Постанова

від 14.06.2006 по справі 45/94

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

45/94

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.06.2006                                                                                           № 45/94

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Капацин  Н.В.

 суддів:                                          Данилової  Т.Б.

                                        Кошіля В.В.

 при секретарі:                              

 за участю представників сторін:

позивача –           Гадомський Д.В. (довір. Від 20.04.06)

відповідача –            не з”явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської державної адміністрації

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.03.2006

 у справі № 45/94 (Балац С.В.)

 за позовом                               Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської державної адміністрації

 до                                                   ПП "Віталій"

 про                                                  стягнення 232970,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.06 у справі         № 45/94 від 20.03.2006 частково задоволені позовні вимоги Головного управління економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації, стягнуто з Приватного підприємства “Віталій” на користь Головного управління економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації 89 950,00 грн. основного боргу, 26 355,35 грн. збитків від інфляції, 1 163,05 грн. державного мита та 58,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції грунтується на тому, що відповідачем не виконані умови договору № 1477 від 03.04.03 щодо сплати пайових внесків на створення інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв”язку з реконструкцією першого поверху будинку № 10 на бульварі Давидова у Дніпровському районі міста Києва для подальшого використання під медичний центр на суму 89 950 грн. Строк платежу пайового внеску у розмірі 89 950 грн. скінчився 14.04.03.

За несвоєчасне виконання грошового зобов”язання судом стягнуті збитки від інфляції за період з квітня 2003 р. по грудень 2005 року на суму    26 355,35 грн. У стягненні пені у розмірі 115 190 грн., нарахованої позивачем за 978 діб, судом першої інстанції відмовлено у зв”язку з пропуском строку позовної давності.

          Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить  Київський апеляційний господарський суд змінити рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2006 по даній справі, стягнути з  Приватного підприємства “Віталій” на користь Головного управління економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації пеню у сумі 32 831,75 грн.

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що у відповідності зі статтею 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності для стягнення пені встановлений один рік, пеня за несвоєчасне перерахування відповідачем суми 89 950 грн. за один рік складає 32 831,75 грн.

Розгляд апеляційної скарги призначено на 14.06.06. Від Приватного підприємства “Віталій” через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв”язку з відрядженням представника відповідача до іншого регіону. Враховуючи, що клопотання відповідача документально не обґрунтоване та відповідач не позбавлений був можливості направити в судове засідання апеляційної інстанції іншого представника, колегія суддів клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги залишає без задоволення.

          Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне:

У відповідності з договором № 1477 від 03.04.03, укладеним між Головним управлінням економіки та розвитку міста Київської міської державної адміністрації (рішенням Київської міської ради від 27.11.03                   № 200/1074 перейменовано у Головне управління економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації) та           Приватним підприємством “Віталій”, останнє мало до 14.04.03 перерахувати на рахунок позивача суму 89 950 грн. Приватне підприємство “Віталій” не виконало договірні зобов”язання, грошові кошти не перерахувало.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне виконання грошового зобов”язання позивачем нараховано, а судом першої інстанції стягнуто з відповідача збитки від інфляції за період з квітня 2003 року по грудень 2005 року на  суму 26 355,35грн.

Пунктом 3.1.1 договору передбачено, що у разі прострочення платежу забудовник (ПП “Віталій”) сплачує пеню в розмірі 0,1 % від нарахованої суми пайового внеску за  кожну добу прострочення строку сплати.

Стаття 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлює, що правила Цивільного кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплинув до набрання чинності цим Кодексом. Відповідно до статті 72 Цивільного кодексу УРСР для стягнення пені встановлено строк давності тривалістю в шість місяців.

Строк виконання зобов”язання за договором № 1477 встановлений до 14.04.03, а тому 14.10.03 скінчився шестимісячний строк позовної давності для стягнення пені за несвоєчасне виконання договірних зобов”язань за договором № 1477.

Частина шоста статті 232 Господарського кодексу передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано, а стаття 258 Цивільного кодексу України  для стягнення неустойки встановлює позовну давність в один рік. Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Про порушення свого права за договором № 1477 позивач дізнався 15.04.03, а тому пропустив строк для стягнення з відповідача пені як за Цивільним кодексом УРСР, так і за Цивільним кодексом України.

Стаття 80 Цивільного кодексу УРСР та частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлюють, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про незадоволення позовних вимог в частині стягнення пені.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.06 по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам  і матеріалам справи, підстав для його зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.06 у справі           №  45/94 залишити без змін, а апеляційну  скаргу Головного управління економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації без задоволення.

2. Матеріали справи № 45/94 повернути до Господарського суду міста Києва.      

 Головуючий суддя                                                                      Капацин  Н.В.

 Судді                                                                                          Данилова  Т.Б. (переведена)

                                                                                          Кошіль В.В.