Постанова

від 15.04.2011 по справі 2/290

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2011 № 2/290

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Яковле ва М.Л.

суддів:

при секретарі:

за участю представників с торін: згідно протоколу судо вого засідання від 15.04.2011 року по справі № 2/290 (в матеріалах спра ви)

розглянувши у відкритому с удовому засіданні апеляційн у скаргу товариства з обмеже ною відповідальністю «Архіт ектурна спілка», м. Київ на ріш ення господарського суду міс та Києва від 27.01.2011 року (оформле ного відповідно до ст. 84 ГПК Ук раїни 31.01.2011 року)

по справі № 2/290 (суддя - Домн ічева І.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальніст ю «Архітектурна

спілка», м. К иїв

до товариства з обмеженою відповідальніст ю «Архітектурне

бюро «С. Баб ушкін», м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимо г на предмет спору на стороні відповідача фізична особа ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

про визнання до даткової угоди № 3 від 03.11.2009 року недійсною

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітект урна спілка», м. Київ звернуло ся до господарського суду мі ста Києва з позовом до товари ства з обмеженою відповідаль ністю «Архітектурне бюро «С. Бабушкін», м. Київ про визнанн я недійсною додаткової угоди № 3 від 03.11.2009 року до договору № 0707 06-О від 09.07.2007 року оренди нежилих приміщень відповідно до ч. 1 с т. 232 Цивільного кодексу Украї ни.

Рішенням господарського с уду міста Києва від 27.01.2011 року (п ідписаного 31.01.2011 року) у задово ленні позовних вимог товарис тва з обмеженою відповідальн істю «Архітектурна спілка», м. Київ відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, това риство з обмеженою відповіда льністю «Архітектурна спілк а», м. Київ, звернувся з апеляц ійною скаргою до Київського апеляційного господарськог о суду та просить скасувати р ішення господарського суду м іста Києва та прийняти нове, я ким позовні вимоги задовольн ити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу скаржни к мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з' ясова но обставини, що мають значен ня для справи та має місце нев ідповідність висновків, викл адених у рішенні місцевого с уду обставинам справи. Скарж ник зазначає, що судом першої інстанції порушено норми пр оцесуального права, місцевий господарський суд, порушуюч и права скаржника - позивач , відмовив в задоволенні клоп отань, заявлених позивачем, з окрема, клопотання про призн ачення технічної експертизи документів, клопотання про в итребування додаткових доку ментів. Скаржник стверджує, щ о місцевим господарським суд ом неповно з' ясовано обстав ини, що мають значення для спр ави, а саме те, що, по-перше, судо м помилково взято до уваги до води про те, що додаткова угод а № 3 укладалася за взаємною зг одою сторін; по-друге, судом по милково зазначено, що позива ч уповноважив третю особу на вчинення зазначених дій, як-т о укладення спірної угоди, ук ладаючи яку, він діяв всупере ч інтересам особи, яку предст авляв, оскільки відмова від с тягнення 857 407,71 грн. не може розц інюватися як дії, що вчинені в інтересах позивача тощо.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 10.03.2011 року по справі № 2/290 апеля ційну скаргу було прийнято д о провадження і призначено п ерегляд рішення на 15.04.2011 року.

Представник відповідача п роти вимог апеляційної скарг и заперечує з підстав, виклад ених у відзиві на апеляційну скаргу, та просить апеляційн у скаргу залишити без задово лення, а рішення місцевого су ду без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ предст авників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривш и доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосуван ня судом першої інстанції но рм матеріального та процесуа льного права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляцій на скарга задоволенню не під лягає, а рішення господарськ ого суду міста Києва від 27.01.2011 р оку по справі № 2/290 - залишає ться без змін, виходячи з наст упного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справ и переглядаються за правилам и розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням осо бливостей, передбачених у ро зділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповід но ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційни й господарський суд не зв' я заний доводами апеляційної с карги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення м ісцевого господарського суд у у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місце вим господарським судом, між позивачем та відповідачем 09.0 7.2007 року було укладено договір оренди нежилих приміщень, ві дповідно до чого орендодавец ь (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв у строко ве платне користування (орен ду) нежилі приміщення загаль ною площею 42,0 м.кв., які належат ь орендодавцю на праві власн ості за адресою: м. Київ, вул. Во лодимирська, 77-А. Строк догово ру оренди, відповідно до п. 1.4 до говору встановлений з 09.07.2007 рок у по 30.06.2008 року та був відповідн о пролонгований.

03.11.2009 року між ТОВ «Архітекту рна спілка» (орендодавець) та ТОВ «Архітектурне бюро «С.Ба бушкін» (орендар) була укладе на додаткова угода № 3 до догов ору оренди нежилих приміщень № 070706-О від 09.07.2007 року, відповідно до п. 1 якої, сторони враховуюч и багаторічну минулу та пода льшу співпрацю під час викон ання проектно-вишукувальних робіт для будівництва, а тако ж те, що орендовані приміщенн я використовуються орендаре м для виконання проектних ро біт по довгостроковим догово рам субпідряду на виконання проектних робіт, укладеним м іж сторонами, орендодавець п огодився відстрочити термін и сплати орендних платежів, в становлених п.п. 5.1, 5.3 договору о ренди нежилих приміщень № 070706-О від 09.07.2007 року (далі по тексту до говір оренди), а також заборго ваності по орендних платежах в повному обсязі за договоро м оренди, яка існує на момент у кладання цієї угоди, до 01.11.2012 ро ку.

Крім того, пунктом 2 спірної додаткової угоди, орендодав ець погодився не нараховуват и і не вимагати від орендаря с плати штрафних санкцій, пере дбачених п. 6.1. договору оренди ,для чого сторони погодились виключити п. 6.1 договору оренд и, внаслідок пункти 6.2-6.8 догово ру оренди сторони погодились вважати відповідно пунктам и 6.1 -6.7.

Із тексту вказаної додатко вої угоди вбачається, що оста ння з боку ТОВ «Архітектурна спілка» була укладена в особ і ОСОБА_1, що діє на підстав і довіреності № 090901-Д від 01 верес ня 2009 року, з боку ТОВ «Архітект урне бюро «С. Бабушкін» в особ і директора Бабушкіна Олекса ндра Сергійовича, що діє на пі дставі Статуту.

Тобто, спірна додаткова уго да № 3 від імені позивача підпи сана представником за довіре ністю ОСОБА_1.

До матеріалів справи залуч ена довіреність № 090901-Д від 01 вер есня 2009 року, з якої вбачається , що ТОВ «Архітектурна спілка » в особі директора ОСОБА_2 , що діяв на підставі статуту товариства, доручив ОСОБА _1, зокрема, укладати та підпи сувати від імені товариства зовнішньоекономічні контра кти, договори, угоди, додатков і угоди, інші документи, пов' язані з господарською діяльн істю товариства.

Відповідно п. 7.14. статуту поз ивача в редакції від 19.02.2002 року, яка була чинна на момент укла дення спірної угоди, управлі ння поточною діяльністю това риства виконується виконавч им органом - директором, яки й призначається зборами учас ників на 3 роки з правом продов ження повноважень на новий с трок.

Пунктом 7.17 статуту регламен товано, що директор вирішує в сі питання діяльності товари ства, крім тих, які відносятьс я до виключної компетенції з борів учасників та має право без довіреності вчиняти буд ь-які юридичні та фактичні ді ї від імені товариства.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 238 ЦК Ук раїни представник може бути уповноважений на вчинення ли ше тих правочинів, право на вч инення яких має особа, яку він представляє.

Представник не може вчинят и правочин від імені особи, як у він представляє, у своїх інт ересах або в інтересах іншої особи, представником якої ві н одночасно є, за винятком ком ерційного представництва, а також щодо інших осіб встано влених законом.

Крім того, відповідно до час тини 3 статті 92 Цивільного код ексу України орган або особа , яка відповідно до установчи х документів юридичної особи чи закону виступає від її іме ні, зобов'язана діяти в інтере сах юридичної особи, добросо вісно і розумно та не перевищ увати своїх повноважень.

Проаналізувавши положення статуту, колегія апеляційно го суду прийшла до висновку, щ о надання директором довірен ості, зокрема, з правом вчинен ня правочинів не суперечить наданим повноваженням дирек тора, як і було встановлено мі сцевим господарським судом.

До того ж, на момент укладен ня спірної угоди, довіреніст ь на представника ОСОБА_1 була чинною, визнана недійсн ою вона була лише в 2010 році, а ві дповідно зворотної сили не м ає, оскільки видана діючим на момент видання довіреності директором товариства та в м ежах повноважень наданих дир ектору.

Як вбачається із пояснення бувшого директора ОСОБА_2 , викладених у постанові про в ідмову в порушенні криміналь ної справи від 28.12.2010 року, уклад ення додаткової угоди № 3 відб улося в інтересах обох орган ізацій, в зв' язку з необхідн істю відстрочення сплати пла тежів за орендовані приміщен ня на деякий термін, оскільки на момент її підписання пози вач та відповідач були пов' язані певними юридичними обо в' язками за багатьма догово рами підряду на виконання пр оектних робіт, а відтак сторо ни додаткової угоди усвідомл ювати необхідність підписан ня даної угоди.

Тобто дані обставини встан овлювалися також при дослідж енні підстав для порушення к римінальної справи.

Позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним прав очину - додаткової угоди № 3 в ід 03.11.2009 року на підставі ст. 232 Ци вільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності право чину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встанов лені частинами першою - треть ою, п'ятою та шостою статті 203 ць ого Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодек су України передбачено, що зм іст правочину не може супере чити цьому Кодексу, іншим акт ам цивільного законодавства , а також моральним засадам су спільства; особа, яка вчиняє п равочин, повинна мати необхі дний обсяг цивільної дієздат ності; волевиявлення учасник а правочину має бути вільним і відповідати його внутрішн ій волі; правочин має вчиняти ся у формі, встановленій зако ном; правочин має бути спрямо ваний на реальне настання пр авових наслідків, що обумовл ені ним.

Відповідно до частини 2 стат ті 207 Цивільного кодексу прав очин, який вчиняє юридична ос оба, підписується особами, уп овноваженими на це її устано вчими документами, довіреніс тю, законом або іншими актами цивільного законодавства, т а скріплюється печаткою.

Статтею 232 ЦК України передб ачено, що правочин, який вчине но внаслідок зловмисної домо вленості представника одніє ї сторони з другою стороною, в изнається судом недійсним. З а зазначеною статтею визнают ься недійсними правочини вна слідок того, що воля самої осо би на вчинення правочину від сутня, а волевиявлення, яке ма є місце, відображає не волю уч асника правочину, а волю якої сь іншої особи, яка здійснює п лив на учасника правочину.

Для визнання правочину нед ійсним на підставі зазначено ї норми необхідним є встанов лення умислу в діях представ ника: представник усвідомлює , що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та баж ає (або свідомо допускає) їх на стання, а також наявності дом овленості представника одні єї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприя тливих наслідків для довірит еля (п. 22 Постанови пленуму Вер ховного суду України від 06.11.2009 р . № 9 «Про судову практику розг ляду цивільних справ про виз нання правочинів недійсними »). Також при визнанні недійс ними угод, укладених за зловм исною домовленістю, відповід ні вимоги мають бути задовол енні лише за умови доведенос ті факту такої зловмисної уг оди представника однієї стор они з другою стороною і наявн ості їх безпосереднього зв' язку з волевиявленням друго ї сторони щодо укладення уго ди.

Твердження позивача щодо з ловмисної угоди між третьою особою ОСОБА_1 та відповід ачем спростовуються матеріа лами справи. Зокрема, судом пе ршої інстанції встановлено т а підтверджується наявною в матеріалах справи постаново ю про відмову в порушенні кри мінальної справи від 28.12.2010 року , затвердженою Начальником П ечерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, і з якої вбачається , що перевіркою не встановлен о фактів підроблення додатко вої угоди № 3 від 03.11.2009 року та про тивоправних домовленостей м іж посадовими особами і пред ставниками ТОВ «Архітектурн а спілка»та ТОВ «Архітектурн е бюро «С. Бабушкін».

Не знайшли свого підтвердж ення і доводи позивача стосо вно укладання третьою особою ОСОБА_1. спірної угоди всу переч інтересам довірителя, оскільки, як було встановлен о судом та підтверджується р езультатами перевірки Печер ського РУ ГУ МВС України в м. К иєві, орендовані приміщення використовувались ТОВ «Архі тектурне бюро С. Бабушкін» з м етою виконання проектних суб підрядних робіт саме для ТОВ «Архітектурна спілка», і що в сукупності із обставинами т ого, що власники цих компаній на момент укладання спірної угоди перебували у зареєстр ованому шлюбі (що не заперечу валось представником позива ча у судовому засіданні) підт верджує обопільність намірі в та дійсне волевиявлення ст орін на момент укладання дод аткової угоди саме з тих підс тав, які вказані в п.1 цієї угод и.

При дослідженні обставин, в икладених в апеляційній скар зі, які стали підставою для зв ернення позивача до апеляцій ної інстанції, колегія зазна чає наступне.

З приводу відмови судом пе ршої інстанції в задоволенні клопотання про призначення технічної експертизи додатк ової угоди № 3, яка є предметом спору, та довіреності, на підс таві якої було підписано дод аткову угоду, апеляційний су д погоджується щодо прийнято го місцевим судом висновку, о скільки питання, які було зап ропоновані позивачем для про ведення експертизи стосують ся дійсності та послідовност і підпису та печатки, однак ні третя особа, ні відповідач, ні бувший директор позивача не заперечують ні проти дійсно сті печатки та підпису, ні про ти часу їх проставлення.

Посилання позивача на можл иву фальсифікацію доказів (д овіреності та додаткової уго ди) та наявність зловмисної д омовленості представника по зивача та відповідача базуют ься лише на припущеннях та не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи.

Щодо клопотання про витреб ування додаткових доказів, я ке містить вимогу витребуват и від третьої особи докази в п ідтвердження тієї обставини , що третя особа на момент укла дення оспорюваної угоди був представником відповідача т а надавав юридичні послуги о станньому, апеляційний суд п огоджується з висновком місц евого суду, оскільки, по-перше , заявлені до витребування до кази були надані в судовому з асіданні першої інстанції тр етьою особою (а.с. 98-99), по-друге, з азначені обставини не запере чуються третьою особою, по- третє, юридична особа ТОВ «Ов ерт» до участі у розгляді спр ави не залучена, так як підста ви для цього були відсутні. Та обставина, що третя особа О СОБА_1, який був представник ом і позивача і відповідача, а також те, що бувший директор ОСОБА_2 на даний час є спів робітником відповідача не мо же бути підставою для визнан ня спірної угоди недійсною, о скільки чинне законодавство не обмежує після звільнення в праві обирати будь-яке інше місце роботи, навіть у контра гентів за договорами, тим біл ьше які співпрацювали.

Крім того, оспорювана додат кова угода № 3 має на меті не пр ощення боргу, а лише її відстр очення на певний період в зв' язку з тривалим співробітниц твом між позивачем та відпов ідачем та відповідно дружнім и відносинами.

Інші доводи апеляційної ск арги до уваги судом не прийма ються внаслідок їх необґрунт ованості та безпідставності .

Згідно зі ст. 32 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни доказами у справі є буд ь-які фактичні дані, на підста ві яких господарський суд у в изначеному законом порядку в становлює наявність чи відсу тність обставин, на яких ґрун туються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставин и, які мають значення для прав ильного вирішення господарс ького спору.

Відповідно до ст. 33 Господар ського процесуального кодек су України, кожна сторона пов инна довести ті обставини, на які вона посилається як н а підставу своїх вимог і запе речень.

Оскільки позивачем не нада но суду доказів, які б свідчил и про наявність зловмисної д омовленості представника ос таннього із відповідачем, то му колегія апеляційного суду вважає, що суд першої інстанц ії дійшов правомірного висно вку про відсутність правових підстав для визнання оспорю ваного договору недійсним, у зв' язку з чим вважає позовн і вимоги необґрунтованими т а такими, що задоволенню не пі длягають.

За правилами ст. 4-7 ГПК Україн и, судове рішення приймаєтьс я колегіально за результатам и обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господар ського процесуального кодек су України, кожна сторона пов инна довести ті обставини, на які вона посилається як на пі дставу своїх вимог і запереч ень та подати до суду відпові дні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК Укра їни, господарський суд оціню є докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьс я на всебічному, повному і об' єктивному розгляді в судовом у процесі всіх обставин спра ви в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму В ерховного суду України від 18.1 2.2009 року № 14 «Про судове рішенн я у цивільній справі», рішенн я є законним тоді, коли суд, ви конавши всі вимоги цивільног о судочинства, вирішив справ у згідно з нормами матеріаль ного права, що підлягають зас тосуванню до даних правовідн осин, а також правильно витлу мачив ці норми. Обґрунтовани м визнається рішення, ухвале не на основі повно і всебічно з' ясованих обставин, на які сторони посилаються як на пі дставу своїх вимог і запереч ень, підтверджених доказами, які були досліджені в судово му засіданні і які відповіда ють вимогам закону про їх нал ежність та допустимість, або обставин, що не підлягають до казуванню, а також якщо рішен ня містить вичерпні висновки суду, що відповідають встано вленим на підставі достовірн их доказів обставинам, які ма ють значення для вирішення с прави.

Виходячи з викладеного вищ е, колегія суддів Київського апеляційного господарськог о суду дійшла висновку, що апе ляційна скарга задоволенню н е підлягає, а рішення господа рського суду міста Києва від 27.01.2011 року у справі № 2/290 - залиш ається без змін.

З огляду на вищезазначене, к еруючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК У країни, Київський апеляційни й господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу тов ариства з обмеженою відповід альністю «Архітектурна спіл ка», м. Київ у формі товариства з обмеженою відповідальніст ю, м. Київ на рішення господарс ького суду міста Києва від 27.01.2 011 року у справі № 2/290 залишит и без задоволення.

2. Рішення господарського с уду міста Києва від 27.01.2011 року у справі № 2/290 зал ишити без змін.

3. Матеріали справи № 2/290 пове рнути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інс танції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді

19.04.11 (відправлено)