Постанова

від 31.10.2006 по справі 48/78

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

48/78

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 31.10.2006                                                                                           № 48/78

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Брайка  А.І.

 суддів:                                          Бившевої  Л.І.

                                        Розваляєвої  Т.С.

 при секретарі:                              Омельчук Н.І.

 За участю представників:

 від позивача - Петруханов В. І.,

 від відповідача - не з'явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Партнер-Транс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 16.05.2006

 у справі № 48/78 (Сулім В.В.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЛІД"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Партнер-Транс"

 про                                                  стягнення 17195,12 грн.

 після оголошеної на підставі ст. 77 ГПК України перерви в судовому засіданні 03.10.2006р. до 09 год. 45 хв. 31.10.2006р.,

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2006р. у справі № 48/78 позов задоволено частково.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом порушено норми процесуального права; висновки суду, викладені в спірному рішенні, не відповідають обставинам справи; судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; в актах здачі-приймання робіт № ОУ-824 від 30.09.2004р. та № ОУ-943 від 15.10.2004р. підписи директора відповідача виконані не власноручно, а нанесені за допомогою кліше факсимільного підпису; відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання факсимільного відтворення підпису можливо лише за письмовою згодою сторін, однак такої згоди між позивачем та відповідачем досягнуто не було; таким чином акти № ОУ-824 від 30.09.2004р. та № ОУ-943 від 15.10.2004р. не можуть бути підтвердженням позовних вимог; акт звірки взаємних розрахунків від 08.04.2005р. із сторони відповідача був підписаний бухгалтером Заєць Ж. В., яка згідно із статутом та посадовою інструкцією не мала повноважень підписувати подібні документи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів апелянта, з огляду на те, що акти здачі-приймання робіт № ОУ-824 від 30.09.2004р. та № ОУ-943 від 15.10.2004р. завірені печаткою підприємства відповідача; той факт, що акти оформлені не 30.09.2004р. та не 15.10.2004р. не звільняє відповідача від обов'язку сплатити кошти за договором; вина позивача у несвоєчасному оформленні спірних актів відсутня; внутрішні негаразди в бухгалтерії відповідача не можуть бути підставою для невиконання договірних зобов'язань.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 01.04.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ГАЛіД” (виконавець) та  Товариством з обмеженою відповідальністю “Транспортна компанія “Партнер-Транс” (замовник) укладено договір № 50 про співробітництво та охорону, відповідно до п. п. 1.1., 3.1., 4.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по забезпеченню охорони об'єкту та здійснення контрольно-пропускного режиму при в'їзді-виїзді на територію об'єкту, розташованого в м. Бровари, вул. Кутузова, 127, виконанню інших робіт та послуг, об'єм та характер яких, а також розмір оплати або винагороди в кожному конкретному випадку визначається згідно із додатком, що є невід'ємною частиною даного договору; даний договір укладається з 01.04.2004р. по 01.04.2005р.; суми та порядок розрахунків специфікуються в додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору.

В додатку № 1 до договору № 50 від 01.04.2004р. сторони обумовили, що ТзОВ “ГАЛіД” зобов'язується забезпечувати охорону об'єкту та здійснювати контрольно-пропускний режим при в'їзді-виїзді на територію об'єкту, розташованого в м. Бровари, вул. Кутузова, 127; ТзОВ “Партнер-транс” зобов'язується перераховувати на розрахунковий рахунок ТзОВ “ГАЛіД” кошти в сумі 3 700 грн. 00 коп.; оплата за послуги охорони проводиться щомісячно до п'ятого числа наступного за звітним місяця на підставі виставленого виконавцем рахунку та після підписання акта виконаних робіт.

29.03.2005р. Товариство з обмеженою відповідальністю “ГАЛіД” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна компанія “Партнер-Транс” про стягнення 13 729 грн. 04 коп. заборгованості, 966 грн. 08 коп. пені за період з 05.09.2004р. по 05.05.2005р., 2500 грн. 00 коп. збитків, пов'язаних з оплатою юридичних послуг. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору № 50 від 01.04.2004р. в серпні-жовтні 2004 року позивач надав відповідачеві послуги з охорони на загальну суму 13 729 грн.04 коп., що підтверджується актами здачі-приймання; відповідач в порушення умов договору надані позивачем послуги не оплатив; 01.12.2004р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 159, однак вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечував з огляду на те, що належно оформлені акти приймання-передачі виконаних робіт за вересень та жовтень 2004 року у відповідача відсутні і позивачем до претензії № 159 від 01.12.2004р. не долучались; акти № ОУ-943 від 15.10.2004р., № ОУ-824 від 30.09.2004р. були оформлені незаконно, оскільки замість підпису директора відповідача на них проставлено факсиміле, виготовлене лише в грудні 2004 року – січні 2005 року; після виникнення у відповідача заборгованості по оплаті послуг охорони за липень 2004 року робітники позивача досить недбало ставились до виконання своїх обов'язків щодо охорони майна відповідача; позовні вимоги про стягнення 2 500 грн. 00 коп. витрат на отримання юридичної допомоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач не надав доказів того, що така допомога надавалась йому саме адвокатом, а не будь-яким іншим представником.

27.02.2006р. позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 13 729 грн. 04 коп. основного боргу, 2 465 грн. 07 коп. збитків від інфляції за період з липня 2004 року по січень 2006 року;  2 241 грн. 00 коп. пені, 352 грн. 93 коп. 3% річних та 4 257 грн. 35 коп. збитків, що складаються із витрат позивача на погашення позики і сплату відсотків по кредитним договорам.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2006р. у справі № 48/78 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 13729 грн. 04 коп. основного боргу, 352 грн. 93 коп. 3% річних. Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується факт існування заборгованості відповідача в сумі 13 729 грн. 04 коп.; з відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач визнає свою заборгованість за серпень 2004 року; відповідно до висновку експерта відтиски печатки від імені ТзОВ “Партнер-транс” на актах № ОУ-824 від 30.09.2004р. та № ОУ-943 від 15.10.2004р. дійсно нанесені печаткою відповідача, що, на думку суду, здійснено з метою виконання умов спірного договору.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду – скасуванню повністю в зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином договір № 50 від 01.04.2004р. за своєю юридичною природою є договором про надання послуг.

Згідно із п. 4.1. вказаного договору суми та порядок розрахунків специфікуються в додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору.

Додатком № 1 до договору № 50 від 01.04.2004р. передбачено, що ТзОВ “ГАЛіД” зобов'язується забезпечувати охорону об'єкту та здійснювати контрольно-пропускний режим при в'їзді-виїзді на територію об'єкту, розташованого в м. Бровари, вул. Кутузова, 127; ТзОВ “Партнер-транс” зобов'язується перераховувати на розрахунковий рахунок ТзОВ “Галід” кошти в сумі 3 700 грн. 00 коп.; оплата за послуги охорони проводиться щомісячно до п'ятого числа наступного за звітним місяця на підставі виставленого виконавцем рахунку та після підписання акта виконаних робіт.

Таким чином із додатку № 1 до спірного договору вбачається, що передумовою здіснення замовником (тобто відповідачем) оплати послуг з охорони об'єкта є, по-перше, підписання акту виконаних робіт, по-друге, виставлення виконавцем (позивачем у справі) рахунку. Іншими словами, зобов'язання відповідача щодо оплати наданих позивачем послуг виникають лише після виконання останнім обов'язку щодо виставлення рахунку та оформлення акту виконаних робіт.

Звертаючись з позовом до суду, позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на акти № ОУ-709 від 31.08.2004р. на суму 5 600 грн. 00 коп., № ОУ-824 від 30.09.2004р. на суму 5 600 грн. 00 коп.,  № ОУ-943 від 15.10.2004р. на суму 2 529 грн. 04 коп.

Разом з тим  акти № ОУ-824 від 30.09.2004р. на суму 5 600 грн. 00 коп.,  № ОУ-943 від 15.10.2004р. на суму 2 529 грн. 04 коп. взагалі не можуть вважатися належними доказами по справі в розумінні ч. 1 ст. 32 ГПК України.

Так частиною 1  ст. 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 36 ГПК України).

За загальним правилом акт приймання-передачі виконаних робіт є документом, де фіксується факт передачі наданих послуг однією стороною, та прийняття цих послуг іншою. Таким чином акт приймання-передачі є двостороннім правочином.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Проте, як вбачається з наявного в матеріалах справи висновку № 335 судово-технічної експертизи, в актах здачі-приймання робіт № ОУ-824 від 30.09.2004р. та № ОУ-943 від 15.10.2004р. підписи від імені директора ТзОВ “Партнер-транс” Крикуна В. Б. виконані не рукописом, а нанесені за допомогою рельєфного кліше факсимільного підпису, тобто є факсимільним відображенням.

Разом з тим використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. (ч. 3 ст. 207 ЦК України).

Проте ані в договорі № 50 від 01.04.2004р., ані в будь-якому іншому документі не закріплена згода сторін на використання при вчинені правочинів засобів факсимільного відтворення підпису.

Не визнає доказами надання послуг спірні акти і сам відповідач.

За вказаних обставин акти № ОУ-824 від 30.09.2004р. та № ОУ-943 від 15.10.2004р. не можуть вважатися належним чином оформленими та підписаними уповноваженим представником відповідача, а отже і не можуть бути підставою для стягнення зазначених в них сум.

Факт належного оформлення акту № ОУ-709 за серпень 2004 року на суму 5 600 грн. 00 коп. відповідачем не заперечується, однак вказаний акт також не може бути підставою для стягнення 5 600 грн. 00 коп.

Як зазначалось вище, додатком № 1 до договору № 50 від 01.04.2004р. передбачено, що оплата за послуги охорони проводиться щомісячно до п'ятого числа наступного за звітним місяця на підставі виставленого виконавцем рахунку та після підписання акта виконаних робіт.

Проте в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані докази того, що такі рахунки виставлялись.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 13 729 грн. 04 коп. відсутні.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та збитків від інфляції є похідними від позовних вимог про стягнення основного боргу, а отже в їх задоволенні також має бути відмовлено.

Господарський суд першої інстанції, постановляючи спірне рішення, на вказані вище обставини справи уваги не звернув, а тому дійшов хибного висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції вірно визначився щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення 4 257 грн. 35 коп. збитків з посиланням на ч. 1 ст. 623 ЦК України, оскільки в діях (бездіяльності) відповідача факту порушення останнім умов договору № 50 від 01.04.2004р. не вбачається, що автоматично свідчить про відсутність підстав для стягнення збитків.

Крім того, місцевий господарським судом порушено норми процесуального права.

Так відповідно до абз. 1 п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України резолютивна частина рішення господарського суду має містити висновок  про  задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по  кожній  з заявлених вимог.  Висновок  не  може  залежати  від  настання  або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Проте, вказуючи в мотивувальній частині спірного рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції і частково пені, господарський суд першої інстанції в порушення абз. 1 п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України не зазначив про це в резолютивній частині цього рішення.

Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2006р. у справі № 48/78 скасувати повністю.

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛіД” (ідентифікаційний код 31256790, 07400 Київська обл., м. Бровари, вул. Короленка, 57) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна компанія “Партнер-Транс” (ідентифікаційний код 32310214, 03150 м. Київ, вул. Предславинська, 34-б) 115 грн. 23 коп. витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Наказ на виконання даної постанови та поворотні накази доручити видати Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Брайко  А.І.

 Судді                                                                                          Бившева  Л.І.

                                                                                          Розваляєва  Т.С.

08.11.06 (відправлено)