Постанова

від 22.05.2007 по справі 14/608

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/608

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.05.2007                                                                                           № 14/608

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Моторного О.А.

 суддів:                                          Кошіля В.В.

                                        Вербицької О.В.

 при секретарі:                     О.В.Вінницька  

 За участю представників:

 від позивача -                    БарилякІ.І.

від відповідача -                    ГоловкоА.Б.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Карлівське приватне ремонтно-виробниче підприємство "Теплоенергетик"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 01.02.2007

 у справі № 14/608 (Калатай Н.Ф.)

 за позовом                               Карлівське приватне ремонтно-виробниче підприємство "Теплоенергетик"

 до                                                   Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 про                                                  стягнення 20160,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 13479,41грн. за виконані за договором № 4 від 24.03.2003 року, але неоплачені роботи, збитків від інфляції в сумі 4 219,06 грн. та пені в сумі 2 462,01 грн.

Позивач збільшив розмір позовних вимог на 3 671,20грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2006 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Позивач у апеляційній скарзі посилається на те, що в оскаржувальному рішенні неповно з'ясував суд першої інстанції обставини, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також у зв'язку з допущенням судом першої інстанції неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що доводи позивача є необґрунтованими і безпідставними та просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Апеляційна інстанція переглядає справу відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

24.03.2003 року між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) був укладений договір № 4 на проведення поточного ремонту, налагоджування і технічного обслуговування системи автоматики безпеки котлоагрегатів і технологічних установок. Відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач зобов'язується виконати слідуючи роботи: поточний ремонт, налагоджування і технічне обслуговування системи автоматики безпеки газового типу.

Пунктом 3 договору № 4 від 24.03.2003 передбачено, що строк дії цього договору установлюється з 01.05.2003 по 01.06.2005.

Пунктом 4 договору, вартість робіт за поточний ремонт, налагоджування і технічне обслуговування визначається протоколами погодження про ціну, підписаними додатково.

На виконання умов договору позивач виконав роботи на загальну суму 13 479,41грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи акти приймання виконаних робіт № 4-1 від 06.06.2003 року на суму 400,00 грн., № 4-2 від 09.07.2003 року на суму 400,00 грн., № 4-3 від 06.08.2003 року на суму 2830,34грн., № 4-4 від 14.08.2003 року на суму 1 824,80 грн., № 4-5 від 09.09.2003 року на суму 2 074,00 грн., № 4-6 від 09.10.2003 року на суму 2 125,28 грн., № 4-7 від 06.11.2003 року на суму 2 317,57 грн., № 4-8 від 04.12.2003 року на суму 1 507,42 грн.

Згідно до п. 5 договору, відповідач зобов'язується здійснювати оплату виконаних робіт згідно протоколів про ціну та актів Ф-2 щомісячно до 10 числа наступного місяця за попередній місяць.

Отже, відповідач в порушення умов договору № 4, за отримані роботи не розрахувався з позивачем.

Заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 09.01.2004 року.

Суд першої інстанції відмовляючи в позові помилково прийшов до висновку, що позивачем було пропущено строк позовної давності, за таких обставин.

Статтею 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку і після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як вбачається з матеріалами справи, підписання сторонами акту звіряння взаємних розрахунків від 09.01.2004 свідчить про те, що ПСГ “Світанок” ГПУ “Полтавагазвидобування” ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” визнало заборгованість перед Карлівським ПРВП “Теплоенергетик” (в т.ч. за актами приймання виконаних робіт № 4-7 від 06.11.2003, № 4-8 від 04.12.2003) в сумі 27 732,61 грн. за станом на 01.01.2004, тому перебіг позовної давності про стягнення основного боргу в сумі 13 479,41 грн. за виконані за договором № 4 від 24.03.2003, але неоплачені роботи переривається і починається заново з 01.01.2004, так як основним документом яким визначаються взаємні борги між суб'єктами господарської діяльності являється безпосередньо акт звіряння взаємних розрахунків між ними.

Як вбачається з актів звіряння взаємних розрахунків від 21.07.2003, 01.09.2003, 01.11.2003, 09.01.2004 видно процес формування боргу за актами приймання виконаних робіт № 4-1 від 06.06.2003, № 4-8 від 04.12.2003 згідно договору № 4 від 24.03.2003, так як в кожному Акті зазначено до якого договору він має відношення і тим самим спростовується наведене в оскаржувальному рішенні судом першої інстанції, що в акті звірки від 09.01.2004, сторони не зазначили, що заборгованість виникла саме за спірним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем також було надано клопотання наведено докази причин пропуску строку позовної давності, що Господарський суд міста Києва позовну заяву від 09.11.2005 та додані до неї матеріали повернув позивачу без розгляду так як позов заявлено про стягнення заборгованості по двом різним договорам № 4 від 24.03.2003 та № 6 від 27.04.2002, що суттєво утруднить вирішення спору (ухвала № 05-5-14/14245 від 28.12.2005).

Отже за таких обставин спростовується наведене в оскаржувальному рішенні, що позивач з клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності до господарського суду не звертався, належних доказів поважної причини пропуску строку позовної давності не надав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже заборгованість відповідача за актами приймання виконаних робіт № 4-1 від 06.06.2003 року на суму 400,00 грн., № 4-2 від 09.07.2003 року на суму 400,00 грн., № 4-3 від 06.08.2003 року на суму 2830,34грн., № 4-4 від 14.08.2003 року на суму 1 824,80 грн., № 4-5 від 09.09.2003 року на суму 2 074,00 грн., № 4-6 від 09.10.2003 року на суму 2 125,28 грн., № 4-7 від 06.11.2003 року на суму 2 317,57 грн., № 4-8 від 04.12.2003 року на суму 1 507,42 грн. у загальній сумі складає 13 479,41грн.

Також позивачем було збільшено суму боргу за актами приймання виконаних робіт № 4-9 від 09.01.2004 та № 4-10 від 03.02.2004 по договору № 4 від 24.03.2003 на загальну суму 2 400,00грн. суд першої інстанції не прийняв цю заяву вважаючи, що заява позивача про збільшення розміру позовних вимог являється фактично не збільшення розміру позовних вимог вже заявлених позовних вимог, а новими ми вимогами за інший період.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Отже, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в строк обумовлений договором та одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, а також стягненню підлягає сума боргу, сума пені, сума річних та сума інфляційних втрат.

Тому заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 4 від 24.03.2003 становить 15 879,41грн.

При прострочуванні платежів відповідачем більше десяти днів, позивач має право переглянути розмір сплати з урахуванням інфляції (п. 6 договору № 4).

Статтею 625 ЦК України передбачено як, що відповідач прострочивши виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Тому з відповідача підлягає стягненню інфляційних в сумі 5058,86грн.

Пунктом 7 договору № 4 передбачено, що за прострочення платежу відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Отже з відповідача підлягає стягненню пені у сумі 2 893,41грн.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2007 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Карлівського приватного ремонтно-виробниче підприємство “Теплоенергетик” задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 101, п. 2 ст. 103, ч. 1 п. 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Карлівського приватного ремонтно-виробниче підприємство “Теплоенергетик” задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2007 скасувати. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04053, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775 р/р 26002031017 в АБ “Укргазпромбанк” м. Київ, МФО 3320843) на користь Карлівського приватного ремонтно-виробниче підприємство “Теплоенергетик” (39500, Полтавська обл., м. Карлівка, вул. Кузнечна, 5/21, код 23277916 р/р 26004570215 в АБ “ПОЛТАВА-БАНК” м. Полтава, МФО 331489) 15 879,41грн. - основного боргу, 5058,86грн. – інфляційних, 2 893,41грн. – пені, 252,60грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи № 14/608 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

 Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Вербицька О.В.