Постанова

від 28.11.2006 по справі 31/398

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/398

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 28.11.2006                                                                                           № 31/398

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Брайка  А.І.

 суддів:                                          Капацин  Н.В.

                                        Моторного О.А.

 при секретарі:                              Омельчук Н.І.

 За участю представників:

 від позивача - Леус Г. О.,

 від відповідача - Тагільцев О. С.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнекс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 03.10.2006

 у справі № 31/398 (Качан Н.І.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Візард"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнекс"

 про                                                  стягнення 31355,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2006р. у справі № 31/398 позов задоволено.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просить його скасувати повністю і прийняти нове рішення про залишення позову без розгляду. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом не з'ясовано фактичні обставини справи; спірне рішення суду винесено за відсутністю представника відповідача, що позбавило його права здійснити належний захист своїх прав; позивачем не виконано вимог ст. 5 ГПК України щодо порядку досудового врегулювання спору, а місцевим господарським судом вказаний факт не взято до уваги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів апелянта з огляду на те, що про час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином; відповідач є юридичною особою, а отже в разі хвороби одного представника він міг уповноважити для участі в судовому засіданні іншого; відсутність листування між позивачем та відповідачем не звільняє останнього від обов'язку сплатити кошти за отриманий товар; вимога апелянта про залишення позову без розгляду суперечить положенням ст. 81 ГПК України; відповідач не навів жодних підстав для скасування рішення, прийнятого господарським судом першої інстанції.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 15.07.2005р. між Закритим акціонерним товариством “Візард” (постачальник), правонаступником якого є позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Юнекс”  (дистриб'ютор) укладено дистриб'юторський договір № 27 К, відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 1.3., 2.1., 4.3.2., 5.1. якого дистриб'ютор від свого імені та за свій рахунок реалізує товари, що надаються постачальником і мають товарний знак та/або промисловий зразок постачальника, на території м. Києва і в області, а постачальник надає дистриб'ютору такі товари; з метою реалізації п. 1.1. вказаного договору постачальник поставляє дистриб'ютору у власність товари із своїм товарним знаком та/або промисловим зразком для їх подальшої реалізації, а дистриб'ютор замовляє та приймає товари в свою власність та оплачує їх по цінам і в строки, встановлені даним договором; кількість, асортимент, ціни та загальна вартість товарів, які постачаються на підставі даного договору, вказується в накладних на поставку товарів; поставка дистриб'ютору здійснюється в асортименті та по відпускним цінам постачальника, вказаним в специфікації товарів, що постачаються (додаток № 1 до даного договору, що є його невід'ємною частиною), на підставі відповідної заявки дистриб'ютора згідно із встановленою формою (додаток № 2 до даного договору, що є його невід'ємною частиною) в асортименті, кількості, в строки та за місцем, вказаним в даній заявці дистриб'ютора, погодженій із постачальником; оплату окремої партії поставленого товару згідно із накладними на його відпуск дистриб'ютор зобов'язаний провести з відстрочкою платежу на строк 30 календарних днів; строк дії договору з моменту підписання і до 31 грудня 2005 року для здійснення поставок товарі та інших зобов'язань постачальника.

07.09.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Візард”” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнекс” про  стягнення 26 880 грн. 77 коп. основного боргу, 404 грн. 80 коп. збитків від інфляції за період з травня 2006 року по липень 2006 року, 262 грн. 92 коп. 3% річних за період з 07.05.2006р. по 04.09.2006р., 3 807 грн. 00 коп. пені за період з 21.08.2005р. по 06.05.2006р. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на ст. ст. 525, 526, 617, 625 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 218, 229 ГК України, зазначивши при цьому, що на виконання умов договору № 27К від 15.07.2005р. він здійснив поставку товару на загальну суму 121 457 грн. 24 коп.; відповідач лише частково оплатив поставлений позивачем товар, перерахувавши останньому 94 218 грн. 50 коп.; товар на суму 357 грн. 97 коп. був повернутий відповідачем; таким чином сума основного боргу відповідача становить 26 880 грн. 77 коп.; на підставі п. 6.2. договору № 27К від 15.07.2005р. відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню, розмір якої становить 3 807 грн. 00 коп.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2006р. у справі № 31/398 позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 26880 грн. 77 коп. основного боргу, 404 грн. 80 коп. збитків від інфляції; 262 грн. 92 коп. 3% річних; 3 807 грн. 00 коп. пені.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.    

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки  продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність  покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином договір № 27К від 15.07.2005р. за своєю юридичною природою є договором поставки.

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 121 457 грн. 24 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних (а. с. 17-28).

Відповідно до п. 4.3.2. договору № 27К від 15.07.2005р. оплату окремої партії поставленого товару згідно із накладними на його відпуск дистриб'ютор зобов'язаний провести з відстрочкою платежу на строк 30 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач лише частково оплатив поставлений позивачем товар, перерахувавши останньому 94 218 грн. 50 коп., що підтверджується копіями банківських виписок (а. с. 29-36).

Крім того, на підставі накладної на повернення товарів № 10 від 06.02.2006р. (а. с. 37) товари на загальну суму 357 грн. 97 коп. відповідачем були повернуті.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 26880 грн. 77 коп.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 26 880 грн. 77 коп. основної заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, п. 6.2. договору № 27К від 15.07.2005р. передбачено, що у випадку порушення дистриб'ютором строків оплати поставленого товару, дистриб'ютор сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочки.

Розрахунок суми пені, що підлягає стягненню з відповідача, здійснений позивачем вірно; сума нарахованої позивачем пені не перевищує граничний розмір пені, встановлений Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 807 грн. 00 коп. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

До того ж, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування 3 % річних  та збитків від інфляції позивачем проведені вірно. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 262 грн. 92 коп. річних та 404 грн. 80 коп. збитків від інфляції  підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд при вирішенні даного спору вірно визначив правову природу спірних відносин і право позивача, яке порушено, та правомірно дійшов висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог.

Посилання апелянта на порушення позивачем порядку досудового врегулювання спору не приймається апеляційним господарським судом до уваги, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Пунктом 6.1. договору № 27К від 15.07.2005р. передбачено, що всі спори між постачальником та дистриб'ютором підлягають розгляду в порядку, передбаченому законодавством України.

Однак ані п. 6.1., ані будь-яким іншим пунктом спірного договору не передбачено обов'язку сторони вживати заходів досудового врегулювання спору в разі порушення або неналежного виконання іншою стороною умов вказаного договору.

Апеляційний господарський суд не вбачає також і порушень процесуального права з боку суду першої інстанції, а тому такі посилання апелянта є необґрунтованими і не заслуговують на увагу.

Інші доводи апеляційної скарги внаслідок їх декларативності  теж не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення, прийнятого місцевим господарським судом.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2006р. у справі № 31/398 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

 Головуючий суддя                                                                      Брайко  А.І.

 Судді                                                                                          Капацин  Н.В.

                                                                                          Моторний О.А.

04.12.06 (відправлено)