Постанова

від 10.04.2007 по справі 3/579

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/579

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.04.2007                                                                                           № 3/579

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Отрюха  Б.В.

 суддів:                                          Бондар  С.В.

                                        Тищенко  А.І.

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача -Войнович І.В. - юрист, Постика М.В. - юрист, Сметана В.В. - юрист

 від відповідача - Смаль А.А. - директор

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юрком"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 31.01.2007

 у справі № 3/579 (Хілінська В.В.)

 за позовом                               Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Інженер"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юрком"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  виселення

та за зустрічним позовом ТОВ "Компанія"Юрком"

до Об"єднання співвласників багатокваритрного будинку "Інженер"

 про визнання договору № 07/2005 від 01.12.2005р. недійсним

 та за зустрічним позовом ТОВ "Кьмпанія Юрком"

до

ВСТАНОВИВ:

  Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.01.2007р. по справі

№ 3/579  первісний позов задоволено повністю. Рішенням суду зобов»язано відповідача звільнити нежитлове приміщення площею 104 кв.м., яке знаходиться за адресою м.Київ, бул. Дружби Народів, 9 та передати вказане приміщення позивачу згідно акту приймання-передачі. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

        В задоволенні зустрічного позову ТОВ «Компанія «Юрком» відмовлено повністю.

        Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною  скаргою, просить його скасувати, оскільки вважає, що судом прийнято рішення, яке не відповідає  обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

        В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновок суду щодо недосягнення сторонами згоди щодо однієї з істотних умов договору оренди, а саме строку його дії, не відповідає обставинам справи, оскільки позивач своїм листом № 89 від 31.10.2006р. відмовив відповідачу в укладенні нового договору оренди строком до 31.12.2007р. та запропонував укласти новий договір оренди  терміном до 30.09.2007р.

        Крім того, після закінчення терміну дії договору оренди, відповідач продовжує користуватись спірним приміщенням, оплачує  оренду та вважає, що між сторонами було укладено новий договір оренди на термін до 30.09.2007р. відповідно до норм 180 ГК України та ст. 638 ЦК України.

        Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

        01.12.1005 року між позивачем та відповідачем  було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 07/2005.

        Відповідно до п.1.1. зазначеного договору позивач (орендодавець відповідно до умов договору) передав, а відповідач (орендар відповідно до умов договору) прийняв в строкове платне володіння і користування нежитлове  приміщення, яке належить позивачу на праві колективної власності і розташоване за адресою: бул. Дружби Народів, 9 , загальною площею 104 кв.м.

       Згідно п.2.1. зазначеного договору право орендаря на користування майном наступає після підписання сторонами договору і акта приймання-передачі вказаного майна.

        Строк дії договору оренди відповідно до п.6.1 становить з 01.12.2005р. по 31.10.2006р.

        Відповідно до п.6.2 договору за письмовою згодою строк дії договору може бути продовжений.

        Як вбачається з матеріалів справи, листами від 02.10.06р.№ 77 та від 25.10.06р. № 87 позивач запропонував відповідачу нові умови укладення договору оренди на новий строк в частині збільшення орендної плати.

        Листом № 71 від 27.10.2006р. відповідач без жодних застережень прийняв пропозицію позивача про  укладення договору оренди з новим розміром орендної плати, тобто здійснив повний і безумовний акцепт пропозиції позивача.

         Відповідно до ст.. 646 Цивільного кодексу України, відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

        Оскільки в листах від 02.10.2006 № 77 та від 25.10.2006 № 87 не йшла мова про строк дії договору оренди, який сторони збиралися укласти, пропозиція відповідача про укладення договору до 31.12.2007р. є офертою позивачеві, яка була відхилена останнім листом від 31.10.2006р. №89, де було запропоновано укласти договір до 30.09.2007.

        Строк для відповіді, вказаний у пропозиції позивача від 31.10.2006 № 89, є терміновим.

         Згідно ч.1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

       Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про те, що він прийняв пропозицію ОСББ «Інженер» щодо укладення договору оренди на строк до 30.09.2007р. посилання відповідача на те, що ним було прийнято пропозицію позивача шляхом сплати орендної плати за листопад місяць не може розглядатись як термінова відповідь на оферту позивача від 31.10.06р. № 89, оскільки платіж було здійснено 10.11.06р.

         Згідно  до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

         Враховуючи вищевикладене, колегія погоджується з висновком місцевого суду, що сторонами не було досягнуто згоди щодо строку дії договору оренди нежитлового приміщення, загальною площею 104 кв.м., розташованого в м.Києві, бул. Дружби Народів, 9.

        Відповідно до  п.6.3  договору оренди № 07/2005 від 01.12.2005р.при закінченні або достроковому розірванні договору орендар повинен повернути орендодавцеві майно згідно акту прийому-передачі. Майно повинно бути передано у неушкодженому стані.

       Згідно ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

       Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

      Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як орендодавець листом № 81 від 10.10.2006р. повідомив відповідача про небажання продовжувати дію договору оренди.

      Таким чином дія договору оренди № 07/2005 від 01.12.2005р. припинилась 31.10.2006р.

      Відповідно до вимог ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов»язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

      Оскільки відповідач відповідно до п. 6.3 договору оренди не повернув позивачу орендоване майно за актом прийому-предачі, продовжує користуватись орендованим приміщенням незважаючи на заперечення позивача, колегія погоджується з висновком місцевого суду, що вимоги позивача про виселення ТОВ «Компанія»Юрком» обґрунтовані та підлягають задоволенню.

       Колегія не приймає до уваги посилання відповідача на лист № 87 від 25.10.06р., в якому на його думку позивач веде переговори з приводу укладення нового договору оренди, оскільки в зазначеному листі не йдеться про строк дії договору оренди, а позивач вимагав категоричну письмову конкретну відповідь щодо умов оплати за орендоване приміщення з зазначенням, що в разі неотримання відповіді до 28.10.06р. лист № 81 від 10.10.06р. ( яким позивач висловив небажання продовжувати орендні правовідносини) буде залишатись діючим.

       Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо задоволення основного позову та вважає, що рішення обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування в частині задоволення основного позову не вбачається.  

       Щодо зустрічного позову ТОВ «Компанія «Юрком» до Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інженер» про визнання договору № 07/2005 від 01.12.2005 недійсним, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

      Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач за зустрічним позовом здійснив правочин, який він не мав права укладати, оскільки у нього відсутнє право власності на нерухоме майно, передане в оренду.

      Частина 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» зазначає, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

      Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

      Як вбачається з матеріалів справи, у 1958 році будинок по вул. Автострада, № 9 (на момент розгляду справи бул. Дружби Народів) у місті Києві було побудовано Житлово-будівельним кооперативом «Інженер» та прийнято в експлуатацію за актом державної комісії.

      Право власності на вказаний будинок зареєстровано у Київському міському бюро технічної інвентаризації за житлово-будівельним кооперативом «Інженер» правонаступником, якого є ОСББ «Інженер», що підтверджується Статутом відповідача за зустрічним позовом.

       Відповідно до Положення про порядок організації та діяльності об'єднань, що створюються власниками для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року № 588, для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні (допоміжні приміщення будинку, технічне обладнання, елементи зовнішнього благоустрою прибудинкової території тощо), у процесі виникнення різних форм власності обов'язково створюється об'єднання власників.

      Матеріалами справи ( а.с.35-37) підтверджується, що будинок № 9 на бул. Дружби Народів є спільною власністю всіх мешканців цього будинку.

      Таким чином, відповідач за зустрічним позовом набув право власності на спірний будинок на законних підставах.

      Відповідачем відповідно до вимог ст. 33 ГПК України не надано суду доказів, які б спростовували дану обставину.

     Відповідно до статті 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права.

     Таким чином, враховуючи, що Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інженер» є власником будинку № 9 на бул. Дружби Народів у місті Києві, воно має право передавати приміщення, які знаходяться у цьому будинку в оренду, що також передбачено п.7.1.10. його Статуту.

     Частина 1 ст. 215 Цивільного кодексу України зазначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

     Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній вол; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

     Відповідач не надав суду докази, які б підтверджували ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

     Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що підстав для скасування рішення Господарського суду м. Києва не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юрком»  на  рішення Господарського суду м. Києва  від  31.01.2007р.  у справі  № 3/579 залишити без задоволення.

  Рішення Господарського суду  м. Києва  від 31.01.2007 року по справі № 3/579 залишити без змін.

   Матеріали справи № 3/579  повернути Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Отрюх  Б.В.

 Судді                                                                                          Бондар  С.В.

                                                                                          Тищенко  А.І.

 25.04.07 (відправлено)