Рішення

від 05.04.2011 по справі 17/105пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/105пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.04.11 р.                                                                                 Справа № 17/105пд                               

         Господарський суд Донецької області, у складі судді Ушенко Л.В., при секретарі судового засідання Новікової В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою

Приватного підприємства „Торговельний дім „Восток”, м. Донецьк

до відповідача: Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк

третя особа: Донецька міська рада

про визнання договору оренди земельної ділянки №5657 „Ю-21172/2003” недійсним

В присутності представників сторін:

від позивача: Горошко А.С. – довіреність

від відповідача: Головченко О.І. – довіреність

третя особа: Головченко О.І. – довіреність                     

                                                     ВСТАНОВИВ:

         Приватне підприємство „Торговельний дім „Восток”, м. Донецьк звернулось з позовом до Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк про розірвання договору оренди земельної ділянки за №5657 „Ю-21172/2003”, з залученням третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача –Донецьку міську раду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що договір №5657 „Ю-21172/2003” про оренду земель укладений з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки не містить всіх суттєвих умов договору і стосується земельної ділянки, яка не підлягає виділенню в натурі. З цього питання він неодноразово звертався до відповідача. Також позивач послався на те, що він дізнався про порушення свого права в кінці 2009 року - в  ДПІ у Київському районі м. Донецька йому стало відомо про те, що податок на землю та плата за оренду землі - це різні поняття та різні суми платежу.

21.05.2010р. позивач заявою змінив предмет позову та просив визнати договір оренди земельної ділянки за №5657 „Ю-21172/2003” недійсним.

Відповідач проти позову заперечував, наполягав на тому, що у зв'язку з використанням позивачем лише частини будівлі не було можливості укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки з дотриманням усіх істотних умов договору оренди землі, а саме: відділення земельної ділянки на місцевості (в натурі).

Третя особа проти позову заперечувала.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.06.2010 р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.07.2010 р. рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2010р. у справі 17/105пд залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 19.01.2011р. по справі 17/105пд за касаційною скаргою ПП „Торговельний дім „Восток” рішення Господарського суду Донецької області від 07.06.2010р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 28.07.2010р. скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

За результатами автоматизованого розподілу справ справа 17/105пд передана на новий розгляд судді Ушенко Л.В.

Під час нового розгляду справи в судовому засіданні позивач надав усні пояснення, в яких свої позовні вимоги підтримує в редакції змін до позовної заяви від 21.05.2010р. Відповідно до письмових пояснень від 17.03.2011 р. (вх. № 0241/10653), позивач звертався до різних органів з метою роз'яснення законодавчих положень та захисту порушеного права: до Виконкому Донецької міської ради, Держкомзему України, Донецького міського голови, однак питання не було вирішено належним чином, що зумовило необхідність позивача звертатися до суду.

Представник відповідача та третьої особи з позовними вимогами не згоден, надав письмові пояснення від 17.03.2011р. (вх. № 0241/10738), згідно з якими заявив про пропуск позивачем строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України і просить відмовити у задоволенні позову позивача.

Позивачем заявою від 05.04.2011р. було надане клопотання про відновлення строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом за наявності поважності причини пропуску строку позовної давності.

Технічна фіксація судового процесу не здійснювалась за узгодженим клопотанням сторін.

                  Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, господарський суд встановив наступне.

01.04.2003р. між Донецьким державним технікумом економіки і хімічних технологій  та ПП "Торгівельний дім "Восток" був укладений договір оренди. Позивачем прийнято в строкове платне користування індивідуально визначене майно –приміщення, розміщене у навчальному корпусі у підвальному приміщенні, площею 89,1 м2, за адресою: 83114, м.Донецьк, вул.Щорса, 97, що знаходиться на балансі Донецького державного технікуму економіки і хімічних технологій. Зазначене приміщення передано орендарю за актом передачі приміщення від 01.04.2003 року.

19.01.2003р. позивачем укладено з Виконавчим комітетом Донецької міськради договір оренди земельної ділянки №5657 “Ю-21172/2003”, за яким ПП "Торгівельний дім "Восток" прийнято в строкове платне користування  без виділення в натурі (на місцевості) земельну ділянку площею 171, 34 м2, що знаходиться на території Київського району  м. Донецька по вул. Щорса, 97 із прибудинкової території будівлі для сплати до місцевого бюджету  орендної плати за землю. Договір укладено на термін оренди або перебування у власності орендаря нежилого приміщення, що знаходиться на земельній ділянці за зазначеною вище адресою (п.2.1 договору). Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата вноситься орендарем з 01.04.2003 в розмірі 2258, 55 грн. на рік. Зазначений договір зареєстровано 06.04.2004р. у Донецькій міській раді у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

30.11.2006 р. між Фондом державного майна України по Донецькій області та ПП "Торгівельний дім "Восток" був укладений договір оренди №3005/2006. Позивачем прийнято в строкове платне користування нерухоме державне майно – нежитлове вбудоване підвальне приміщення, площею 89,1 м2, за адресою: 83114, м.Донецьк, вул.Щорса, 97, що знаходиться на балансі Донецького державного технікуму економіки і хімічних технологій. Зазначене приміщення передано орендарю за актом передачі приміщення від 30.11.2006 року.

Позивач в подальшому неодноразово, починаючи з грудня 2006 р., звертався до відповідача проханнями розірвати договір оренди землі, оскільки земля не підлягає виділенню в натурі під вбудованим приміщенням, що знаходиться в оренді. Крім того, позивач зазначив, що він повинен сплачувати земельний податок, а не орендну плату за землю, на якій розміщена будівля, яка перебуває у спільній власності громадян та юридичних осіб.

Листом від 09.02.2010р. Управління земельних ресурсів Донецької міської ради повідомило позивача про те, що не вбачають підстав для розірвання договору земельної ділянки.

Позивач вважає, що договір оренди землі суперечить закону і просить суд визнати його недійсним.

          Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

          Статтею 1 Закону України „Про оренду  землі” передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

          Цим же Законом визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13).

          Згідно частини 1 ст. 215 Цивільного кодексу України  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 цього Кодексу, яка визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

 Частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачає, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" встановлені  істотні умови договору оренди землі, серед яких: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є:

-          план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

-          кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

-          акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

-          акт приймання-передачі об'єкта оренди;

-          проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Як вбачається з матеріалів справи до договору оренди земельної ділянки № 5657  не додано план або схему земельної ділянки, яка передавалася в оренду, кадастрового плану земельної ділянки, акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), проекту відведення земельної ділянки.       

Відповідно до норм чинного законодавства межі виділеної земельної ділянки повинні підтверджуватись актом виділення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що є невід'ємною частиною договору оренди такого об'єкту. Спірний договір не містить акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Крім того, як вбачається з договору оренди № 5657, він не містить кадастрового номеру земельної ділянки, до договору не додано плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, а з вихідної земельно-кадастрової інформації вбачається, що земельна ділянка містить зовсім інший кадастровий номер.

Враховуючи зазначене, не можливо встановити відповідність земельної ділянки, що є предметом договору і земельної ділянки відповідно до якої затверджувалась проектно-технічна документація.

Договір оренди землі укладений на невизначений строк, що також є порушенням вимог ст.15 Закону України „Про оренду землі”.

Згідно ч. 2 ст.  15 Закону України "Про оренду землі"  відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ст. 79 Земельного кодексу України).

Статтею  42 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, надаються в постійне користування лише підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками, а у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.  Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Враховуючи зазначене та відсутність у спірному договорі оренди землі істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України „Про оренду землі” є достатньою підставою для визнання договору оренди земельної ділянки від 12.05.2005р. недійсним. Разом з тим, позивач пропустив строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України.

Оскільки даний договір не відповідає вимогам закону, і порушує права позивача, то з метою захисту порушеного права Господарський суд вважає можливим задовольнити клопотання позивача щодо поновлення строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України і задовольнити позовні вимоги.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 6, 15, 17, 19 Закону України „Про оренду землі”, ст. 203, 215, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст.12, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Поновити позивачу строк звернення до суду з позовом з метою захисту порушеного права.

Позов Приватного підприємства „Торговельний дім „Восток”, м. Донецьк до Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк, третя особа Донецька міська рада про визнання договору оренди земельної ділянки №5657 „Ю-21172/2003” недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №5657 „Ю-21172/2003”, укладений 19.01.2003р. між Виконавчим комітетом Донецької міської ради та Приватним підприємством „Торговельний дім „Восток”, зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № В/А-472 від 06.04.2003р.

Стягнути з Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк на користь Приватного підприємства „Торговельний дім „Восток”, м. Донецьк (83114, Донецька м. Донецьк, вул. Щорса, 108 р/р26007175188220 у Донецькій філії АКБ Укрсоцбанку м. Донеька, МФО 334011, ОКПО 31038076) державне  мито  в  розмірі 85,00 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Ушенко Л.В.           

Повний текст складено та підписано 11 квітня 2011р.