Рішення

від 30.07.2007 по справі 40/378-17/349

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

40/378-17/349

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

№  40/378-17/349

30.07.07

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю “СП “АГОРА” “GV AGORA”

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство

                      “ФерЕйт”

Про                 стягнення 30 000,00 грн.

Суддя  

Представники :

Від позивача                  Мадорський Ю.В. (довіреність від 27.09.2006)          

Від відповідача       Линник Л.С. (довіреність від 21.05.2007)

          Відповідно до ст.77 ГПК України в судових засіданнях оголошувались перерви: 25.09.2006 до 27.09.2006, 16.07.2007 до 30.07.2007.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 30000,00 грн., які були перераховані на підставі платіжного доручення №358 від 19.11.2002 і є такими, що отримані відповідачем без будь-якої правової підстави.

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.02.2006 № 40/378 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційний господарського суду від 18.04.2006 № 40/378 рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2006 у справі  №40/378 рішення Господарського суду м. Києва та постанову Київського апеляційний господарського суду по справі скасовано, матеріали справи скеровано для нового розгляду до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2006 справу було прийнято до нового розгляду з присвоєнням №40/378-17/349.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачу на підставі рахунку-фактури №1/18 від 18.11.2002 була перерахована передоплата в розмірі 30000,00 грн., але між сторонами не було досягнуто згоди щодо предмету поставки, тому сплачені кошти позивач вважає такими, що отримані відповідачем безпідставно, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, оскільки вважає, що кошти були сплачені позивачем на підставі договору №01/11-02 та рахунку-фактури №1/18 від 18.11.2002, а відповідачем на користь позивача були поставлені холодильні установки, що підтверджується видатковою накладною №РН-1/03/12 від 03.12.2002 та актом прийняття-здачі товару, тому твердження про безпідставність отримання відповідачем 30000 грн. є недоречними.

Позивач проти поданих відповідачем доказів заперечує з тих підстав, що від імені ТОВ “СП “АГОРА “GV AGORA” вони підписані невідомою особою, а також стверджує, що договір №01/11-02 між сторонами не укладався.

За клопотанням позивача судом було призначено судово-почеркознавчу експертизу підпису від імені позивача на видатковій накладній та акті приймання-здачі та судово-технічну експертизу відтиску печатки позивача на вказаних документах. Провадження у справі зупинено на підставі ухвали суду від 05.10.2006.

Після надходження до суду висновку №10950 від 11.04.2007 судово-почеркознавчої експертизи та повідомлення №10951 від 13.03.2007 про неможливість дачі висновку судово-технічної експертизи документів, провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду.

Розглянувши подані позивачем документи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі рахунку-фактури №1/18 від 18.11.2002, виставленого ТОВ “НВП “ФерЕйт” (відповідач), позивач платіжним дорученням №358 від 19.11.2002 сплатив на користь відповідача передоплату за холодильні установки в сумі 30000,00 грн.

25.06.2003 позивач звернувся до відповідача з претензією №25/06/1 про термінове повернення сплачених коштів, оскільки станом на 01.06.2003 устаткування за рахунком-фактурою не поставлено.

Оскільки відповідач обладнання не поставив і грошових коштів, отриманих за це устаткування, не повернув, позивач на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України звернувся з позовом до суду, оскільки вважає, що кошти отримані відповідачем без будь-якої правової підстави.

Відповідач вважає такі твердження позивача безпідставними, оскільки грошові кошти в розмірі 30000,00 грн. були перераховані за договором №01/11-02 від 01.11.2002, яким сторони домовились про продаж холодильних установок б/в марки АІК-800 (1971 року випуску). Поставка устаткування, за твердженнями відповідача, підтверджується видатковою накладною №РН-1/03/12 від 03.12.2002 та актом прийняття-здачі товару (без номеру та без дати).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наступне.  

Відповідно до п.п.4, 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, а правила про відповідальність за порушення договору застосовується в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки зобов'язання між сторонами виникли ще до набрання чинності Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), але продовжують існувати до цього часу, тому суд до спірних правовідносин застосовує положення ЦК України.  

Згідно зі ст.ст. 14, 526 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст.525 ЦК України не допускається.

Суд вважає твердження відповідача про те, що спірні зобов'язання між сторонами виникли на підставі договору №01/11-02 від 01.11.2002, безпідставними, оскільки будь-яких доказів того, що грошові кошти в розмірі 30000,00 грн., які були перераховані платіжним дорученням №358 від 19.11.2002,  є передоплатою саме за цим договором в матеріалах справи відсутні.  

За таких обставин, суд дійшов висновку про виникнення між позивачем та відповідачем позадоговірних зобов'язань, які виникли на підставі рахунку-фактури №1/18 від 18.11.2002.

Як вбачається з платіжного доручення №358 від 19.11.2002 кошти в розмірі 30000,00 грн. перераховувались позивачем на користь відповідача як оплата за холодильне устаткування та металоконструкції згідно рахунку-фактури №1/18 від 18.11.2002.

Позивач стверджує, що відповідач своїх зобов'язань в частині поставки обладнання за рахунком-фактурою не виконав і грошових коштів, отриманих за устаткування, не повернув.

Акт приймання-передачі без дати та без номеру, а також видаткова накладна №РН-1/03/12 від 03.12.2002 не приймаються судом як докази отримання позивачем холодильного устаткування, оскільки, як вбачається з висновку судово-почеркознавчої експертизи №10950 від 11.04.2007, підписи від імені директора ТОВ “СП “Агора” “GV AGORA” Волкова А.М. у видатковій накладній №РН-1/03/12 від 03.12.2002 та акті прийняття-здачі товару без номера та дати виконані не Волковим А.М., а кимось іншим з ретельним наслідуванням підпису Волкова А.М.

З висновку судово-технічної експертизи від 20.10.2005 №6473, проведеної на підставі ухвали суду від 05.07.2005, вбачається, що на видатковій накладній №РН-1/03/12 від 03.12.2002 та акті прийняття-здачі товару відтиски печатки від імені ТОВ “СП “Агора” “GV AGORA” нанесені не печаткою позивача, а іншим рельєфним кліше з аналогічним змістом.

Судово-технічна експертиза відтисків печатки ТОВ “СП “Агора” “GV AGORA” на видатковій накладній та акті прийняття-здачі товару, призначена ухвалою суду від 05.10.2006, не була виконана в зв'язку з відсутністю зразків відтисків печатки товариства за період з листопада 2002 р. по січень 2004р.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В зв'язку з викладеним, суд вважає, що відповідачем не надано належних доказів того, що грошові кошти в розмірі 30000,00 грн. були перераховані саме на підставі договору №01/11-02 від 01.11.2002, а також не надано доказів отримання позивачем поставленого відповідачем устаткування на підставі видаткової накладної №РН-1/03/12 від 03.12.2002 та акту прийняття-здачі товару. Таким чином, заперечення відповідача проти позову є такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно зі ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно отримав від позивача грошові кошти в розмірі 30000,00 грн., а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 30000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.    

Відповідно до ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати по сплаті держмита в сумі 300 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

На підставі викладеного та керуючись  ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ФерЕйт” (04071, м. Київ, вул. Межигірська,34, р/р 26006031630001 в АКБ “Інтербанк” м. Києва, МФО 300216, код 31725782), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СП “Агора” “GV AGORA” (03124, м. Київ, вул. Василенка, 7-а, р/р 26008101392101 в КФС “Експобанк”, МФО 322294, код 23539807) 30000 (тридцять тисяч) грн. боргу, 300 (триста) грн. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                       О.А.Кролевець