Постанова

від 16.07.2007 по справі 3/378

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/378

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.07.2007                                                                                           № 3/378

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Вербицької О.В.

 суддів:                                          Коваленка В.М.

                                        Гарник Л.Л.

 при секретарі:                     Котелянець О.О.  

 За участю представників:

 від позивача - Захаркевич Т.С. (дов. від 26.07.2006 року, № 01/07);

 від відповідача - не з'явились;

третьоїї особи: Захаркевич Т.С. (дов. від 05.03.2007 р., б/н);

прокуратури: не з'явились;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного територіально галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 31.05.2007

 у справі № 3/378  

 за позовом                               Компанії "Галнафта Корп." ("Galnafta Corp.")

 до                                                   Державного територіально галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"

 третя особа на стороні позивача, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору,                      Командитного товариства "АСТАТ"

 про                                                  визнання акту недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 31.05.2007 р. по справі №3/378 за позовом Компанії “Галнафта Корп.” (“Galnafta Corp.”) (далі – позивач, Компанія “Галнафта Корп.”) та третьої особи на стороні позивача, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Командитного товариства “АСТАТ” (далі – третя особа, КТ “АСТАТ”) до Державного територіально-галузевого об'єднання “Південно-західна залізниця” (далі – відповідач, ДТГО “Південно-західна залізниця”), про визнання акту недійсним в позові Компанії “Галнафта Корп.” (“Galnafta Corp.”) відмовлено повністю, а позов Командитного товариства “АСТАТ” задоволено частково.

Державне територіально-галузеве об'єднання “Південно-західна залізниця”, не погоджуючись з прийняттям судом такого рішення по справі, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позову Командитного товариства “АСТАТ” щодо визнання частково недійсним наказу № 1134 від 26.11.2000 року, виданого Державним територіально-галузевим об'єднанням “Південно-західна залізниця” в частині видачі ТОВ “Альфа-С” та переадресації дизельного пального в цистернах №№ 92036, 292037, 920238, 920239, 920240, 920241, 920242, 920243, 920244, 920245, 920259, 920260, 920261, 920262, 920263, 90264; бензину А-76 в цистернах №№ 920537, 920536, 920535, 920534, 920533, 920531, 920530, 920529, 920528, 920527, 920526; пального ТС-1 в цистернах №№ 920329, 920328, 920327, 920326, 920325, 920324, 920323, 920340, 920338, 920337, 920332, 920502, 920504, 920503, 920506, 920505, 920330, 920322, 920333, 920508, 920334, 920335, 920336, 920507, 920509, 920510, 920511, 920512, 920515, 920516, 920517, 920518, 920519, стягнення з ДГТО “Південно-західна залізниця” державного мита, судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог Командитного товариства “АСТАТ” відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи. Крім того, місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Так, по-перше, судом першої інстанції невірно зазначено в рішенні, що вантаж був переадресований ПП “АСТАТ”, оскільки згідно телеграм вантаж був переадресований Печерській транспортно-нафтовій компанії”; по-друге, судом невірно зазначено нумерацію цистерн; по-третє, судом безпідставно визнано право власності на нафтопродукти за ПП “АСТАТ”; по-четверте, судом зроблено хибний висновок, що “в зазначених відповідачем документах не наведені посилання на цистерни, в яких нафтопродукти поставлялися позивачем на адресу ПП “АСТАТ”. Крім того, суд вийшов за межі позовних вимог Командитного товариства “АСТАТ”, а також порушив правила підвідомчості.

Командитне товариство “АСТАТ” та Компанія “Галнафта Корп.” (“Galnafta Corp.”) письмових відзивів на апеляційну скаргу відповідача не надали, однак усно в судовому засіданні їх представник спростував наведені в ній доводи та просив залишити апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання “Південно-західна залізниця” без задоволення, а спірне рішення від 31.05.2007 року – без змін.

Ухвалою від 27.06.2007 року Київський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання “Південно-західна залізниця” до провадження та призначив її розгляд на 16.07.2007 року.

Відповідно до заяви про вступ у справу від 29.11.2006 року № 1971вих//06, згідно ст.. 29 Господарського процесуального кодексу України, у справі бере участь Київська транспортна прокуратура.

В судове засідання в апеляційній інстанції з'явився представник позивача та третьої особи. Представники відповідача та Київської транспортної прокуратури в судове засідання не з'явилися. Державне територіально-галузеве об'єднання “Південно-західна залізниця направила на адресу суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням належного представника по даній справі (Хімчак Т.В.) у відпустці.

Представник позивача та третьої особи щодо задоволення даного клопотання заперечував, обґрунтовуючи достатністю штатної чисельності відповідача для направлення свого представника в судове засідання.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце слухання справи по розгляду апеляційної скарги, а також той факт, що у розгляді даної справи представником відповідача була не лише Хімчак Т.В., а й Жигал О.С., колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача та Київської транспортної прокуратури.

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

10.10.2000 року Компанія “Галнафта Корп.” (Продавець) уклала контракт № 155/КН/2000 з Приватним підприємством “АСТАТ” (Покупець), згідно умов якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити бензин А-76, дизельне пальне, пальне марки ТС-1 та масло  загальною кількістю 6 500 т.

Відповідно до Установчого договору про створення та діяльність Командитного товариства “АСТАТ” воно було створене шляхом реорганізації (перетворення) Приватного підприємства “АСТАТ”, зареєстрованого 25.01.1999 року Московською районною державною адміністрацією м. Києва, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30213358, та є правонаступником всіх прав та обов'язків колишнього Приватного підприємства “АСТАТ”.

За дорученням позивача відправка товару, зазначеного в контракті № 155/КН/2000 від 10.10.2000 року, здійснювалася Фірмою “Діназ Нафта”. Однак, у зв'язку з тим, що вантажовідправником – Фірмою “Діназ Нафта”, помилково було зазначено вантажоодержувача – ТОВ “Сігма” замість ПП “АСТАТ”, Фірмою “Діназ Нафта” були направлені телеграми № 23, 24, 25 та вантаж було переадресовано ПП “АСТАТ”.

Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду м. Києва від 11.04.2002 року у справі № 25/216, яке є чинним, а тому, згідно ст.. 35 ГПК України, не потребують доказування.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 18.10.2000 року до контракту № 155/КН/2000 від 10.10.2000 року , датою поставки є дата передачі товару Продавцем Перевізнику, про що Продавець негайно повідомляє Покупця.

Таким чином, право власності з моменту передачі товару перевізнику перейшло до Приватного підприємства “АСТАТ”.

На підставі Постанови начальника слідчого відділу СБУ в Чернігівській області про виїмку та реалізацію речових доказів, ДТГО “Південно-західна залізниця” прийнято наказ № 1134 від 26.11.2000 року, згідно якого нафтопродукти, що прибули на ст.. Щорс в цистернах, зазначених на 12 аркушах, що додаються до наказу), після сплати всіх належних залізній дорозі платежів та зборів видати ТОВ “Альфа-С”. Згідно із заявкою ТОВ “Альфа-С” 286 цистерн переадресовано за новими перевізними документами на адресу вантажоотримувачів згідно переліку. Після сплати всіх належних платежів та зборів. Даний наказ підписано М. Книшук.

В спірному наказі серед іншого зазначені цистерни, що належать ПП “АСТАТ” а саме, цистерни за №№ 920236, 920237, 920238, 920239, 920240, 920241, 920241, 920243, 920244, 920245, 920259, 920260, 920261, 920262, 920263, 920264, 920537, 920536, 920535, 920534, 920533, 920531, 920530, 920529, 920528, 920527, 920327, 920326, 920324, 920323, 920340, 920338, 920331, 920502, 920504, 920503, 920506, 920330, 920322, 920333, 920334, 920336, 920509, 920512, 920515, 920516, 920517, 920518, 920519.

Стаття 41 Конституції України встановлює, щзо кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.. 4 Закону України “Про власність”, який був чинним на момент існування спірних правовідносин, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Як вбачається з матеріалів справи, власником вантажу є Приватне підприємство “АСТАТ”, яке не давало доручення або згоди відповідачу на переадресацію його вантажу.

Статтею 55 Закону України “Про власність” передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України. За обставин надзвичайного характеру: у випадках стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій майно в інтересах суспільства за рішенням органів державної влади може бути вилучено (реквізовано) у власника в порядку і на умовах, встановлених законодавчими актами України з виплатою йому вартості майна в обсязі, передбаченому пунктом 4 статті 48 цього Закону. У випадках, передбачених законодавчими актами України, допускається оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду чи іншого компетентного органу (службової особи). Власникові виплачується вартість цього майна у порядку і розмірах, встановлених законодавчими актами України. У випадках, передбачених законодавчими актами України, майно може бути безоплатно вилучено (конфісковано) у власника за рішенням (вироком) суду чи іншого компетентного органу (службової особи) як санкція за вчинення правопорушення.

Відповідачем не додано до матеріалів справи Постанови начальника слідчого відділу СБУ в Чернігівській області про виїмку та реалізацію речових доказів на підставі якої було прийнято оскаржуваний наказ.

Щодо посилання ДТГО “Південно-західна залізниця” на постанови про приєднання до справи речових доказів від 15.10.2000 року, 17.10.2000 року 01.11.2000 року. 05.11.2000 року, то в жодній з них не наведені посилання на цистерни, що належать Приватному підприємству “АСТАТ”.

Згідно листів Військової прокуратури Центрального регіону України від 28.02.2006 року № 1/939 та Управління Служби безпеки України в Чернігівській області від 26.04.2006 року № 1/2264, також підтверджується відсутність даних про винесення слідчими слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Чернігівській області постанови про долучення до матеріалів кримінальної справи в якості речових доказів цистерн за №№ 920236, 920237, 920238, 920239, 920240, 920241, 920241, 920243, 920244, 920245, 920259, 920260, 920261, 920262, 920263, 920264, 920537, 920536, 920535, 920534, 920533, 920531, 920530, 920529, 920528, 920527, 920327, 920326, 920324, 920323, 920340, 920338, 920331, 920502, 920504, 920503, 920506, 920330, 920322, 920333, 920334, 920336, 920509, 920512, 920515, 920516, 920517, 920518, 920519, що належать Приватному підприємству “АСТАТ”.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.. 34 ГПК України, на підтвердження своїх заперечень.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку. що оскільки спірний наказ № 1134 не відповідає вимогам діючого законодавства, прийнятий з перевищенням наданої чинним законодавством компетенції, порушує права третьої особи - Командитного товариства “АСТАТ”, то він підлягає визнанню недійсним.

Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, оскільки право власності на нафтопродукти після передачі їх перевізнику перейшло до покупця, яким є за контрактом № 155/КН/200 від 10.10.2000 року є Приватне підприємство “АСТАТ”, то права Компанії “Галнафта Корп.” видачею наказу № 1134 не порушені.

Згідно ст. 1 ГПК України, позовні вимоги Компанії “Галнафта Корп.” задоволенню не підлягають.

Однак, в результаті прийняття незаконного наказу № 1134 від 26.11.2000 року, ДТГО “Південно-західна залізниця” порушила права Командитного товариства “АСТАТ”, не виконавши взяті на себе зобов'язання щодо перевезення вантажу, внаслідок чого третя особа не отримала вантаж за контрактом № 155/НК/2000.

Аналізуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Командитного товариства “АСТАТ”, яке є правонаступником Приватного підприємства “АСТАТ”, щодо визнання недійсним наказу № 1134 від 26.11.2000 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо тверджень ДТГО “Південно-західна залізниця” про пропуск позивачем – Компанією “Галнафта Корп.” строку позовної давності, то оскільки позивні вимоги позивача не підлягають задоволенню, підстав для застосування до нього строку позовної давності також немає.

Щодо застосування строку позовної давності до вимог Командитного товариства “АСТАТ” , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як визначено ст.. 256 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як визначено ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, про незаконність дій відповідача по переадресації цистерн Командитне товариство “АСТАТ” дізналося з листа Компанії “Галнафта Корп.” № 03/08 від 17.08.2006 року.

Твердження ДТГО “Південно-західна залізниця”, що третя особа повідомлялася про вилучення цистерн, які прямували на її адресу, з посиланням на дії слідчих органів підтверджують той факт, що Командитне товариство “АСТАТ” було повідомлено лише про дії слідчих органів, без застереження про правомірність вчинення таких дій.

Відтак, перебіг строку позовної давності слід рахувати з 17.08.2006 року, тобто з дня отримання листа Компанії “Галнафта Корп.”, в якому повідомлялось про безпідставну пере адресацію нафтопродуктів за контрактом № 1555/КН/2000.

Таким чином, Командитним товариством “АСТАТ” не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Разом з тим, ДТГО “Південно-західна залізниця” також зазначає, що даний спір не підвідомчий господарським судам, оскільки наказ № 1134 від 26.11.2000 року не є актом індивідуальної дії, а лише внутрішнім оперативним наказом, а, отже, не може оспорюватись в господарському суді.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями відповідача, виходячи з наступного.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.  

Прийняття спірного акту № 1134 призвело до настання певних наслідків для Командитного товариства “АСТАТ”, отже він є індивідуальним актом, що порушує право власності третьої особи, яке підлягає судовому захисту, а тому вказаний акт може бути оскаржений у господарському суді.

Враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду м. Києва від 31.05.2007 року по справі № 3/378 за позовом Компанії “Галнафта Корп.” (“Galnafta Corp.”) та третьої особи на стороні позивача, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Командитного товариства “АСТАТ” до Державного територіально-галузевого об'єднання “Південно-західна залізниця” про визнання акту недійсним залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання “Південно-західна залізниця” –  без задоволення.

2.          Справу № 3/378 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Вербицька О.В.

 Судді                                                                                          Коваленко В.М.

                                                                                          Гарник Л.Л.

 19.07.07 (відправлено)