Рішення

від 18.03.2008 по справі 9/29пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/29пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.08                                                                                 Справа № 9/29пд

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Медіа", м. Луганськ

до 1. Відділу реклами Луганської міської ради

    2. Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради

про визнання договору частково недійсним

в присутності представників:

від позивача –Гусєва Ю.В., дов. № 0201/1 від 01.02.08,

від 1-го відповідача – Бунєєва О.Г., юрисконсульт, дов. № 01-16/53 від 22.01.08,

від 2-го відповідача - Бунєєва О.Г., дов. № 01-10/3298 від 02.12.07.

Суть спору: позивач, ТОВ "Вест-Медіа" (далі –Товариство)  звернувся з позовом про визнання недійсними пунктів 2.1 договору № 327/1 від 25.09.06р. та додатку № 2 до цього договору "Розрахунок плати тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська".

Заявою про уточнення позовних вимог, наданою у судовому засіданні 11.03.08р., позивач фактично змінив предмет позову, збільшивши кількість позовних вимог та додатково просить визнати недійсним п. 2.7 спірного договору.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.

Оскільки позивач скористався своїм правом щодо зміни предмету позову, суд розглядає спір з урахуванням зазначеної заяви.

          1-й відповідач, Відділ реклами Луганської міськради (далі –Відділ) відзивом на позовну заяву, наданому у засіданні 26.02.08р., просить у задоволенні позову відмовити, зазначаючи наступне.

1. У зв'язку з набуттям права власності на спеціальні конструкції (що використовуються для розміщення рекламоносіїв) згідно договору купівлі-продажу від 01.09.06р. позивач звернувся із заявою про переоформлення дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Луганську, виданих ТОВ "Формат-18" на ТОВ "Вест-Медіа" за адресою: м. Луганськ. вул. Лермонтова (в районі буд. 53).

2-м відповідачем, управлінням архітектури та містобудування Луганської міськради (далі –Управління) було видано наказ від 25.09.06р. № 113/1, згідно з яким між Управлінням, як визначеним Робочим органом, уповноваженим укладати договори, та позивачем був укладений спірний договір від 25.09.06р., за яким відповідачу були передані місця для розташування на них спеціальних конструкцій, які (місця) перебувають у комунальній власності територіальної громади.

Поряд з цим, між 2-м відповідачем та позивачем була досягнута угода стосовно всіх істотних умов спірного договору, а саме, предмета, ціни та строку дії договору, що підтверджується підписами сторін, посвідчених печатками, на договорі, акті прийому-передачі та додаткових угодах.

2. 24 жовтня 2006 року Луганською міськрадою було прийнято рішення № 10/30 Про створення відділу реклами Луганської міської ради та інші питання, пов'язані з цим.

20.02.07р. між колишнім робочим органом за договором від 09.09.05р. № 238 –Управлінням (цедент) з одного боку та Відділом (цесіонарій) з другого боку у простій письмовій формі було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого Управління відступає Відділу, а Відділ набуває право вимоги і стає кредитором за усіма договорами тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності територіальної громади.

3. Посилаючись на норми чинного законодавства 1-й відповідач стверджує, що позивач, отримавши від відповідача у строкове платне користування місця для розміщення рекламоносіїв, повинен у визначений договором строк повністю сплачувати кошти за користування ними, оскільки договір є обов'язковим для виконання.

Оскільки перерахування коштів позивачем відбувалося за спірним договором № 327/1 , то скасування рішення виконкому Луганської міськради № 147 від 12.07.06р. та № 115 від 13.04.07, на підставі яких у спірному договорі були встановлені ціна на послуги, не може призвести до повернення грошей позивачу –це не відповідає приписам ст.1212 ЦК України.

4. Якщо позивач незгоден з ціною договору та просить виключити відповідний пункт договору, то відсутність істотної умови договору призведе до того, що договір буде вважатися неукладеним, а в такому разі позивач не має права для звернення з позовом до суду про захист права цивільного, що ґрунтується на спірному договорі з огляду на норму ст. 20 ГК України.

У письмових поясненнях від 18.03.08р. за № 01-16/97 1-й відповідач звертає увагу на те, що відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою п'ятою ст. 203 ЦК України, однак спірний договір був укладений сторонами належним чином відповідно до вимог законодавства, а сплачена позивачем у повному обсязі плата після підписання спірного договору свідчить про подальше схвалення цього договору.

Крім того, позивач просить визнати недійсною істотну умову договору –ціну, а, відтак, і предмет договору, адже предметом спірного договору є тимчасове платне користування місцем розташування спеціальної конструкції.

В обгрунтування позову позивач виклав наступне.

25 вересня 2006 року позивач уклав з 2-м відповідачем договір тимчасового користування місцем розташування спеціальної конструкції (що використовується для розміщення рекламоносія), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Луганська № 327/1. В результаті реорганізації, проведеної Луганською міськрадою, спеціально уповноваженим органом з питань регулювання зовнішньої реклами є Відділ, 1-й відповідач.

Відповідно до п. 2.1 договору розмір плати за тимчасове користування місцем розташування спеціальної конструкції (що використовується для розміщення рекламоносія), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, визначається згідно з Порядком, встановленим рішенням виконкому Луганської міськради.

Розмір платні за користування вказаними місцями був встановлений 12.07.06р. рішенням виконкому № 115.

Надалі вказані рішення були скасовані постановою Луганського господарського суду від 23.01.07р. та постановою Ленінського райсуду м. Луганська від 14.08.07р.

За таких обставин позивач вважає, що положення спірного договору та додаток № 2 до нього щодо встановлення розміру плати за користування місцями для розташування рекламних засобів мають бути визнані недійсними.

Оцінивши доводи та заперечення представників сторін, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено судом, відповідно до договору тимчасового користування місцем розташування спеціальної конструкції (що використовується для розміщення рекламоносія), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Луганська № 327/1 від 25.09.06р., 2-й відповідач надав позивачу в тимчасове користування місце для розташування рекламного засобу.

Відповідно до п. 2.1 договору розмір плати за надане у користування місце визначається відповідно до Порядку плати за тимчасове користування місцями  розташування рекламних засобів що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, встановленого рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради та складає 856,80 грн. на місяць (у т.ч. ПДВ 142,80 грн.).

Позивач вважає, що зазначений пункт договору та додаток № 2 до нього щодо встановлення розміру плати за користування місцями для розташування рекламних засобів порушує його права та законні інтереси щодо сплати правильного розміру цієї плати. При цьому позивач посилається на норми ст.ст. 203, 215 ч. 1, 648 ЦК України та 207 ГК України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України:

·          зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства,

·          особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності,

·          волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі,

·          правочин має вчинятися у формі, встановленій законом,

·          правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з матеріалів справи і змісту спірного договору, при укладенні договору сторони виявили свою волю як рівні в праві, без будь-якого впливу, примусу. Рівність сторін і свобода в укладенні договору –один із основних принципів цивільного законодавства.

Якщо сторони не дотримали вимоги закону, їх відносини носять не правовий характер, і вони не можуть бути предметом розгляду судом. Це витікає з дозвільного типу правового регулювання, при якому дозволене все, що прямо не заборонено. Разом з тим це передбачає узгодженість воль суб'єктами правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України:

·          підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Наведена норма, визначаючи підставу недійсності правочину, вказує на необхідність дотримання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені у ст. 203 ЦК України. Таким чином, умови чинності правочину водночас є умовами його дійсності.

Зміст спірного договору свідчить про те, що в момент його вчинення були додержані вимоги закону, оскільки посилання у п. 2.1 договору на визначення розміру плати за надане у користування місце відповідно до Порядку плати за тимчасове користування місцями  розташування рекламних засобів що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, встановленого рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради ґрунтується на нормі п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затв. постановою КМУ від 29.12.03р. № 2067.

Цей пункт лише констатує юридичний факт, який існував на момент укладення спірного договору, тому не порушує жодним чином права та законні інтереси позивача.

За таких обставин у суду відсутні підстави для визнання недійсним пункту 2.1 договору № 327/1 від 25.09.06р.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що визначений у п. 2.1 договору розмір плати є його істотною умовою і предметом, адже предметом спірного договору є тимчасове платне користування місцем розташування спеціальної конструкції. Без цього договір вважався б неукладеним. Крім того, сплачена позивачем у повному обсязі плата після підписання спірного договору свідчить про подальше схвалення цього договору.

Щодо визнання недійсним Додатку № 2 «Розрахунок плати тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська" до спірного договору, суд вважає наступне.

Матеріали справи містять копію додатку № 2 до спірного договору, який має назву Розрахунок плати тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, цей документ підписаний лише начальником управління архітектури та містобудування Луганської міської ради. Тобто спірний додаток № 2 по-перше, не містить підписів сторін за договором (не узгоджувався), по-друге, цей розрахунок не суперечить будь-якому законодавчому акту,  по-третє, у тексті спірного договору відсутнє посилання на вказаний розрахунок, сам пособі він не створює для сторін певних юридичних наслідків, не порушує його права та законні інтереси, тому для визнання його недійсним у суду відсутні підстави.

Відповідно до п. 2.7 договору усі розрахунки по даному договору здійснюються відповідно до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.06р. № 147.

У подальшому постановою господарського суду від 23.01.07р. по справі № 16/637н-ад, залишеною в силі апеляційною інстанцією, було скасоване рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.06р. № 147, якою було затверджено Порядку плати за тимчасове користування місцями  розташування рекламних засобів.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно ст. 11 Закону України «Про судоустрій України»судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Рішенням виконавчого комітету № 147 було встановлено, що плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, здійснюється згідно з додатком до цього рішення, а відповідно до цього додатку встановлено розмір плати обчислюється за певною формулою.

З постанови господарського суду за адміністративною справою вбачається, що спірне рішення виконавчого комітету № 147 суперечить вимогам постанови КМУ від 29.12.03р. № 2067.

Крім того, постановою Ленінського райсуду м. Луганська від 14.08.07р. по справі № 2"а"-642/2007р., залишеною в силі апеляційною інстанцією, було визнано протиправними та скасовані п.п. 1, 2, 4, пп. 5.2, 5.3, п. 6 рішення виконкому Луганської міськради від 13.04.07р. № 115 про Порядок плати за тимчасове користування місцями  розташування рекламних засобів що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська і скасовано Додаток до цього рішення.

Таким чином судові органи визнали неправомірним застосування спірного рішення виконкому Луганської міськради № 147 та Додатку до нього до спірних правовідносин, тому суд вважає, що пункт 2.7 спірного договору порушує права та законні інтереси позивача щодо сплати належного розміру.

За таких обставин пункт 2.7 спірного договору, укладений відповідно до скасованого судом рішення виконкому, повинен бути визнаний недійсним.

Відповідно до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи, що між колишнім робочим органом за договором від 09.09.05р. № 238 –Управлінням, 2-м відповідачем, (цедент) з одного боку та Відділом, 1-м відповідачем, (цесіонарій) з другого боку у простій письмовій формі було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого Управління відступає Відділу, а Відділ набуває право вимоги і стає кредитором за усіма договорами тимчасового користування місцями розташування, суд вважає, що судові витрати повинні бути покладені на 1-го відповідача.

Оскільки договірні відносини за цим спором на момент розгляду справи існують лише між позивачем та 1-м відповідачем, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог стосовно 2-го відповідача слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним пункт 2.7 договору тимчасового користування місцем розташування спеціальної конструкції (що використовується для розміщення рекламоносія), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Луганська № 327/1 від 25.09.06р.

3. У задоволенні позову щодо визнання недійсними пункту 2.1 договору тимчасового користування місцем розташування спеціальної конструкції (що використовується для розміщення рекламоносія), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Луганська № 327/1 від 25.09.06р. та додатку № 2 до цього договору "Розрахунок плати тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська" –відмовити.

4. Стягнути з 1-го відповідача, Відділу реклами Луганської міськради, 91000, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, б. 14, код 347918900, на користь позивача, ТОВ "Вест-Медіа", 91033, м. Луганськ, кв-л Шевченка, б. 42 (будівля 146), рахунок 2600601611892 в ВАТ "Укрексімбанк" м. Луганська, МФО 304289, код 31719281, судові витрати у розмірі 101,50 грн., у т.ч. держмито –42,50 грн., інформаційні витрати –59,0 грн.

5. У задоволенні позовних вимог до 2-го відповідача, управління архітектури та містобудування Луганської міської ради, - відмовити.

Рішення набирає чинності після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 21.03.08р.

       Суддя                                                                       А.Г.Ворожцов