Рішення

від 12.04.2011 по справі 3/63

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/63

12.04.11

За позовом   Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі

                      Київської міської ради

До                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікона»(далі відповідач-1)

                      Товариства з обмеженою відповідальністю «Стомек»(далі відповідач-2)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

                      Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської

                      ради (Київської міської державної адміністрації)

Про                визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки від

                      14.04.2010 та акту на право власності на земельну ділянку від 26.11.2008,

                      зобов‘язання повернути земельну ділянку

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокуратури    Лищук В.С. посвідчення №НОМЕР_1 від 17.06.2010 (з‘явився наприкінці

                                судового засідання)

Від позивача           Волошенюк О.М. –по дов. № 225-КР-113 від 01.02.2011

Від відповідача-1   Ізбаш І.В. –по дов. № б/н від 01.03.2011

Від відповідача-2   Поспєлова О.Ю. –по дов. №б/н від 01.03.2011

Від третьої особи   не з‘явились

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.04.2010, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікона»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стомек»; про визнання недійсним акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯЖ № 050380 від 26.11.2008 зареєстрований за № 04-8-00088, виданий Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); про зобов‘язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікона»повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,8198 га на просп. Московському, 17 в Оболонському районі м. Києва.

Позивач у поданих в судовому засіданні 29.03.2011 письмових поясненнях підтримує позовні вимоги прокуратури частково та зазначає наступне. Перехід права власності на спірну земельну ділянку площею 0,8198 га по пр. Московському, 17 відбувся на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2008 № 32/254. При цьому відбулось порушення норм ч.ч. 1,2 ст. 203 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Вказане рішення суду, як правову підставу виникнення договірних відносин між позивачем та TOB «Вікона», скасовано постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2010. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним, припиняється як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення (ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України). З огляду на зазначене, TOB «Вікона»не було повноважним власником спірної земельної ділянки, що зумовлює неправомірність розпорядження землею, відповідного укладення та виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.04.2010 всупереч положень ст. 658 Цивільного кодексу України. З приводу третього пункту позовних вимог, який передбачає визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 26.11.08, виданого TOB «Стомек», зазначає наступне. Відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»документи, які посвідчують право на земельну ділянку, не можуть виступати предметом спору, оскільки не мають статусу актів державного чи іншого органу, а видаються на підставі та на виконання рішень уповноважених на це органів про надання земельних ділянок. За таких обставин позовні вимоги щодо скасування державних актів на право власності на земельні ділянки не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Представник позивача в судовому засіданні 12.04.2011 позовні вимоги прокуратури підтримав повністю.

Відповідач-1 у поданому в судовому засіданні 12.04.2011 письмовому відзиві на позов проти позовних вимог прокуратури заперечує повністю, оскільки вважає, що договір на момент його вчинення укладено з дотриманням вимог чинного на той момент законодавства України.

Відповідач-2 у поданому в судовому засіданні 22.03.2011 відзиві на позов проти задоволення позовних вимог прокуратури заперечує повністю, вважає, що договір на момент його вчинення укладено з дотриманням вимог чинного на той момент законодавства України.

Представник прокуратури в судовому засіданні 12.04.2011 позовні вимоги підтримав повністю.

             Третя особа в судове засідання 12.04.2011 не з‘явилась. У поданих до відділу діловодства суду 21.03.2011 письмових поясненнях третя особа просить розглядати справу без участі представника Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В судовому засіданні 12.04.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідачів, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2008 у справі № 32/254  визнано укладеним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення для будівництва, експлуатації та обслуговування громадського багатофункціонального торговельно-розважального комплексу на просп. Московському, 17 в Оболонському районі міста Києва між товариством з обмеженою відповідальністю «Стомек»та Київською міською радою в редакції, яка підписана товариством з обмеженою відповідальністю «Стомек», з моменту набрання чинності судовим рішенням на умовах, визначених договором.

На підставі названого рішення суду Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Товариству з обмеженою відповідальністю «Стомек»видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,8198 га на просп. Московському, 17 в Оболонському районі м. Києва, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 04-8-00088.

В подальшому 14.04.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стомек»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікона»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого покупець придбав земельну ділянку площею 1,8198 га на просп. Московському, 17 в Оболонському районі м. Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування громадського багатофункціонального торгівельно-розважального комплексу.

Даний договір зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку 16.04.2010 за № 04-8-00117.

Спір у даній справі виник у зв’язку із тим, що прокуратура вважає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.04.2010 суперечить положенням чинного законодавства України, що у відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та      ч. 1,2 ст. 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги Заступника прокурора міста Києва підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. У відповідності з вимогами ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України Київській міській раді належить право розпорядження землями територіальної громади міста Києва.

Положення ст. 127 Земельного кодексу України визначають, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування і державні органи приватизації відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу.

Стаття 116 Земельного кодексу України встановлює, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Земельного кодексу України підставою для укладення договору купівлі-продажу є рішення Київської міської ради про продаж земельної ділянки.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Оскільки Київська міська рада є колегіальним органом, вона приймає нормативні та інші акти у формі рішень на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради в порядку, визначеному ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно зі ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що міський голова укладає договори від імені територіальної громади на підставі рішень Київської міської ради.

Під час розгляду судової справи № 32/254 встановлено, що Київська міська рада не приймала рішення про укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стомек»договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8198 га на просп. Московському, 17 в Оболонському районі міста Києва.

Оскільки вирішення питання про передачу землі у власність є виключним правом ради як суб’єкта права власності на землю і це питання вирішується виключно на пленарному засіданні відповідної ради, укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки за відсутності відповідного рішення Київської міської ради про продаж земельної ділянки позивачу суперечить вимогам чинного законодавства та є порушенням норм Земельного кодексу України.

Вищий господарський суд України приймаючи до уваги викладене постановою від 20.04.2010 скасував рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2008 у справі № 32/254 та прийняв нове рішення, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Стомек»про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки на просп. Московському, 17 в Оболонському районі міста Києва між товариством з обмеженою відповідальністю «Стомек»та Київською міською радою відмовлено.

Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи те, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2008 у справі № 32/254 скасовано, відповідач-2 у встановленому законодавством порядку не набув права власності на земельну ділянку площею 0,8198 га на просп. Московському, 17 в Оболонському районі міста Києва.

Положеннями статті 658 Цивільного кодексу України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Це випливає із загального правила, встановленого ч. 1. ст. 317 Цивільного кодексу України про те, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо (наприклад, продати, подарувати, передати за заповітом майно).

Отже, для того, щоб правомірно продати земельну ділянку площею 0,8198 га на просп. Московському, 17 в Оболонському районі міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю «Стомек»повинно було бути її власником.

Оскільки судом встановлено, що відповідач-2 не був власником вказаної земельної ділянки він  не мав права укладати 14.04.2010 договір купівлі-продажу цієї  земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікона».

Таким чином, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.04.2010 підлягає визнанню недійсним на підставі положень ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України через недодержання в момент вчинення договору стороною вимог, які встановлені частиною другою статті 203 Цивільного кодексу України, а саме через відсутність у позивача необхідного обсягу цивільної дієздатності, який би надавав позивачеві право укладати договір.

За вказаних обставин позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.04.2010, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікона»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стомек»обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги Заступника прокурора міста Києва про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку № 04-8-00088 від 26.11.2008, виданий Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації.

Виключний перелік справ, підвідомчий господарським судам, визначений ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, яка носить імперативний характер, зокрема, ними, є:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Отже, суд вважає, що у відповідності до п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині вимоги прокуратури про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, провадження у справі підлягає припиненню у зв’язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Слід зазначити, що вимога про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, як правило, заявляється як другорядна (у комплексі з іншими вимогами), а тому вирішення такого питання є похідним від встановлення факту наявності права власності на спірну земельну ділянку. При встановленні такого оспорюваний акт є нікчемним і визнання його незаконним не вимагається.

Вимоги Заступника прокурора міста Києва про зобов‘язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікона»повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,8198 га на просп. Московському, 17 в Оболонському районі м. Києва, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне

14.04.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікона»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стомек»був укладений договір купівлі-продажу нежилих будівель та споруд, за умовами якого відповідач-1 прийняв у власність нежилі будівлі та споруди загальною площею 842,90 кв. м. розташовані на земельній ділянці площею 0, 8198 га, кадастровий номер 8000000000:78:130:0045, що знаходиться на проспекті Московському, 17 в Оболонському районі міста Києва.

Пунктом 2.2. зазначеного договору визначено, що у відповідності до чинного законодавства України право власності на вищевказаний об‘єкт покупець набуває з моменту державної реєстрації.

Даний договір 14.04.2010 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрацій права власності на об'єкти нерухомого майна : реєстраційне посвідчення № 022900, та записано в реєстрову книгу №155п-215 за реєстровим номером 8473-п.

Згідно п. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до п. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Отже, правочини, що тягнуть перехід права власності на нерухомий об'єкт, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

При цьому, з огляду на приписи статті 182, частини 2 статті 331, статті 657 Цивільного кодексу, відповідно до яких право власності за договором купівлі-продажу нерухомого майна виникає з моменту державної реєстрації, покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

Право власності відповідача-1 на нерухомість виникло на підставі договору, недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права власника нерухомості на користування нерухомістю та як наслідок - земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою.     

Таким чином, позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідачів порівну в доход Державного бюджету України.

Керуючись  ст. 49, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.04.2010, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стомек»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікона».

3. В частині позовних вимог про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікона»повернути земельну ділянку за адресою м. Київ, просп. Московський, 17, загальною площею 0,8198 га Київській міській раді в позові відмовити повністю.

4. В частині визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку № 04-8-00088 від 26.11.2008 провадження у справі припинити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікона»(м. Київ, вул. Вишгородська, 52, код ЄДРПОУ 35149324) в доход Державного бюджету України 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стомек»(м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 24, секція 9, нежиле прим. № 225, код ЄДРПОУ 33150008) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

В.В. Сівакова

Рішення підписано 15.04.2011.