Постанова

від 20.06.2006 по справі 48/55

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

48/55

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.06.2006                                                                                           № 48/55

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Брайка  А.І.

 суддів:                                          Бившевої  Л.І.

                                        Розваляєвої  Т.С.

 при секретарі:                              Вакуленко А.В.

 За участю представників:

 від позивача - Радіонової В. М.,

 від відповідача-1 – не з'явились,

від відповідача-2 – Грабєжова О.Е.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Центр дистриб"юції преси"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 28.02.2006

 у справі № 48/55 (Сулім В.В.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "НВФ "Гео'С"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут маркетингових технологій"

                                                  ТОВ "Центр дистриб"юції преси"

 про                                                  стягнення 20042,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2006р. у справі № 48/55 позов задоволено частково.

Відповідач-2 звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просить його скасувати, з огляду на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права; судом  неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що відповідач-2 не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи; на підставі ст. 180 ГК України договір № 23 від 23.05.2005р. не може вважатись укладеним, оскільки у ньому не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, таких як: предмет договору, ціна та строк; з наявних у справі матеріалів не вбачається, що відповідач-1 отримував від позивача матеріально-товарні цінності; надані позивачем копії видаткових накладних не підкріплені ані копіями довіреностей, ані копіями актів приймання-передачі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив оспорюване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, зважаючи на те, що на виконання умов договору № 48 від 25.06.2004р. позивач протягом липня-листопада 2004 року поставив відповідачу-1 товар на суму 7 530 грн. 00 коп.; на виконання умов договору № 74 від 01.01.2005р. позивач поставив відповідачу-1 товар на суму 7 109 грн. 00 коп.; на підставі договору № 23 від 23.05.2005р. всі зобов'язання відповідача-1 перейшли до відповідача-2.

Відповідач-1 відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Апеляційним господарським судом встановлено, що  25.06.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Гео'С” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інститут маркетингових технологій” (покупець) укладено договір № 48 купівлі-продажу оптової партії товарів), відповідно до п. п. 1.1., 2.1., 4.1., 5.1. якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність (повне господарське віддання) покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору; товар постачається окремими партіями; ціна за одиницю товару та загальна ціна кожної партії товару за даним договором вказується у накладних на кожну партію; розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються протягом 14 днів з моменту постачання партії товару, у сумі за кількість фактично реалізованого покупцем товару.

01.01.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Гео'С” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інститут маркетингових технологій” (покупець) укладено договір № 74 постачання товару, відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 2.1., 6.1. якого постачальник зобов'язується виготовляти та систематично постачати покупцю певний товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар для подальшої реалізації та своєчасно перераховувати грошові суми від його реалізації на розрахунковий рахунок постачальника на умовах даного договору; предметом постачання є картографічна продукція виробництва ТзОВ “НВФ “Гео'с”; товар постачається окремими партіями, кількість, ціна, сума поставленого товару вказано у накладних до кожної партії товару, які додаються до даного договору та являються його невід'ємною частиною; розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 30 днів з моменту постачання партії товару, у сумі за кількість фактично реалізованого покупцем товару.

23.05.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Гео'С” (сторона 1), Товариством з обмеженою відповідальністю “Інститут маркетингових технологій” (сторона 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Центр дистриб'юції преси” (нова сторона) укладено договір № 23 про заміну сторони в зобов'язанні, відповідно до п. п. 1.1., 2.1. якого сторона-2 за згодою сторони-1 передає новій стороні всі свої права та обов'язки за договором № 48 від 25.06.2004р. та договором № 74 від 01.01.2005р.; договір вступає в силу з 23.05.2005р. та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором.

04.01.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Гео'С” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інститут маркетингових технологій” (відповідач-1); Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр дистриб'юції преси” (відповідач-2) про стягнення 13 869 грн. 10 коп. основного боргу,  2 062 грн. 10 коп.  збитків від інфляції, 377 грн. 60 коп. річних, 3 733 грн. 78 коп. пені. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору № 48 від 25.06.2004р. він поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 7 530 грн. 00 коп.; протягом січня-квітня 2005 року на виконання умов договору № 74 від 01.01.2005р. позивач поставив відповідачу-1 товар на суму 7 109 грн. 00 коп.; на підставі договору № 23 від 23.05.2005р. всі права та обов'язки відповідача-1 перейшли до відповідача-2; отже сума заборгованості відповідача-2 перед позивачем становить 13 869 грн. 10 коп.; в порушення умов договору № 23 від 23.05.2005р. відповаідач-2 суму боргу позивачу не сплатив.

У відзиві на позовну заяву відповідач-2 заперечував проти позовних вимог з огляду на те, що на підставі ч. 2 ст. 180 ГК України договір № 23 від 23.05.2005р. не можна вважати укладеним, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, а саме: чітко не визначено предмет договору, не зазначено ціни послуг відповідача-2, немає зрозумілого визначення часу, впродовж якого  будуть існувати господарські зобов'язання сторін; позовні вимоги до відповідача-1 та позовні вимоги до відповідача-2 мають бути двома різними позовами, оскільки вони базуються на різній доказовій базі та не пов'язані між собою.

Відповідач-1 відзиву на позовну заяву не надав.

До прийняття місцевим господарський судом рішення по справі, позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив  стягнути заборгованість в сумі 20 042 грн. 50 коп. з відповідача-2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2006р. у справі № 48/55 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 13 869 грн. 10 коп. основного боргу, 494 грн. 04 коп. пені, 2 062 грн. 10 коп. витрат від інфляції;  377 грн. 60 коп. річних. Рішення суду мотивовано тим, що на виконання умов договорів № 48 від 26.06.2004р. та № 74 від 01.01.2005р. позивач поставив відповідачу-1 товар на суму 14 430 грн. 00 коп. та 7 109 грн. 00 коп., відповідно;  відповідач-1 свої зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконав: отриманий товар оплатив лише частково; сума основного боргу відповідача-1 перед позивачем становила 13 869 грн. 10 коп.; на підставі договору № 23 від 23.05.2005р. всі зобов'язання за договорами № 48 від 26.06.2004р. та № 74 від 01.01.2005р. перейшли до відповідача-2.

Апеляційний господарський суд, заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду – скасуванню повністю в зв'язку з  недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні  чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Постановляючи рішення по даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем умов договорів № 48 від 26.06.2004р. та № 74 від 01.01.2005р., а саме: поставка відповідачу-1 товару на загальну суму 14 430 грн. 00 коп. та 7109 грн. 00 коп., відповідно. Як зазначає господарський суд першої інстанції,  доказами виконання позивачем умов договорів № 48 від 26.06.2004р. та № 74 від 01.01.2005р., зокрема, є видаткові накладні, а саме: № РН- 0000115 від 25.06.2004р., № РН-0000161 від 30.07.2004р., № РН-0000200 від 27.08.2004р., № РН-0000199 від 27.08.2004р., № РН-0000237 від 28.09.2004р., № РН-0000245 від 05.10.2004р., № РН-0000284 від 21.10.2004р., № РН-0000285 від 21.10.2004р., № РН-0000338 від 24.11.2004р., а також № РН-0000003 від 11.01.2005р., № РН-0000004 від 11.01.2005р., № РН- 0000042 від 15.02.2005р., № РН- 0000052 від 24.02.2005р., № РН-0000053 від 24.02.2005р., № РН-0000084 від 28.03.2005р., № РН-0000085 від 28.03.2005р., № РН-0000110 від 12.04.2005р.

Проте мотиви, з яких місцевий господарський суд дійшов такого висновку, не можна визнати переконливими, враховуючи наступне.

Згідно із ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” первинний документ – це документ,  який  містить  відомості  про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.  Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р.).

Таким чином видаткова накладна  є первинним документом.

Первинні  документи  (на  паперових  і машинозчитуваних носіях інформації)  для  надання  їм  юридичної сили і доказовості повинні мати  такі  обов'язкові  реквізити:  назва  підприємства, установи, від імені яких  складений  документ,  назва  документа (форми), код форми, дата і місце складання,  зміст  господарської операції та  її  вимірники  (у  натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської  операції і  складання   первинного документа.  (п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р.).

За вказаних обставин зазначені вище видаткові накладні не можуть вважатися належним доказом виконання позивачем своїх зобов'язань за договорами № 48 від 26.06.2004р. та № 74 від 01.01.2005р., оскільки вони (накладні) не містять жодного посилання на реквізити вказаних правочинів. Іншими словами, неможливо дійти висновку, що позивач здійснив поставку товарів відповідачу-1 саме на виконання договору купівлі-продажу № 48 від 26.06.2004р. та договору поставки № 74 від 01.01.2005р., а не на підставі будь-яких інших угод.

Крім того, у вказаних видаткових накладних не зазначено ні прізвищ, ні посад осіб, відповідальних за здійснення господарської  операції і  складання   первинного документа.

Таким чином неможливо стверджувати про невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо оплати товару за договорами № 48 від 26.06.2004р. та № 74 від 01.01.2005р., а отже і немає підстав констатувати наявність заборгованості відповідача-1 перед позивачем, і як наслідок цього – заборгованості відповідача-2 перед позивачем.

Також господарський суд першої інстанції, постановляючи спірне рішення, зазначив, що “факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом уповноваженого представника ТзОВ “Інститут маркетингових технологій” Патюти Г. М. на видаткових накладних, який діяв на підставі генеральної довіреності”.

Однак з таким висновком місцевого суду також не можна погодитись, враховуючи наступне.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч. 1 ст. 25 ЦК України).

Згідно із ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Міністерство фінансів України уповноважено здійснювати регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності шляхом затвердження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Наказом Міністерства фінансів України  від 16.05.1996р. № 99 затверджено Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (надалі - Інструкція), яка поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності та визначає порядок оформлення довіреностей на одержання матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 5 Інструкції довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими.

При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей (абз. 3 п. 6 Інструкції).

Наявна в матеріалах справи генеральна довіреність (а. с. 7), видана на ім'я Патюти Г. М. оформлена з порушенням вимог Інструкції, оскільки в ній  відсутній підпис головного бухгалтера підприємства, не зазначено назву та кількість матеріальних цінностей, які необхідно отримати повіреному.

Згідно із п. 7 Інструкції забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані.

Крім того, підприємством-отримувачем у вказаній довіреності зазначено “ТОВ “НВФ “Гео'с”, в той час як одержувачем товару за договорами № 48 від 26.06.2004р. та № 74 від 01.01.2005р. виступає ТзОВ “Інститут маркетингових технологій”.

Також на підтвердження заявленої суми боргу позивач надає банківські виписки (а. с. 20-22, 32-33), вказуючи, що за спірними договорами була проведена часткова оплата, і загальна сума боргу складає 13 869 грн. 10 коп. Однак дані банківські виписки у графі „Призначення платежу” не містять посилань на виконання зобов'язань за вищевказаними договорами. Таким чином не можливо визначитися в правильності нарахування позивачем саме заявленої в позові суми боргу.

Згідно із ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу не підтверджені належними доказами, а отже в їх задоволенні має бути відмовлено. Позовні вимоги про стягнення 3% річних, збитків від інфляції та пені є похідними від позовних вимог про стягнення основного боргу, а отже в їх задоволенні також має бути відмовлено.

Місцевий господарський суд при вирішенні даного спору невірно визначив правову природу спірних відносин, не дав належної юридичної оцінки документам, що містяться в матеріалах справи, а тому дійшов хибного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита при відмові в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2006р. у справі № 48/55 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю по кожній з заявлених вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Гео'С” (ідентифікаційний код 31862281; 01133, м. Київ, вул. Верхня, буд. 3, кв. 26)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр дистриб'юції преси” (ідентифікаційний код 33404782; 04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 35) 100 грн. 21 коп. витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Наказ на виконання даної постанови та поворотний наказ доручити видати Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Брайко  А.І.

 Судді                                                                                          Бившева  Л.І.

                                                                                          Розваляєва  Т.С.

29.06.06 (відправлено)