Рішення

від 07.10.2008 по справі 48/242

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/242

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  48/242

07.10.08

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№ 48/242                                                                                                    07.10.2008р.

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сіді Пак»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Солюшнс»

Простягнення 41338,73 грн.

Суддя Сулім В.В.

Представники:

Від позивача:           Кравчук А.Б. –пред. за довір., Колояніді О.Ю. –пред. за довір.

Від відповідача:           Кіктєв В.В. –пред. за довір.

Судове засідання 16.09.08р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладалося.

У судовому засіданні 07.10.08р. за згодою присутніх у судовому засіданні сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Солюшнс»заборгованість у розмірі 30351,00 грн., інфляційні збитки у сумі 7281,20 грн., три відсотки річних від простроченої суми, що становить 706,53 грн., додаткові витрати, яких зазнав Позивач внаслідок порушення зобов'язання Відповідачем, що становлять 3000,00 грн., що разом складає 41338,73 грн., а також просив покласти на Відповідача судові витрати.

03.09.08р. ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження по справі № 48/242 та призначено її до розгляду.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з їхніми правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 ГПК України.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Судом у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Позивач надав суду 16.09.08р. уточнення до заяви про забезпечення позову, що викладена в позовній заяві по справі № 48/242, в якій посилається на тривалі переговори з Відповідачем з погашення заборгованості та на те, що Позивачу відомо лише про єдине джерело відшкодування збитків –кошти на розрахунковому рахунку Відповідача.

Суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову з тих підстав, що Позивач не вказав на існування підстав, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, що є необхідною та обов'язковою умовою для застосування заходів забезпечення позову.

24.09.08р. Відповідач надав суду письмові пояснення по запереченню позову, в яких вказує, що вважає обґрунтованими позовні вимоги лише в розмірі 35180,12 грн. з тих підстав, що при обрахунку інфляційних втрат, 3% річних Позивачем були допущені помилки, а вимоги про стягнення витрат за надання юридичних послуг не адвокату не відповідають ст. 49 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Солюшнс»(довіритель) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіді Пак»(повірений) уклали договір доручення № Д-1/2006 (надалі –«Договір»).

Відповідно до п.1.1 Договору повірений в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язався від імені та за рахунок довірителя виконати юридичні дії, визначені в п. 2.1 Договору, а саме: розміщувати замовлення довірителя з приводу виготовлення оптичних носіїв інформації у вигляді диска для лазерних систем зчитування (носії) із записом аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, без даних (п. 2.1).

Довіритель за Договором зобов'язався: виконувати попередню оплату вартості виготовлення носіїв на поточний рахунок повіреного; відшкодовувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення (п. 3.3 Договору).

Статтею 4 Договору визначено право повіреного на плату:

4.1. Довіритель за виконання повіреним доручення сплачує йому плату (винагороду) у розмірі, що визначається у звітах повіреного;

4.2. Виплата винагороди здійснюється на поточний рахунок повіреного протягом трьох днів з моменту підписання сторонами звіту, вказаного в п. 4.1.

На виконання Договору Відповідач 22.02.06р. надав Позивачу видав довіреність.

Відповідач у бланку-замовлені № 21/01 до Договору від 27.09.07р. доручив Позивачу розмістити замовлення з приводу виготовлення оптичних носіїв інформації у вигляді дисків для лазерних систем зчитування (CD) із записом Твору «Сота жовтень 2007»у кількості 20100 штук.

Позивач належним чином виконав доручення Відповідача, яке містилося у бланку-замовлені № 21/01 до Договору від 27.09.07р., що підтверджується актами № СД-0001504 та № СД-0001505 від 02.10.07р.

Крім того, Позивач склав звіт № 16 повіреного про виконання юридичних дій згідно договору доручення № Д-1/2006 від 22.02.06р. від 02.10.07р., який був прийнятий Відповідачем та відповідно до якого Позивач виконав замовлення довірителя з приводу виготовлення носіїв із записом твору «Сота жовтень 2007»у кількості 20100 штук, ціна за виготовлені носії загалом становить 30150,00 грн., а плата за виконання доручення становить загалом 201,00 грн. Враховуючи положення п. 4.2 Договору, строк платежу за виконане доручення настав 05.10.07р.

Відповідач не виконав грошового зобов'язання за Договором своєчасно та в повному обсязі, оскільки не сплатив Позивачу 30351,00 грн. за виконане доручення.

Позивач передав 10.07.08р. (вх. № 7) Відповідачу вимогу від 24.06.08р. № 01-21/2008, якою просив сплатити у семиденний термін борг у розмірі 43036,19 грн., який включав себе також три проценти річних та інфляційні витрати у зв'язку з прострочення грошового зобов'язання за Договором.

Відповідач не виконав грошове зобов'язання й після отримання від Позивача зазначеної вимоги.

Таким чином, заборгованість Відповідача за Договором становить 30351,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя (ст. 1000 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1007 Цивільного кодексу України довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором:1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, факт порушення Відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено та визнається Відповідачем. Прострочення настало 06.10.07р., а Позивач просить стягнути з Відповідача три проценти річних від простроченої суми та втрати від інфляції за період з 06.10.07р. по 15.07.08р., включно, тобто період прострочення становить 284 дні.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три відсотки річних за весь час прострочення, що становить 7281,20 грн. Перевіривши розрахунки, суд визнав вимоги щодо стягнення трьох відсотків обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.   

Крім того, Позивач здійснив розрахунок втрат від інфляції через прострочення грошового зобов'язання, що складають 706,53 грн. Перевіривши розрахунки, суд визнав вимоги щодо стягнення втрат від інфляції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.   

Суд не приймає до уваги розрахунки Відповідача у письмових поясненнях по запереченню позову, оскільки Відповідач використав невірний індекс інфляції за травень 2008 року, а також допустив арифметичну помилку при визначені індексу інфляції за період з січня 2008 року по червень 2008 року. Так індекс інфляції за період з січня по червень 2008 року становить 115,5%:

102,9% * 102,7% * 103,8% * 103,1% * 101,3% * 100,8% = 115,5%.

Що ж до обрахунку трьох процентів річних, то Відповідачем безпідставно було визначено, що період прострочення становить 269 днів, а не 284.

Позивач також просить стягнути із Відповідача як збитки витрати з оплати юридичних послуг у розмірі 3000,00 грн. На обґрунтування позовних вимог Позивачем було надано договір № 20/0608-2 про надання юридичних послуг від 20.06.08р., укладений Позивачем із суб'єктом підприємницької діяльності –фізичної особи Кравчук А.Б., відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є юридичних послуги із захисту інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «СіДі Пак»в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також загальних та господарських судах загальної юрисдикції України з питання стягнення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю за Договором доручення № Д-1/2006 від 22.02.06р. Пунктом п. 5.1 зазначеного договору Позивач зобов'язався сплатити плату в розмірі 3000,00 грн. Позивач 21.07.08р. сплатив СПДФО Кравчук А.Б. 3000,00 грн. (платіжне доручення № 222) в якості оплати юридичних послуг згідно дог. № 20/0608-2 від 20.06.08р.

Згідно із ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем не було надано доказів того, що Суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа Кравчук А.Б. має правовий статус адвоката. В той же час Господарський кодекс України не передбачає можливості покладення на іншу сторону витрати із оплати правових послуг, наданих фахівцем в галузі права, який не має правового статусу адвоката.

Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як вбачається із ст. 611 Цивільного кодексу України стягнення збитків є цивільно-правовою відповідальністю. Водночас притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Аналіз спірних правовідносин сторін з приводу відшкодування відповідачем збитків у вигляді витрат Позивача на юридичні послуги за Договором про надання юридичних послуг№ 20/0608-2 дає підстави для висновку про відсутність правових умов відшкодування збитків, оскільки як було встановлено судом, витрати за цим договором не мають обов'язкового характеру для Відповідача, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв'язку з діями Відповідача.

З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3000,00 грн. за сплачені юридичні послуги не підлягають задоволенню.

Всебічно та об'єктивно дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення, суд дійшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІДІ ПАК»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Солюшнс»підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Солюшнс»(03022, м. Київ, вул. Васильківська, 28, п/р 2600401302302 в ЗАТ «Укрпромбанк», МФО 321228, код ЄДРПОУ 32910461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІДІ ПАК»(03067, м. Київ, бул. І. Лепсе, 8, п/р 260000313800 в АБ «Брокбізнесбанк»м. Києва, МФО 300249, код ЄДРПОУ 33051777) заборгованість у сумі 30351,00 грн. (тридцять тисяч триста п'ятдесят одна гривня 00 копійок), три проценти річних у сумі 7281,20 грн. (сім тисяч двісті вісімдесят одна гривня 20 копійок), інфляційні витрати у сумі 706,53 грн. (сімсот шість гривень 53 копійки), державне мито у сумі 383,39 грн. (триста вісімдесят три гривні 39 копійок), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 109,44 грн. (сто дев'ять гривень 44 копійки).

3. У задоволені позову в частині стягнення витрати на юридичні послуги в сумі 3000,00 грн. відмовити.

4. Видати наказ.

          Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                     В.В.Сулім