Постанова

від 05.12.2006 по справі 48/242

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

48/242

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.12.2006                                                                                           № 48/242

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Розваляєвої  Т.С.

 суддів:                                          Григоровича О.М.

                                        Рєпіної  Л.О.

 при секретарі:                              Омельчук Н.І.

 За участю представників:

 від позивача - Ликової О. О.,

 від відповідача - Безвенюка В. П.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізована акціонерна страхова компанія "Скіф"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.07.2006

 у справі № 48/242 (Сулім В.В.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека гормональних препаратів"

 до                                                   Спеціалізована акціонерна страхова компанія "Скіф"

 про                                                  стягнення 55580,03 грн.

після оголошеної на підставі ст. 77 ГПК України перерви в судовому засіданні 31.10.2006р. до 17 год. 00 хв. 21.11.2006р. та в судовому засіданні 21.11.2006р. до 09 год. 50 хв. 05.12.2006р.,

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2006р. у справі № 48/242 позов задоволено повністю.

Відповідач  звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просить його скасувати, зазначивши при цьому, що договір від 17.04.2000р. є неукладеним, оскільки сторони в належній формі не досягли згоди по всім його істотним умовам, зокрема, умовам щодо строків поставки, кількості, асортименту, якості товару, його комплектності та ціні; відповідач жодного разу не звертався до позивача із заявами-зверненнями; акт звірки, на який посилається позивач, із сторони відповідача підписаний невідомою особою, а отже не може вважатись належним доказом у справі; наявність заборгованості відповідача не підтверджена жодними первинними документами, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів апелянта з огляду на те, що підставою для реалізації медикаментів за договором від 17.04.2000р. є заяви-звернення відповідача та рецепти лікарів, а підставою для розрахунків – рахунки-фактури, акти та видаткові накладні; з липня 2004 року відповідач почав затримувати розрахунки за лікарські засоби, отримані застрахованими особами; посилання відповідача на той факт, що він ні разу не звертався до позивача із заявами-зверненнями, не відповідає дійсності, оскільки позивач надавав суду для огляду оригінали заяв-звернень відповідача, скріплених печатками останнього.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 17.04.2000р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Аптека гормональних препаратів” (аптека) та Залізничним філіалом Закритого акціонерного товариства “Спеціалізованої акціонерної страхової компанії “Скіф” (компанія) укладено договір б/н, відповідно до п. п. 1.1., 2.1., 3.2. якого предметом договору є продаж аптекою лікарських препаратів та виробів медичного призначення для застрахованих компанією з відпуском їх на підставі “замовлення-звернення” встановленої компанією форми, завіреного печаткою; компанія проводить розрахунки з аптекою один раз на місяць шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок останньої протягом 3-х банківських днів після надання аптекою компанії документів (рахунків-фактур, акту, видаткових накладних), не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним; у випадку прострочення платежу компанія сплачує аптеці пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочки; даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2000р.

28.12.2001р. сторони підписали додаток № 2 до договору від 17.04.2000р., на підставі якого п. 7.1. договору викладено в такі редакції: “Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє без обмеження строку”.

28.04.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Аптека гормональних препаратів” звернулось з позовом до Закритого акціонерного товариства “Спеціалізованої акціонерної страхової компанії “Скіф” про стягнення 51 173 грн. 61 коп. основного боргу, 2 248 грн. 61 коп. пені за період з 07.10.2005р. по 04.04.2006р., 393 грн. 14 коп. 3% річних за період з 09.08.2004р. по 04.04.2006р., 1 764 грн. 67 коп. збитків від інфляції за період з серпня 2004 року по квітень 2006 року. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору від 17.04.2000р. позивач поставляв застрахованим у відповідача особам лікарські препарати; відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар і його заборгованість перед позивачем становить 51 173 грн. 61 коп., що підтверджується актами виконаних робіт та актами звірки взаєморозрахунків; на підставі ст. ст. 526, 530, 625 ЦК України відповідач повинен сплатити позивачу суму основного боргу з врахуванням 3% річних та збитків від інфляції.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову з огляду на те, що всупереч умовам договору від 17.04.2000р. позивач видавав медичні препарати особам, які не мали на це відповідних правових підстав, без оформлених належним чином заяв-звернень відповідача та без наявності у застрахованих рецептів лікаря; безпідставна видача позивачем медичних препаратів не може вважатись такою, що здійснена на виконання умов спірного договору, а отже і не може бути підставою для стягнення з відповідача заборгованості; акти звірки взаєморозрахунків, на які посилається позивач, не є первинним документами в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, а отже не можуть вважатись належними доказами у справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2006р. у справі № 48/242 позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 51 173 грн. 61 коп. основного боргу, 2 248 грн.  61 коп. пені, 393 грн. 14 коп. 3% річних, 1 764 грн. 67 коп. збитків від інфляції.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, однак рішення місцевого господарського суду повинно бути змінено в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи із наступного.

Відповідно до абз. 2 п. 4, п. 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності; правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004р., була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Отже до спірних правовідносин сторін слід застосовувати положення ЦК України.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Як вбачається із п. 1.1. договору від 17.04.2000р. предметом останнього є продаж аптекою лікарських препаратів та виробів медичного призначення для застрахованих компанією осіб з відпуском їх на підставі “замовлення-звернення” встановленої компанією форми, завіреного печаткою.

Таким чином договір від 17.04.2000р. за своєю юридичною природою є договором поставки на користь третьої особи.

На виконання умов вказаного договору позивач протягом липня 2004 року – квітня 2006 року поставив застрахованим особам відповідача товар на загальну суму  63 680 грн. 74 коп., що підтверджується актами № 101 від 31.07.2004р., № 196 від 31.10.2005р., № 219 від 30.11.2005р., № 248 від 31.12.2005р., № 19 від 31.01.2006р., № 42 від 28.02.2006р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Пунктом 2.1. договору від 17.04.2000р. встановлено, що компанія (тобто відповідач) проводить розрахунки з аптекою (позивачем) один раз на місяць шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок останньої протягом 3-х банківських днів після надання аптекою компанії документів (рахунків-фактур, акту, видаткових накладних), не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач лише частково оплатив поставлений позивачем товар, перерахувавши останньому 12 507 грн. 13 коп., з яких: 7 426 грн. 33 коп. та 38 грн. 93 коп. – 10.08.2004р., 31 грн. 37 коп. – 30.11.2005р., 1 010 грн. 50 коп. та  4 000 грн. 00 коп. – 05.01.2006р.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 51173 грн. 61 коп.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача 51 173 грн. 61 коп. основного боргу за договором від 17.04.2000р.

Згідно із п. 3.2. спірного договору у випадку прострочення платежу компанія сплачує аптеці пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Разом з тим Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. ст. 1, 3 Закону).

Враховуючи викладене, пеня, що підлягає стягненню з відповідача за  несвоєчасну оплату товарів, становить 2 223 грн. 56 коп.

При визначенні розміру пені апеляційний господарський суд виходив із наступного розрахунку:

- сума заборгованості: 1 082 грн. 62 коп.; період нарахування пені: 05.10.2005р. - 04.04.2006р.; кількість днів прострочення: 182 дня; розмір пені – 102 грн. 57 коп.;

- сума заборгованості: 2 962 грн. 17 коп.; період нарахування пені:  12.11.2005р.- 04.04.2006р.; кількість днів прострочення: 144 дня; розмір пені – 222 грн. 04 коп.;

- сума заборгованості: 10 706 грн. 48 коп. (1 204 грн. 26 коп. + 9 502 грн. 22 коп.); період нарахування пені: 13.12.2005р.- 04.04.2006р.; кількість днів прострочення: 113 днів; розмір пені – 629 грн. 78 коп.;

- сума заборгованості: 24 762 грн. 45 коп. (1 401 грн. 74 коп. + 23 184 грн. 37 коп. + 176 грн. 34 коп.); період нарахування пені: 17.01.2005р.- 04.04.2006р.; кількість днів прострочення: 78 днів; розмір пені – 1005 грн. 42 коп.;

- сума заборгованості: 7 685 грн. 28 коп. (1 074 грн. 25 коп. + 6 611 грн. 03 коп.); період нарахування пені: 11.02.2006р. - 04.04.2006р.; кількість днів прострочення: 53 дня; розмір пені – 212 грн. 03 коп.;

-          сума заборгованості: 3 974 грн. 61 коп.; період нарахування пені: 11.03.2006р. - 04.04.2006р.; кількість днів прострочення: 25 днів; розмір пені – 51 грн. 72 коп.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, розмір 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача за  несвоєчасну оплату товару, становить 388 грн. 43 коп.

При визначенні розміру 3% річних апеляційний господарський суд виходив із наступного розрахунку:

- сума заборгованості: 1 082 грн. 62 коп.; період нарахування 3% річних: 11.08.2004р. - 04.04.2006р.; кількість днів прострочення: 602 дня; розмір 3% річних –  53 грн. 53 коп.;

- сума заборгованості: 2 962 грн. 17 коп.; період нарахування 3% річних: 12.11.2005р. - 04.04.2006р.; кількість днів прострочення: 144 дня; розмір 3% річних –  35 грн. 06 коп.;

- сума заборгованості: 10 706 грн. 48 коп. (1 204 грн. 26 коп. + 9 502 грн. 22 коп.); період нарахування 3% річних: 13.12.2005р. - 04.04.2006р.; кількість днів прострочення: 113 днів; розмір 3% річних – 99 грн. 44 коп.;

- сума заборгованості: 24 762 грн. 45 коп. (1 401 грн. 74 коп. + 23 184 грн. 37 коп. + 176 грн. 34 коп.); період нарахування 3% річних: 17.01.2006р. - 04.04.2006р.; кількість днів прострочення: 78 днів; розмір 3% річних – 158 грн. 75 коп.;

- сума заборгованості: 7 685 грн. 28 коп. (1 074 грн. 25 коп. + 6 611 грн. 03 коп.); період нарахування 3% річних: 11.02.2006р. - 04.04.2006р.; кількість днів прострочення: 53 дня; розмір 3% річних – 33 грн. 48 коп.;

- сума заборгованості: 3 974 грн. 61 коп.; період нарахування 3% річних: 11.03.2006р. - 04.04.2006р.; кількість днів прострочення: 25 днів; розмір 3% річних –  08 грн. 17 коп.

За загальним правилом збитки від інфляції нараховуються за повний календарний місяць існування заборгованості. Отже розмір інфляційних збитків, що підлягають стягненню з відповідача за  несвоєчасну оплату товару, становить 1 007 грн. 27 коп.

При визначенні розміру інфляційних збитків апеляційний господарський суд виходив із наступного розрахунку:

- сума заборгованості: 1 082 грн. 62 коп.; період нарахування інфляційних збитків: вересень 2004р. – березень 2006р.; розмір інфляційних збитків  – 239  грн. 02 коп.;

- сума заборгованості: 2 962 грн. 17 коп.; період нарахування інфляційних збитків: грудень 2005р. - березень 2006р.; розмір інфляційних збитків  –  107 грн. 73 коп.;

- сума заборгованості: 10 706 грн. 48 коп. (1 204 грн. 26 коп. + 9 502 грн. 22 коп.); період нарахування інфляційних збитків: січень 2006 р. - березень 2006р.; розмір інфляційних збитків  –  290  грн. 42 коп.;

- сума заборгованості: 24 762 грн. 45 коп. (1 401 грн. 74 коп. + 23 184 грн. 37 коп. + 176 грн. 34 коп.); період нарахування інфляційних збитків: лютий 2006р. - березень 2006р.; розмір інфляційних збитків  – 370 грн. 10 коп.;

- сума заборгованості: 7 685 грн. 28 коп. (1 074 грн. 25 коп. + 6 611 грн. 03 коп.); період нарахування інфляційних збитків: березень 2006р.; розмір інфляційних збитків  –  00 грн. 00 коп.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних збитків, не перевірив правильність розрахунків позивача, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні з урахуванням приведених вище розрахунків суду апеляційної інстанції.

Посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи будь-яких первинних документів, що є доказами позовних вимог, не приймається апеляційним господарським судом до уваги, враховуючи наступне.

Згідно із ч. 1  ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 36 ГПК України).

Згідно із ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” первинний документ – це документ,  який  містить  відомості  про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.  Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р.).

Таким чином як видаткові накладні, так і акти № 101 від 31.07.2004р., № 196 від 31.10.2005р., № 219 від 30.11.2005р., № 248 від 31.12.2005р., № 19 від 31.01.2006р., № 42 від 28.02.2006р., копії яких наявні в матеріалах справи, є первинними документами, що підтверджують факт передачі позивачем товару застрахованим особам відповідача. До того ж зазначені вище акти підписані директором відповідача  Строк Л. Н. та скріплені печаткою останнього.

Інші доводи апеляційної скарги внаслідок їх  декларативності та безпідставності також не можуть бути підставою для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 В задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2006р.р. у справі № 48/242 змінити, виклавши його в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Спеціалізованої акціонерної страхової компанії “Скіф” (ідентифікаційний код 19033737; 03186 м. Київ, вул. Мартиросяна, 16/14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека гормональних препаратів” (ідентифікаційний код 22974151; 01133 м. Київ, бульв. Лесі Українки, 9) 51 173 грн. 61 коп. основного боргу, 2 223 грн. 56 коп. пені, 1 007 грн. 27 коп. збитків від інфляції, 388 грн. 43 коп. 3% річних, 547 грн. 93 коп. витрат на оплату державного мита за подання позовної заяви, 116 грн. 33 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В позові в частині стягнення 25 грн. 05 коп. пені, 75 грн. 74 коп. збитків від інфляції, 04 коп. 71 коп. 3% річних відмовити.”

Наказ на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Розваляєва  Т.С.

 Судді                                                                                          Григорович О.М.

                                                                                          Рєпіна  Л.О.

11.12.06 (відправлено)