Рішення

від 25.03.2008 по справі 9/32

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

9/32

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  9/32

25.03.08

За позовом   Закритого акціонерного товариства «Вишенька»

До відповідача   Дочірнього підприємства «ЛІС»Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон»

Про                       стягнення 9476,11 грн.

Суддя  Жирнов С.М.

Представники:

від позивача:      не з»явились

від відповідача:  Шевченко С.П.–директор

Обставини  справи:

          Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 8332,50 грн. основного боргу, 152,04 грн. річних та  991,57 грн. інфляції за період з 30.06.2007 р. по 06.02.2008 р. на підставі Заявки № 173 від 07.06.2007 р. на перевезення вантажу за маршрутом м. Ясковіце Легніскі (Республіка Польща) –м. Київ (Україна), а також, 500,00 грн. витрат на оплату послуг юридичної фірми.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2008 р. порушено провадження у справі № 9/16 та призначено її розгляд на 25.03.2008 р.

          20.03.2008 р. позивачем подано до суду лист № 10 від 12.03.2008 р., відповідно до якого останній підтвердив, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами (ЗАТ «Вишенька»та ДП «ЛІС»ТзОВ«Легіон»), про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору; лист № 11 від 12.03.2008 р. про надання суду оригіналів доданих до позовної заяви документів; клопотання № 12 від 12.03.2008 р., відповідно до якого позивач просив розглянути справу без участі уповноваженого представника.

          Відповідач в судове засідання з»явився, але відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвали суду від 06.03.2008 р. не подав та не надіслав, проти позову заперечував повністю.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

 Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

                                                       ВСТАНОВИВ:

            Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом –«ГПК України»), ціну позову вказує позивач, у випадку неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

            Ціна позову у позовах про стягнення грошей визначається стягуваною сумою та сумою неустойки (штраф, пеня) (ч.ч. 1, 2 ст. 55 ГПК України).

            У позовній заяві позивач зазначив ціну позову 9976,11 грн., при цьому безпідставно включив до останньої суму у розмірі 500,00 грн. «витрат на оплату послуг юридичної фірми»(8332,50 грн. основного боргу + 152,04 грн. річних + 991,57 грн. інфляції + 500,00 грн. «витрат на оплату послуг юридичної фірми» = 9976,11 грн.).

Фактично вимога про стягнення складає 9476,11 грн. (8332,50 грн. основного боргу + 152,04 грн. річних + 991,57 грн. інфляції = 9476,11 грн.).

Таким чином, дійсна ціна позову складає 9476,11 грн.

           07.07.2007 року між позивачем - Закритим акціонерним товариством «Вишенька»(у подальшому –«Перевізник») та відповідачем - Дочірнім підприємством «ЛІС»Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон»(у подальшому –«Замовник»), було укладено Заявку № 173 від 07.06.2007 р. на перевезення вантажу (будматеріали) за маршрутом м. Ясковіце Легніскі (Республіка Польща) –м. Київ (Україна) (надалі за текстом – «Заявка»).

Згідно п. 1 Заявки сторони визначили вартість перевезення –1650 дол. США по курсу НБУ, а у п. 2 Заявки - визначили умови оплати: 5 банківських  днів після надання оригіналів рахунку, актів виконаних робіт, податкової накладної та СМR.

На твердження позивача, ним у повному обсязі виконані умови Заявки, про що свідчать товарно –транспортна накладна міжнародного зразка (СМR) № 004313 з відміткою вантажоотримувача –ТОВ «Гудвіл Україна»та Акт № ОУ - 0000200 здачі –прийняття робіт (надання послуг) від 20.06.2007 р., підписаний представниками та скріплений печатками сторін без будь-яких зауважень та претензій.

Позивач також зазначив, що 20.06.2007 р. ним були направлені відповідачу оригінали документів –рахунка, податкової накладної та вищезазначених акту здачі –прийняття робіт та СМR - накладної, що підтверджується реєстром листів ЗАТ «Вишенька»від 20.06.2007 р. та квитанцією від 20.06.2007 р. (копії знаходяться в матеріалах справи).

Позивач вважає, що, відповідно до п. 2 Заявки та з врахуванням часу поштового обігу, з 29.06.2007 р. наступило прострочення виконання відповідачем зобов»язання по оплаті спірного перевезення згідно Заявки.

 19.12.2007 р. позивачем направлена відповідачу Претензія - вимога № 55 від 19.12.2007 р., яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

 Станом на час звернення до суду відповідач вартість перевезення за Заявкою у сумі 8332,50 грн. (відповідає 1650 дол. США по курсу НБУ із розрахунку 1 дол. США дорівнює 5,05 грн.) не оплатив, а тому у останнього в цій сумі існує заборгованість, яка підлягає до примусового стягнення у судовому порядку.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Фактично позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу на підставі Заявки № 173 від 07.06.2007 р., а тому між сторонами наявні відносини, що випливають з договору перевезення вантажу та які врегульовані главою 64 ЦК України.

             Відповідно до приписів ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України (надалі за текстом –«ЦК України»), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов»язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов»язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

             Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 ЦК України).

Відповідно ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, п. 2 і п.7 ст. 193 ГК України, договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов  не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

            Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

           Відповідно до п. 2 Заявки оплата за здійснене перевезення здійснюється на протязі 5 банківських днів після надання оригіналів рахунку, актів виконаних робіт, податкової накладної та СМR.

            Судом встановлено, що фактично позивачем здійснено спірне перевезення вантажу у відповідності до умов Заявки, що підтверджується наданими позивачем документами: СМR –накладна № 004313 з відміткою вантажоотримувача –ТОВ «Гудвіл Україна»та Акт № ОУ - 0000200 здачі –прийняття робіт (надання послуг) від 20.06.2007 р., підписаний представниками та скріплений печатками сторін без будь-яких зауважень та претензій.

           Вищезазначені документи приймаються судом у якості належного доказу надання позивачем послуг по перевезенню вантажу на загальну суму 8332,50 грн. згідно Заявки та прийняття їх відповідачем.

Відповідач належним чином не виконав зобов»язання за Заявкою, оскільки, в порушення умов п. 2 Договору, оплату наданих позивачем послуг на підставі наданих позивачем 20.06.2007 р. оригіналів документів (рахунка, податкової накладної та вищезазначених акту здачі –прийняття робіт та СМR - накладної) не здійснив оплату спірного перевезення у сумі 8332, 50 грн.

З огляду на вищенаведене, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за Заявкою № 173 від 07.06.2007 р. на суму 8332, 50 грн. (основний борг).

За таких обставин, позов в частині основного боргу та у вищезазначеній сумі визнається судом обґрунтованим і підлягає задоволенню повністю.

           Відповідно до позовної заяви позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача також і 152,04 грн. річних та 991,57 грн. інфляції за період з 30.06.2007 р. по 06.02.2008 р. на підставі Заявки № 173 від 07.06.2007 р. (згідно доданого до позовної заяви «Конкретизованого розрахунку до позовної заяви ЗАТ «Вишенька»до ДП «ЛІС»ТзОВ «Легіон»від 06.02.2008 року»).

           Крім цього позивач зазначив, що для стягнення заборгованості за Заявкою ним та у відповідності з Договором № 7 про надання юридичних послуг від 06.02.2008 р., укладеним між позивачем та Приватним підприємством «Юридична фірма «Паритет Плюс», були здійснені витрати на оплату послуг вищезазначеної юридичної фірми на загальну суму 500,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт направлення позивачем відповідачу 20.09.2007 р. рахунка, податкової накладної, СМR –накладної № 004313 та Акту № ОУ - 0000200 здачі –прийняття робіт (надання послуг) від 20.06.2007 р. у відповідності до спірної Заявки, пункт 2  цієї Заявки щодо обов»язку відповідача оплатити здійснене перевезення на протязі 5 банківських днів після надання оригіналів рахунку, актів виконаних робіт, податкової накладної та СМR, судом встановлено початок перебігу строку прострочення виконання відповідачем зобов»язання по оплаті за Договором з 29.06.2007 р.

А тому суд дійшов до висновку про задоволення позовних в частині стягнення з відповідача 152,04 грн. річних та 991,57 грн. інфляції за період з 30.06.2007 р. по 06.02.2008 р. повністю.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 500,00 грн. «витрат на оплату послуг юридичної фірми», визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Приписами ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов»язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов»язані з розглядом справи.

Стаття 28 ГПК України, визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво.

Водночас у вирішенні питань, пов»язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді, слід враховувати таке.

За приписом частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Таким чином, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь –яких представників (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 10.12.2007 № 01-8/963), в той час як в спірному випадку правову допомогу надавало Приватне підприємство «Юридична фірма «Паритет Плюс».

           Відповідно до Роз»яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України»до інших витрат в розумінні ст. 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 ГПК України).

           Отже, під «іншими витратами, пов»язаними з розглядом справи»слід вважати такі витрати, які виникають після порушення справи та в процесі розгляду останньої в суді.

            Судом встановлено, що фактично здійснені позивачем витрати у сумі 500,00 грн. є витратами, пов»язаними з наданням йому юридичної (правової) допомоги відповідно до укладеного між позивачем та Приватним підприємством «Юридична фірма «Паритет Плюс» Договору № 7 про надання юридичних послуг від 06.02.2008 р., а рівно здійсненими позивачем до порушення справи № 9/32.

Наведене свідчить, що у суду відсутні підстави вважати здійснені позивачем витрати на оплату юридичних послуг на підставі вищезазначеного Договору № 7 про надання юридичних послуг від 06.02.2008 р. як витратами, пов»язаними з оплатою послуг адвоката, так і іншими витратами, пов»язаними з розглядом справи у відповідності до приписів ст. 44 ГПК України.

            За таких обставин, судові витрати в частині держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача. Інших витрат, які могли б бути віднесені до судових (ст. 44 ГПК України), судом не встановлено, а тому розподіл таких не можливий.  

            Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 599, 625, 629, 909 ЦК України, ст. ст. 181, 193 ГК України, ст. ст. 28, 33, 34, 44, 49, 55, 75, ст.ст. 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути Дочірнього підприємства «ЛІС» Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон»(02002, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 19, кім. 1202; ідентифікаційний код 30552979; р/р 26006300727 в АКБ «Форум», м. Київ, МФО 322948,), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення господарського суду, на користь Закритого акціонерного товариства «Вишенька»(82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Стрийська, 293; ідентифікаційний код 13828752; р/р 26004065032001  в  ЛРУ АТ «Індекс –Банк», МФО 325279) 8332 (вісім тисяч триста тридцять дві) грн. 50 коп. основного боргу, 152 (сто п»ятдесят дві) грн. 04 коп. річних, 991 (дев»ятсот дев»яносто одну) грн. 57 коп. інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. держмита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяС.М. Жирнов

Дата підписання рішення –27.03.2008 р.