Постанова

від 13.04.2011 по справі 32/212пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/212пн

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.04.2011 р.                                                                     справа №32/212пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Запорощенка  М.Д.

суддів Дучал Н.М. , Склярук О.І.

за участю представників сторін:

від позивача:Саркісов Т.А., за довіреністю,

від відповідача:від прокуратури:від скаржників:не з"явився, Пономарьов А.О.не з"явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЗаступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролюм. Донецьк, Донецької міської ради, м.Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від23.12.2008 року

по справі№32/212пн (Сковородіна О.М.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Торговий комплекс „МАЙСЬКИЙ” м. Донецьк

доКомунального підприємства „Бюро технічної інвентарізації м.Донецька”, м.Донецьк

провизнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.12.2008 року у справі           № 32/212пн позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий комплекс „МАЙСЬКИЙ” м. Донецьк до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк задоволено повністю.

Визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий комплекс „МАЙСЬКИЙ” (83092, м. Донецьк, вул. Полоцька, 20 „д”; ЄДРПОУ 23425009) на будівлю басейну площею 884,3кв.м., що знаходиться за адресою: 83047, м. Донецьк, вул. 230-й Стрєлкової дивізії, 1 „в”, та на будівлю боулінгу з рестораном площею 956,0кв.м., що знаходиться за адресою: 83047,  м. Донецьк, вул. 230-й Стрілкової дивізії, 1 „г”.

Рішення господарського суду мотивоване тим , що  спірний об'єкт збудований на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, будь-які докази порушення прав інших осіб відсутні, спірна будівля відповідає діючим будівельним, санітарним, протипожежним нормативним правилам.

Заступник прокурора Донецької області,  не погоджуючись з рішенням господарського суду,  звернувся в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Донецьк, Донецької міської ради, м. Донецьк з апеляційною  скаргою про його скасування, так як вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування заявлених вимог Прокурор посилається на те , що місцевий господарський суд при вирішенні спору належної уваги не звернув на приписи законів та нормативних актів, якими регулюється порядок та організація будівництва та ввід до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту, вважає, що БТІ не є належним відповідачем у справі,  позивачем не отримані всі необхідні документи для будівництва, оскарженим рішенням порушуються інтереси відповідачів в сфері землекористування, містобудування та додержання будівельних норм і правил.

Представник Прокуратури , що був присутній в судовому засіданні повністю підтримав заявлену апеляційну скаргу .

Позивач , Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий комплекс „МАЙСЬКИЙ” м. Донецьк, відзиву на апеляційну скаргу не надав. Представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечує , вважає їх необґрунтованими , а рішення суду –законним.

Відповідач, Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

В нинішнє судове засідання представники відповідача , Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Донецьк та Донецької міської ради, м. Донецьк не з'явилися . Поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони були сповіщені належним чином.

Зважаючи на вищенаведене , достатність наданих сторонами доказів та керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України –справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників прокуратури та позивача, що були присутні в судовому засіданні , судова колегія встановила наступне.

Позивачем був отриманий дозвіл Інспекції державного архітектурно –будівельного контролю м. Донецька на виконання будівельних робіт № 02/173 від  22.05.02р. - будівництво торгового комплексу з боулінгом по вул. 230-й Стрєлкової дивізії у Будьоннівському районі.

29.12.04р. позивач отримав дозвіл Інспекції державного архітектурно –будівельного контролю м. Донецька на виконання будівельних робіт № 04/449 з будівництва кінотеатру по вул. Полоцькій у Будьоннівському районі.

24.04.02р. виконавчим комітетом  Донецької міської Ради було прийнято рішення № 188/2, а 22.12.04р. –рішення № 671/4, на підставі яких між виконкомом та позивачем 12.09.02р. та 25.05.05р. були укладені договори оренди земельних ділянок, які були виділені ТОВ „Торговий комплекс „МАЙСЬКИЙ” в строкове платне користування під будівництво вказаних вище об'єктів.

Після завершення будівництва дані будівлі були введені в експлуатацію, що підтверджується затвердженими актами державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів від 17.03.03р. та 19.12.05р. відповідно.

В подальшому 13.04.05р.  рішенням виконавчого комітету Будьоннівської районної у місті Донецьку ради № 126 знов збудованій будівлі кінотеатру була присвоєна поштова адреса: 83047, м. Донецьк, вул. 230 Стрілковой дивізії, 1 „в” та 14.02.07р  рішенням  № 84/1 була присвоєна поштова адреса будівлі торгового комплексу з боулінгом: 83047, м. Донецьк, вул. 230 Стрілковой дивізії, 1 „г”.

В подальшому, позивачем без отримання відповідних дозволів та без належним чином затверджених проектів були самочинно перебудовані, реконструйовані та переобладнанні будівлі кінотеатру та боулінгу зі зміною цільового призначення, внаслідок чого їх площа збільшилась на 173,6кв.м та 471,5кв.м відповідно.

За поясненнями позивача, на вказаній земельній ділянці, в процесі господарської діяльності без відповідних дозвільних документів він провів реконструкцію, перебудову та переобладнання будівлі кінотеатру та боулінгу, наслідком чого стало збільшення площі об'єкту нерухомості на 173,6кв.м та 471,5кв.м відповідно. Це підтверджено даними технічних паспортів, що були складений відповідачем, КП „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, які містяться в матеріалах справи.

В зв'язку з цим, з оглядом на положення ч.17 ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій” позначена  вище реконструкція будівлі, є самочинним будівництвом.

До матеріалів справи також надано висновки ДП „Експертно –технічний центр” ПП „Інноваційна науково –технічна експертна компанія” (ліцензія серії АВ № 119310), за якими позначено, що спірне майно після переобладнання та реконструкції відповідає вимогам діючої нормативно –технічної документації у сфері архітектурного проектування та може експлуатуватись за своїм цільовим призначенням.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників прокуратури та позивача, що були присутні в засіданні суду , колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про не обґрунтованість апеляційної скарги, та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннями  ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил .

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинне збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідачем до суду додатково надано документи, які підтверджують, що спірне самочинне збудоване майно не порушує права інших осіб.

Стаття 15 Цивільного кодексу України наголошує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення ст.16 даного Кодексу визначають в якості способу захисту цивільних прав та інтересів визнання права.

При цьому, виходячи з ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 2 ст.20 Господарського Кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Тобто, посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що визнання в даному випадку права власності на річ є не способом захисту наявного права, а підставою для його визнання, не може вважатись вірним тлумаченням  вказаних вище норм Цивільного кодексу України.

Крім того, необхідно зазначити наступне.

Згідно ст. 331 ч. 2 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно ( п.6.1 а), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться на перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Оскільки згідно п.3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення ” Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та інших законодавчих актів України” до 1 січня 2012 року державна реєстрація, зокрема, права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, та з врахуванням  правової позиції, висловленої  в п.18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/98 від 31.01.2001р. „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом”, що так як до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах.

Таким чином, КП БТІ м. Донецька правильно  визначено  в якості  відповідача в даній справі, а заперечення прокурора  з даного питання, що висловлені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги.

Відповідно до висновків ДП „Експертно –технічний центр” ПП „Інноваційна науково – технічна експертна компанія” (ліцензія серії АВ № 119310), спірне майно після переобладнання та реконструкції відповідає вимогам діючої нормативно –технічної документації у сфері архітектурного проектування та може експлуатуватись за своїм цільовим призначенням.

Крім того, судова колегія враховує, що позивачем з власником земельної  ділянки було укладено договори оренди земельної ділянки, тобто, з оглядом на вищенаведене, права Донецької міської Ради як власника землі в оскарженому рішенні господарського суду жодним чином не порушені.

Таким чином , судова колегія  погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що позовні вимоги позивача обґрунтованими, доведеними належним чином .

Окрім викладеного, слід додатково зауважити таке.

Скаржник вважає, що судом порушено вимоги статей 331, 376, 392 Цивільного кодексу України, Закону України "Про архітектурну діяльність", Закону України «Про основи містобудування», Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів,    затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008.   

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором не доведено, що оскаржуване ним рішення стосується прав та обов'язків Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи спір у даному випадку стосується визнання права власності, тобто судом розглядався спір про матеріальне право.

Спір щодо визнання права власності на самочинне будівництво стосується прав і обов'язків особи, яка здійснила таке будівництво, власника (користувача) земельної ділянки, на якій здійснено таке будівництво, а також осіб, права яких порушує самочинне будівництво.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області не є суб'єктом права власності у даному випадку, а прийняте у справі рішення не стосується її матеріальних прав або права на судовий захист.

Крім того, оскаржуваним рішенням не розглядався і не вирішувався спір про право Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю як уповноваженого органу з прийняттям в експлуатацію об'єктів нерухомості у правовідносинах власності.

Мотивувальна та резолютивна частини оскарженого рішення у даній справі не містить жодних  посилань, які б стосувались прав та обов'язків скаржника, який за змістом касаційної скарги також не є особою, що претендує на право власності на спірний об'єкт нерухомості.

Щодо тверджень скаржника про те, що участь у даному спорі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області є обов'язковою у зв'язку з тим, що він є органом, законодавчо уповноваженим на визначення готовності об'єкта до експлуатації, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями пункту 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 № 1434 (далі –Положення), основними завданнями Держархбудінспекції є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва; виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Стаття 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачає, що державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд  під  час  забудови територій,  розміщення і будівництва    об'єктів    архітектури    додержання    суб'єктами архітектурної   діяльності  затвердженої  містобудівної  та  іншої проектної  документації,  місцевих   правил   забудови   населених пунктів,  вимог  вихідних даних,  а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством    порядку          Державною архітектурно-будівельною  інспекцією  України  та  її  територіальними органами  (далі  -  інспекції  державного  архітектурно-будівельного контролю).    

Однак питання, пов'язані з діяльністю Інспекції, місцевим судом у межах провадження з даної справи не вирішувалися, а реалізація Інспекцією повноважень у сфері контролю та нагляду за будівництвом не має залежати від особи власника спірного об'єкта.

Крім того, відповідно до п. 5 Положення вона (Інспекція) має право здійснювати захист у суді своїх прав та законних інтересів, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Таким чином, оскаржуване судове рішення зі справи не стосується прав і обов'язків Інспекції.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України  від 29.09.2010р. у справі № 40/182-08.

Виходячи з цього, доводи апелянта з приводу порушення оскарженим рішенням суду прав Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю є безпідставними.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м.Донецьк та Донецької міської ради, м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2008 року у справі № 32/212пн -  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2008 року у справі № 32/212пн  - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписаний 13.04.11р.

Головуючий          М.Д.  Запорощенко

Судді:          Н.М. Дучал

          О.І. Склярук