Рішення

від 21.03.2008 по справі 15/14пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/14пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.08                                                                                 Справа № 15/14пд

Суддя Пономаренко Є.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом

Акціонерного товариства закритого типу «Луганськшахтобудіндустрія», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Чумак»,                             м. Луганськ

про визнання договору недійсним та визнання права власності

Представники сторін:

від позивача –Майдаников Р.В., представник по довіреності від 08.01.2008р. №140;

від відповідача –Власов О.М. - представник за довіреністю б/н від 04.02.08.,  

встановив наступне.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

В судовому засіданні 18.03.2008р. оголошувалася перерва до 21.03.2008р. о 10 год. 35 хв. для підготовки повного тексту рішення, про що було оголошено в засіданні.

          Суть спору: позивачем заявлені вимоги:

- визнати договір купівлі-продажу № 03/08-04 від 03.08.2004р., на підставі якого був здійснений продаж 44/100 частини будівлі треста, яке знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Леніна, 149 а, недійсним;

- привести сторони за оскаржуваним договором у первісний стан;

- визнати право власності за АТЗТ «Луганськшахтобудіндустрія»на 44/100 частини будівлі треста –А-2 з підвалом –пд, входом у підвал-а, тамбуром-а-1, приміщення:

- підвал: приміщення –1-4, загальною площею 61,0 кв.м.;

- другий поверх: 37 – кабінет, площею 13,9 кв.м.; 38 –кабінет, площею 22,4 кв.м.; 39 –кабінет, площею 13,8 кв.м.; 40 –кабінет, площею 10,2 кв.м.; 41 –кабінет, площею 16,7 кв.м.; 42 –кабінет, площею 14,9 кв.м.; 43 –кабінет , площею 29,4 кв.м.; 44 –кабінет, площею 15,4 кв.м.; 45 –кабінет, площею 17,8 кв.м. – загальною площею 154,5 кв.м.;

- другий поверх: 36 – коридор, площею 105,4 кв.м.     

Позовні вимоги мотивовані зокрема тим, що договір купівлі-продажу укладено від АТЗТ «Луганськшахтобудіндустрія»Базиляк Н.С. без належних повноважень та без погодження з розпорядником майна. Також, вказується на те, що при розгляді кримінальної справи судом було встановлено факт винних протиправних дій Базиляк Н.С. при продажу спірного майна та вчинення продажу за заниженою вартістю.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані  документи та вислухавши представників сторін, суд, встановив наступне.

Між АТЗТ «Луганськшахтобудіндустрія», як продавцем, в особі Базиляк Н.С. та ТОВ Фірма «Чумак», як покупцем, 03.08.2004р. складено та підписано договір купівлі-продажу спірного майна.

Об'єктом продажу за вказаним договором є нерухоме майно - 44/100 частини будівлі треста площею 320,9 кв. м., розташованих за адресою: м. Луганськ вул. Леніна, 149-а.

На момент продажу спірне майно належало АТЗТ «Луганськшахтобудіндустрія»на підставі договору купівлі-продажу від 27.01.1994р., укладеного в процесі приватизації з регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області з урахуванням акту приймання-передачі від 31.03.1994р. та підтвердження права власності на будівлю, виданого зазначеним органом приватизації від 01.11.2002р. Згідно листа МКП «Бюро технічної інвентаризації»спірне майно станом на 03.08.2004р. (день укладення оскаржуваного договору) було зареєстровано за позивачем.

Оспорюваний договір купівлі-продажу не було посвідчено нотаріально.

Зазначене майно - 44/100 частини будівлі треста –А-2 з підвалом –пд, входом у підвал-а, тамбуром-а-1, у складі:

- підвал: приміщення –1-4, загальною площею 61,0 кв.м.;

- другий поверх: 37 – кабінет, площею 13,9 кв.м.; 38 –кабінет, площею 22,4 кв.м.; 39 –кабінет, площею 13,8 кв.м.; 40 –кабінет, площею 10,2 кв.м.; 41 –кабінет, площею 16,7 кв.м.; 42 –кабінет, площею 14,9 кв.м.; 43 –кабінет, площею 29,4 кв.м.; 44 – кабінет, площею 15,4 кв.м.; 45 –кабінет, площею 17,8 кв.м. –загальною площею 154,5 кв.м.;

- другий поверх: 36 – коридор, площею 105,4 кв.м.,

передано відповідачу за актом приймання-передачі від 03.08.2004р.

Оскаржуваний договір укладено в період дії процедури розпорядження майном у справі про банкрутство АТЗТ «Луганськшахтобудіндустрія».

Так, ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.12.2003р. по справі №10/211б введено процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою суду від 13.08.2004р. (тобто вже після укладення оскаржуваного договору) по справі №10/211б введено процедуру санації.

Договір купівлі-продажу від 03.08.2004р. не погоджувався з розпорядником майна, як того вимагає п. 13 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 05.11.2007р. кримінальна справа по звинуваченню Базиляк Н.С. за ст. 367 ч. 1 КК України припинена. При цьому, Базиляк Н.С. була звільнена від кримінальної відповідальності у зв'язку з тим, що на момент розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки скоєний нею злочин втратив суспільну небезпечність. Наведені обставини не є реабілітуючими підставами. Так, вказана особа була визнана винною у скоєнні злочину, в якому обвинувачувалася органом слідства.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані до матеріалів справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Оспорюваний правочин укладено в період дії процедури розпорядження майном у справі про банкрутство АТЗТ «Луганськшахтобудіндустрія».

Відповідно до п. 13 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»керівник або орган управління боржника може укладати угоди щодо розпорядження нерухомим майном виключно за погодженням з розпорядником майна.

В порушення зазначеної норми договір купівлі-продажу від 03.08.2004р. не погоджувався з розпорядником майна.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту прав та інтересів в суді може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам у порядку позовного провадження підвідомчі спори у справах про визнання правочинів недійсними.

З метою відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивач звернувся з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є  недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, у зв'язку з порушенням норми п. 13 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»договір купівлі-продажу від 03.08.2004р. підлягає визнанню недійсним.

Заперечення відповідача, з посиланням на те, що оспорюваний договір був погоджений розпорядником майна листом від 22.09.2004р. відхиляються судом з наступних підстав.

Лист керуючого санацією підприємства позивача №172 датований 22.09.2004р., тобто вже після укладення оскаржуваного договору (03.08.2004р.) та після закінчення процедури розпорядження майном і відповідно втрати розпорядником майна своїх повноважень та введення процедури санації (13.08.2004р.).

Листа підписано не розпорядником майна, а керуючим санацією. Та обставина, що Седляр А.П. був розпорядником майна та після введення процедури санації став керуючим санацією, не змінює факт того, що оскаржуваний договір від 03.08.2004р. не було погоджено саме розпорядником майна, а ні до його укладення, а ні після того.

В зазначеному листі керуючий санацією повідомив потенційному покупцю про можливість продажу майна та зазначив, що договір купівлі продажу 44/100 частини будівлі буде оформлено після затвердження судом плану санації.

Так, в листі керуючого санацією йшлося про можливе відчуження майна у майбутньому в процедурі санації, а ні як ні про погодження вже укладеного договору з продажу майна.

Така позиція узгоджується і з приписами законодавства про банкрутство, що регламентує питання можливості продажу частини майна в процедурі санації та зайвий раз підтверджує те, що саме оскаржуваний договір від 03.08.2004р., укладений в період процедури розпорядження майном, не було погоджено ні розпорядником майна, ні керуючим санацією.

Аналогічного висновку про те, що договір укладено без погодження з керуючим санацією дійшла і прокуратура Артемівського району м. Луганська. Зокрема, в поданні органу прокуратури від 29.08.2007р. зазначено, що укладення договору не погоджено з розпорядником майна АТЗТ «Луганськшахтобудіндустрія».

Також, слід зазначити що факт винних та протиправних дій Базиляк Н.С. по укладенню від імені боржника договору купівлі-продажу підтверджується і постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 05.11.2007р.

За даною постановою кримінальна справа по звинуваченню Базиляк Н.С. за ст. 367 ч. 1 КК України припинена на підставі ст. 48 КК України та ст. 7 КПК України. При цьому, Базиляк Н.С. була звільнена від кримінальної відповідальності у зв'язку з тим, що на момент розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки скоєний нею злочин втратив суспільну небезпечність. Наведені обставини не є реабілітуючими підставами.

Так, вказана особа була визнана винною у скоєнні злочину, в якому обвинувачувалася органом слідства.

Заперечення відповідача, які ґрунтуються на рішенні третейського суду від 30.12.2004р., яким оспорюваний договір визнано дійсним, відхиляються господарським судом з наступних підстав.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.08.2004р. укладений в простій письмовій формі, нотаріально не посвідчений.

Рішення третейського суду мотивовано застосуванням ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України.

При цьому, визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений в простій письмовій формі, з огляду на нібито неможливість АТЗТ «Луганськшахтобудіндустрія»понести витрати по нотаріальному посвідченню договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Так, лише вказані обставини щодо нотаріального посвідчення договору були підставами позову, що розглядався третейським судом та відповідно лише вказані обставини оцінювалися третейським судом.

При цьому, по-перше: визнання судом договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України не позбавляє можливості розгляду в подальшому судом спору щодо оскарження такого договору з підстав порушень інших вимог законодавства (крім не посвідчення нотаріально) та визнання такого договору недійсним.

Спір про визнання договору від 03.08.2004р. недійсним з підстав не погодження його з розпорядником майна третейським судом у вказаній справі не розглядався.

По-друге: рішення третейського суду не є актом органу судової влади, з яким закон пов'язує дійсність правочину непосвідченого нотаріально.

Згідно з положеннями частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до Закону «Про третейські суди»третейські суди приймають рішення тільки від свого імені.

Третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин.

Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України), тобто не є складовою судової гілки влади.

Таким чином, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судової гілки влади (судів загальної юрисдикції).

Наведена правова позиція визначена в Рішенні Конституційного суду України у справі N 1-3/2008 про завдання третейського суду від 10 січня 2008 року N 1-рп/2008.

За наведених підстав рішення третейського суду не є актом органу судової влади, з яким закон пов'язує дійсність правочину непосвідченого нотаріально.

Також, при цьому, слід зазначити, що згідно Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень»(ст.19) рішення третейського суду не входить до переліку документів, що є підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно.

Не внесення законодавцем до Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень»положень про те, що рішення третейського суду є правовстановлюючим документом також підтверджує позицію про те, що рішення третейського суду про визнання договору купівлі-продажу нерухомості дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України не є актом органу судової влади, на підставі якого у набувача виникає право власності на таке майно.

Доводи відповідача про те, що на підставі рішення третейського суду господарським судом видано наказ, також не приймаються судом як належне обґрунтування правомірності оспорюваного договору з наступних підстав.

По-перше: при видачі судом загальної юрисдикції наказу за рішенням третейського суду такий компетентний суд не перевіряє законність рішення третейського суду. Аналогічна правова позиція викладена в Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України «Про третейські суди»від 11.04.2005р. №04-5/639. Тому, видача Господарським судом Луганської області наказу від 08.06.2006р. не підтверджує правомірність прийнятого третейським судом рішення та законність переходу до відповідача права власності на спірне майно.

По-друге: за рішеннями (як за рішеннями суду загальної юрисдикції, так і третейського суду) про визнання договору дійсним та визнання права власності виконавчий документ (судовий наказ) взагалі не підлягає видачі. Зазначена позиція співпадає з позицією Вищого господарського суду України викладеною в  інформаційному листі від  14.08.2007  N 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»

Згідно ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний  правочин  не створює юридичних наслідків,  крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі  недійсності  правочину  кожна  із  сторін зобов'язана повернути другій  стороні  у  натурі  все,  що  вона  одержала  на виконання цього правочину.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 03.08.2004р. виконано сторонами: продавець передав покупцю спірне майно за актом приймання-передачі, а покупець сплатив кошти за майно у сумі 76346 грн. 61 коп., що підтверджується наданими до справи платіжними дорученнями.

За таких обставин позовна вимога щодо проведення реституції підлягає задоволенню, відповідач повинен повернути позивачу відчужене за визнаним недійсним договором, а позивач має повернути відповідачу сплачені останнім за договором кошти у сумі 76346 грн. 61 коп.

Також, підлягає задоволенню і вимога про визнання права власності на спірне майно з огляду на те, що майно на час укладення оскаржуваного договору належало позивачу на праві власності, та враховуючи визнання недійсним договору купівлі-продажу із застосуванням реституції. Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

На підставі вищевикладеного позов підлягає задоволенню повністю: договір купівлі-продажу № 03/08-04 від 03.08.2004р., укладений між сторонами підлягає визнанню недійсним; слід привести сторони за оскаржуваним договором у первісний стан шляхом повернення відповідачем позивачу майна відчуженого за визнаним недійсним договором, та стягнення з позивача на користь відповідача коштів у сумі 76346 грн. 61 коп.; визнати право власності за АТЗТ «Луганськшахтобудіндустрія»на 44/100 частини будівлі треста –А-2 з підвалом –пд, входом у підвал-а, тамбуром-а-1, приміщення:

- підвал: приміщення –1-4, загальною площею 61,0 кв.м.;

- другий поверх: 37 – кабінет, площею 13,9 кв.м.; 38 –кабінет, площею 22,4 кв.м.; 39 –кабінет, площею 13,8 кв.м.; 40 –кабінет, площею 10,2 кв.м.; 41 –кабінет, площею16,7 кв.м.; 42 –кабінет, площею 14,9 кв.м.; 43 –кабінет , площею 29,4 кв.м.; 44 – кабінет, площею 15,4 кв.м.; 45 –кабінет, площею 17,8 кв.м. –загальною площею 154,5 кв.м.;

- другий поверх: 36 – коридор, площею 105,4 кв.м.     

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у складі: державного мита у сумі 848 грн. 47 коп., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. покладаються на відповідача.

З позивача підлягає стягненню на користь державного бюджету недоплачена ним сума державного мита у розмірі 763 грн. 47 коп. за позовними вимогами майнового характеру щодо повернення майна при проведенні реституції за визнаним недійсним договором. Така ж позиція щодо необхідності сплати державного мита за позовами про визнання угод недійсними пов'язаними проведенням реституції наведена у п. 13 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007  N 01-8/675.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85  Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03.08.2004р., укладений між акціонерним товариством закритого типу  «Луганськшахтобудіндустрія»та товариством з обмеженою відповідальністю  «Фірма «Чумак».

3. Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Чумак»(м. Луганськ, вул. Котельникова, б. 11, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 19079949) повернути до Акціонерного товариства закритого типу «Луганськшахтобудіндустрія»(м. Луганськ, вул. Леніна, б. 149а, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05803867) наступне майно: 44/100 частини будівлі треста –А-2 з підвалом –пд, входом у підвал-а, тамбуром-а-1, приміщення:

- підвал: приміщення –1-4, загальною площею 61,0 кв.м.;

- другий поверх: 37 – кабінет, площею 13,9 кв.м.; 38 –кабінет, площею 22,4 кв.м.; 39 –кабінет, площею 13,8 кв.м.; 40 –кабінет, площею 10,2 кв.м.; 41 –кабінет, площею16,7 кв.м.; 42 –кабінет, площею 14,9 кв.м.; 43 –кабінет , площею 29,4 кв.м.; 44 – кабінет, площею 15,4 кв.м.; 45 –кабінет, площею 17,8 кв.м. –загальною площею 154,5 кв.м.;

- другий поверх: 36 – коридор, площею 105,4 кв.м.     

Наказ видати позивачу.

4. З Акціонерного товариства закритого типу «Луганськшахтобудіндустрія»(м. Луганськ, вул. Леніна, б. 149а, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05803867) стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Чумак»(м. Луганськ, вул. Котельникова, б. 11, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 19079949) грошові кошти у сумі 76346 грн. 61 коп.

5. Визнати право власності за Акціонерним товариством закритого типу «Луганськшахтобудіндустрія» (м. Луганськ, вул. Леніна, б. 149а, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05803867) на наступне майно: 44/100 частини будівлі треста –А-2 з підвалом –пд, входом у підвал-а, тамбуром-а-1, приміщення:

- підвал: приміщення –1-4, загальною площею 61,0 кв.м.;

- другий поверх: 37 – кабінет, площею 13,9 кв.м.; 38 –кабінет, площею 22,4 кв.м.; 39 –кабінет, площею 13,8 кв.м.; 40 –кабінет, площею 10,2 кв.м.; 41 –кабінет, площею16,7 кв.м.; 42 –кабінет, площею 14,9 кв.м.; 43 –кабінет , площею 29,4 кв.м.; 44 – кабінет, площею 15,4 кв.м.; 45 –кабінет, площею 17,8 кв.м. –загальною площею 154,5 кв.м.;

- другий поверх: 36 – коридор, площею 105,4 кв.м.     

6. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Луганськшахтобудіндустрія»(м. Луганськ, вул. Леніна, б. 149а, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05803867) у доход державного бюджету України рахунок 31118095700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито у сумі  763 грн. 47 коп. Видати наказ Державній податковій інспекції;

7. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Чумак»(м. Луганськ, вул. Котельникова, б. 11, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 19079949) та користь Акціонерного товариства закритого типу «Луганськшахтобудіндустрія»(м. Луганськ, вул. Леніна, б. 149а, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05803867) витрати зі сплати державного мита у сумі 848 грн. 47 коп., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. Наказ видати.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.03.2008р. за вимогою представника відповідача оголошено повний текст рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

Суддя Є.Ю. Пономаренко