Ухвала

від 31.03.2011 по справі 17/261

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/261

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

УХВАЛА

"31" березня 2011 р. Справа № 17/261.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ХЕМОС" (м. Запоріжжя)  

До : Приватного підприємства "Кемілайн-Агро" (м.Житомир)   

про стягнення 685451,44грн. (клопотання про відстрочку).

Суддя Шніт  А.В.           

Присутні :

від стягувача: не з'явився

від заявника: Хрущов Ю.К. дор. №155 від 14.03.2011р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 27.07.2010р. затверджено мирову угоду від 24.06.2010р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ХЕМОС" та  Приватним підприємством "Кемілайн-Агро"; зобов'язано Приватне підприємство "Кемілайн-Агро" погасити 572267,00грн. перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ХЕМОС", у строки та в порядку, встановленими мировою угодою, а саме:

•до 31 липня 2010 року - 100 000,00грн.;

•до 15 серпня 2010 року - 100000,00грн.;

•до 31 серпня 2010 року - 100000,00грн.;

•до 15 вересня 2010 року - 100000,00грн.;

•до 30 вересня 2010 року - 100000,00грн.;

•до 15 жовтня 2010 року - 72267,00грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.02.2011р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ХЕМОС" про зміну порядку виконання ухвали господарського суду Житомирської області від 27.07.2010р., винесеної по справі №17/261  про затвердження мирової угоди та стягнення з Приватного підприємства "Кемілайн -Агро" визнаних ним, але не сплачених в добровільному порядку позовних вимог на загальну суму 172267,00грн., строк оплати яких вже настав задоволено; припинено провадження в частині стягнення 400000,00грн. та стягнуто з Приватного підприємства "Кемілайн-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ХЕМОС", 69009 -  172267,00грн.; видано наказ.

24.02.2011р. до господарського суду Житомирської області від Приватного підприємства "Кемілайн-Агро" надійшло клопотання №25 від 23.02.2011р. про надання відстрочки щодо вступу наказу в силу строком на два місяці, у зв'язку  з тяжким матеріальним становищем.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.02.2011р. було призначено судове засідання для розгляду клопотання про відстрочку.

10.03.2011р. заявник подав суду заяву, в якій у зв'язку з тим, що в клопотанні помилково зазначено вимогу про відстрочку наказу суду просить відстрочити виконання рішення суду від 01.02.2011р. у справі №17/261 до травня 2011р.

Представник заявника в судовому засіданні 31.03.2011р. подав письмові пояснення до вимог клопотання №170 від 31.03.2011р. , в яких вимоги, викладені в клопотанні про відстрочку з уточненнями підтримав.

Представник стягувача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Вимог ухвали суду від 15.03.2011р. не виконав.

Заслухавши представника заявника, дослідивши матеріали справи господарський суд прийшов до висновку, що клопотання Приватного підприємства "Кемілайн-Агро" про відстрочку задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України “Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони,  державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарський суд повинен мати на увазі, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому згоди сторін на вжиття заходів, які передбачені цією статтею, стаття 121 ГПК України не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Разом з тим, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 26.12.2003р., № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, встановити наявність обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду; враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

Обґрунтовуючи клопотання про відстрочку виконання рішення господарського суду, боржник посилається на те, що підприємство знаходиться у важкому фінансовому стані, на підтвердження чого додано довідку ПФУ про стан заборгованості, копії контрактів купівлі-продажу та довідки з банківських установ про рух коштів по рахунках.

Виходячи зі змісту ст.121 ГПК України, обов'язковою умовою надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення є наявність виключно виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Причому обов'язок доказування обставин щодо ускладнення чи неможливості виконання рішення покладається на особу, яка звертається із заявою про надання відстрочки чи розстрочки рішення.

Господарським судом, також, враховується, що за змістом ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ч.1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, нормою ч. 2 ст. 218 ГК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

У відповідності з ч. 2 ст. 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, з наведених норм вбачається, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин, а тому погодитись з наведеними боржником в клопотанні мотивами відстрочення не можна. Крім того, боржником не надано належного доказу в розумінні ст. 33 ГПК України на підтвердження викладених у клопотанні про відстрочку обставин, а ті обставини, на які він посилається як на підставу надання відстрочки виконання рішення, не є винятковими.

Суд також враховує, що боржником з моменту прийняття господарським судом ухвали про стягнення заборгованості - 01.02.2011р., не вчинялись дії, спрямовані на погашення заборгованості та які б свідчили про намагання відповідача зменшити розмір заборгованості перед стягувачем. Крім того, економічні процеси у державі негативно вплинули на фінансово-господарську діяльність не лише боржника але й стягувача, тобто, сторони перебувають у рівних умовах.

Слід також зазначити, що як вбачається з довідки Житомирської філії ПАТ "Брокбізнесбанк" (а.с. 95 том 2) боржник має мультивалютний рахунок по якому в лютому 2011р. відбувся рух коштів, а саме на рахунок боржника надійшли кошти в сумі 87618,00грн.

Доказів часткової сплати заборгованості в лютому 2011р. перед стягувачем боржник суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає за необхідне відмовити Приватному підприємству "Кемілайн-Агро" у задоволенні клопотання про відстрочку.

Керуючись  ст.ст.  86, 121  ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Кемілайн-Агро" про відстрочку.

Суддя                                                                                 Шніт  А.В.

1-до справи; 2-стягувачу (рек. з повід.); 3-боржнику.