Постанова

від 21.12.2006 по справі 35/171

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/171

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.12.2006                                                                                           № 35/171

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - Рябко Є.О. – представник (дов. №01-38-71 від 06.11.2006);

 від відповідача - Якимець Т.Б. – представник (дов. б/н від 21.12.2006)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Видавничий дім “Україна”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.08.2006

 у справі № 35/171 (Літвінова М.Є.)

 за позовом                               Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втратипрацездатності

 до                                                   ПП "Видавничий Дім "Україна"

 про                                                  стягнення 2500 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2006 у справі №35/171 позов Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Приватного підприємства “Видавничий дім “Україна” задоволено повністю. За рішенням підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 2 500 грн. основного боргу, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судове рішення мотивоване тим, що відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо строків виконання робіт по розміщенню інформації в книзі „Україна. Поступи держави” згідно із умовами угоди, а тому суду дійшов висновку про задоволення позову на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 570, 571, 610, 626 Цивільного кодексу України.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2006 у справі № 35/171 повністю з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи і припинити провадження у справі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку заявника, ним не були порушені вимоги ст.ст. 570, 571 Цивільного кодексу України, оскільки кошти, які були сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення № 768 від 04.08.2004 у розмірі 2 500,00 грн., не можуть розглядатись як завдаток, оскільки в даному платіжному дорученні прямо зазначено призначення платежу – авансовий внесок на розміщення інформації за угодою ПД № 954 від 02.08.2004.

Заявник стверджує, що ним були повністю виконані зобов'язання за угодою ПД № 954 від 02.08.2004, оскільки відповідачем відповідно до умов зазначеної угоди була розміщена інформація про позивача в книзі “Україна. Поступи держави”, попередньо затверджена директором позивача, дана книга вийшла 05.05.2005, тиражем 7 000 примірників, про що свідчить інформація, зазначена у книзі, крім того, у другому кварталі 2005 року 15 примірників книги відповідачем були передані позивачу.

Однак, позивач не виконав своїх зобов'язань за угодою ПД № 954, не сплатив кошти в розмірі 50 %, що відповідно до умов угоди становить 2 500 грн. (аванс – 50% позивач перерахував на рахунок відповідача відповідно до угоди у серпні 2004 року).

Заявник зазначає, що неодноразово звертався в усній формі до позивача з проханням виконати взяті на себе зобов'язання за вказаною угодою, але позивач не виконав своїх зобов'язань відповідно до умов угоди.

Таким чином, на думку заявника, ним не були порушені норми ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 570, 571, 610, 626 Цивільного кодексу України, у зв'язку із тим, що відповідачем повністю були виконані зобов'язання за угодою ПД № 954 від 02.08.2004.

Крім того, заявник вказує, що дійсно отримав претензію від позивача від 13.01.2006 № 07-37-42 на суму 2 500 грн. та не надав на неї відповіді, оскільки повністю виконав свої зобов'язання за угодою ПД № 954.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги та просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2006 у справі № 35/171 залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення, посилаючись на те, що: в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт видання книги до кінця ІІ кварталу 2005 року та передання її у зазначений термін позивачу; інформація, яка міститься в книзі про підпис її до друку 05.05.2005, не є доказом того, що книга була видана до кінця ІІ кварталу 2005 року, а отже така інформація не є доказом виконання відповідачем зобов'язань за угодою ПД № 954 від 02.08.2004; на думку позивача, документ, який фіксує факт виконання зобов'язань за договором, є акт здачі-приймання виконаних робіт, проте, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000280 від 02.12.2005, який було підписано відповідачем, надано позивачу лише в грудні 2005 року без офіційного повідомлення про дату виходу книги, а отже відповідач не виконав свої зобов'язання у строки, встановлені угодою; позивач зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, у зв'язку із зазначеними обставинами, позивач відмовився від підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000280 від 02.12.2005 та направив відповідачу претензію з вимогою відшкодувати збитки в сумі 2 500 грн.

Під час розгляду апеляційної скарги в судовому засіданні 21.12.2006 представник відповідача подав письмове клопотання на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про залучення до матеріалів справи копій наступних документів: договору № 320 від 16.05.2005 на вироблення поліграфічної продукції, листа-замовлення № 320 від 16.05.2005 на виготовлення книги “Україна. Поступи держави” та акту прийому-передачі виготовленої продукції від 31.05.2005.

Київський апеляційний господарський суд вважає за можливе задовольнити клопотання представника відповідача та залучає до матеріалів справи вищевказані копії документів.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та враховуючи доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до Господарського суду міста Києва подана позовна заява № 07-37-1106 від 19.06.2006 про стягнення з відповідача коштів у розмірі 2 500 грн.

Згідно з угодою ПД № 954 від 02.08.2004 відповідач, за договором виконавець, зобов'язався забезпечити видання книги тиражем 7 000 примірників не пізніше листопада, грудня 2004 року (п.п. 2.1.1), підготувати та розмістити інформацію або рекламу, за яку попередньо сплачує замовник, у розділах книги, узгоджених із замовником (п.п. 2.1.2), затвердити у замовника ескізний макет рекламного блоку або інформації, що розміщується у книзі (п.п. 2.1.3), а позивач, за договором замовник, зобов'язався сплатити в повному обсязі та в узгоджений строк вартість розміщення інформації або реклами у книзі (п.п. 2.2.1), передати виконавцю матеріали, які необхідні для виготовлення ескізного макета, затвердити макет (п.п. 2.2.2).

23.12.2004 сторонами була складена та підписана додаткова угода до угоди ПД № 954 від 02.08.2004, відповідно до якої підпункт 2.1.1 викладено в наступній редакції: “Забезпечити видання книги тиражем 7 000 примірників не пізніше ІІ кварталу 2005 року”.

Відповідно до п. 3.1 угоди ПД № 954 договірна вартість розміщення інформації та реклами складає всього 5 000 грн. (50% - серпень, 50% - після виходу книги).

Як вбачається з платіжного доручення № 768 від 04.08.2004 позивач перерахував на рахунок відповідача 2 500 грн., призначення платежу зазначено як авансовий внесок на розміщення інформації за договором ПД № 954 від 02.08.2004, тобто позивач частково виконав умови п. 3.1 угоди ПД № 954 в частині сплати 50% в серпні в якості авансу.

Статтею 570 Цивільного кодексу України встановлено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання; якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Тобто, чинне законодавство чітко розмежовує співвідношення завдатку та авансу, відповідно до чого можна зробити висновок, що аванс, на відміну від завдатку, не є способом забезпечення виконання зобов'язання.

Висновок місцевого господарського суду, що сума у розмірі 2 500 грн., яка була сплачена позивачем згідно із платіжним дорученням № 768 від 04.08.2004 є завдатком, є необґрунтованим та таким, що спростовується доказами, наявними в матеріалах справи, оскільки в платіжному дорученні чітко зазначено правову природу платежу – авансовий внесок на розміщення інформації за договором ПД № 954 від 02.08.2004.

Таким чином, встановивши, що даний платіж є авансом, апеляційний господарський суд не може погодитись з висновком місцевого господарського суду про застосування до правовідносин сторін норм, які регулюють такий спосіб забезпечення виконання зобов'язання як завдаток, а саме ч.ч.1, 2 ст. 571 Цивільного кодексу України.

Апеляційний господарський суд не підтримує висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 2 500,00 грн. авансу, оскільки вважає його необґрунтованим виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Пунктом 6.2 угоди ПД № 954 встановлено, що угода набуває чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою.

Згідно із п. 6.3 зазначеної угоди зміни та доповнення до угоди можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляються додатком до угоди в письмовому вигляді або нижче у самій угоді.

Оскільки матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем повідомлення відповідачеві про відмову від угоди або  розірвання угоди ПД № 954 від 02.08.2004, а також отримання позивачем від відповідача згоди на це, як передбачено ст. 188 Господарського кодексу України, та відсутні докази розірвання зазначеної угоди в судовому порядку, то підстав вважати вказану угоду розірваною немає.

З урахуванням викладеного відмова позивача підписати наданий відповідачем акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000280 від 02.12.2005, а також направлення відповідачу претензії з вимогою сплати коштів в сумі 2 500 грн. не можуть розглядатися як припинення договірних відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Звертаючись з позовом до суду, позивач посилається на те, що після закінчення граничного терміну виконання зобов'язання за договором (кінець II кварталу 2005 року) від виконавця на адресу замовника не надходило ніякої інформації щодо виходу книги, що свідчить про порушення умов договору і відсутність підстав для проведення  остаточних розрахунків, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний повернути попередню оплату.

Однак, враховуючи, що угода ПД № 954 від 02.08.2004,  в установленому чинним законодавством  порядку, не припинила свою дію, відповідно до пунктів 2.1.1, 2.1.2 угоди  ПД № 954 від 02.08.2004 ( з урахуванням додаткової угоди від 23.12.2004) у виконавця за угодою був обов'язок забезпечити видання книги тиражем 7000 примірників не пізніше II кварталу 2005, підготувати та розмістити інформацію або рекламу, за яку сплачує замовник, у розділах книги, узгоджених із замовником, то у позивача є право вимагати саме виконання вказаних зобов'язань за договором та відсутнє право на стягнення коштів у розмірі 2500 грн., які складають сплачену позивачем попередню оплату.

Таким чином, апеляційним господарським судом встановлено, що підстави для стягнення 2 500 грн. коштів на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 570, 571, 610, 626 Цивільного кодексу України відсутні.

Відповідно до ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; відсутній предмет спору; є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано; сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Оскільки підстави для припинення провадження, встановлені ст. 80 ГПК України, відсутні, апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Викладене вище свідчить про неповне  встановлення судом обставин справи, які мають суттєве значення  для справи, що є порушенням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

   Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 року „Про судове рішення” із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 року № 4, від 25.12.1992 року № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскаржене рішення цим вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 4 ст. 49 ГПК України стороні на користь, якої відбулося рішення, господарський суд на загальних підставах відшкодовує витрати і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2006 у справі №35/171 скасувати повністю.

В позові відмовити повністю.

2.          Стягнути з Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 28; банківські реквізити: р/р 256060010029 у ЗАТ “Український банк Реконструкції та розвитку”, МФО 380883, код ЄДРПОУ0 25885944) на користь Приватного підприємства “Видавничий дім “Україна” (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, Н/П43, банківські реквізити: р/р 26002180110997 у Київській регіональній філії ВАТ КБ “Хрещатик” у м. Києві, МФО 300830, код ЄДРПОУ 32556247) 51 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

3.          Справу № 35/171 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.

 09.01.07 (відправлено)