Постанова

від 20.06.2006 по справі 21/105

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/105

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.06.2006                                                                                           № 21/105

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Брайка  А.І.

 суддів:                                          Бившевої  Л.І.

                                        Розваляєвої  Т.С.

 при секретарі:                              Вакуленко А.В.

 За участю представників:

 від позивача - Буракова І. О.,

 від відповідача – Горбенка В. М.,

від третьої особи – Науменка С. В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне монтажно-будівельне підприємство "Спецавтобуд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 15.03.2006

 у справі № 21/105 (Шевченко Е.О.)

 за позовом                               Фірма "OLINTHOS lIMITED"

 до                                                   Приватне монтажно-будівельне підприємство "Спецавтобуд"

 третя особа відповідача           Науково-виробниче ДП "Центр Будінвест"

 про                                                  стягнення 92950 доларів США

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2006р. у справі № 21/105 позов задоволено повністю.

Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив спірне рішення скасувати. В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначив, що судом порушено норми матеріального та процесуального права;  в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують правовий статус позивача; Господарським судом міста Києва в грудні 2003 року в межах провадження по справі № 17/583 розглядався спір між позивачем та відповідачем; ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2003р. у справі № 17/583 позов Фірми “OLINTHOS LIMITED” був залишений без розгляду; звертаючись з позовом повторно, позивач не надав документів, які б підтверджували його правовий статус як іноземного суб'єкта господарювання; відповідач неодноразово звертався до третьої особи та місцевого господарського суду з вимогою про розірвання мирової угоди від 23.04.2003р.

Позивач та третя особа відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 12.06.2002р. між Приватним монтажно-будівельним підприємством “Спецавтобуд” (забудовник) та Фірмою “OLINTHOS LIMITED” (інвестор) укладено генеральну угоду про дольову участь в будівництві № 11, відповідно до п. п. 1.1. 2.1., 2.2., 2.4. якої інвестор надає забудовнику грошові кошти з метою участі в будівництві житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Тургенівська, 76-78, а забудовник по закінченню будівництва передає інвестору частину будівлі на умовах та в об'ємах, встановлених даною угодою та додатковими угодами; об'єктом угоди є будівництво житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Тургенівська, 76-78 в Шевченківському районі м. Києва; планований строк закінчення робіт та здачі об'єкта в експлуатацію – 4 квартал 2003 року; загальна вартість офісного приміщення становить 136 500 дол. США, виходячи із вартості 1 кв. м. – 650 дол. США.

25.01.2006р. Фірма “OLINTHOS LIMITED” звернулась з позовом до  Приватного монтажно-будівельного підприємства “Спецавтобуд” про розірвання генеральної угоди про пайову участь у будівництві № 11 від 12.06.2002р.; стягнення 84 500, 00 дол. США заборгованості та 8 450, 00 дол. США неустойки. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання умов угоди № 11 від 12.06.2002р. він перерахував відповідачу 84500, 00 дол. США; відповідач свої зобов'язання за угодою не виконав: в обумовлені строки офісне приміщення позивачу не передав; 23.04.2003р. відповідач уклав мирову угоду з ДНВП “Будінвест”, на підставі якої припинив свої зобов'язання по будівництву об'єкта; таким чином відповідач фактично відмовився від виконання умов угоди № 11 від 12.06.2002р.; 14.07.2003р. позивач звернувся до відповідача з листом, в якому вимагав повернути перераховані кошти в сумі 84 500,00 дол. США; отже 14.07.2003р. – це день прийняття позивачем відмови відповідача від виконання своїх зобов'язань; відповідач в порушення п. 8.5. угоди грошові кошти позивачу протягом місяця не повернув; крім того, відповідно до п. 8.5. спірної угоди відповідач зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі 10% від отриманої суми.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив позов залишити без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, зважаючи на те, що спір між позивачем та відповідачем розглядався Господарським судом міста Києва в грудні 2003 року в межах провадження по справі № 17/583 і був залишений без розгляду ухвалою суду від 25.12.2003р.; на час подання даного позову позивач не надав відповідачу необхідних офіційних документів, які б підтвердили правовий статус суб'єкта господарювання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва до участі у справі в якості третьої без самостійних вимог на стороні відповідача було залучено Державне науково-виробниче підприємство “Центр-Будінвест”.

В письмових поясненнях по справі третя особа зазначила, що угода № 11 від 12.06.2002р., укладена між позивачем та відповідачем, не підлягає переоформленню на третю особу, так як укладена відповідачем з порушенням Закону України “Про режим іноземного інвестування”; третя особа ніколи не перебувала з позивачем в договірних відносинах, а отже немає ніяких зобов'язань перед останнім.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2006р. у справі № 21/105 позов задоволено повністю.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, але рішення суду першої інстанції підлягає зміні в зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права.

Відповідно до абз. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

На виконання умов угоди № 11 від 12.06.2002р. позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 84 500, 00 дол. США, що підтверджується платіжними документами від 12.07.2002р., 03.09.2002р., 02.12.2002р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно із п. 2.2. генеральної угоди № 11 від 12.06.2002р. запланований строк закінчення будівельних робіт та здачі об'єкта в експлуатацію – 4 квартал 2003 року.

23.04.2003р. ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 24/430 було затверджено мирову угоду, укладену між відповідачем та третьою особою. Відповідно до умов вказаної мирової угоди відповідач та третя особа погодили розірвання укладеного між ними підрядного договору № 1 від 20.03.2001р., предметом якого було будівництво житлового будинку по вул. Тургенівска, 76-78 в м. Києві.

Таким чином згідно із укладеною мировою угодою відповідач припинив свої зобов'язання по будівництву об'єкта, а отже фактично відмовився від виконання обов'язків щодо передачі позивачу офісних приміщень на підставі генеральної угоди № 11 від 12.06.2002р.

Позивач прийняв відмову відповідача від виконання умов спірної угоди, про що повідомив останнього листом від 14.07.2003р., в якому також виклав вимогу про повернення перерахованих коштів в сумі 84 500, 00 дол. США.

Відповідно до п. 8.5. угоди № 11 від 12.06.2006р. у випадку розірвання угоди за ініціативою забудовника, останній повертає інвестору протягом місяця всі отримані від нього кошти та сплачує при цьому інвестору неустойку в розмірі 10% від суми, отриманої на момент розірвання угоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідач п. 8.5. генеральної угоди № 11 від 12.06.2002р. не виконав: кошти в сумі 84 500, 00 дол. США позивачу не повернув, неустойку не сплатив, чим  істотно порушив умови зазначеної угоди.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про розірвання генеральної угоди № 11 від 12.06.2002р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору (ч. 5 ст. 653 ЦК України).

Частиною 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як зазначалось вище, пунктом 8.5. угоди № 11 від 12.06.2006р. передбачено, що у випадку розірвання угоди за ініціативою забудовника, останній повертає інвестору протягом місяця всі отримані від нього кошти та сплачує при цьому інвестору неустойку в розмірі 10% від суми, отриманоюї на момент розірвання угоди.

Таким чином позовні вимоги про  стягнення 84 500, 00 дол. США збитків та 8 450,00 дол. США неустойки також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд при вирішені даного спору вірно визначив правову природу спірних відносин і право, яке порушено, і правильно дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Доводи апеляційної скарги внаслідок їх безпідставності та декларативності не можуть бути підставою для скасування рішення, прийнятого господарським судом першої інстанції.

Однак рішення місцевого суду підлягає зміні.

Відповідно до п. 2.4. генеральної угоди про дольову участь в будівництві № 11 від 12.06.2002р. загальна сума вартості приміщення становить 136 500 дол. США. При визначенні ціни позову позивач виходив з тієї валюти, в якій проводилися розрахунки між сторонами, а саме: в доларах США. При цьому і державне мито, і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачені позивачем в доларах США.

Таким чином викладення судом першої інстанції в резолютивній частині рішення, крім сум стягнення в іноземній валюті, і суми в національній валюті України, є зайвим, тому в цій частині рішення повинно бути змінено.

Крім того, рішення повинно бути змінено і в частині покладення на відповідача витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно із довідкою ДП “Судовий інформаційний центр” (вих. № 02-65507/05 від 14.12.2005р.), яка знаходиться в матеріалах справи, позивач, звертаючись з позовом до господарського суду, сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 23 дол. США, що по курсу НБУ становить 116 грн. 15 коп.

Однак місцевий господарський суд поклав на відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 24 дол. США., а тому спірне рішення в цій частині підлягає зміні, і різниця в сумі 0,37 дол. США, що дорівнює по курсу НБУ 1 грн. 85 коп., повинна бути стягнута з відповідача на користь ДП “Судовий інформаційний центр”.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 96, 99, 101, 103 -105 ГПК України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Змінити п. 3 рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2006р. у справі № 21/105, виклавши його в наступній редакції:

“Стягнути з Приватного монтажно-будівельного підприємства “Спецавтобуд” (ідентифікаційний код 19016908; 02088, м. Київ, вул. Коцюбинського, 20) на користь фірми  “OLINTHOS LIMITED” (100, Hibernia Road, Hounslow, Middlesex TW3 3RN, England, Ass. № 0385-41-06-151580 (USD) Bank of Cyprus, Limassol, Cyprus, SWIFT: BCYPCY2N030) 84 500 дол. США збитків, 8 450 дол. США штрафу, 929,50 дол. США витрат по оплаті державного мита, 23 дол. США витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Приватного монтажно-будівельного підприємства “Спецавтобуд” (ідентифікаційний код 19016908; 02088, м. Київ, вул. Коцюбинського, 20) на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр” (ідентифікаційний код 30045370; 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5) 0,37 дол. США  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2006р. у справі № 21/105 залишити без змін.

Накази на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Брайко  А.І.

 Судді                                                                                          Бившева  Л.І.

                                                                                          Розваляєва  Т.С.

29.06.06 (відправлено)