Постанова

від 24.03.2008 по справі 14/331

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/331

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "24" березня 2008 р.       Справа №  14/331

   Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 14/331

за адміністративним позовом: селянського (фермерського) господарства "Кульчицького Івана Петровича" (далі по тексту – СФГ), Кіровоградська область, Добровеличківський район, с. Новостанкувате,

до відповідача: Добровеличківської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту – МДПІ), Кіровоградська область, смт. Добровеличківка, вул. Шевченка, 134,      

про визнання нечинними актів,  

Секретар судового засідання - Адаменко А.В.

Представники сторін:

від позивача - Кульчицький І.П., голова СФГ "Кульчицького Івана Петровича" ;

від позивача - Таніч Ю.О., довіреність б/н  від 22.10.07р.;   

від відповідача - Шевченко В.М., довіреність № 11010 від 11.12.07р.;

від відповідача - Чумаченко Н.В., довіреність № 9584  від 17.09.07р.;

Час прийняття постанови: 16 год. 50 хв.

Подано позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Добровеличківкої МДПІ від 23.08.2007 року №0000322310/0 в частині нарахування податкового зобов'язання в розмірі 19614,73 грн., від 23.08.2007 року №0000161720/0.

Подано уточнення до позовної заяви від 19.12.2007 року про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Добровеличківської МДПІ від 23.08.2007 року №0000322310/0.

Подано уточнення до позовної заяви від 24.03.2008 року про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Добровеличківської МДПІ від 23.08.2007 року №0000161720/0 в частині нарахування податкового зобов'язання в розмірі 227,26 грн. основного зобов'язання та 431,78 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.08.2007 року №0000322310/0 про нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 23769,73 грн. штрафної (фінансової) санкції, позивач зазначає про безпідставний висновок податкового органу щодо завищення ним податкового кредиту та нарахування штрафної санкції по податку на додану вартість в розмірі 19614,95 грн. в зв'язку з деякими помилками при оформленні податкових накладних та придбанні автомобіля “Шевроле-Нива” і персонального комп'ютера з принтером, які обліковуються на балансі СФГ “Кульчицький І.П.” та використовуються у власній господарської діяльності господарства.

Позивач стверджує, що отримання господарством з Державного бюджету компенсації вартості сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва не тягне за собою нарахування та перерахування на спеціальний рахунок податку на додану вартість, отже нарахування штрафної санкції по податку на додану вартість в розмірі 4155, 00 грн. є неправомірним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.08.2007 року №0000161720/0  про нарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 916,82 грн. основного платежу та 1833,64 грн. штрафної (фінансової) санкції в зв'язку з порушенням статті 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” позивач довів до відома суду, що всі працівники СФГ “Кульчицького І.П.” подавали працедавцеві заяви про отримання соціальної пільги за встановленою Державною податковою адміністрацією формою, тому мали право на соціальну пільгу. Посвідчені копії таких заяв представником позивача подано до матеріалів справи.

24.03.2008 року представником позивача подано заяву з проханням не приймати як докази по справі заяву Яровенко В.А. від 30.09.2003 року, Кульчицької Р.Г. від 02.05.2006 року, Кульчицького М.М. від 02.05.2006 року.

В запереченнях на позов відповідач не погоджується з позовними вимогами та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

                                                  В С Т А Н О В И В :

Спеціалістами Добровеличківської МДПІ на підставі направлення від 02.08.2007 року №0720 проведена виїзна планова перевірка СФГ “Кульчицького Івана Петровича” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2004 року по 31.03.2007 року.

За результатами перевірки складено акт №20/2310/32550355 від 14.08.2007 року, який став підставою для прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень від 23.08.2007 року №0000322310/0 по визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 23769,73 грн. штрафної (фінансової) санкції, №0000161720/0 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 916,82 грн. основного платежу та 1833,64 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту  7.7.1 пункту 7.7 статті 7, пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, абзац 2 пункту 4, пункт 5 Порядку акумуляції та використання коштів ...., затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за 2004-2006 роки належну до сплати на спеціальний рахунок в розмірі 18283,00 грн. та встановлено нецільове використання сум податку на додану вартість з спеціального рахунку в розмірі 5486,73 грн., в зв'язку з чим нарахована штрафна (фінансова) санкція по податку на додану вартість в розмірі 23769,73 грн., а також встановлено порушення статей 6,16 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” в 2004-2007 роках та донараховано податку з доходів фізичних осіб в розмірі 916,82 грн. основного платежу та 1833,64 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Господарський суд задовольняє позовні вимоги в силу наступного.

В акті перевірки зазначено, що позивачем завищено податковий кредит  на суму 3708,22 грн. шляхом включення суми податку на додану вартість за податковими накладними №5094/5 від 02.09.2004 року, №2381/Ф14/5 від 05.05.2006 року, оформлених з порушенням підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме в податкової накладної №5094/5 відсутній підпис особи, що складала податкову накладну, в податковій накладній №2381/Ф14/5 відсутній індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва платника податку на додану вартість – покупця.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

В даному випадку податкові накладні є в наявності. При розгляді справи позивачем до суду подані оригінали податкових накладних, які мають недоліки, зазначені в акті перевірки, а саме в податковій накладній від 02.09.2004 року №5094/5 при наявності печатки продавця - філії №5 ВАТ “Кіровограднафтопродукт”, відсутня підпис особи, яка склала податкову накладну, в податковій накладній від 05.05.2006 року №2381/Ф14/5 не вказано індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ СФГ “Кульчицький І.П.” Ці накладні дають можливість ідентифікувати контрагентів та підтвердити фактичне здійснення господарської операції та сплату податку на додану вартість в ціні товару (послуги), отже дане порушення не призвело до будь-яких порушень в галузі оподаткування. Відповідач не надав суду доказів, що в наслідок даної помилки продавець чи покупець (позивач) уникли від оподаткування шляхом подвійного включення сум податку на додану вартість, а також не надали суду доказів  заниження продавцем податкових зобов'язань, а тому суд вважає, що воно не може бути підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Не дотримання позивачем порядку, встановленого підпунктом 7.2.6 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту і не свідчить про обґрунтованість висновку податкового органу щодо завищення сум податкового кредиту, оскільки згідно абзацу другому підпункту 7.4.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного в податковий кредит на момент перевірки платника податку.

Такого ж висновку дійшов Верховний суд України, про що викладено в постанові від 06.12.2005 року №21-105 та Вищий господарський суд України, про що викладено в постанові від 09.09.2004 року №5/3258-12/433.

Крім того, відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Добровеличківська МДПІ не довела суду факту несплати позивачем вартості послуги, в тому числі податку на додану вартість по податковим накладним, оформленим з недоліками Порядку оформлення податкових накладних та факту несплати контрагентами позивача податкового зобов'язання по податку на додану вартість по даним господарським операціям.

Отже нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість  в розмірі 3708,22 грн. є безпідставним.

Перевіркою також встановлено, що господарство у 2005 році отримало з державного бюджету часткову компенсацію вартості сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва згідно Постанови Кабінету Міністрів України №959 від 28.07.2004 року Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на часткову компенсацію вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва з урахуванням змін внесених Постановою Кабінету Міністрів України №71 від 21.01.2005 року (далі Порядок) та у порушення підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” не здійснило коригування щодо зменшення суми податкового кредиту в розмірі 4155,00 грн., який сформовано на час придбання сільськогосподарської техніки.

Відповідно до підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку – постачальника, то

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Відповідно до пункту 2 Порядку часткова компенсація встановлюється у розмірі 30 відсотків вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва без урахування сум податку на додану вартість згідно з переліком, визначеним Міжвідомчою експертною радою з питань визначення пріоритетів у виробництві нової техніки та обладнання для сільськогосподарських товаровиробників.

Згідно виписки Кіровоградської філії комерційного банку “Приватбанк” на рахунок СФГ “Кульчицького І.П.” №26006052900546 11.11.2005 року надійшли кошти в розмірі  24930,00 грн. з призначенням платежу “часткова компенсація вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва згідно договору №52-тр від 19.08.2005 року по Постанові КМ України від 21.01.2005 року №71”.

Господарський суд вважає помилковими висновок податкового органу щодо порушення позивачем норм підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” в зв'язку з не проведенням коригування податкового кредиту при отриманні державної компенсації вартості сільськогосподарської техніки, оскільки дана норма Закону регулює правовідносини, що виникають між суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні господарських операції, коли компенсація вартості поставленого товару (послуги) приводить до відповідного коригування як суми податкових зобов'язань постачальника товару (послуги) так і суми податкового кредиту отримувача товару (послуги).

В даному випадку компенсація вартості товару здійснена з державного бюджету і не залежить від його постачальника, отже постачальник не має правових підстав для зменшення податкового зобов'язання по господарської операції з продажу сільськогосподарської техніки, а у отримувача техніки відсутні підстави для зменшення податкового кредиту.

Крім того, слід звернути увагу, що згідно Порядку часткова компенсація встановлюється у розмірі 30 відсотків вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва без урахування сум податку на додану вартість.

За таких обставин нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість  в розмірі 4155,00 грн. є безпідставним.

Перевіркою встановлено, що господарством у листопаді 2004 року придбано легковий автомобіль “Шевроле-Нива” вартістю 62520,00 грн., в тому числі податку на додану вартість в розмірі 10420,00 грн., що відображена у складі податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за листопад 2004 року.

Податкова служба прийшла до висновку про порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно пункту 1.7 статті 1 цього Закону податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій – або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) -  в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За нормою підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься  до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно  до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не можуть бути віднесені до податкового кредиту придбані матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарської діяльності такого платника.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем придбано автомобіль Шевроле Нива 21230 на суму 62520,00 грн., в тому числі ПДВ – 10420,00 грн., що підтверджує податкова накладна №270 від 18.11.2004 року та платіжне доручення б\н від 17.11.2004 року.

Згідно книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) дана операція відображена в податковому обліку позивача.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ЕІС №265125 транспортний  засіб  Шевроле Нива 21230 зареєстрований за СФГ “Кульчицький І.П.”.

Факт використання транспортних засобів в господарської діяльності приватного підприємця підтверджують платіжні та розрахункові документи, що підтверджують придбання паливно-мастильних матеріалів, авансові звіти щодо придбання паливно-мастильних матеріалів, податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також розрахунки суми податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів та відповідні оплати задекларованих в розрахунках сум.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає безпідставним та недоведеним відповідачем висновок щодо порушенням позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” на нарахування податкового зобов'язання в розмірі 10420,00 грн., пов'язаного з придбанням позивачем автомобілю.

В той же час господарський суд погоджується з позицію податкового органу щодо неправомірного використання позивачем коштів спеціального рахунку на придбання персонального комп'ютера з принтером вартістю 5486,73 грн., що підтверджує платіжне доручення від 10.01.2007 року №2.

Відповідно до пункту 5 Порядку та пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Відповідно до змісту частини 3,4 пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” кошти податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів власного виробництва залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Згідно податкового повідомлення-рішення Добровеличківської МДПІ від 23.08.2007 року №0000322310/0 позивачу нараховано штрафну (фінансову) санкцію по податку на додану вартість в розмірі 23769,73 грн.

Підстави та порядок стягнення штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, регулюється статтею 17 Закону України ”Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами  та державними цільовими фондами”.

Зазначена норма Закону не передбачає стягнення штрафної (фінансової) санкції в розмірі 100 відсотків від несплаченої суми податку на додану вартість або використаної за нецільовими призначенням.

Пункт 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає безспірне стягнення до державного бюджету не перерахованих відповідно до Порядку акумуляції належних сум податку на додану вартість або використаних з спеціального рахунку за нецільовим призначенням, але це є сумою податкового зобов'язання по податку на додану вартість, а не штрафною (фінансовою) санкцією.

Податковий орган, приймаючи рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.08.2007 року №0000322310/0 про стягнення штрафних санкцій за порушення норм пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, виходить за межі своїх повноважень та порушує вимоги частини 2 статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За таких обставин, господарський суд задовольняє вимогу позивача про визнання нечинним  податкового повідомлення-рішення Добровеличківської МДПІ від 23.08.2007 року №0000322310/0 про застосування штрафної (фінансової) санкції по податку на додану вартість.

Перевіркою питання правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку  податковою службою встановлено порушення  статей 6, 16 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” в частині надання податкової соціальної пільги працівникам, якими не було надано до працедавця заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом.

В зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення  від 23.08.2007 року №0000161720/0  про нарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 916,82 грн. основного платежу та 1833,64 грн. штрафної (фінансової) санкції.

В судовому засіданні представники позивача не заперечили факту, встановленого податковим органом щодо ненадання гр.гр. Яровенко В.А., Кульчицької Р.Г., Кульчицького М.М. до працедавця заяв про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом та правомірності нарахування відповідачем податкового зобов'язання в розмірі 689,56 грн. основного платежу та 1401,86 грн. штрафної (фінансової) санкції та представив суду докази подання гр. гр. Миколенко Ю.І., Бурякова А.І. заяв про застосування податкової соціальної пільги від 01.06.2007 року, 25.05.2006 року відповідно.

Відповідач не надав суду доказів відсутності під час перевірки зазначених заяв.

За таких обставин, господарський суд визнає нечинним податкове повідомлення-рішення Добровеличківської МДПІ №0000161720/0 від 23.08.2007 року в частині визначення СФГ “Кульчицькому І.П.” податкового зобов'язання з прибуткового податку в розмірі 659,04 грн., з яких 227,26 грн. основний платіж та 431,78 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Керуючись частинами 1 - 3 статті 160, частинами 1 - 2  статті 162, статтею 163, частинами 1- 4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 розділу 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

                                            П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Добровеличківської міжрайонної державної податкової інспекції №0000322310/0 від 23.08.2007 року, яким селянському (фермерському) господарству "Кульчицького Івана Петровича" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 23769 грн. 73 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Добровеличківської міжрайонної державної податкової інспекції №0000161720/0 від 23.08.2007 року в частині визначення селянському (фермерському) господарству "Кульчицького Івана Петровича" податкового зобов'язання з прибуткового податку в розмірі 659 грн. 04 коп.,  з яких: 227 грн. 26 коп. - основний платіж та 431 грн. 78 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь селянського (фермерського) господарства "Кульчицького Івана Петровича" (27023, Кіровоградська область, Добровеличківський район, с. Новостанкувате, ідентифікаційний  код 32550355, відомості про рахунки відсутні) судові витрати по справі в розмірі 3,40 грн. державного мита.

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.  

           Суддя

Дата виготовлення постанови в повному обсязі - 28.03.2008 року.   С. Б. Колодій