Постанова

від 31.10.2006 по справі 26/176

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/176

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 31.10.2006                                                                                           № 26/176

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - Новіков В.І. – представник (дов. б/н від 03.04.2006);

 від відповідача - Харченко В.Ф. – представник (дов. №01-06-13 від 24.05.2006);

Сазонов В.М. – заст. голови правління (дов. № 01-06-01 від 03.01.2006);

від третьої особи - повідомлений, але не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ Страхова компанія "ВІП-Стандарт"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2006

 у справі № 26/176 (Пінчук В.І.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-Союз”

 до                                                   Закритого акціонерного товариства Страхова компанія  „ВІП – Стандарт”

 третя особа позивача                     ДОФ АКБ „Укрсоцбанк" (Лівобережне відділення) м. Донецька

 про                                                  стягнення 34019,32 грн.

 Постанова прийнята 31.10.2006 в зв'язку з оголошеною в судовому засіданні 24.10.2006  перервою на підставі ст. ст. 77, 99 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2006 у справі №26/176 позовні вимоги задоволені повністю, за рішенням підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 33 353,58 грн. страхового відшкодування, 665,74 грн. пені, 340,19 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

            Судове рішення мотивоване тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за вказаним договором страхування не виплатив позивачу страхове відшкодування, а тому позов підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням,  Закрите акціонерне товариство Страхова компанія  „ВІП – Стандарт” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2006 у справі № 26/176, посилаючись на те, що воно прийняте: з порушенням норм матеріального та процесуального права; за неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи;  висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 84 ГПК України.

Місцевий господарський суд не встановив факту сплати страхових платежів позивачем за договорами добровільного страхування наземного транспорту від 15.07.2004  НТ № 003/07/04, від 23.07.2004  НТ № 0005/07/04, від 12.08.2004  НТ № 0005/08/04, в той час як зазначена обставина є істотною для вирішення спору, оскільки не дозволяє встановити чи починали взагалі діяти договори страхування.

Висновок суду стосовно того, що в заявах страхувальника при укладенні договорів страхування  не вказувалися прізвища водіїв, які повинні керувати застрахованими автомобілями,  не відповідає наявним матеріалам справи, оскільки у додатках № 3 „Список водіїв таксі „Союз" 0-85" до договорів страхування від 15.07.2004 НТ № 003/07/04, від 23.07.2004 НТ № 0005/07/04, від 12.08.2004  НТ № 0005/08/04  зазначено перелік водіїв відповідача, які мають право керувати застрахованими автомобілями, додатки № 3 підписані директором позивача, містять відбиток печатки позивача, усі додатки до договорів є у матеріалах справи,  оглядалися господарським судом, у т.ч. у судовому засіданні 22.06.2006, місцевим судом ставилися питання щодо документу, у якому визначено осіб, які мають право керувати застрахованими автомобілями, і позивач і відповідач підтвердили факт існування додатків № 3 до кожного з договорів страхування.

Згідно з п. п. 10.1.15 п. 10.1  договорів страхування до страхових випадків не відносяться і виплати страхового відшкодування не здійснюються при знищенні, пошкодженні, незаконному заволодінні технічним засобом внаслідок керування транспортним засобом будь-якою особою, не зазначеною страхувальником у заяві при укладенні договору страхування або особою, не прийнятою страховиком під час дії договору, а тому відповідач вважає, що правомірно з цих підстав відмовив у сплаті страхового відшкодування позивачеві.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про дорожній рух” позивач як перевізник зобов'язаний  з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв автомобілів організовувати роботу водіїв, режими їх праці і відпочинку відповідно до вимог законодавства, у т.ч. щодо порядку випуску їх на лінію.  Згідно із ст. 10 Закону України „Про дорожній рух” зобов'язаний належним чином здійснювати заходи щодо експлуатації транспортних засобів. Однак, на думку скаржника, позивач як автоперевізник істотно порушує порядок випуску на лінію власних транспортних засобів, у т.ч. вимоги до використання та складення форми № 3 „Подорожній лист службового легкового автомобіля” та „Інструкцію про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи”, затвердженої наказом Держкомстату України від 17 лютого 1998  № 74. Зазначене свідчить про халатність позивача щодо застрахованих автомобілів та порушення позивачем чинних на транспорті законів, правил, інструкцій та є підставою для відмови у сплаті страхового відшкодування відповідно до п.п. 10.1.11, 10.1.13 п. 10.1 та п.п. 15.1.6 п. 15.1 договорів.

Пунктами 3.2 договорів добровільного страхування наземного транспорту від 15.07.2004  НТ № 003/07/04, від 23.07.2004 НТ № 0005/07/04, від 12.08.2004 НТ № 0005/08/04 визначено, що вигодонабувачем є Лівобережне відділення ДОФ АКБ „Укрсоцбанк" м. Донецька, м. Донецьк, пр. Ілліча, 29, МФО 334011, ОКПО 09334010, тобто, скаржник вважає, право на отримання страхового відшкодування належить ДОФ АКБ „Укрсоцбанк" м. Донецька,   а не позивачеві. При цьому ДОФ АКБ „Укрсоцбанк" м. Донецька не було залучено до участі у справі, що є відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 104 ГПК України безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

У відзиві на апеляційну скаргу  Товариство з обмеженою відповідальністю „Авто-Союз” просить рішення Господарського суду м. Києва від  22.06.2006 у справі № 26/176  залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зокрема, зважаючи на те, що при прийнятті рішення місцевим господарським судом не порушені норми процесуального та матеріального права, досліджені всі докази, надані представниками сторін у справі, дана їм об'єктивна оцінка.

При розгляді апеляційної скарги колегією суддів були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.

15.07.2004, 23.07.2004, 12.08.2004 між Закритим акціонерним товариством  СК „ВІП -Стандарт” (за договором страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю „АВТО-СОЮЗ” (за договором страхувальник) були укладені договори добровільного страхування наземного транспорту відповідно НТ № 0003/07/04, НТ № 0005/07/04,  НТ № 0005/08/04.

Згідно із пунктами 8.1, 8.2 договору добровільного страхування наземного транспорту   НТ № 0003/07/04 від 15.07.2004 дата початку дії договору: 00 год. 00 хв. (за Київським часом) 17. 07.2004 за умови виконання пункту 7.3.1 договору, а закінчується дія договору: 24 год. 00 хв. (за Київським часом) 16.07.2005; згідно із пунктами 8.1, 8.2 договору добровільного страхування наземного транспорту   НТ № 0005/08/04 від 12.08.2004 дата початку дії договору: 00 год. 00 хв. (за Київським часом) 15.08.2004 за умови виконання пункту 7.3.1 договору, а закінчується дія договору: 24 год. 00 хв. (за Київським часом) 14.08.2005; згідно із пунктами 8.1, 8.2 договору добровільного страхування наземного транспорту    НТ № 0005/07/04 від 23.07.2004 дата початку дії договору: 00 год. 00 хв. (за Київським часом) 24.07.2004 за умови виконання пункту 7.3.1 договору, а закінчується дія договору: 24 год. 00 хв. (за Київським часом) 23.07.2005.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 у справі № 26/176 від позивача були витребувані докази сплати страхових платежів за договорами добровільного страхування наземного транспорту від 15.07.2004 НТ № 0003/07/04, від 23.07.2004 НТ № 0005/07/04, від 12.08.2004 НТ № 0005/08/04.

На виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду позивач надав докази сплати страхових платежів по вищезазначеним договорам страхування, проти факту сплати страхових платежів представники відповідача  не заперечували.

Оскільки пунктами 3.2 договорів добровільного страхування наземного транспорту від 15.07.2004  НТ № 003/07/04, від 23.07.2004 НТ № 0005/07/04, від 12.08.2004 НТ № 0005/08/04 визначено, що вигодонабувачем є Лівобережне відділення ДОФ АКБ „Укрсоцбанк" м. Донецька, тобто рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки останнього,  на підставі ст. 27 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 у справі № 26/176 ДОФ АКБ „Укрсоцбанк" (Лівобережне відділення) м. Донецька було залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог.

Листом від 13.10.2006 № 34-069/4186 Лівобережне відділення ДОФ АКБ „Укрсоцбанк"  м. Донецька повідомило, що кредит, наданий ТОВ "АВТО-СОЮЗ", в забезпечення якого були передані легкові автомобілі був достроково погашений 27.07.2005, а тому Лівобережне відділення ДОФ АКБ „Укрсоцбанк", визначене як вигодонабувач відповідно до договорів добровільного страхування наземного транспорту претензій матеріального характеру до сторін у справі № 26/176 не має та просить розглянути справу № 26/176 без участі представника Лівобережного відділення ДОФ АКБ „Укрсоцбанк".

Згідно з пунктом 4 вказаних договорів об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечить законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням, зазначених у цих договорах транспортних засобів (ТЗ) та додаткового обладнання, зазначених в додатках № 2 до договорів страхування.

До страхових випадків, згідно з 5.1 договорів, віднесені пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема: зіткнення транспортних засобів під час руху хоча б одного; зіткнення  транспортного засобу під час руху  з рухомими і нерухомими об'єктами.

Як вбачається із матеріалів справи під час дії договорів сталися страхові випадки за участю застрахованих автомобілів, які належать страхувальнику, а саме: 12.02.2005 сталося ДТП за участю автомобіля ЗАЗ DAEWOO Lanos D4M, державний номер 384-48 ЕН; 28.02.2005  сталося ДТП за участю автомобіля ЗАЗ DAEWOO Lanos Т13110, державний номер 326-76 ЕН;  05.04.2005 сталося ДТП за участю автомобіля ЗАЗ DAEWOO Lanos Т13110 державний номер 326-78 ЕН; 05.04.2005 сталося ДТП за участю автомобіля ЗАЗ DAEWOO Lanos Т13110 державний номер 326-71 ЕН; 27.05.2005 сталося ДТП за участю автомобіля ЗАЗ DAEWOO Lanos D4M, державний номер 336-24 ЕН; 22.01.2005 сталося ДТП за участю автомобіля ЗАЗ DAEWOO Lanos Т13110, державний номер 336-32 ЕН; 04.06.2005 сталося ДТП за участю автомобіля ЗАЗ DAEWOO Lanos D4M, державний номер 336-23 ЕН; 16.06.2005 сталося ДТП за участю автомобіля ЗАЗ DAEWOO Lanos D4M, державний номер 384-61 ЕН.

Про настання страхового випадку страхувальник, Товариство з обмеженою відповідальністю „АВТО-СОЮЗ”, повідомило страховика, надіславши відповідні заяви та необхідні документи, що підтверджують факт настання страхового випадку, проти чого не заперечує позивач.

Пунктом 11.5.4 договору передбачено, що при настанні страхового випадку, відповідно до визначених Правилами, договором страхування та чинним законодавством, страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування в повному обсязі та строки, вказані в розділі 14 цього договору.

Відповідно до пункту 14.2.1 договору за страховими випадками, передбаченими пунктами 5.1.1, 5.1.2, 5.1.3 цього договору страховик приймає рішення про здійснення страхового відшкодування не пізніше двадцяти робочих днів.

Пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно із пунктом 5.1.1 договору, віднесено до переліку страхових випадків.

На підставі документів, одержаних від страхувальника, інших документів та експертного висновку страховик не пізніше 10 робочих днів після отримання останнього з вищевказаних документів складає страховий акт.

19.01.2005 головою правління ЗАТ  СК "ВІП-Стандарт" був затверджений страховий акт № 16/НТ 0003/07/04 про настання страхового випадку за договором НТ № 0003/07/04 від 15.07.2004 страхування наземного транспорту.

Згідно із вказаним актом відповідач визнав, що ДТП, яке сталося 29.11.2004 в місті Донецьк, по вул. Університетська, 7 за участю автомобіля ЗАЗ DAEWOO Lanos Т13110, державний номер 32677 ЕН є страховою подією та було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 15 852 грн. 19 коп.

За вказаним актом відповідач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 7926 грн. 10 коп., решту суми страхового відшкодування у розмірі 7926 грн. 09 коп. відповідач не сплатив, чим порушив умови договору страхування.

За змістом статті 1 Закону України “Про страхування”, страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.  

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

  Згідно із ст.ст. 525, 629 Цивільного кодексу України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки відповідачем порушені умови договору страхування НТ 3 16/НТ 0003/07/04  щодо сплати страхового відшкодування у розмірі 7926 грн. 09 коп. за страховим актом № 16, то господарським судом першої інстанції цілком обґрунтовано прийнято рішення про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 7926 грн. 09 коп. за  цим актом.

Відповідно до страхових актів: № 35/НТ 0003/07/04 від 09.09.2005 про настання страхового випадку за договором НТ № 0003/07/04 від 15.07.2004; № 36/НТ 0003/07/04 від 09.09.2005 про настання страхового випадку за договором НТ № 0003/07/04 від 15.07.2004 страхування наземного транспорту; № 37/НТ 0003/07/04 від 09.09.2005 про настання страхового випадку за договором НТ № 0003/07/04 від 15.07.2004 страхування наземного транспорту; № 38/НТ 0005/07/04 від 09.09.2005 про настання страхового випадку за договором НТ № 0005/07/04 від 23.07.2004; № 39/НТ 0005/07/04 від 09.09.2005 про настання страхового випадку за договором НТ № 0005/07/04 від 23.07.2004; 40/НТ 0005/07/04 про настання страхового випадку за договором НТ № 0005/07/04 від 23.07.2004 страхування наземного транспорту відповідачем визнані події, які сталися за участю об'єктів страхування, а саме автомобілів:  ЗАЗ DAEWOO Lanos Т13110, державний номер 326-76 ЕН;  ЗАЗ DAEWOO Lanos Т13110 державний номер 326-78 ЕН; ЗАЗ DAEWOO Lanos Т13110 державний номер 326-71 ЕН; ЗАЗ DAEWOO Lanos Т13110, державний номер 336-32 ЕН; ЗАЗ DAEWOO Lanos D4M, державний номер 336-23 ЕН; ЗАЗ DAEWOO Lanos D4M, державний номер 336-24 ЕН, не страховими та  відмовлено у виплаті страхового відшкодування.

Свою відмову у виплаті страхового відшкодування комісія страховика обґрунтувала тим, що під час настання страхової події водії, які здійснювали керування транспортним засобом, не були вказані в заяві на страхування, як особа, допущена до керування транспортним засобом; немає наказів на прийняття на роботу водіїв; порушений порядок оформлення подорожнього листа.

Підпунктом 10.1.15 пункту 10.1 договорів страхування передбачено виключення із страхових випадків та обмеження страхування, а саме: до страхових випадків не відносяться і виплати страхового відшкодування не здійснюються при знищенні, пошкодженні, незаконному заволодінні ТЗ внаслідок або під час керування транспортним засобом будь-якою особою, не зазначеною страхувальником у заяві при укладенні договору страхування або особою не прийнятою страховиком під час дії договору.

В додатках № 2 опису транспортних засобів та додаткового обладнання до кожного з договорів страхування зазначено перелік автомобілів щодо яких укладено договір страхування, в пунктах 1.7 додатків № 2 до договорів зазначено, що застраховані транспортні засоби експлуатують особи, вказані в додатку № 3 до договорів.  Додатком № 3 до договорів сторонами погоджено список водіїв таксі „Союз" 0-85" до договорів страхування, які мають право керувати застрахованими автомобілями. Додатки № 3 підписані директором позивача та скріплені відбитком  печатки позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, і проти чого не заперечують сторони у справі, під час настання ДТП керування: автомобілем ЗАЗ DAEWOO Lanos Т13110, державний номер 326-76 ЕН  здійснював Терновий О.В; автомобілем ЗАЗ DAEWOO Lanos Т13110 державний номер 326-78 ЕН здійснював Зюзін В.В.; автомобілем ЗАЗ DAEWOO Lanos Т13110 державний номер 326-71 ЕН здійснював Фурманюк А.С.;  автомобілем ЗАЗ DAEWOO Lanos Т13110 державний номер 336-32 ЕН здійснював Якимович О.А.;автомобілем  ЗАЗ DAEWOO Lanos D4M, державний номер 336-23 ЕН здійснював зиборов О.А.; автомобілем ЗАЗ DAEWOO Lanos D4M, державний номер 336-24 ЕН здійснював Отліванов О.С.

В додатках № 3 до договорів страхування  НТ № 0003/07/04 від 15.07.2004 та  НТ № 0005/07/04 від 23.07.2004  прізвища вищезазначених водіїв, як осіб, які мають право керувати застрахованими автомобілями не значаться.

Враховуючи, що згідно з частиною 2 статті 26 Закону України "Про страхування", п. п. 10.1.15 п. 10.1 зазначених договорів страхування до страхових випадків не відносяться і виплати страхового відшкодування не здійснюються при знищенні, пошкодженні, незаконному заволодінні ТЗ внаслідок керування транспортним засобом будь-якою особою, не зазначеною страхувальником у заяві при укладенні договору страхування або особою, не прийнятою страховиком під час дії цього договору, позивач не виконав взятих на себе обов'язків та допустив до керування застрахованими автомобілями інших осіб, які не були ним заявлені як водії автомобілів, що страхуються, а також позивач не надав доказів стосовно письмового повідомлення страховика про зміну у ризику, то колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування, які сталися за участю об'єктів страхування, а саме автомобілів:  ЗАЗ DAEWOO Lanos Т13110, державний номер 326-76 ЕН;  ЗАЗ DAEWOO Lanos Т13110 державний номер 326-78 ЕН; ЗАЗ DAEWOO Lanos Т13110 державний номер 326-71 ЕН; ЗАЗ DAEWOO Lanos Т13110, державний номер 336-32 ЕН; ЗАЗ DAEWOO Lanos D4M, державний номер 336-23 ЕН; ЗАЗ DAEWOO Lanos D4M, державний номер 336-24 ЕН у розмірі 18983 грн. 41 коп.

             Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду  дійшла висновку, що при винесенні рішення судом першої інстанції  неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, а тому на підставі ст. 104 ГПК України рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення  18983 грн. 41 коп. страхового відшкодування підлягає скасуванню.

З доводами Закритого акціонерного товариства Страхова компанія  „ВІП – Стандарт”, викладеними в апеляційній скарзі, стосовно відмови у виплаті страхового відшкодування за фактами ДТП, які сталися 16.06.2005 із застрахованим автомобілем ЗАЗ DAEWOO Lanos D4M, державний номер 384-61 ЕН та  12.02.2005 із застрахованим автомобілем ЗАЗ DAEWOO Lanos D4M, державний номер 384-48 ЕН, в зв'язку з тим, що  позивач як автоперевізник істотно порушив порядок випуску на лінію власних транспортних засобів, у т.ч. вимоги до використання та складення форми № 3 „Подорожній лист службового легкового автомобіля” та „Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи”, затвердженої наказом Держкомстату України від 17 лютого 1998  № 74, що свідчить про халатність позивача щодо застрахованих автомобілів та порушення позивачем чинних на транспорті законів, правил, інструкцій та є підставою для відмови у сплаті страхового відшкодування відповідно до п. п. 10.1.11, 10.1.13 п. 10.1 та п. п. 15.1.6 п. 15.1 договорів, колегія суддів не може погодитися з наступних підстав.

Із змісту подорожніх листів службового автомобіля ЗАЗ DAEWOO Lanos D4M, державний номер 384-61 ЕН та автомобіля ЗАЗ DAEWOO Lanos D4M, державний номер 384-48 ЕН вбачається, що: на лицьовому боці у верхньому лівому куті стоїть штамп перевізника, дата видачі подорожнього листа, вказано марку та державний номер автомобіля, прізвище та ініціали водія; медичний працівник, який виконує передрейсовий медичний  огляд, підписом ствердив можливість допуску водія за станом здоров'я до керування автомобілем; механік своїм підписом ствердив передачу автомобіля у технічному справному стані та дозвіл на виїзд; водій підписом засвідчив прийняття автомобіля технічно справним, тобто наведене свідчить, що подорожні листа містять всю необхідну інформацію, передбачену "Інструкцією про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи”, затвердженої наказом Держкомстату України від 17 лютого 1998  № 74, а відтак невідповідність вказаних подорожніх листів лише типовій формі № 3 „Подорожній лист службового легкового автомобіля” не може вважатися істотним порушенням порядку випуску на лінію позивачем власних транспортних засобів.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з цього, саме відповідач повинен довести наявність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування за фактами ДТП, які сталися 16.06.2005 із застрахованим автомобілем ЗАЗ DAEWOO Lanos D4M, державний номер 384-61 ЕН та  12.02.2005 із застрахованим автомобілем ЗАЗ DAEWOO Lanos D4M, державний номер 384-48 ЕН, в зв'язку з тим, що  позивачем навмисно порушені закони, постанови, правила, інструкції, інші нормативні документи України та інших держав, на території страхування яких трапився випадок (підпункт 10.1.11 пункту 10.1 договорів страхування) та халатність страхувальника щодо застрахованого транспортного засобу. Однак ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час розгляду апеляційної скарги відповідачем не доведено зазначених обставин.

За таких обставин господарським судом першої інстанції цілком обґрунтовано задоволений позов в частині стягнення з відповідача 6444 грн. 08 коп. за страховими актами № № 34, 41.

Оскільки відповідач припустився прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 7926 грн. 09 коп. за страховим актом № 16, у розмірі 6444 грн. 08 коп. за страховими актами №№ 34, 41, то відповідно до пункту 11.6.2 договорів страхування НТ № 16/НТ 0003/07/04, НТ № 16/НТ 0005/08/04 з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 299 грн. 60 коп. за період з 19.01.2005 по 01.02.2006 (страховий акт № 16),  у розмірі 92 грн. 72 коп. за період з 09.09.2005 по 01.02.2006 (страхові акти №№ 34, 41).

Із врахуванням вищевикладеного рішення  Господарського суду міста Києва від 22.06.2006 у справі № 26/176 підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2006 у справі № 26/176 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Закритого акціонерного товариства Страхова компанія  „ВІП – Стандарт”(040070, м. Київ, Андріївський узвіз, 2-Г, офіс 42; р/р 2650901004821 в АКБ "Мрія" в місті Києві, МФО 321767, ОКПО 32701961) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-СОЮЗ" (83014, м. Донецьк, пр. Дзержинського, 49-а; р/р 26005175188179 в Лівобережному відділенні ДОФ АКБ "Укрсоцбанк", м Донецька, МФО 334011, ОКПО 30209320) 14 370 грн. 17 коп. страхового відшкодування, 392 грн. 39 коп. пені, 147 грн. 63 коп. держмита та 51 грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.”

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-СОЮЗ" (83014, м. Донецьк, пр. Дзержинського, 49-а; р/р 26005175188179 в Лівобережному відділенні ДОФ АКБ "Укрсоцбанк", м Донецька, МФО 334011, ОКПО 30209320) на користь Закритого акціонерного товариства Страхова компанія  „ВІП – Стандарт”(040070, м. Київ, Андріївський узвіз, 2-Г, офіс 42; р/р 2650901004821 в АКБ "Мрія" в місті Києві, МФО 321767, ОКПО 32701961) 96 грн. 29 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

2. Матеріали справи  № 26/176 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.