Постанова

від 24.05.2007 по справі 3/64

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/64

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.05.2007                                                                                           № 3/64

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                     Дегтярюк Л.О.  

 За участю представників:

 від позивача - Шерстюк П.І. (довіреність б/н від 01.07.2006);

 від відповідача - Гладко М.В. (довіреність б/н від 01.09.2006);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "МАГ"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.02.2007

 у справі № 3/64 (Хілінська В.В.)

 за позовом                               Приватного підприємства "МАГ"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.Е.В.П."

 про                                                  стягнення 46 769 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від20.02.2007 у справі №3/64 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 9 612,84 грн. основного боргу, 6 223,00 грн. пені, 158,35 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. При цьому заявник вказує на те, що відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Таким чином, сторони, домовившись щодо розміру штрафу та закріпивши свою домовленість в договорі (п. 6.5.), не порушили жодної норми чинного законодавства.

Також, відповідач зазначає, що відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно із п. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Таким чином, і штраф і пеня є складовими неустойки і відповідач, сплачуючи неустойку у вигляді штрафу і пені, які обумовлені в договорі оренди, не був би притягнутий двічі до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає те, що встановлюючи відповідальність відповідача у вигляді штрафу порушено норми чинного законодавства, оскільки відповідно до п. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.

Позивач подав до Господарського суду м. Києва позов про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди № 1/02 від 10.02.2006 в сумі 9 612,84 грн., 30 934,00 грн. штрафу та 6 223,00 грн. пені.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2006 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди № 1/02 (далі договір оренди), відповідно до умов якого позивач передав в оренду відповідачу торговельне обладнання та приміщення, загальною площею 117,8 кв. м., розташоване на першому поверсі в першій секції будинку № 10 по вул. Волинській в м. Києві (п. 1.1. договору оренди).

Даний договір набирає законної сили з дати його підписання і діє до 01.02.2007 (п. 2.1. договору оренди).

За узгодженням сторін орендна плата за використання майна складає 131,30 грн. за один квадратний метр на місяць. В цілому за приміщення зазначене в п. 1.1. – 15 467,14 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ – 2 577,86 грн. (п. 3.1. договору оренди).

Відповідач сплачує орендну плату позивачу шляхом перерахування відповідних платежів на розрахунковий рахунок позивача за кожен поточний календарний місяць користування орендованим майном (п. 3.5. договору оренди).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.5. договору оренди перший рахунок враховує орендну плату за два місяці (перши і останній) користування майном.

Отже, за березень 2006 року відповідач повинен перерахувати позивачу 30 934,28 грн.

Згідно із п. 3.6. договору оренди до настання п'ятого числа кожного поточного календарного місяця оренди майна позивач виставляє відповідачу рахунок за оренду майна за поточний календарний місяць.

У пункті п. 3.8. договору оренди сторони встановили, що відповідач повинен сплатити орендну плату протягом трьох банківських днів з дати одержання рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця. У випадку відсутності у відповідача рахунку на сплату орендної плати за якихось причин, відповідач зобов'язаний сплатити орендну плату в зазначений у даному пункті термін на підставі даного договору, у розмірі орендної плати за попередній місяць.

Як свідчать матеріали справи, 06.07.2006 відповідач звернувся до позивача з листом, в якому просив переглянути орендну плату з 01.07.2006, зменшивши її до 12 000,00 грн. на місяць, з розбивкою на два етапи проплати, до 10 та 25 календарних чисел поточного місяця.

Позивач, листом від 24.07.2006, повідомив відповідача про те, що він погоджується на пропозицію відповідача щодо зменшення сплати орендної плати та її розбивки на два етапи до 01.09.2006, а також зазначив про те, що з 01.09.2006 будуть діяти умови договору оренди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 285 ГК України передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору, не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату сплатив несвоєчасно та не у повному обсязі, в результаті чого у нього по сплаті орендної плати виникла заборгованість, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку становить 9 612,84 грн. Із зазначеного розрахунку вбачається, що відповідач за липень 2006 року не сплатив 3 800,00 грн., за серпень 2006 року не сплатив 12 000,00 грн. та за вересень (18 днів) 2006 року не сплатив 9 280,00 грн., тобто, заборгованість відповідача становить 25 080,00 грн. Однак, у березні 2006 року відповідачем відповідно до абзацу 3 п. 3.5. договору оренди було сплачено 15 467,14 грн. за останній місяць користування майном. Тобто, з урахуванням сплачених відповідачем у березні 2006 року 15 467,14 грн. за останній місяць користування майном заборгованість відповідача становить 9 612,84 грн. (25 080,00 грн. – 15 467,14 грн.). Відповідач проти розміру вказаної заборгованості не заперечував.

Документи про сплату відповідачем вказаної суми орендної плати на час винесення (20.02.2007) рішення господарським судом першої інстанції в матеріалах справи відсутні, не надав їх останній і під час розгляду апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується наявність у відповідача заборгованості за договором оренди у сумі 9 612,84 грн., проти якої відповідач не заперечує, документи про її погашення на час винесення (20.02.2007) рішення господарським судом першої інстанції відповідач не надав, то вимога позивача про стягнення з відповідача 9 612,84 грн. орендної плати обґрунтовано задоволена господарським судом першої інстанції.

Відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу додано платіжне доручення № 465 від 16.05.2007, яким останній перерахував на рахунок позивача 9 612,84 грн. на виконання рішення господарського суду першої інстанції № 3/64 від 20.02.2007, що також свідчить про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем на час винесення (20.02.2007) рішення господарським судом першої інстанції.

За неналежне виконання відповідачем умов договору оренди в частині сплати орендної плати позивач нарахував відповідачу відповідно до п. 6.3 договору оренди пеню у розмірі 6 223,00 грн. за березень, червень, липень та серпень 2006 року.

За умовами п. 6.3. договору оренди якщо відповідач допустить прострочення при сплаті орендної плати він зобов'язаний сплати позивачу пеню в розмірі 0,5 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

Як свідчать матеріали справи, відповідач перераховував позивачу орендну плату у березні, червні та липні 2006 року, з порушенням строку, встановленого п. 3.8 договору оренди, а за серпень, вересень 2006 року відповідач орендну плату не сплатив.

Таким чином, оскільки відповідач свого зобов'язання по здійсненню сплати орендної плати до 10 числа поточного місяця належним чином не виконав, то підлягає задоволенню також і вимога позивача про стягнення з відповідача 6 223,00 грн. пені.

Щодо нарахування позивачем відповідачу штрафу в розмірі 30 934,00 грн. на підставі п. 6.5. договору оренди, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно із п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За умовами п. 6.5. договору оренди якщо прострочення в сплаті орендної плати буде тривати більше одного календарного місяця, з відповідача стягується штраф на користь позивача в розмірі погодженої сторонами орендної плати за два місяця.

Господарський суд першої інстанції, відмовляючи позивачу в задоволенні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 30 934,00 грн., виходив з того, що порядок обчислення штрафу, визначений сторонами в п. 6.5. договору оренди суперечить ч. 2 ст. 549 ЦК України, яка передбачає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Однак, із таким висновком апеляційний господарський суд не може погодитись, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 4. ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тобто, чинним законодавством передбачено принцип відповідно до якого сторони в договорі можуть передбачити розмір штрафних санкцій на власний розсуд, обчислюючи його і в певній (твердій, фіксованій) сумі, а також у кратному відношенні до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із змісту п. 6.5. договору оренди сторони погодили розмір штрафу у твердій, фіксованій сумі, а саме в розмірі погодженої сторонами орендної плати за два місяця.

Таким чином, на підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що порядок обчислення штрафу, визначений сторонами в п. 6.5. договору оренди, не суперечить вимогам законодавства.

Також апеляційний господарський суд не погоджується і висновком господарського суду першої інстанції про те, що в договорі оренди за одне й те саме правопорушення передбачено дві відповідальності одного виду, а тому вимога позивача про стягнення штрафу не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

З умов договору оренди вбачається, що за порушення зобов'язань по сплаті орендної плати сторони встановили два види відповідальності залежно від терміну прострочення платежу: у п. 6.3. договору оренди - пеню в розмірі 0,5 % несплаченої суми за кожний день прострочення за сплати орендної плати, у п. 6.5. договору оренди - штраф в розмірі погодженої сторонами орендної плати за два місяця, якщо прострочення в сплаті орендної плати буде тривати більше одного календарного місяця.

Як свідчать матеріали справи та не заперечує відповідач, останнім було допущено прострочення у сплаті орендної плати за березень, червень 2006 року від 3 до 10 днів, а за серпень, вересень 2006 року прострочка тривала більше одного календарного місяця.

Таким чином, оскільки відповідач допустив різні терміни прострочення сплати орендної плати, а в договорі оренди встановлено два види відповідальності залежно від терміну прострочення, то стягнення одночасно штрафу і пені не суперечить ст. 61 Конституції України.

З огляду на викладене вище та матеріали справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду першої інстанції - зміні, а позов задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України розподіл господарських витрат при задоволенні позову покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м.Києва від20.02.2007 у справі3/64 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

”Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Г.Е.В.П.” (м. Київ, вул. Закревського, 63, оф. 69, код ЄДРПОУ 30366312) на користь Приватного підприємства ”МАГ” (м. Київ, вул. Волинська, 10, код ЄДРПОУ 32977277) 9 612,84 грн. основного боргу, 6 223,00 грн. пені, 30 934,00 грн. штрафу, 467,70 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Г.Е.В.П.” (м. Київ, вул. Закревського, 63, оф. 69, код ЄДРПОУ 30366312) на користь Приватного підприємства ”МАГ” (м. Київ, вул. Волинська, 10, код ЄДРПОУ 32977277) 154,67 грн. державного мита сплаченого за розгляд апеляційної скарги.

Повернути Приватному підприємству ”МАГ” (м. Київ, вул. Волинська, 10, код ЄДРПОУ 32977277) з державного бюджету державне мито у розмірі 80,33 грн., надмірно сплаченого за квитанцією № 95ПП7685 від 01.03.2007, що міститься в матеріалах справи.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 3/64 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.