Рішення

від 11.03.2011 по справі 15/001-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/001-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2011 р.                                                                  Справа № 15/001-11

            Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом           товариства з обмеженою відповідальністю «GPS Frozen», Республіка Польща, м.Радом

до           приватного підприємства «Лобірайт», Київська обл., м.Бориспіль

про           стягнення 44319,12 доларів США

за участю представників:

від позивача: Наумович Ю.С. (дов. від 07.12.2010р.);

від відповідача: Ліщенко Т.М. (дов. від 10.02.2011р.).

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю «GPS Frozen»(далі-позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства «Лобірайт»(далі-відповідач) про стягнення 44319,12 доларів США заборгованості за поставлений товар. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення строків, передбачених інвойсами 1/09-Elata від 27.03.2009р., 2/09-Elata від 23.04.2009р., 4/09-Elata від 29.05.2009р., відповідачем не сплачено позивачу вартість поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 44319,12 доларів США.  

Представник відповідача у судовому засіданні 01.03.2011р. надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та зазначає, що між сторонами взагалі не було укладено ні договору поставки, ні зовнішньоекономічного контракту, строк оплати не був визначений двосторонньою домовленістю і на даний момент не настав. Відповідач посилається на те, що у даному випадку взагалі відсутній зовнішньоекономічний контракт, який є необхідним відповідно до вимог п.3 ст. 31 ЗУ «Про міжнародне приватне право»за формою, визначеною п.1 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів, яким визначено умови, які повинні бути визначені у договорі. Відповідач посилається на те, що сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору, які висуваються до даного виду договорів, тобто з наявних у справі документів неможливо зрозуміти про що саме домовилися сторони. Відповідач зазначає, що посилання позивача на укладення договору поставки необґрунтоване, так як згідно п.5 ст. 265 ГК України поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом, а поставка у зовнішньоекономічних відносинах повинна оформлюватися у вигляді зовнішньоекономічного контракту, який взагалі відсутній і як єдиний документ і як сукупність документів. Також відповідач зазначає, що позивачем не було надіслано жодної вимоги або претензії відповідачу про сплату товару.    

11.03.2011р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшли пояснення, в яких позивач зазначає, що відповідно до ст. 11 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р., яка набула чинності для України з 01.02.1991р., не вимагається, щоб договір купівлі-продажу укладався чи підтверджувався в письмовій формі або підпорядковувався іншій вимозі щодо форми, він може доводитися будь-якими засобами, включаючи свідчення. Позивач вказуючи, що відповідно до ст. ст. 30, 31 Конвенції зобов'язання по поставці полягає в тому, якщо договір купівлі-продажу передбачає перевезення товару –в передачі товару першому перевізнику для передачі покупцю. Позивач посилається на ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року, яка застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, тому оскільки Україна є учасницею вищевказаної конвенції згідно з ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», а місце розвантаження знаходиться на території України, то вказана конвенція застосовується при регулюванні відносин щодо перевезення товару між позивачем та відповідачем, тобто позивачем належним чином виконаний обов'язок щодо поставки товару у момент передачі товару перевізнику. Позивач також зазначає, що відповідач не заперечує та не спростовує факту отримання товару за вказаними в позові накладними разом з товаро-супроводжуючими документами.   

Представник позивача в судових засіданнях 25.01.2011р., 11.02.2011р., 01.03.2011р. та 11.03.2011р. підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судових засіданнях 11.02.2011р., 01.03.2011р. та 11.03.2011р. проти позовних вимог заперечував, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем на підставі рахунків (інвойсів) 1/09-Elata від 27.03.2009р. на суму 16380,00 дол. США, 2/09-Elata від 23.04.2009р. на суму 8840,40 дол. США, 4/09-Elata від 29.05.2009р. на суму 19098,72 дол. США було поставлено відповідачу товар на загальну суму 44319,12 дол. США. В зазначених рахунках вказаний термін умови платежу протягом 30 днів з моменту відправки товару.

Позивач за інвойсом 1/09-Elata від 27.03.2009р. здійснив поставку відповідачу товару, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією міжнародної товарно-транспортної накладної CMR б/н, яка містить штампи: Ягодинської митниці про перетин митного кордону 30.03.2009р., штамп Київської обласної митниці від 31.03.2009р. та  печатку ПП «Лобірайт»в графі «вантаж одержано». З накладної вбачається, що перевезення вантажу (вишні, броколі, цвітна капуста, стручкова квасоля) кількістю 19314,00 кг здійснювалося на підставі інвойсу (рахунку) 1/09-Elata, Carnet Tir  UX60752730, отримувачем вантажу є ПП «Лобірайт», місцем призначення вантажу є м.Бориспіль, Україна. Також в матеріалах справи міститься копія Carnet Tir  UX60752730, з якого вбачається, що за маршрутом Польща –Україна транспортними засобами LLU15XH//LLU06NS здійснювалося перевезення вантажу загальною кількістю 19314,00 кг, згідно з CMR б/н та інвойсу 1/09-Elata.

Позивач за інвойсом 2/09-Elata від 23.04.2009р. здійснив поставку відповідачу товару, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 046869, яка містить штампи: Ягодинської митниці про перетин митного кордону 24.04.2009р., штамп Київської обласної митниці від 24.04.2009р. та  печатку ПП «Лобірайт»в графі «вантаж отримано». З накладної вбачається, що перевезення вантажу (вишні, броколі, цвітна капуста, стручкова квасоля) кількістю 10376,40 кг здійснювалося на підставі інвойсу (рахунку) 2/09-Elata, Carnet Tir XF62412086,  отримувачем вантажу є ПП «Лобірайт», місцем призначення вантажу є м.Бориспіль, Україна. Також в матеріалах справи міститься копія Carnet Tir XF62412086, з якого вбачається, що за маршрутом Польща –Україна транспортними засобами АА4790ЕР/АА1175ХТ здійснювалося перевезення вантажу загальною кількістю 19969,00 кг, згідно з CMR 046868, 046869 та інвойсів 2/09-Elata, FX100315. Як вбачається з Carnet Tir XF62412086, перевізником здійснювалося перевезення товару за накладною CMR № 046869 та інвойсом 2/09-Elata, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду справи, та товару, який перевозився за іншими товаро-супроводжуючими документами.   

Позивач за інвойсом 4/09-Elata здійснив поставку відповідачу товару, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 084062, з якої вбачається, що перевезення вантажу кількістю 19775,60 кг здійснювалося на підставі інвойсу (рахунку) 4/09-Elata, Carnet Tir JX62420833, отримувачем вантажу є ПП «Лобірайт», місцем призначення вантажу є м.Бориспіль, Україна. Також в матеріалах справи міститься копія Carnet Tir JX62420833, з якого вбачається, що за маршрутом Польща –Україна здійснювалося перевезення вантажу загальною кількістю 19775,60 кг, згідно з CMR 084062 та інвойсу 4/09-Elata.

Carnet TIR (книжка МДП) —це митний вантажосупровідний документ, який дає право перевозити вантажі через кордон держав в опломбованих митницею кузовах автомобілів чи контейнерах за спрощених митних процедур. Документ покриває автомобільні й залізничні перевезення вантажів (які здійснюються в автофургонах, трейлерах, напівтрейлерах і контейнерах) між державами, які визнають Митну конвенцію про міжнародні перевезення із застосуванням книжки МДП 1959 р. і 1975 р.

В інвойсах 1/09-Elata від 27.03.2009р. на суму 16380,00 дол. США, 2/09-Elata від 23.04.2009р. на суму 8840,40 дол. США, 4/09-Elata від 29.05.2009р. на суму 19098,72 дол. США вказані умови оплати товару: «протягом 30 днів з моменту відправки товару».

Проте відповідач у зазначені терміни не оплатив вартість поставленого позивачем товару.  

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що між сторонами не було укладено ні договору поставки, ні зовнішньоекономічного контракту, строк оплати не був визначений двосторонньою домовленістю і на даний момент не настав. Відповідач посилається на те, що у даному випадку взагалі відсутній зовнішньоекономічний контракт, сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору, які висуваються до даного виду договорів, тобто з наявних у справі документів неможливо зрозуміти про що саме домовилися сторони.

Проте, зазначене твердження відповідача є помилковим з огляду на наступне.

Згідно з ч.3 ст. 31 Закону України «Про міжнародне приватне право»зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається в письмовій формі незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України.

Згідно з ст. 1 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р., до якої Україна приєдналася відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 23.08.1989р. № 7978-XI 01 лютого 1991р. (Конвенція), ця Конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах: коли ці держави є Договірними державами або коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосовано право Договірної держави. Польща до зазначеної Конвенції приєдналася 01.06.1996року.  

Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю GPS Frozen, а саме продавець, є товариством, яке знаходиться на території держави Польща, а покупцем є приватне підприємство «Лобірайт», яке знаходиться на території України.

Відповідно до ст. 11 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р. не вимагається, щоб договір купівлі-продажу укладався чи підтверджувався в письмовій формі або підпорядковувався іншій вимозі щодо форми. Він може доводитися будь-якими засобами, включаючи свідчення.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 23.08.1989р. № 7978-XI "Українська Радянська Соціалістична Республіка відповідно до статей 12 та 96 Конвенції заявляє, що будь-яке положення статті 11, статті 29 або частини II Конвенції, яке допускає, щоб договір купівлі-продажу, його зміна або припинення угодою сторін чи оферта, акцепт або будь-яке інше вираження наміру здійснювались не в письмовій, а в будь-якій формі, незастосовне, якщо хоча б одна із сторін має своє комерційне підприємство в Українській Радянській Соціалістичній Республіці".

Статтею 12 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р. визначено, що будь-яке положення статті 11, статті 29 частини II цієї Конвенції, яке допускає, щоб договір купівлі-продажу, його зміна та припинення за згодою сторін або оферта, акцепт чи будь-яке інше вираження наміру здійснювалися не в письмовій, а в будь-якій іншій формі, незастосовне, якщо хоча б одна зі сторін має своє комерційне підприємство в договірній державі, яка зробила заяву на підставі статті 96 цієї Конвенції. Сторони не можуть відступати від цієї статті чи змінювати її дію.

Відповідно до ст. 13 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р. для цілей цієї Конвенції під "письмовою формою" розуміються також повідомлення телеграфом і телетайпом.

Згідно з ч.1 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право»у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Сторонами не здійснено вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно з ч.1 ст. 7 Закону України «Про міжнародне приватне право»при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1. ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 30 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р. продавець зобов'язаний поставити товар, передати документи, що стосуються його, та передати право власності на товар відповідно до вимог договору та цієї Конвенції.

Згідно з пунктом а) статті 31 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р. якщо продавець не зобов'язаний поставити товар в якомусь іншому визначеному місці, його зобов'язання стосовно поставки полягають, якщо договір купівлі-продажу передбачає перевезення товару,- у здачі товару першому перевізникові для передачі покупцеві.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, позивач передав товар перевізнику у Польщі, який за маршрутом Польща –Україна перевіз на підставі CMR б/н, CMR № 046869, CMR № 084062 товар ПП «Лобірайт»(відповідачу) на загальну суму 44319,12 дол. США.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві, яка набирала чинності для України 17 травня 2007р. (Конвенція), ця конвенція застосовується до різних договорів  дорожних перевезень вантажів якщо зазначені в договорі місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене не для розвантаження вантажу, знаходяться на території двох різних країн, з яких принаймні одна є учасником в Конвенції.

Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення встановлюється накладною. Відсутність, неправильність чи втрата накладної не відображуються ні на існуванні, ні на дійсності договору перевезення, до якого і в цьому випадку застосовуються постанови цієї Конвенції.

Згідно з ч.1 ст.9 Конвенції накладна, поки не доведено зворотне, є доказом умов договору та посвідченням прийняття вантажу транспортером.

Таким чином, факт перевезення вантажу за вантажними товаротранспортними накладними CMR б/н, CMR № 046869, CMR № 084062 підтверджується наявними в матеріалах справи належними доказами.

Отже, враховуючи, що позивачем було передано товар перевізнику для здійснення його перевезення з Польщі в Україну, то відповідно до вимог ст. 31 Конвенції  Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р. продавець (позивач) виконав свої зобов'язання стосовно поставки товару у момент здачі товару перевізникові для передачі покупцеві.

Крім того, факт отримання товару визнаний представником відповідача та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: вантажними товаротранспортними накладними CMR б/н, CMR № 046869, CMR № 084062.  

Статтею 53 Конвенції визначено, що покупець зобов'язаний сплатити вартість товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору та цієї Конвенції.

Згідно з статтею 59 Конвенції покупець зобов'язаний сплатити вартість у день, який встановлено чи може бути визначено згідно з договором та цією Конвенцією, без необхідності якогось запиту або виконання яких-небудь формальностей з боку продавця.  

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач згідно з інвойсами 1/09-Elata від 27.03.2009р. на суму 16380,00 дол. США, 2/09-Elata від 23.04.2009р. на суму 8840,40 дол. США, 4/09-Elata від 29.05.2009р. на суму 19098,72 дол. США здійснив поставку товару відповідачу, товар з супровідними документами отриманий відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем.

Отже, договір між сторонами укладений не у формі єдиного документа, проте письмову форму (спрощений спосіб) сторонами дотримано, що відповідає вимогам ч.3 ст. 31 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 12 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р.,  ч. 1. ст. 207 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України.

Ніяких заперечень стосовно строку оплати товару, вказаного в інвойсах 1/09-Elata від 27.03.2009р., 2/09-Elata від 23.04.2009р., 4/09-Elata від 29.05.2009р. відповідач позивачу не направляв.              

Згідно з вимогами Конвенції покупець зобов'язаний був оплатити вартість отриманого товару протягом 30 днів з моменту відправки товару, що було визначено у інвойсах, отриманих відповідачем.

Відповідно до приписів ст.ст. 53, 59 Конвенції покупець зобов'язаний сплатити вартість у день, який встановлено договором, без необхідності якогось запиту або виконання яких-небудь формальностей з боку продавця. Отримання відповідачем товару на загальну суму 44319,12 доларів США підтверджується доказами, зібраними в ході судового розгляду справи та не заперечується відповідачем. Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву з приводу того, що строк оплати товару не настав в розумінні ст. 530 ЦК України, суперечить вимогам ст. ст. 53,59 Конвенції.

          Крім того, якщо відповідач вважає, що сторони не узгодили строк оплати, то він мав оплатити товар після його прийняття відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, якою передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Станом на час подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар у сумі 44319,12 доларів США залишилась несплаченою.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не  допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки на час прийняття рішення відповідачем не оплачено позивачу заборгованість за отриманий товар у сумі 44319,12 доларів США, розмір якої відповідає фактичним обставинам справи, не спростований відповідачем, вимога позивача про стягнення з відповідача 44319,12 доларів США заборгованості підлягає задоволенню.

Позивачем при подачі позовної заяви сплачене державне мито у доларах США  відповідно до ч.2 ст.7 Декрету КМУ «Про державне мито», якою визначено, що з позовів, що подаються до господарського суду в іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній валюті державне мито сплачується в іноземній валюті.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49,  статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

  Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Лобірайт»(08300, Київська обл., м.Бориспіль, вул. Київський шлях, 84, код 32714750) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «GPS Frozen»(Польща, м.Радом, вул. Стальова, 3, NIP 9482491572, REGON 141180174) 44319,12 доларів США (сорок чотири тисячі триста дев'ятнадцять доларів США 12 центів ) заборгованості, 443,19 доларів США (чотириста сорок три долара США 19 центів) витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                               Рябцева О.О.

Рішення підписано 24.03.2011 р.