Постанова

від 06.08.2009 по справі 3/579

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6, тел.

278-43-43

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 год. 36 хв.

 06.08.2009

р.                      № 3/579

Окружний адміністративний суд міста

Києва у складі головуючої судді 

Блажівської Н. Є., суддів Арсірія Р. О. та Келеберди В. І., при

секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.

Розглянув у відкритому судовому

засіданні адміністративну справу

За позовом                         

       ОСОБА_1ОСОБА_1

до

          Дніпровського РУ ГУ МВС України в

м. Києві 

про

          визнання протиправними дій та

зобов'язання вчинити дії              

У судовому засіданні 6 серпня 2009

року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства

України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

                                О Б С Т А В И Н

И   С П Р А В И

ОСОБА_1 (надалі -Позивач) звернувся

до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними заявами до Дніпровського

РУ ГУ МВС України в м. Києві (надалі -Відповідач) про визнання протиправною

бездіяльності Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, що полягає у

неприйнятті у встановлений статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу

України строк відповідного рішення при розгляді заяви про вчинення злочину за

відмовним матеріалом № 12062/05 від 4 квітня 2006 року та в ненаданні у

встановлений строк обґрунтованої відповіді; зобов'язання Дніпровського РУ ГУ

МВС України в м. Києві прийняти рішення по вказаній заяві у відповідності до

вимог статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України та письмово

повідомити Позивача про таке; визнання протиправною бездіяльності Дніпровського

РУ ГУ МВС України в м. Києві, що полягає у неприйнятті у встановлений статтею

97 Кримінально-процесуального кодексу України строк відповідного рішення при

розгляді заяви про вчинення злочину від 26 жовтня 2005 року та в ненаданні у

встановлений строк обґрунтованої відповіді; зобов'язання Дніпровського РУ ГУ

МВС України в м. Києві прийняти рішення по вказаній заяві у відповідності до

вимог статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України та письмово

повідомити Позивача про таке; визнання протиправною бездіяльності Дніпровського

РУ ГУ МВС України в м. Києві, що полягає у неприйнятті у встановлений статтею

97 Кримінально-процесуального кодексу України строк відповідного рішення при

розгляді заяви про вчинення злочину від 24 листопада 2005 року та в ненаданні у

встановлений строк обґрунтованої відповіді; зобов'язання Дніпровського РУ ГУ МВС

України в м. Києві прийняти рішення по вказаній заяві у відповідності до вимог

статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України та письмово повідомити

Позивача про це; визнання протиправною бездіяльності Дніпровського РУ ГУ МВС

України в м. Києві, що полягає у неприйнятті у встановлений статтею 97

Кримінально-процесуального кодексу України строк відповідного рішення при

розгляді заяви про вчинення злочину від 6 вересня 2005 року та в ненаданні у

встановлений строк обґрунтованої відповіді; зобов'язання Дніпровського РУ ГУ

МВС України в м. Києві прийняти рішення по вказаній заяві у відповідності до

вимог статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України та письмово

повідомити Позивача про таке.

Ухвалою Окружного адміністративного

суду міста Києва № 3/579 від 5 березня 2008 року об'єднано до спільного

розгляду і вирішення адміністративні справи за позовамиОСОБА_1до Дніпровського

РУ ГУ МВС України в            м. Києві

про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

бездіяльність посадових осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві по

неприйняттю рішень за заявами Позивача про злочини за відмовним матеріалом №

12062/05 від 4 квітня 2006 року, заяв про вчинення злочину від 26 жовтня 2005

року, від 24 листопада 2005 року, від 6 вересня 2005 року є протиправною та

такою, що порушує його законні права, надані Конституцією та іншими

законодавчими актами, та охоронювані законом інтереси.

Представником Позивача також було

зазначено те, що в порушення вказаних норм службовими особами Дніпровського РУ

ГУ МВС України в м. Києві рішення по заявах в установлений законом строк

прийнято не було і про результати їх розгляду Позивача не повідомлено. Вказана

бездіяльність, на думку Позивача, не дає йому можливості використати своє право

на оскарження прийнятого рішення у разі відмови в порушенні кримінальної

справи.

Представник Відповідача

-Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, -в судовому засіданні проти

позовних вимог заперечила, зазначивши про їх необґрунтованість та

безпідставність.

В обґрунтування заперечень на

позов, представником Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві було зазначено

про те, що при розгляді заяв про злочиниОСОБА_1Відповідач діяв відповідно до

вимог чинного законодавства України та в межах наданих повноважень, а тому жодним

чином не порушував права Позивача.

Розглянувши подані документи і

матеріали та заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача,

всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов,

об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і

вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

                                           В С

Т А Н О В И В

Спірні правовідносини регулюються

Конституцією України, Кримінально-процесуальним кодексом України (надалі також

-«КПК України»), Законом України «Про міліцію», Законом України «Про звернення

громадян».

          Статтею 40 Конституції України

визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові

звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого

самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані

розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом

строк.

Відповідно до частини 1 статті 1

Закону України «Про звернення громадян»громадяни України мають право звернутися

до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян,

підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової

інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із

зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності,

заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних

та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 2 КПК України

завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів

фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне

розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування

Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до

відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Згідно зі статтею 4 КПК України

суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані в межах своєї компетенції

порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити

всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у

вчиненні злочину, і до їх покарання.

Відповідно до частини 1 статті 94

КПК України приводами до порушення кримінальної справи є, зокрема, заяви або

повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників

влади, громадськості або окремих громадян.

Справа може бути порушена тільки в

тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину

(частина 2 статті 94 КПК України).

Заяви або повідомлення

представників влади, громадськості чи окремих громадян про злочин можуть бути

усними або письмовими. Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують

заявник та посадова особа, що прийняла заяву. При цьому заявник попереджується

про відповідальність за неправдивий донос, про що відмічається в протоколі.

Письмова заява повинна бути підписана особою, від якої вона подається. До

порушення справи слід пересвідчитися в особі заявника, попередити його про

відповідальність за неправдивий донос і відібрати від нього відповідну підписку

(частина 1, 2 статті 95 КПК України).

6 вересня 2005 року ОСОБА_1

звернувся до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві із заявою, в якій зазначив

про факт смерті його батька та заволодіння його документами з боку третіх осіб

та просив терміново вжити заходів для попередження вчинення неправомірних, на

його думку, з боку родини ОСОБА_2.

Факт отримання вищезазначеної заяви

Відповідачем підтверджується реєстраційним написом Дніпровського РУ ГУ МВС

України в м. Києві КОЗП-№ 15707 від 6 вересня 2005 року.

Постановою Прокуратури

Дніпровського району міста Києва № 1449/05 від 6 квітня 2006 року скасовано

постанову Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві про відмову в порушенні

кримінальної справи від 9 лютого 2006 року (за заявою Позивача від 6 вересня

2005 року) та направлено матеріали перевірки до Дніпровського РУ ГУ МВС України

в м. києві для додаткової перевірки.

26 жовтня 2005 року Позивач звернувся

до Дніпровського РУ ГУ МВС України із заявою по факту відкритого заволодіння

документами Позивача та коштами в сумі 1050 грн.ОСОБА_3.

7 листопада 2005 року Позивач

звернувся до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві із заявою про

припинення злочину (зареєстровано з прийому 7 листопада 2005 року за № 3328).

24 листопада 2005 рокуОСОБА_1

звернувся до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві із заявою про злочин, в

якій просив порушити кримінальну справу за фактами, викладеними в заяві та проінформувати

Позивача про прийняте рішення (вказану заяву отримано Відповідачем 24 листопада

2005 року за вх. № Б-5174).

2 грудня 2005 рокуОСОБА_1 звернувся

до Дніпровського РУ ГУ МВС в м. Києві із заявою, в якій просив терміново

повідомити про розгляд заяви від 26 жовтня 2005 року та направити відповідну

постанову.

Факт отримання вказаної заяви

Відповідачем підтверджується реєстраційним написом на печатці Дніпровського РУ

ГУ МВС України, відповідно до якої Відповідач отримав заяву 5 грудня 2005 року

(вх. н. П-5363).

31 січня 2006 року Позивач

звернувся до Відповідача із заявою, в якій просив направити на його адресу

постанови, прийняті за його заявами від 6 вересня 2005 року, 13 вересня 2005

року, 26 жовтня 2005 року, 24 листопада 2005 року, 2 грудня 2005 року. 

Зазначену заяву було отримано

Відповідачем 3 лютого 2006 року (що підтверджується відповідним поштовим

повідомленням про вручення).

10 вересня 2007 року ОСОБА_1

звернувся до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві із заявою про надання

інформації про прийняте додаткове рішення за розглядом його заяви про вчинення

злочину від 6 вересня 2006 року.

Отримання Відповідачем вказаної

заяви 17 вересня 2007 року підтверджується копією поштового повідомлення про

вручення кореспонденції.

10 вересня 2007 рокуОСОБА_1

звернувся із заявою про надання інформації до Дніпровського РУ ГУ МВС України в

м. Києві, в якій просив повідомити його про прийняте рішення за результатом

розгляду заяви про вчинення злочину від 2 грудня 2005 року та направити

відповідний документ.

Як підтверджується письмовим

повідомленням про вручення, 17 вересня 2007 року Відповідач отримав заяву

Позивача від 10 вересня 2007 року.

10 вересня 2007 року Позивач

звернувся до Відповідача із заявою про надання інформації про прийняте рішення за

результатом розгляду заяви від 24 листопада 2005 року.

Факт отримання Відповідачем

вищезазначеної заяви 17 вересня 2007 року підтверджується повідомленням про

вручення поштового відправлення.

Статтею 97 КПК України встановлено,

що прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і

повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах,

які не підлягають їх віданню.

По заяві або повідомленню про

злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше

триденного строку прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну

справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або

повідомлення за належністю (частина 2 статті 97 КПК України).

Коли необхідно перевірити заяву або

повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється

прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів

шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або

витребування необхідних документів (частина 4 статті 97 КПК України).

Порядок порушення кримінальної

справи визначено статтею 98 КПК України.

Так, при наявності приводів і

підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган

дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної

справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального

закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.

Порядок повідомлення відповідних

осіб про результати розгляду заяв про злочини встановлено статтею 98-2 та

статтею 99 КПК України.

У разі порушення кримінальної

справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані вручити копію

відповідної постанови особі, щодо якої порушено справу, та потерпілому негайно.

При неможливості негайного вручення копія постанови вручається не пізніше трьох

діб з моменту її винесення. Представнику потерпілого, захиснику чи законному

представнику підозрюваного або обвинуваченого копія постанови про порушення

кримінальної справи вручається або надсилається на їх письмову вимогу протягом

трьох діб з моменту надходження такої вимоги (частини 1, 4 статті 98-2 КПК

України).

Відповідно до статті 99 КПК України

при відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий,

орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної

справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи,

організації. Якщо в результаті перевірки заяви чи повідомлення, що надійшли, не

встановлено підстав для порушення кримінальної справи, але матеріали перевірки

містять дані про наявність у діянні особи адміністративного або дисциплінарного

проступку чи іншого порушення громадського порядку, прокурор, слідчий, орган

дізнання, суддя вправі, відмовивши в порушенні кримінальної справи, надіслати

заяву або повідомлення на розгляд громадській організації, службі у справах

дітей, трудовому колективу або власнику підприємства, установи, організації чи

уповноваженому ним органу для вжиття відповідних заходів впливу або передати матеріали

для застосування в установленому порядку заходів адміністративного стягнення.

Таким чином, Суд звертає увагу на

те, що чинним кримінально-процесуальним законодавством України передбачено

обов'язок органу, який приймає рішення щодо заяви про злочин, протягом

встановленого строку надсилати прийняте рішення заявнику.

Покладення вищезазначеного

обов'язку є гарантією для особи, яка звертається із заявою про злочин, на

оскарження прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення у випадку відмови в

порушенні кримінальної справи.

Так, відповідно до статті 99-1 КПК

України постанову слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні

кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокуророві, а якщо таку

постанову винесено прокурором - вищестоящому прокуророві. Скарга подається

особою, інтересів якої вона стосується, або її представником протягом семи днів

з дня одержання копії постанови.

Суд також вважає за необхідне

зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону

України «Про міліцію»міліція  в Україні

-державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я,

права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства

і держави від протиправних посягань.

Згідно зі статтею 2 Закону України

«Про міліцію»основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки

громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання

правопорушенням та їх припинення; 

охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття

злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху;

захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і

адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги

громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам,

підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом

обов'язків.

Статтею 5 Закону України «Про

міліцію»передбачено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній

відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб

не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності

міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані

вживати заходів незалежно від свого підпорядкування. Міліція поважає гідність

особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її

соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної

належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі,

політичних та інших переконань. При звертанні до громадянина працівник міліції

зобов'язаний назвати своє прізвище, звання та пред'явити на його вимогу

службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції

повинен виявляти високу культуру і такт.

Статтею 10 Закону України «Про

міліцію»передбачено вичерпний перелік покладених на міліцію в Україні

обов'язків.

Відповідно до статті 101 КПК

України органами дізнання є, зокрема, міліція.

Статтею 103 КПК України

передбачено, що на органи дізнання покладається вжиття необхідних

оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його

вчинили. Про виявлений злочин і почате дізнання орган дізнання негайно

повідомляє прокурора.

Порядок провадження дізнання у

кримінальних справах визначено статтею 104 КПК України, відповідно до якої за

наявності ознак злочину, що не є тяжким, орган дізнання порушує кримінальну

справу і, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, проводить

слідчі дії до встановлення особи, яка його вчинила. Після цього орган дізнання,

додержуючи строків, передбачених частиною 1 статті 108 цього Кодексу, складає

постанову про передачу справи слідчому, яку подає прокурору для затвердження. У

разі порушення органом дізнання справи про тяжкий злочин він зобов'язаний

передати її слідчому через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій у

межах строків, передбачених частиною 2 статті 108 цього Кодексу. Якщо у справі

про тяжкий злочин, що передана слідчому, не встановлено особу, яка його

вчинила, орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові дії і

повідомляє слідчого про їх наслідки. Після вступу слідчого у справу орган

дізнання зобов'язаний виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та

розшукових дій.

Проаналізувавши вимоги чинного

законодавства України та матеріали справи, Суд звертає увагу на наступне.

В судовому засіданні представник

Позивача посилався на те, що ОСОБА_1не було надано відповідей на його

багаторазові заяви та звернення до Відповідача, чим було порушено його права,

гарантовані чинним законодавством України. Вказані дії по ненаданню відповіді

Позивач вважає протиправною бездіяльністю Відповідача.

         В розумінні Кодексу адміністративного

судочинства України бездіяльність суб'єкта владних повноважень -це пасивна

поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав,

свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Суд звертає увагу на те, що

бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути визнано протиправною за

тієї умови, коли суб'єкт владних повноважень не виконує обов'язків, які

безпосередньо входять до кола його повноважень та прямо передбачені чинним

законодавством України з обов'язковим урахуванням положення частини 2 статті 19

Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та  органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти  лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України.

Кримінально-процесуальним кодексом

України та Законом України «Про міліцію»передбачено чіткий перелік повноважень

міліції, як органу дізнання та встановлено процедуру прийняття органом дізнання

рішень та строки їх прийняття.

Під протиправною бездіяльністю

Відповідача Позивач вважає ненадання відповідей на багаторазові заяви Позивача.

У відповідь на неодноразові судові

запити до Дніпровського РУ ГУ МВС України про надання доказів, Відповідачем

надано суду дві ідентичні відповіді № 48/3179 від 14 квітня 2008 року та №

48/4398 від 15 травня 2005 року, в яких зазначено про те, що відмовний матеріал

№ 12062/05 від 21 жовтня 2005 року у канцелярії Дніпровського РУ ГУ МВС України

в м. Києві був зареєстрований за вхідним номером № 3671 від 6 квітня 2006 року

та передано на доопрацювання оперуповноваженому карного розшуку          ОСОБА_4

Суб'єкт владних повноважень у

вищезазначених відповідях надає інформацію, відповідно до якої «зі слів

ОСОБА_4В., після проведеної додаткової перевірки, він особисто заніс відмовний

матеріал до Прокуратури Дніпровського району, але на супровідному листі ніякої

відмітки не ставив та до відділу інформаційних технологій ніякого листа про рух

відмовного матеріалу не надавав».

Як випливає із матеріалів справи, а

саме - Листа Прокуратури Дніпровського району міста Києва № 479с07 від 16

березня 2008 року, - перевіркою, проведеною прокуратурою району встановити

місцезнаходження відмовного матеріалу не представилось можливим. В зв'язку з

цим прокуратурою району направлено лист до Інспекції по особовому складу УРП ГУ

МВС України в м. Києві про проведення службової перевірки на предмет

встановлення місцезнаходження даного матеріалу.

Відповідно до наявного в матеріалах

справи листа Прокуратури Дніпровського району міста Києва № 1449с-05 від 30

листопада 2005 року «Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 21 жовтня 2005

року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи».

Суд звертає увагу, що вказаний лист

не містить інформації про яку саме заявуОСОБА_1йдеться, а представником

Відповідача не було надано суду зазначеної постанови про відмову в порушенні

кримінальної справи.

На підтвердження правомірності дій

Відповідача представником Дніпровського РУ ГУ МВС України було надано суду

копію Постанови Дніпровського РУ ГУ МВС України від 24 грудня 2005 року про

відмову в порушенні кримінальної справи.

Суд звертає увагу на те, що

представником Відповідача не було надано суду жодних доказів на підтвердження

розгляду заяв Позивача за відмовним матеріалом                 № 12062/05 від 4 квітня 2006

року, заяви про вчинення злочину від 26 жовтня 2005 року, розгляді заяви про

вчинення злочину від 24 листопада 2005 року та прийняття рішень за вказаними

заявами, так як і не було надано доказів на підтвердження відправлення Позивачу

прийнятих рішень.

Доказів на підтвердження

відправлення Позивачу Постанови Дніпровського РУ ГУ МВС України від 24 грудня

2005 року про відмову в порушенні кримінальної справи Суду також надано не

було.

Відповідно до частини 3 статті 2

Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень,

дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди

перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та

у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням

повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з

урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення

дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з

дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій

дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між

будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і

цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права

особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом

розумного строку.

          Прийняття рішень, вчинення дій (не

вчинення) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України -за змістом цей критерій випливає із принципу

законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України.

          Відповідно до вимог частини 2 статті

19 Конституції України органи державної влади та  органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти  лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України.

«На підставі»означає, що суб'єкт

владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному

Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за

умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що

суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти  відповідно до встановлених законом

повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що суб'єкт

владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і

форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені

законом засоби.

          Зазначені критерії, хоч і адресовані

суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який

приймає відповідне рішення.

Проаналізувавши вимоги чинного

кримінально-процесуального законодавства, Суд приходить до висновку про те, що

бездіяльність Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві щодо неналежного

виконання визначених чинним законодавством України обов'язків по розгляду заяв

громадян та ненаданні обґрунтованих відповідей у встановлені законом строки, є

протиправною та такою, якою було порушено права та охоронювані законом інтереси

Позивача.

Щодо позовної вимоги про

зобов'язання Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві прийняти рішення за

заявою від 6 вересня 2005 року у відповідності до вимог статті 97

Кримінально-процесуального кодексу України та письмово повідомити Позивача про

це, Суд звертає увагу на те, що результатом розгляду відмовного матеріалу №

12062 по заявіОСОБА_1від 6 вересня 2005 року Відповідачем було прийнято

Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 24 грудня 2005 року,

відтак вказана позовна вимога є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Суд звертає увагу на те, що

відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України

в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності

суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого

рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує

проти адміністративного позову.

Представником Відповідача не надано

суду жодних об'єктивних доказів, які б спростовували позовні вимоги Позивача,

як і Відповідачем не було надано відповідей на судові запити Окружного

адміністративного суду міста Києва.

Суд звертає увагу на те, що

Відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, не було виконано обов'язку

щодо доказування правомірності своїх дій стосовно розгляду заяв Позивача, як і

не було надано інших доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Відповідно до статті 8 Кодексу

адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується

принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і

свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість

діяльності держави.

Суд звертає увагу, що в

адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд,

зокрема, надавати закону тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав

людини при вирішенні справи.

Суд, керуючись принципом

верховенства права, розглядає право не як закон чи систему нормативних актів, а

як втілення справедливості. Це означає, що суд спрямовує своє провадження на досягнення

справедливості, що і є правосуддям.

Завданням адміністративного

судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів

юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів

державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових

осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на

основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

(частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 3 статті 2 Кодексу

адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується

адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів

владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта

владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного

судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого

статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності,

відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування,

їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно з вимогами статті 6 Конституції

України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої

повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів

України.

Суд звертає увагу на те, що усі

рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто

повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб,

що визначені законом.

Відповідно до вимог статті 19

Конституції України органи державної влади та 

органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані

діяти  лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу

адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в

адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в

наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а

частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено,

що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та

заперечення.     

                Таким чином, виходячи з меж

заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства

України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в

позовній заяві доводи Позивача є частково обґрунтованими та, відповідно,  такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись

статтями 2, 6, 7, 8, 9, 17, 94, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 254

Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд

міста Києва, -

           П О С Т

А Н О В И В

Адміністративний позов задовольнити

частково.

1. Визнати протиправною

бездіяльність службових осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, що

полягає у неприйнятті у встановлений статтею 97 КПК України строк відповідного

рішення при розгляді заяви ОСОБА_1про вчинення злочину за відмовним матеріалом

№ 12062/05 від 4 квітня 2006 року та в ненаданні у встановлений строк

обґрунтованої відповіді.

2. Зобов'язати Дніпровське РУ ГУ

МВС України в м. Києві прийняти рішення по вказаній заяві у відповідності до

вимог статті 97 КПК України та письмово повідомитиОСОБА_1про це.

3. Визнати протиправною

бездіяльність службових осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, що

полягає у неприйнятті у встановлений статтею 97 КПК України строк відповідного

рішення при розгляді заяви ОСОБА_1про вчинення злочину від 26 жовтня 2005 року

та в ненаданні у встановлений строк обґрунтованої відповіді.

4. Зобов'язати Дніпровське РУ ГУ

МВС України в м. Києві прийняти рішення по заяві від 26 жовтня 2005 року у

відповідності до вимог статті 97 КПК України та письмово повідомитиОСОБА_1про

таке рішення.

5. Визнати протиправною

бездіяльність службових осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, що

полягає у неприйнятті у встановлений статтею 97 КПК України строк відповідного

рішення при розгляді заяви ОСОБА_1про вчинення злочину від 24 листопада 2005

року та в ненаданні у встановлений строк обґрунтованої відповіді.

6. Зобов'язати службових осіб

Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві прийняти рішення по заяві від 24

листопада 2005 року відповідно до вимог статті 97 КПК України та письмово

повідомити про це ОСОБА_1

7. Визнати протиправною

бездіяльність службових осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, що

полягає у неприйнятті у встановлений статтею 97 КПК України строк відповідного

рішення при розгляді заяви ОСОБА_1про вчинення злочину від 6 вересня 2005 року

та в ненаданні у встановлений строк обґрунтованої відповіді.

8. В задоволенні решти позовних

вимог -відмовити.

9. Стягнути на користь Позивача

3,00 грн. судових витрат з рахунків Державного Бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в

порядку та строки, визначені статтями 

185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча суддя                                                                                           

Н. Є. Блажівська

Судді                                                                                                           

Р. О. Арсірій

В. І. Келеберда