Постанова

від 20.03.2008 по справі 40/378-17/349

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

40/378-17/349

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 березня 2008 р.                                                                                    № 40/378-17/349  

              Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого    Добролюбової Т.В.

суддів    Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ФерЕйт”

на постановуКиївського апеляційного

Господарського суду

від 04.10.07

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю“СП “Агора”GV”AGORA”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ФерЕйт”

простягнення 30000 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники сторін:

від позивача: Мадорський Ю.В. –за дов. від 19.03.08;

від відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.  

          Товариством з обмеженою відповідальністю “СП “Агора”GV”AGORA” у вересні 2004 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ФерЕйт” 30000,00 грн, отриманих без достатніх правових підстав. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому позивач посилався на те, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо предмету поставки,    тому    сплачені  кошти    в     якості   передоплати  за   обладнання,   перераховані  на підставі рахунку –фактури №1/18 від 18.11.02,  позивач вважає такими, що отримані відповідачем безпідставно.

доповідач: Добролюбова Т.В.

Рішенням господарського суду м. Києва  від 01.02.06, ухваленим суддею Смірновою Л.Г., позовні вимоги задоволені. Суд зазначив, що підписи від імені Волкова А.М. на видатковій накладній №РП-1/03/12 від 03.12.2002 і акті приймання-передачі товару здійснені іншою особою, а відтиски печатки не є відтисками печатки позивача, що спростовує твердження відповідача про виконання ним зобов'язань з поставки обладнання.

Київський апеляційний  господарський  суд  у  складі  головуючого-судді Кондес Л.О., та  суддів  Куровського С.В., Михальською Ю.Б. постановою  від  18.04.06, перевірене рішення господарського суду м. Києва залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ФерЕйт” - без задоволення.

           Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Добролюбової Т.В.- головуючого, Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В., постановою від 22.06.06, судові рішення у справі скасував. Матеріали справи скерував для нового розгляду до суду першої інстанції. Касаційна інстанція вмотивовуючи постанову зазначила, що судами не було надано оцінки доводам відповідача  щодо існування між сторонами господарських зобов'язань, які виникли на підставі договору від 01.11.02 №01/11-02 та твердженням про недоліки експертизи.   

Розглянувши справу повторно, господарський суд міста Києва рішенням від 30.07.07, ухваленим суддею Кролевець О.А., позовні вимоги задовольнив. Суд дійшов висновку про ненадання відповідачем доказів, підтверджуючих те, що кошти у розмірі 30000,00 грн, перераховані на підставі договору від 01.11.02 та доказів отримання позивачем поставленого відповідачем устаткування на підставі видаткової накладної від 03.12.02 та акта приймання –здачі товару. Рішення обґрунтоване приписами статей 14, 525, 526, 1212 Цивільного кодексу України.  

Київський апеляційний  господарський  суд  у  складі  колегії суддів: Зеленіна В.О.- головуючого, Рєпіна Л.О., Синиці О.Ф, постановою  від  04.10.07, перевірене рішення залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ФерЕйт” - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ФерЕйт” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник наголошує на тому, що суди безпідставно не надали оцінку його доводу про існування між сторонами господарських зобов'язань, які виникли на підставі договору №01/11-02 від 01.11.02, адже, вказаний договір неукладеним в судовому порядку не визнаний. Заявник вважає, що суди неправильно застосували приписи статті 1212 Цивільного кодексу України  та порушили вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника, суди безпідставно прийняли до уваги висновок судово-технічної експертизи №6473 від 20.10.05, оскільки висновком не спростовано того, що на видатковій накладній від 03.12.02 та акті прийому –передачі стоїть печатка позивача.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю “СП “Агора”GV”AGORA” відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ФерЕйт” надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою представника товариства. Дане клопотання колегією суддів не  задовольняється, з огляду на обмеження строку розгляду касаційної скарги, встановленого статтею 1118 Господарського процесуального кодексу України.  

Вищий  Господарський  суд  України  заслухавши  доповідь  судді  Добролюбової Т.В. і пояснення представника позивача, переглянувши  матеріали  справи та доводи  касаційної  скарги, перевіривши  правильність  застосування господарськими  судами  приписів  чинного   законодавства,  відзначає  наступне.

          Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом позову у даній справі є матеріально –правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю “СП “Агора”GV”AGORA” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ФерЕйт”  30 000,00 грн безпідставно отриманих грошових коштів. Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “СП “Агора”GV”AGORA” на підставі рахунку-фактури №1/18 від 18.11.02,  перерахувало  відповідачеві 30 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 19.11.02 №358.  Статтею 1212 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій  воно було набуте, згодом відпала. За змістом даної норми безпідставність полягає в тому, що придбання або збереження майна відбувається без правових підстав. Зазначені правові наслідки застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення глави 83 Цивільного кодексу України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави поширюються і на безпідставно набуті грошові кошти. При новому розгляді справи, судами попередніх інстанцій було досліджено і надано оцінку доводам відповідача про існування між сторонами господарських зобов'язань, які виникли на підставі договору від 01.11.02 №01/11-02. Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Судами установлено, що відповідачем не надано доказів, підтверджуючих перерахування позивачем 30000,00 грн на підставі договору №01/11-02, а також доказів отримання позивачем поставленого відповідачем устаткування за видатковою накладною від 03.12.02 №РН-1/03/12 та актом здачі - приймання товару. Судами установлено, що кошти у розмірі 30000,00 грн, перераховані позивачем саме як оплата за холодильне устаткування та металоконструкції згідно рахунку №1/18. Зобов‘язання щодо поставки вказаного товару Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ФерЕйт” не виконано, тому спірні кошти є такими, що отримані відповідачем без достатньої правової підстави. Водночас, господарські суди відхиляючи як доказ акт приймання-передачі товару та видаткову накладну від 03.12.02 №РН-1/03/12 виходили з встановленого висновком судово-почеркознавчої експертизи від 11.04.07 №10950, а саме, що підписи від імені директора ТОВ "СП "Агора" "GV AGORA" Волкова А.М. на вказаних документах виконані не Волковим А.М.; висновком судово-технічної експертизи від 20.10.05 №6473, зокрема, що на видатковій накладній від №РН-1/03/12 та акті здачі - приймання товару відтиски печатки від імені ТОВ "СП "Агора" "GV AGORA" нанесені не печаткою позивача, а іншим рельєфним кліше з аналогічним змістом. Приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Отже, правова оцінка обставин та достовірності доказів у справі є виключною прерогативою суду першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. З огляду на встановлену судами відсутність у відповідача правових підстав для отримання від позивача грошових коштів у розмірі 30000,00 грн, господарські суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги ґрунтуються виключно на переоцінці доказів, інших підстав для задоволення своїх вимог, ніж ті, які розглянуті у апеляційному провадженні скаржником не наведено, тому відсутні підстави для задоволення  касаційної скарги.  

          За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови апеляційної інстанції.  

         З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України  

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.07 у справі №40/378-17/349  залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ФерЕйт” залишити без задоволення.

Головуючий     суддя                                                                 Т.  Добролюбова

С у д д і                                                                                         Т. Гоголь

                                                                                                       В.Швець