Постанова

від 04.10.2006 по справі 26/29

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/29

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04.10.2006                                                                                           № 26/29

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Капацин  Н.В.

 суддів:                                          Данилової  Т.Б.

                                        Барицької  Т.Л.

 при секретарі:                              Кулачок О.А.

 За участю представників:

 від позивача -Чепелянський В.Є.(дов. № 13541-1/14 від 19.12.2005);від відповідача  1 – Панченко П.А.  (дов. б/н від 21.12.2005);

від відповідача  2 –  не з”явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватне підприємство "Полтава Комбітранс" та Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Гарант-Авто” в особі ЦДС УСК “Гарант-Авто”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 04.05.2006

 у справі № 26/29 (Пінчук В.І.)

 за позовом                               ВАТ Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Центральної дирекції страхування УСК "Гарант-Авто"

 до                                                   Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

                                                  Приватне підприємство "Полтава Комбітранс"

 про                                                  стягнення 224786,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 26/29 від 04.05.2006 частково задоволено позов Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Гарант-Авто” в особі ЦДС УСК “Гарант-Авто”, стягнуто в порядку регресу з Приватного підприємства “Полтава- Комбітранс” на користь Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Гарант-Авто” в особі ЦДС УСК “Гарант-Авто” 151572,22грн. страхового відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 1515,72грн. держмита та 89,56грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись  з рішенням суду першої інстанції, відповідач Приватне підприємство “Полтава-комбітранс” звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить  Київський апеляційний господарський суд змінити рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2006 в частині стягнення з Приватного підприємства “Полтава Комбітранс” на користь ВАТ УСК “Гарант-Авто” не  151572,22 грн., а 126672,22 грн., оскільки судом не враховано страхове відшкодування  24900 грн., отримане позивачем від страхової компанії НАСК “Оранта”. В решті Приватне підприємство “Полтава-комбітранс” рішення не оскаржує.

Також до апеляційного суду звернувся позивач з апеляційною скаргою, в якій просить  Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2006 та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Гарант-Авто” в особі ЦДС УСК “Гарант-Авто” в повному обсязі в сумі 224786,14 грн..

В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального, процесуального права та неповне з'ясування обставин, що  мають значення для справи. ВАТ УСК “Гарант-АВТО” в особі ЦДС УСК “Гарант-АВТО” зазначає, що  судом неправильно визначено суму відшкодування, яку повинні  сплатити відповідачі, оскільки виконуючи свої договірні зобов'язання перед страхувальником, за збитки, спричиненні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,  було виплачено страхове відшкодування за відновлювальний ремонт автомобіля 247590,74 грн., яке і повинні в порядку регресу компенсувати відповідачі.

Позивач вважає, що НАСК “Оранта” окремо застрахувала відповідальність приватного підприємства “Полтава-комбітранс” за автомобіль та напівпричеп, тому  повинна була сплатити страхове відшкодування в межах двох окремих лімітів відповідальності.

Відповідач 1 НАСК “Оранта” у відзиві на апеляційну  скаргу заперечує проти вимог позивача сплатити страхове відшкодування в межах двох окремих лімітів відповідальності, оскільки матеріалами справи не доведено  факт спричинення матеріальної шкоди автомобілю “Мерседес-Бенц” застрахованим відповідачем 2  в НАСК “Оранта” напівпричепом.

У відповідності із статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Представники позивача та відповідача 1 в судове засідання з'явилися,  підтримали свої доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченні на апеляційну скаргу.

Представник відповідача 2 Приватного підприємства “Полтава –Комбітранс” в судове засідання вдруге не з'явився, заперечень на апеляційну скаргу ВАТ УСК “Гарант-АВТО” в особі ЦДС УСК “Гарант-АВТО” не надав .

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засідання апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції за наявними у справі матеріалами без представника відповідача 2 - Приватного підприємства “Полтава –Комбітранс”.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення  представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

Між Закритим акціонерним товариством з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод (страхувальником) та ВАТ Українська страхова компанія “Гарант – Авто” в особі КДС “Гарант - АВТО – Сіті” (страховиком) був укладений договір УБ № 123674 (далі – Договір, відповідно до умов якого страховик зобов'язався за визначену договором винагороду при настанні передбаченого у договорі страхового випадку відшкодувати заподіяні внаслідок цього випадку збитки, що стосуються застрахованого майна у межах визначеної договором страхової суми. Предметом даного Договору виступає  в тому числі і автомобіль “Мерседес – Бенц”, держ. номер 200-49 КА.

      05.03.2005. на 148 км автодороги Дніпропетровськ -Решитилівка сталася дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення двох автомобілів :“ДАФ” державний номер 133-28 СН, який належить приватному підприємству “Полтава-Комбітранс”, і  яким керував водій відповідача 2  Хайтул В.Д. та “Мерседес - Бенц” державний номер 200 -49 КА під   керуванням Матюнша С.М., що належить ЗАТ “Запорізький автомобілебудівний завод”.

Дорожньо - транспортна пригода сталася з вини водія приватного підприємства “Полтава-Комбітранс” Хайтула В.Д., що встановлено постановою від 20.04.2005р. Київського районного суду м. Полтави про накладення адміністративного стягнення ( а.с. 69) та не оспорюється відповідачем 2.

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль “Мерседес – Бенц” держ. номер 200 -49 КА, який був застрахований ВАТ Українською страховою компанією “Гарант – АВТО” в особі ЦДС УСК “Гарант - АВТО”.

Згідно з актом автотоварознавчого дослідження № 183 від 23.08.2005р., складеного ТОВ Український експертний центр “Експерт-Сервіс Авто”, вартість відновлювального ремонту автомобіля “Мерседес – Бенц” складає 252109, 73 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 151072,22 грн, і вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля “Мерседес – Бенц” держ. номер 200 -49 КА, в результаті його пошкодження при ДТП, визначена в 151072,22 грн.

Умовами пункту 6.7 Договору страхування № 123674 від 17.03.2004 ( а.с. 23-31) передбачено, що розмір страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб визначається виходячи з розрахованого обсягу шкоди з урахуванням, в тому числі зносу транспортного засобу на день страхового випадку,  розміру франшизи, обумовленої цим договором.

Актом автотоварознавчого дослідження № 183 від 23.08.2005 встановлено  вартість відновлювального ремонту за вирахуванням фізичного зносу складових, що підлягають заміні, в сумі 151072,22 грн.,  і ця сума визначена і як розмір матеріального збитку.

Аварійним комісаром Української страхової компанії “Гарант-АВТО” в особі ЦДС УСК ”Гарант-АВТО” 12.09.2005 було складено страховий Акт № 6037 ( а.с. 41), яким вказана подія визнана страховою, розмір збитку, завданого об'єкту страхування, складає 151072,22 грн. а його перелік є вичерпаним.

Згідно умовам пункту 6.7 Договору страхування при виплаті страхового відшкодування необхідно було врахувати безумовну франшизу в розмірі 1 відсотка, що становить суму 4518,99 грн.

Позивач виплатив страхувальнику 247590,74 грн., виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля за вирахуванням франшизи.

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

  Підстави компенсації повної вартості запчастин, які підлягали заміні, без урахування фізичного зносу  складових, що підлягали заміні, всупереч підпункту “б” пункту 6.7 Договору страхування позивач суду не навів. Таким чином, апеляційна скарга  Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Гарант-АВТО” в особі ЦДС УСК “Гарант-АВТО” задоволенню не підлягає.

Витрати на проведення автотоварознавчого дослідження склали 2000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4027 від 30.08.2005( а.с.40) і повинні бути компенсовані відповідачем 2.

Приватне підприємство “Полтава – Комбітранс” застрахувало цивільну відповідальність у НАСК “Оранта”. НАСК “Оранта” у добровільному порядку відшкодувало ЦДС УСК ВАТ УСК “Гарант-АВТО” 24900 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 862 від 17.11.2005 ( а.с.36).

Позивач зазначає, що відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки ПП “Полтава Комбітранс” застрахувало свою цивільну відповідальність у НАСК “Оранта”, тому позивач вважає, що відповідачі  повинні сплатити 199706, 14 грн.

Згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного Кодексу України особа, яка відшкодувала  шкоду, завдану  іншою  особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із статтею 1187 Цивільного Кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є , зокрема, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із статтею 1188 Цивільного Кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а   саме : за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Однак, відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” та статті 993  Цивільного Кодексу України  до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завданий збиток. НАСК “Оранта” не є особою, винною у спричиненні збитку, тому судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в позові до НАСК “Оранта”.

Стаття 993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України “Про страхування”,  встановлюючи, що до страховика, кий виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги до винної особи в межах фактичних затрат, - встановили верхню межу відповідальності в порядку регресу особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Однак,  стаття 993 ЦКУ та стаття 27 Закону України “Про страхування” не позбавляють права особу, відповідальну за збитки, пред'являти страховику будь-які вимоги та заперечення, що він міг би мати проти самого страхувальника.

Винним у спричиненні збитку власнику автомобіля  “Мерседес-Бенц” держ. номер 200-49 КА є приватне підприємство “Полтава-Комбітранс”, чий водій Хайтула В.Д. визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Заперечення  приватного підприємства “Полтава-Комбітранс” проти вимог страховика – позивача, викладені в апеляційній скарзі, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Приватне підприємство “Полтава_комбітранс” повинен відшкодувати в порядку регресу позивачу спричинені з вини його водія збитки, виходячи із розрахунку :  розмір збитку, завданого об'єкту страхування, 151072,22 грн. за вирахуванням франшизи 4518,99 грн., за вирахуванням одержаних від НАСК “Оранта” 24900 грн., та додатково компенсувати витрати на проведення авто товарознавчого дослідження 2000 грн., таким чином підлягає стягненню 123653,23 грн. з відповідача 2. Таким чином, апеляційна скарга приватного підприємства “Полтава-Комбітранс” підлягає задоволенню.

Підстав для стягнення з відповідача 2 витрат про направлення повідомлення про проведення експертизи нема, оскільки зазначені витрати є безпосередніми витратами позивача під час здійснення страхової діяльності і не повинні стягуватись з третьої особи страховиком відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України.

           За таких обставин колегія вважає, що рішення  Господарського суду м. Києва по даній справі частково не відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи,  підлягає частковій зміні.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

           1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Гарант-АВТО” в особі ЦДС УСК “Гарант –АВТО” залишити без задоволення.

         2. Апеляційну скаргу приватного підприємства “Полтава-Комбітранс” задовольнити.

         3. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2006 у справі № 26/29 частково змінити.

             Абзац другий резолютивної частини рішення викласти в редакції:

         “ Стягнути з Приватного підприємства” Полтава-Комбітранс” ( 36000, м. Полтава, вул..3-я Лінія,19, код ЕДРПОУ 31175261 рах.№ 260020260 в Полтавській філії ВАТ “МЕГАБАНК” МФО 331757) на користь Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-АВТО” в особі ЦДС УСК “Гарант-АВТО” ( 01024, м. Київ, пров. Ново-Печерський, 19/3, код ЕДРПОУ 25965081 п/р № 26509012821452 в ВАТ “Держексімбанк України” МФО 322313) 123653 ( сто двадцять три тисячі шістсот п'ятдесят три) грн.. 23 коп. збитків, 1236 ( одна тисяча двісті тридцять шість) грн.53 коп. державного мита та 70 (сімдесят) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           В решті позовних вимог відмовити.

           В позові до НАСК “Оранта” відмовити.”

          3. В іншій частині рішення від 04.05.2006 по справі № 26/29 залишити без змін.

         4.Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

5. Матеріали справи № 26/29 повернути до Господарського суду міста Києва.     

 Головуючий суддя                                                                      Капацин  Н.В.

 Судді                                                                                          Данилова  Т.Б. (переведена)

                                                                                          Барицька  Т.Л.

05.10.06 (відправлено)