Ухвала

від 13.04.2011 по справі 12/70-д

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

13 квітня 2011 р.                                                                                   

№ 12/70-Д  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Данилової Т.Б.,

суддів:

Бакуліної С.В.,

Муравйова О.В.,

Першикова Є.В.,

Могила С.К.,

розглянувши  заяву  

Товариства з обмеженою відповідальністю “АМД-Метекс”

про перегляд Верховним Судом України

постанови

Вищого господарського суду України від 20.01.2011

у справі

№ 12/70-Д  господарського суду Житомирської області

за позовом

Прокурора Андрушівського району в інтересах держави в особі Державного підприємства “Червоненський завод продтоварів”

до

1)          Відкритого акціонерного товариства “Житомироблпаливо”,

2)          Товариства з обмеженою відповідальністю “АМД-Метекс”,

3)          Комунального підприємства “Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації”

про

визнання частково недійсним договору, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю “АМД-Метекс” подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20.01.2011 у справі № 12/70-Д  господарського суду Житомирської області (Добролюбова Т.В. –головуючий, судді: Гоголь Т.Г., Швець В.О.).

Предметом спору справи № 12/70-Д  є: 1) визнання частково недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу від 29.10.07 № 21; 2) визнання недійсним рішення постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації “Принцип” від 18.04.2008 №  П-50-18/08 в частині визнання за ТОВ “АМД-Метекс” права власності на склад паливно-мастильних матеріалів і визнання права власності на зерносклад за ДП “Червоненський завод продтоварів”; 3) зобов’язання КП “Бердичівське міське бюро технічної інвентаризації” зареєструвати право власності на даний об‘єкт, скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ “АМД-Метекс”; 4) витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Зазначеною постановою Вищого господарського суду України постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 02.11.10 у справі № 12/70-Д  залишено без змін.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 02.11.10 у справі № 12/70-Д   скасовано рішення господарського суду Житомирської області від 30.12.08 про відмову в задоволенні позову та прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

В поданій заяві Товариство з обмеженою відповідальністю “АМД-Метекс” (далі –заявник) просить її задовольнити шляхом скасування постанови Вищого господарського суду від 20.01.2011 у даній справі та направити останню на новий розгляд. Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 24.06.2008 у справі              № 2-13/11243-2007, від 07.07.2010 у справі № 14/434, від 07.04.2010 у справі № 14/368, від 18.01.2011 у справі № 14/144  мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску справи № 12/70-Д  до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як зазначено в абзаці третьому пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 11.10.2010 № 2 “Про деякі питання практики застосування розділу XII2 Господарського процесуального кодексу України”, ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту резолютивної частини постанови Вищого господарського суду України від 24.06.2008 у справі № 2-13/11243-2007, на яку посилається заявник як на доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, судові рішення, прийняті судами попередніх інстанцій, скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.  

Колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому на відповідні постанови не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої ст.11116 Господарського процесуального кодексу України.

Колегією суддів не приймається до уваги в якості доказу неоднакового застосування  норм матеріального права і постанова Вищого господарського суду України від 07.04.2010 у справі № 14/368 господарського суду міста Києва за позовом  Приватного підприємства “Престо” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українка” про визнання договору укладеним та дійсним, визнання права власності на будівлю побуту, оскільки в цій справі підтверджена позиція Вищого господарського суду України, викладена в оскаржуваній постанові, про можливість оскарження рішення третейського суду особами, які не є учасниками третейської угоди,  на підставі норм Конституції України.

Постанова Вищого господарського суду України від 18.01.2011 у справі  № 14/144 господарського суду міста Києва за позовом ТОВ “Торгівельний дім “Євротрубпласт” до ТОВ Виробничо-комерційної фірми “Арис-Крим” про стягнення заборгованості також не підтверджує неоднаковість застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах. При розгляді заяви відповідача про скасування рішення Постійно діючого третейського суду в цій справі суди всіх інстанцій дійшли висновку, що закінчення строку дії основного договору не припиняє зобов‘язання сторін, а відповідні спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають з такого договору, підлягають розгляду в письмовому порядку в третейському суді відповідно до застереження, зазначеному в договорі. Крім того, судам було встановлено, що заявником не наведено доказів вирішення третейським судом питання про права і обов‘язки осіб, які не брали участі у справі.

Аналізуючи зміст постанови Вищого господарського суду України від 18.01.2011 у справі № 14/144 та оскаржуваної постанови, колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні спорів судами були встановлені та враховані різні фактичні обставини, до спірних правовідносин судом застосовані не одні й ті самі норми матеріального права.

Відносно посилань заявника на постанову Вищого господарського суду України від 07.07.2010 у справі № 14/434 за позовом  ТОВ “Трейд-Джи” до ТОВ “Крат-296” про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на об‘єкт нерухомого майна, то колегія суддів не розцінює її в якості доказу неоднакового застосування норм матеріального права. Так, в даній постанові суди всіх інстанцій посилалися на положення частини четвертої статті 51 Закону України “Про третейські суди” щодо можливості оскарження рішення третейського суду протягом трьох місяців з дня, коли особи, які не брали участі у справі, але щодо яких третейський суд вирішив питання про їх права та обов‘язки, дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду. При вирішенні даного спору судами було встановлено, що заявнику, який звернувся з вимогою про скасування рішення третейського суду, про оскаржуване рішення було відомо значно раніше.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові судом апеляційної та касаційної інстанції застосовувалися положення статті 51 Закону України “Про третейські суди” в редакції на момент пред‘явлення вимоги та прийняття рішення, яка не передбачала присікального строку на оскарження рішення третейського суду особами, які не брали участі у справі.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю “АМД-Метекс” про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах не підтверджені доданими до заяви матеріалами. Відтак відсутні умови, визначені статтею 11116 Господарського процесуального кодексу України, для допуску до провадження Верховного Суду України справи № 12/70-Д  господарського суду Житомирської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “АМД-Метекс” про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20.01.2011 у цій справі.  

Керуючись статтями 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “АМД-Метекс” у допуску справи  № 12/70-Д  до провадження Верховного Суду України.

Головуючий  суддя

Т. Данилова

Судді:

С. Бакуліна

О. Муравйов     

Є. Першиков

С. Могил