Постанова

від 05.06.2008 по справі 15/14пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/14пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.06.2008  року                                                                      Справа № 15/14пд

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Єжової С.С.

суддів                                        Бойченка К.І.

                                                            Семендяєвої І.В.

секретар

судового засідання                     Антонова І.В.

та за участю

представників сторін:                    

від позивача                              арбітражний керуючий Седляр О.П.,

ухвала господарського суду Луганської області

№10/211б від 03.08.2004;                              

від  відповідача                               представник за довіреністю Власов О.М.,

                                                            довіреність №б/н від 28.03.2008;          

розглянувши

апеляційну скаргу                    Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Чумак”, м.Луганськ

на рішення          

господарського суду                    Луганської області

від                                                  21.03.2008

по справі                                          №15/14пд(суддя Пономаренко Є.Ю.)

за позовом                                        Акціонерного товариства закритого типу

                                                  „Луганськшахтобудіндустрія”, м.Луганськ

до  відповідача                              Товариства з обмеженою відповідальністю

„Фірма „Чумак”, м.Луганськ

про                                               визнання договору недійсним та визнання

                                                  права власності

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство закритого типу „Луганськшахтобудіндустрія”, с.Власівка Краснодонського району Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ”Чумак”, м.Луганськ про визнання договору недійсним та визнання права власності.

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.03.2008 позов задоволений повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 21.03.2008 товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма ”Чумак”, м.Луганськ звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що господарським судом порушені норми процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 03.04.2008 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ”Чумак”, м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 21.03.2008 по справі №15/14пд призначена судова колегія у складі:         Семендяєва І.В.- суддя –головуючий,  Бойченко К.І.- суддя, Журавльова Л.І.–суддя.

Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 21.04.2008 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ”Чумак”, м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 21.03.2008 по справі №15/14пд у зв'язку з виходом з відпустки судді Єжової С.С. здійснено заміну головуючого судді Семендяєвої І.В. на головуючого суддю Єжову С.С.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 04.06.2008 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ”Чумак”, м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 21.03.2008 по справі №15/14пд у зв'язку з відпусткою судді Парамонової Т.Ф. її виключено із складу колегії та введено суддю Семендяєву І.В.

Позивач відзивом №144/1 від 12.05.2008 вимоги апеляційної скарги відхилив, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст.99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст.811 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представника відповідача в судовому засіданні здійснювалась звукова фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду”.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За матеріалами справи правовідносини сторін за оспорюваним правочином виникли в період розгляду господарським судом справи №10/211б про банкрутство боржника –акціонерного товариства закритого типу „Луганськшахтобудіндустрія” в стадії процедури розпорядження майном.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.12.2003 призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Седляр О.П.

Права та обов'язки розпорядника майна встановлені ст.13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в якому пунктом 15 визначено, що призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника або органу управління боржника.

Пункт 11 ст.13 вищевказаного Закону чітко визначає перелік питань, які мають вирішуватися органами правління боржника тільки за згодою розпорядника майна, а пункт 13 ст.13 Закону визначає перелік питань, які керівник або орган управління боржника мають вирішувати по узгодженню з розпорядником майна, до яких віднесено і розпорядження майном.

Рішенням загальних зборів акціонерів акціонерного товариства закритого типу „Луганськшахтобудіндустрія”, яке оформлено протоколом №6 від 27.06.2003, було вирішено питання щодо продажу частини будівлі тресту по вул. Леніна, 149-а в м.Луганську.

03.08.2004 позивач в особі першого керівника і відповідач уклали договір №03/08-04 купівлі-продажу, за яким позивач зобов'язався передати у власність Покупця 44/100 (сорок чотири сотих) частини будівлі тресту, загальною площею 320,9 м2, який розташований у м.Луганську, по вул.Леніна, 149-А на земельній ділянці площею 612 м2, а Покупець зобов'язався прийняти вказану частину будівлі тресту і оплатити його вартість на умовах даного договору (далі за текстом –договір).

У п. 1.3 договору вартість майна вказана в розмірі 76346  грн. 61 коп.

Пунктом  1.4 договору визначено, що право власності на 44/100 частини будівлі тресту переходить Покупцю з моменту державної реєстрації.

13.08.2004 ухвалою господарського суду Луганської області по справі №10/211б введено процедуру санації боржника –акціонерного товариства закритого типу „Луганськшахтобудіндустрія” і призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Седляр О.П.

Листом №252/1 від 02.08.2004, тобто до укладення спірного договору відповідач звернувся до арбітражного керуючого Седляр О.П. з проханням продати йому частину будівлі тресту з пропозицією оплатити 60000 грн. за оціночною вартістю в сумі 57561 грн. (а.с.20).

22.09.2004 листом №172 Седляр О.П., будучи на той момент керуючим санацією, надав відповідь на адресу відповідача на його лист №252/1 від 02.08.2004, якою погодився з продажем відповідачу частини будівлі тресту за 76346 грн. 61 коп., тобто за сумою, яка вказана в договорі купівлі-продажу.

В даному листі керуючим санації вказано, що договір купівлі-продажу 44/100 частини будівлі тресту буде оформлений після затвердження господарським судом плану санації, тобто надав згоду за умовою, хоча Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” надання згоди на укладення договору за умовою не передбачено.

Таким чином, за матеріалами справи вбачається, що на день укладення спірного договору відповідач 02.08.2004 звертався відповідно до ст.13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до розпорядника майна Седляр О.П. з пропозицією продати частину будівлі тресту, 03.08.2004 керівник боржника в межах своїх повноважень відповідно до ст.13 Закону уклав з відповідачем договір купівлі-продажу 44/100 частини будівлі тресту, 22.09.2004 Седляр О.П., вже як керуючий санацією, погодився на продаж 44/100 частини будівлі тресту за ціною, визначеною у договорі купівлі-продажу.

Платіжним дорученням №12 від 27.08.2004, №13 від 30.08.2004, №1019 від 30.08.2004, №1454 від 13.12.2004 відповідач перерахував вартість майна за спірним договором купівлі-продажу і позивачем цей факт не оспорюється.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що порушення п.13 ст.13 Закону при укладенні договору купівлі-продажу від 03.08.2004 не було, враховуючи наступне.

Стаття 13 закону встановлює обов'язок узгоджувати укладення угод.

Листом №172 від 22.09.2004 така згода фактично дана керуючим санацією і тому вважати, що дана угода укладена в порушення п.13 ст.13 Закону, судова колегія вважає необгрунтованим.

Доводи позивача в частині того, що дане майно реалізоване за нижчою вартістю і цим причинено збитки кредиторам, судова колегія вважає недоведеними, оскільки позивачем не надано жодного документу, який свідчив би про те, що даний об”єкт на день укладення спірного договору мав більшу вартість, ніж вказана в договорі.

Посилання позивача на постанову Артемівського районного суду м.Луганська від 05.11.2007 про припинення кримінальної справи по обвинуваченню Базиляк Н.С. судова колегія також не вважає безспірним доказом підстав визнання спірного договору недійсним.

Із даної постанови (а.с.11) не вбачається доведеним факт вини Базиляк Н.С. в заподіянні матеріальної шкоди кредиторам підприємства у зв'язку з реалізацією майна за оспорюваним договором.

Відповідно п.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України підставою звільнення від доказування обставин є вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони були вчинені.

Постанова Артемівського районного суду м.Луганська від 05.11.2007 не є вироком суду з кримінальної справи, який згідно п.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України є підставою звільнення від доказування обставин даної справи.

Тому, відповідно до приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

За таких обставин слід визначити, що позивачем не доведений факт продажу спірного майна за заниженою ціною, оскільки документально не підтверджений факт його більшої вартості на день укладення спірного договору.

Крім того, судова колегія вважає, що господарський суд надав невірну оцінку рішенню третейського суду від 30.12.2004.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

Дійсно, третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції і не є складовою судової гілки влади.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних та господарських правовідносин – це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України.

Згідно з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до Закону „Про третейські суди” третейські суди приймають рішення тільки від свого імені і самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів. Забезпечення примусового виконання рішень третейських судів перебуває за межами третейського розгляду та є завданням компетентних судів і державної виконавчої служби.

Відповідно до Закону України „Про третейські суди” законодавець надав третейським судам право за угодою сторін розглядати будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Компетенція третейського суду визначена ст.27 Закону України „Про третейські суди”, а порядок розгляду справи третейськими судами визначений розділом 5 цього Закону.

Стаття 55 Закону України „Про третейські суди” визначає порядок виконання рішення третейського суду, у тому числі і за умови видачі компетентним судом виконавчого документу.

Порядок видачі виконавчого документу встановлений ст.56 Закону України „Про третейські суди”, а ст.57 цього Закону визначено примусове виконання рішення третейського суду відповідно до Закону України „Про виконавче провадження”.

На підставі викладеного, слід визначити, що внаслідок видачі компетентним судом наказу на примусове виконання рішення третейського суду є судовим актом, який підлягає виконанню.

Стаття 51 Закону України „Про третейські суди” визначає, що рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.

Порядок, підстави оскарження та скасування рішення третейського суду визначені цією ж статтею.

Як вбачається із матеріалів справи, за рішенням третейського суду від 30.12.2004, яке не було оскаржено сторонами і не скасоване, договір купівлі-продажу від 03.08.2004 за №03/08-04 укладений між сторонами у справі визнано дійсним і визнано право власності за відповідачем на 44/100 частини будівлі тресту.

Доводи позивача, що дане третейське рішення було прийняте за участю неповноважної особи, спростовуються матеріалами справи, у тому числі додатково наданими апелянтом.

Із листа №30/12/04 від 29.05.2008 господарського суду Луганської області вбачається, що господарським судом при розгляді заяви відповідача про видачу наказу на виконання вищевикладеного рішення третейського суду третейська справа №30/12/04 була предметом розгляду при вирішенні питання про видачу наказу.

Більш того, керуючим санацією була видана довіреність №5 від 15.05.2006 на Базиляк Н.С. на участь від імені позивача у справі №30/12/04, що свідчить про доведеність керуючого санацією про наявність рішення третейського суду.

Господарським судом Луганської області виданий наказ від 08.06.2006 на примусове виконання рішення третейського суду від 30.12.2004, що стало підставою для реєстрації права власності за відповідачем частини будівлі тресту.

Дана реєстрація права власності відповідача не скасована.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи ст.43 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 21.03.2008 по справі №15/14пд підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за позовом та за апеляційним провадженням відносяться на позивача.

          Державне мито у сумі 381 грн. 74 коп., що було зайве сплачене відповідачем при поданні апеляційної скарги, повертається йому із державного бюджету на підставі п.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

          Керуючись ст.ст. 43, 49, 85, 99, 101, п.2 103, п.3 ч.1 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ”Чумак”, м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 21.03.2008 по справі №15/14пд задовольнити.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 21.03.2008 по справі №15/14пд –скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. У задоволенні позову відмовити.

5.Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу “Луганськшахтобудіндустрія”, м. Луганськ, вул. Леніна, б. 149а, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05803867 у доход державного бюджету України рахунок 31118095700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у                        м.Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито у сумі  763 грн. 47 коп.

6.Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу „Луганськшахтобудіндустрія”, м.Луганськ, вул.Леніна, 149а, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05803867 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ”Чумак”, м.Луганськ, вул.Котельникова, 11, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 19079949 витрати по сплаті державного мита за апеляційним провадженням в сумі 424 грн. 24 коп.

7. Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

8. У відповідності з п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” повернути на р/р товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ”Чумак”, м.Луганськ, вул.Котельникова, 11, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 19079949 державне мито в сумі 381 грн. 74 коп., що зайве сплачене за платіжним дорученням №127 від 28.03.2008, яке знаходиться в матеріалах справи.

Повернення державного мита здійснюється на підставі даної постанови, скріпленої гербовою печаткою суду.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                   С.С. Єжова

Суддя                                                                      К.І. Бойченко

Суддя                                                                      І.В. Семендяєва