41/432
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.01.2007 № 41/432
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Синиці О.Ф.
суддів: Рєпіної Л.О.
Розваляєвої Т.С.
при секретарі: Голюк Н.І.
За участю представників:
від позивача - Степанов О.Л. (дов. № 785 від 19.07.2006р.), Осадчук Л.П. (дов. № 1661 від 04.12.2006р.)
від відповідача -Овчаренко Т.О. (дов. № 45/11 від 14.11.2006р.), Сліпенко В.В. (дов. № 32/07 від 05.07.2006р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу КП"Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району ум. Києві №1133 від 28.09.2006р.
на рішення господарського суду м.Києва від 22.09.2006
у справі № 41/432
за позовом комунального підприємства "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району у м. Києві
до товариства з обмеженою відповідальністю "Український правничий центр"
про визнання договору № 1/03 від 02.05.2003р. недійсним
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.09.2006р. відмовлено КП"Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району у м. Києві у позові до ТОВ "Український правничий центр" про визнання недійсним договору доручення № 1/03 від 02.05.2003р. на підставі ст. 48, 50 ЦК УРСР. Недійсність договору мотивована позивачем тим, що гонорар повіреного в розмірі 10% позитивного ефекту суперечить цілям підприємства довірителя, оскільки у фінансовому балансі позивача такий великий розмір винагороди не передбачено.
Визнаючи відповідність спірного договору нормам чинного законодавства і перелічивши в рішенні ряд норм Цивільного кодексу останньої і попередньої редакції, які стосуються і не стосуються спору, суд мотивував свою відмову в позові пропуском строку позовної давності.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач просить його скасувати та визнати недійсним договір доручення в зв'язку з завищенням суми винагороди, оскільки його доходами є квартирна плата, відшкодування витрат на утримання внутрішньо-будинкових мереж, тощо і тому договір суперечить цілям підприємства, що за умовами ст. 50 ЦК УРСР є підставою для визнання договору недійсним.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів заявника заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Його представник в судовому засіданні зазначив, що винагорода відповідача – 10 % від суми задоволених вимог позивача не прив'язується до розміру всіх обігових коштів позивача, а тому є адекватною до одержаних останнім доходів і реально до об'єму економічного ефекту, одержаного внаслідок наданих відповідачем послуг, а також вказує, що позивач здійснював оплату наданих послуг в передбаченому договором розмірі, неоплаченим є лише один акт наданих послуг.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає наступне.
Посилання суду і позивача одночасно на ст. 48 та ст. 50 ЦК УРСР, крім застосування наслідків, є помилковим, оскільки ст. 50 ЦК УРСР встановлює самостійну підставу визнання угоди недійсною, а ст. 48 ЦК УРСР застосовується за умови невідповідності угоди вимогам законодавства.
Помилковою є оцінка сторонами спору і господарським судом спірної угоди як договору доручення.
За договором доручення повірений зобов'язується виконати від імені і за рахунок довірителя певні правомірні юридичні дії як виду юридичних фактів у формі юридичного акту (укладення угоди, отримання зарплати, подача заяв чи скарг тощо), які направлені безпосередньо на виникнення, зміну чи припинення правовідносин для довірителя.
Спірний договір є договором надання послуг, а саме юридичних послуг як різновиду. Посилання у п. 1.1. договору на здійснення фактичних дій повіреним не можуть включатись в предмет договору доручення, оскільки самостійним правовим значенням не володіють.
Посилання на вартість юридичних послуг (яку визначав і позивач) як на порушення норми ст. 50 ЦК УРСР є безпідставним і надуманим. Спірний договір надання юридичних послуг комунальному підприємству іншим суб'єктом не суперечить статутним цілям і завданням замовника послуг. Встановлення вартості послуг відноситься до виключної компетенції сторін, і позивач не вказує на обставини порушення його волі при визначенні ціни.
Отже, за заявленим предметом позову і фактичними обставинами справи відсутні підстави для задоволення позову, тому колегія суддів апеляційного господарського суду визначає мотивувальну частину рішення господарського суду як помилкову.
Враховуючи резолютивну частину рішення суду першої інстанції і мотивувальну частину цієї постанови та керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м Києва від 22.09.2006р. у справі №41/432 залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району у м. Києві – без задоволення.
2. Справу № 41/432 повернути господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя Синиця О.Ф.
Судді Рєпіна Л.О.
Розваляєва Т.С.
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 17.01.2007 |
Оприлюднено | 09.04.2008 |
Номер документу | 1504646 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Синиця О.Ф.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні