Постанова

від 25.09.2006 по справі 23/234

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем

України

19.09.2006 р.                                                                                  

справа №23/234

Донецькій апеляційний господарський

суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Кондратьєвої  С.І.

суддів

Калантай  М.В., Старовойтової  Г.Я., 

Судова колегія змінена Розпорядженням 

першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду

від  18.09.06р

при секретарі

Черторижських К.І.

за участю представників сторін:

Прокурор

 Барський П.П. - посвідчення №2905 дійсне

до  15.08.11р.

від позивача:

Макуріна О.С.  - по Дов. №6718/06 від 18.09.06р.,

від відповідача:

Жданова В.В. - по Дов. б/н від

20.08.06р., 

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства

"Пік" м.Макіївка

на постанову (ухвалу)

господарського суду

 Донецької області

від

24.07.2006 року

по справі

№23/234 ( суддя - Забарющий М.І.)

за позовом

Прокурора Кіровського району

м.Макіївка ( далі - Прокурор) в інтересах держави у особі Управління

пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Макіївка ( далі - УПФУ)

до

Приватного підприємтсва

"Пік"  м.Макіївка ( далі -

Підприємство)

про

стягнення 7578грн.25коп

В С Т А Н О В

И В:

Прокурор в Кіровському районі

м.Макіївки звернувся з позовом до господарського суду Донецької області в

інтересах держави у особі УПФУ в Кіровському районі м.Макіївки   про стягнення з Підприємства недоїмки зі

страхових внесків у розмірі 7578грн.25коп.

В обґрунтування позову послався

на  порушення  п.6 ч.2 ст.17 Закону України “Про

загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”     №1058-ІУ від 09.07.2003р. (далі -Закон

України №1058-ІУ від 09.07.2003р.), відповідно до якого страхувальник

зобов”язаний нараховувати, обчислювати та сплачувати у встановлені строки та в

повному обсязі страхові внески до ПФУ, порушення відповідачем ч.6 ст.20

вказаного Закону, що призвело до виникнення 

заборгованості в сумі 7578грн.25коп. за період з травня 2004р. по

квітень 2006 року включно.

Рішенням господарського суду

Донецької області від 24.07.06р. у справі №23/234, ухваленим суддею Забарющим

М.І., позов Прокурора задоволено. Стягнуто з Підприємства на користь УПФУ в

Кіровському районі м.Макіївки 7578грн.25коп. недоїмки зі страхових внесків. У

доход державного бюджету стягнуто 102грн.00коп. державного мита.

          Прийняте судове рішення

вмотивовано  тим, що в наслідок порушення

відповідачем ч.6 ст.20 Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003р. у нього за

період з травня 2004р. по квітень 2006р. включно утворилась заборгованість, яка

до теперішнього часу ним не погашена.

          Ухвалою  від 

09.08.06р. у справі №23/234 Донецький апеляційний господарський суд

порушив апеляційне провадження з перегляду в 

апеляційному порядку рішення господарського суду Донецької області від

24.07.06р. за  апеляційною скаргою

Підприємства, в якій поставлено питання про скасування зазначеного судового

акту. Посилання скаржника зроблено на порушення    господарським судом норм матеріального та

процесуального права, зазначає, що спірна сума 

виникла у період 2004р. по 1 квартал 2005р. включно внаслідок

неурегульованості законодавства,  у

відповідності з ст..6 Указу Президента України “Про спрощену систему

оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва” №727/98 від

03.07.1998р. (далі - Указ) суб”єкт малого підприємництва, який сплачує єдиной

податок, не є платником ряду податків та зборів 

( обов”язкових платежів), а саме збору на загальнообов”язкове державне

пенсійне страхування, тому вважає, що суми внесків до ПФУ  протягом 2004р. -1 кварталу 2005р. були

сплачені ним у складі єдиного податку згідно з діючим законодавством України,

але не були зараховані на їх особові рахунки у УПФУ у зв”язку із застосуванням

Державним казначейством України норм діючого на той час  Закону України “Про Державний бюджет України

на 2005 рік” від 23.12.2004р. №2285-ІУ .

Ухвалою Донецького апеляційного

господарського суду від 05.09.06р. розгляду справи відкладався, Прокурора та

УПФУ  зобов”язано надати  додаткові документи та письмові

пояснення  відносно дотримання вимог

Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003р., Інструкції №21-1 від 19.12.03р. „Про

порядок обчислення і сплати 

страхувальниками та застрахованими особами внесків на

загальнообов”язкове  державне пенсійне

страхування до пенсійного фонду України”, Указу щодо процедури та порядку

визначення боргу та підстав звернення з примусовим стягненням.

Прокурор, позивач ніяких документів

до  дня розгляду справи та в судовому

засіданні суду не надали,  проти доводів

викладених в апеляційній скарзі заперечували, вважають рішення господарського

суду таким, що відповідає нормам чинного законодавства, просять рішення суду

першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

В судовому засіданні повноважний

представник скаржника,   висловився на

підтримку  своєї апеляційної скарги з

підстав в ній викладених.

Справа розглядається за наявними в

ній матеріалами

Заслухавши в судовому засіданні

доводи  представників

сторін, прокурора, проаналізувавши застосування господарським судом норм

процесуального та матеріального права при винесені оспорюваного судового акта,

судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а

судовий акт -скасуванню з такого.

Спосіб захисту права обирається

суб”єктом звернення відповідно до ст..55 Конституції України, якою передбачено,

що права і свободи людини і громадянина захищені судом.

Прокурор звернувся до

господарського суду з позовом,  визначив

предмет та підстави позову, та навів докази на їх обгрунтування.

З матеріалів справи вбачається, що

Підприємство є юридичною особою з приватною формою власності,  зареєстроване розпорядженням №232-р від

21.08.97р., включене до ЄДРПОУ за номером 25100984, є платником єдиного податку

( свідоцтва №0591001182 від 01.01.04р. та №0591001474 від 01.01.05р.),

зареєстроване платником внесків до УПФУ.

Частиною системи

загальнообов”язкового державного соціального страхування в Україні є

загальнообов”язкове державне пенсійне, яке базується на Конституції України (

ст.46) та складається з Основ законодавства України про

загальнообов"язкове державне соціальне страхування, прийнятими 14.01.98р.,

які набули чинності в силу  ст.32 Основ з

моменту їх опублікування 19.02.98р. ( Урядовий кур"єр,  19.02.98р., №33-34)   ( далі -Основи),  Законі України №1058-ІУ від 09.07.2003р.,

Інструкції №21-1 від 19.12.03р. та інших нормативно-правових актів, що

регулюють відносини у сфері пенсійного страхування. Одним із видів

загальнообов"язковго державного соціального страхування  в силу ст.4 Основ є пенсійне страхування.

Право на звернення до суду

суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо спорів,

які виникають у цій сфері правовідносин, гарантується положеннями статті 124

Конституції України, а також, прямо передбачено статтею 12 Основ законодавства

України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що прокуратурою

Кіровського району м.Макіївки в порядку нагляду проведено перевірку виконання

УПФУ вимог Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003р., якою встановлено що

приватне підприємство “Пік” має прострочену заборгованість до  УПФУ зі сплати страхових внесків на

загальнообов”язкове державне пенсійне страхування на суму 7749грн.05коп. Згідно

наданих Підприємством розрахунків суми внесків на загальнообов”язкове державне

пенсійне страхування, що підлягає сплаті у травні 2004 року -і квартал 2005

року загальна сума простроченої заборгованості (недоїмки) становить

7578грн.25коп., що стало підставою для звернення позивача до суду про примусове

стягнення  недоїмки зі сплати страхових

внесків відповідно до  ч.3, ч.14 ст.106

Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003р.

При вирішенні господарським судом

спору досліджувалась правомірність 

стягнення недоїмки зі страхових внесків з огляду оцінки результатів

перевірки проведеної прокуратурою.

          Згідно з п.2 ст.5 Закону України

№1058-ІУ від 09.07.2003р. виключно цим Законом визначаються в тому числі

платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок  нарахування, обчислення та сплати страхових

внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до ч.4 ст.18 Закону

України №1058-ІУ від 09.07.2003р., страхові внески не включаються до складу

податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, а

також на ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не

можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або

звільнення від їх сплати, згідно з ч.6 ст.18 Закону.

Права та обов'язки страхувальників

встановлені ст..17 Закону, а саме п.6,ч.2 ст.17 Закону передбачено обов'язок

страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в

повному обсязі страхові внески.

Якщо страхувальник несвоєчасно або

не в повному обсязі сплачує страхові внески, то до нього застосовуються

фінансові санкції, передбачені п.2 ч.9 ст.106 Закону України №1058-ІУ від

09.07.2003р.

Відповідач повинен здійснювати

нарахування та сплату внесків відповідно до Закону України №1058-ІУ від

09.07.2003р., Закон не встановлює такої пільги, як звільнення від сплати збору

на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької

діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування.

              Судова колегія враховує,  не виключає та не спростовує, що  згідно з вимогами  Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003р.  сума несплачених внесків до ПФУ ( недоїмка)

повинна бути стягнута на користь останнього, 

про те,  виходячи  з аналізу положень Закону вбачається, що при

зверненні  до суду  з позовом про примусове стягнення недоїмки  повинна дотримуватись  процедура та порядок визначення боргу та

підстав звернення з примусовим стягненням.

Частиною другої статті 19

Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, та в

межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до ст.12.1

Інструкції №21-1 від 19.12.03р., ст.64 Закону України №1058-ІУ від 09.07.03р.

контроль за правильним  нарахуванням,

своєчасним і повним перерахуванням та 

надходженням страхових внесків, інших платежів здійснюється органами ПФУ

відповідно до  Законів України №1058-ІУ

від 09.07.03р. та  №700-ХІУ від

21.05.99р. „ Про здійснення контролю за сплатою збору на обов”язкове державне

пенсійне страхування та збору на обов”язкове соціальне страхування”.

Суми страхових внесків, своєчасно

не нараховані та / або не сплачені страхувальником у строки, визначені п.п.5.1,

5.2, 5.3 Інструкції №21-1 від 19.12.03р., у тому числі обчисленні

органами Пенсійного фонду , уважаються простроченою заборгованістю із сплати

страхових внесків ( недоїмки).

Згідно із пунктом 3 статті 106

Закону України №1058-ІУ від 09.07.03р.  

територіальні органи Пенсійного фонду за формою  і у строки, визначені правлінням Пенсійного

фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога формується на суму боргу, який не менше 10грн. на підставі актів

документальних перевірок та облікових 

даних з карток особових рахунків страхувальників.

Страхувальник у разі незгоди з

розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її

з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного

фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на

оскарження вимоги в судовому порядку.                                                              

У разі якщо страхувальник, який

одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і

протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі

суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до

вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не

оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив

вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів

після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду

звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки

до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках

орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського

суду з позовом про стягнення недоїмки.

При вирішенні спірного питання

господарський суд на це увагу не звернув.

Відповідно до ст.129 Конституції

України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип

законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ

повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин

сторін, а й додержуватись норм процесуального права.

В силу ст.43 ГПК України

сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і

заперечення поданими суду доказами. При цьому, господарський суд повинен

створювати сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи

і правильного застосування законодавства.

Згідно ст.47 ГПК

України, судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх

обставин справи.

За приписом ст.33 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які

вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Судова колегія  враховує, що 

обов”язок доведення обставин, які стали підставою для подання позову за

даним предметом спору покладається перш за все на відповідний орган, в даному

випадку - ПФУ. Ці обставини повинні доводитись, зокрема, матеріалами

документальних перевірок з описом змісту порушень. Підставами для застосування

відповідальності, передбаченої законодавчими актами, мають бути результати

перевірок контролюючого органу, які мають бути складені з дотриманням

встановленого порядку та  засвідчувати

безумовну вину Підприємства, або навпаки, вся сумніви та недоліки, суперечності

повинні тлумачитись на користь обвинуваченої особи.

З наведеного вбачається, що

звернення з позовом Прокурора про стягнення недоїмки без додержання процедури

та порядку  визначення боргу, суперечить

встановленому законодавством порядку притягнення до відповідальності за

порушення вимог Закону Підприємством щодо нарахування, обчислення та

своєчасності сплати страхувальником внесків на 

загальнообов”язкове державне пенсійне страхування.

У даній справі підставою позову

зазначені результати перевірки здійсненої в порядку нагляду прокуратурою в

Кіровському району м.Макіївка. дані перевірки взагалі в матеріалах справи  відсутні та на вимогу суду надані не були.

Судом попередньої інстанції

встановлено, що позивач є платником єдиного податку, тобто суб'єктом малого

підприємництва, який перейшов на спрощену систему оподаткування.

Рішенням господарського суду

Донецької області обґрунтовано встановлено, що 

позивач є платником  страхових

внесків  до Пенсійного фонду України.

Відповідно до  ч.7 п.2 Указу 42 відсотки спрямовується  до Пенсійного фонду, з  метою уникнення подвійного оподаткування,

такі відрахування до Пенсійного фонду зараховуються в рахунок сплати страхових

внесків за відповідний звітний період.

При прийнятті Закону України „Про

державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004р. №2285 та Закону України

„про внесення змін та доповнень до Закону України „Про державний бюджет України

на 2005 рік” виникли деякі суперечності у суб”єктів підприємницької діяльності,

які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сплати

внесків до ПФУ та інших соціальних фондів: внески на загальнообов”язкове

державне пенсійне страхування, які були сплачені ним в складі єдиного податку

зараховувалися до місцевих бюджетів. У зв”язку з цим прийнято Розпорядження

Кабінету Міністрів України від 10.03.05р. №58-р „Про деякі питання спрощеної

системи оподаткування”, яке діяло тимчасово, до врегулювання функціонування

спрощеної системи оподаткування.

Виходячи з системного аналізу

вказаних нормативних актів, колегія суддів донецького апеляційного господарського

суду вважає, що в даному випадку, 

відповідач є платником страхових внесків до Пенсійного фонду в складі

єдиного податку.

Про те, господарським судом на

підставі наявних у справі доказів, безпідставно встановив факт вчинення

підприємством порушення у сфері здійснення правовідносин, а надані позивачем до

матеріалів справи документи це не спростовують і не доводять. В судовому

засіданні представники сторін це не змогли також довести.

Господарський суд  неправильно застосував норми матеріально

права, а саме Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003р., зазначені норми

Господарського процесуального кодексу України та приписи ст..43 цього Кодексу,

щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин

справи, стосовно всебічного, повного і об”єктивного  розгляду у судовому процесі  всіх обставин справи у їх сукупності, що

відповідно до ст..104 Кодексу є підставою для скасування рішення.

За таких обставин, Донецький

апеляційний господарський суд вважає за необхідне, з огляду на досліджені  фактичні обставини справи, задовольнити

апеляційну скаргу, скасувати рішення господарського суду від  24.07.2006 року та прийняти нове рішення,

яким у задоволенні позовних вимог Прокурору про стягнення 7578грн.25коп. недоїмки

зі страхових внесків відмовити за  відсутності

підстав та недоведеності.

          Керуючись ст.ст.99,101 -105

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького

апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:  

 Апеляційну скаргу приватного

підприємства “Пік” м.Макіївка  на рішення

господарського суду Донецької  області

від 24.07.2006року у справі №23/234 задовольнити.

Рішення господарського суду

Донецької області від 24.07.2006 року у справі №23/234 скасувати.

Відмовити Прокурору Кіровського

району м.Макіївка в задоволені позовних вимог заявлених в інтересах держави у

особі Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Макіївка  про стягнення 7578грн.25коп. недоїмки зі страхових

внесків.

Постанова набирає законної сили з

дня її прийняття, може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у

касаційному порядку через апеляційний господарський суд.         

          За згодою присутніх повноважних

представників сторін у судовому засіданні 

19.09.06р. були оголошені лише вступна та резолютивна частини

постанови  колегії суддів Донецького

апеляційного господарського суду.                        

Головуючий          Кондратьєва  С.І.

Судді:          Калантай  М.В.

          Старовойтова  Г.Я.

          Надруковано: 8 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС-2

5.Прокурору-2

                                              6.ГСДО