородського від 12.12.2001 р. ; акт прийому-передачі площі житла в будинку по вул. Тарногородського від 19.09.2001 р.; акт прийому-передачі векселів від 25.12.2001 р.; акт прийому-передачі векселів від 27.12.2001 р.; платіжне доручення № 01 від 15.06.2004 р.; акт прийому-передачі векселів без номеру та дати на суму 3469000 грн.;          Доповнення до Договору № 1/200IT-УВД про дольову участь у будівництві житла від 12.07.2001 р. від 10.08.2001 р.; Додаткова угода до Договору №1/2001 Т-УВД від 12.07.2001 р. від 31.01.2004 р.; Договір № 1/2001 Т-УВД про дольову участь у будівництві житла від 12.07.2001 р.; Додаток №1 до Договору № 1/2001 Т-УВД про дольову участь у будівництві житла від 12.07.2001 р. без дати; Додаток № ГКБ 2004/1 про дольову участь у будівництві житла (додаток до договору № 1/2001 Т-УВД від 12.07.2001 р.) від 14.01.2001 р., тощо.

      Крім цього, ліквідатором 16.10.2007 р. в газеті “Голос України” №186 (4186) стор. 14 здійснено публікацію оголошення про визнання Корпорації “Тролайнінг Україна” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, однак позивачем у встановлений законом строк не надіслано  ні ліквідатору, ні господарському суду м. Києва відповідної належної заяви по справі 23/389-6 про банкрутство на відповідну суму боргу, не надано й відповідних документів на обґрунтування своїх вимог.

     За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено на доказах, які не є такими в розумінні ст. 34 ГПК України, а тому є незаконним та необґрунтованим.

    Тому, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а скарга підлягає задоволенню.

    Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК  України,  Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Корпорації “Тролайнінг Україна” задовольнити, рішення господарського суду м. Києва  від 27.02.2008 р. по справі № 21/494 –  скасувати.

     Прийняти нову постанову : в позові Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі відділу капітального будівництва до Корпорації “Тролайнінг Україна” про стягнення 9 563 220,26  грн. відмовити.

     Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі відділу капітального будівництва (21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10. р/р 35214003000474 в УДК у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 08582591) на користь Корпорації “Тролайнінг Україна” (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 47, п/р 260023622 в ВАТ “Банк “Олімпійська Україна” м. Києва, МФО 323324, код ЄДРПОУ 30782724) 12 750 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. держмита за розгляд справи в апеляційній інстанції, сплачене квитанціями 5401/з9 від 09.04.2008 р. та 16401/з48 від 09.04.2008 р.  

     Матеріали справи № 21/494 повернути до господарського суду м. Києва.  

    Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 12.09.08 (відправлено)