Рішення

від 21.04.2011 по справі 40/68

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/68

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.04.11 р.                                                                                 Справа № 40/68                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання  Тітовой С.С.

Розглянув матеріали справи за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Возрождение”, с. Ганнівка

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Святогорівське”, пгт Святогорівка

про стягнення 279 082 грн. 43 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Цукур А.С. – юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Возрождение”  звернулось до господарського суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Святогорівське” про стягнення з останнього  суму позики в розмірі 150 000 грн., пені в сумі 30 240 грн. 65 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, три проценти річних в сумі 14 991 грн. 78 коп. та  інфляційних в сумі 83 850 грн. за прострочення грошового зобов'язання згідно договору позики б/н від 27.11.06р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.  Повідомлення про вручення поштового відправлення, було надіслано судом на адресу відповідача 04.04.11р., і отримано останнім особисто - 06.04.11р. Тому є  всі підстави вважати,  про належне повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання.

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін, і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив:

            Позов мотивовано тим, що 27.11.06р. між  Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Возрождение”, далі Позикодавець, та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Святогорівське”, далі Позичальник, було укладено  договір позики б/н ( зворотної фінансової допомоги).

             На виконання вимог  пунктів 1.1, 2.1., 3.1., 3.2 договору Позикодавець згідно платіжного доручення №71 від 28.11.06р., перерахував на поточний рахунок Позичальника грошові кошти в сумі 300 000 грн., які є позикою, а останній згідно пункту 4.2.  узяв обов'язок  здійснює повернення  вказаної  суми до 28.11.07р. Строк надання позики згідно пункту 4.1 складає 12 календарних місяців з моменту, що обумовлений пунктом 3.3 договору позики.  Грошовими коштами в розумінні вимог пункту 1.2  договору є національна українська валюта – гривня.

           Відповідно до вказаного пункту, позика вважається наданою Позикодавцем Позичальнику з моменту списання  грошових коштів з банківського рахунку Позикодавця в банківській установі, що його обслуговує.

          16 лютого 2007 року Позичальник частково повернув Позикодавцеві  суму позики  у вигляді грошових коштів у розмірі 150 000 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку від 16.02.07р.

Проте, решту частину позики  відповідач не повернув, у зв'язку з чим за ним утворився  борг в сумі 150 000 грн., який позивач і  намагається  стягнути.

Зобов'язання  з боку відповідача не виконанні у повному обсязі, а тому позивач згідно вимог пункту 6.2. договору, намагається стягнути з відповідача додатково пеню в сумі  30 240 грн. 65 коп. за  несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 01.12.07р. по 01.06.08р.

Оскільки  мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача три процента річних в сумі 14 991 грн. 78 коп. за період прострочення  з 01.12.07р. по 30.03.11р., та  інфляційні в сумі 83 580 грн. за період прострочення з 01.12.07р. по 30.03.11р.

Дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований,  виходячи із наступного, зокрема:

За своєю правовою природою між позивачем та відповідачем було укладено договір позики. Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли усіх суттєвих умов передбачених законом для даного виду договору, зокрема: щодо його предмету, ціни та строку його дії, порядку повернення позики, встановлені забезпечувальні заходи щодо своєчасного повернення грошових коштів, а тому він вважається укладеним згідно вимог ст.ст. 180,  181 ГК України та ст.ст. 627, 638, 1046, 1047, 1050 ЦК України. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

 Право фінансування суб'єктів господарювання, передбачено  Законом України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12.07.01р. за № 2664 – III, Положенням „Про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим  статусом не є фінансовими установами”, затвердженого розпорядженнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг №21 від 22.01.04р., із змінами та доповненнями. Підприємство позивача підпадає під вказані вище ознаки фінансової установи.

 До відносин за договором позики застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, а саме: вимоги статей 1046, 1047,1050 ЦК України.   Згідно вказаних норм права за  договором позики одна сторона (Позикодавець) передає у власність другій стороні (Позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками,  повинен відповідати письмової формі,  та містити можливі наслідки порушення договору позичальником.

Умовами договору передбачено, що остаточною датою повернення позики вважається 28.11.07р., проте відповідач повернув лише позику в сумі 150 000 грн., хоча повинен повернути її в повному обсязі, а саме у розмірі 300 000 грн.

Зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача, і сума позики на час розгляду спору відповідачем не повернуто, а тому позивач обґрунтовано наполягає на виконанні відповідачем основного зобов'язання та застосовує правові наслідки такого порушення, як це зазначено у статях 611, 625 1050 ЦК України. Наявність остаточної позикової заборгованості в сумі 150 000 грн. на користь позивача підтверджено  розрахунковими документами у справі.

Відповідно до вимог статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача. В розумінні вимог статті  33  ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачем доведено факт неповернення відповідачем позики. Відповідач не надав доказів своєчасного повернення  позики та відсутність вини у таких діях (стаття 614 ЦК України).

            Таким чином,  позов у частині стягнення з відповідача  суми  позики  в  розмірі 150 000 грн., обґрунтований  та підлягає задоволенню.

Додаткове зобов'язання існує тільки тоді, коли існує основне зобов'язання.  Існування основної заборгованості у відповідача заборгованості щодо несплати орендної плати, підтверджено обставинами справи та доказами на їх підтвердження.

Судом прийнято до уваги, що учасниками  судового процесу в розумінні ст. 55 ГК України є суб'єкти господарювання. Відтак, до спірних правовідносин відносно стягнення  додаткових позовних вимог потрібно застосовувати вимоги ст. 230 та частина 6 ст. 232 ГПК України де зазначено, що пеня відноситься до штрафних санкцій, а  її нарахування  припиняється через шість місяців, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позов щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 01.12.07р. по 01.06.08р. в сумі 30 240 грн. 65 коп., обґрунтований та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Приписи вказаної статті кореспондуються з вимогами частини першої статті 1050 ЦК України , де передбачено, що якщо  Позичальник своєчасно не повернув  суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму згідно вимог статті 625 ЦК України.

     Інший розмір процентів не був встановлений договором, тому позов щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних сумі 14 991 грн. 78 коп. за період з 01.12.07р. по 30.03.11р. та інфляційних в сумі 83 850 грн. за період з 01.12.07р. по 30.03.11р. за прострочення виконання грошового зобов'язання, також вважається обґрунтованим і підлягає задоволенню.

                Витрати по державному миту в сумі 2 790 грн. 82 коп. та забезпеченню судового процесу  в сумі 236 грн. покладаються на відповідача  у справі – Сільськогосподарське товариство  з обмеженою відповідальністю „ Святогорівське”  згідно приписів ст.ст. 44,  49 ГПК України.

               У судовому засіданні, яке відбулося 21.04.11р. згідно вимог частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено  скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

     На підставі викладеного, керуючись   ст. ст. 599,  610, 611, 614,  ч. 2 ст.  625, 627, 638, 1046, 1047, 1050  ЦК України, ст. ст. 55,  173, 174, 180, 181, 193, ст. ст.  4-2, 4-3,  33, 34,   ч. 3 ст. 43, 44,  49, ст.ст. 82, 82-1, 84, ч.ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Возрождение”  до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Святогорівське” - задовольнити.

2.   Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Святогорівське”, 85020, Донецька область, Добропільський район, смт. Святогорівка, вул. Леніна, 1, р/р 26003302571333 у філії відділення ПІБ у м. Добропіллі, МФО 334118, ід.код 30886741, на користь:

- Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Возрождение”, 85022, Донецька область, Добропільський район, с. Ганнівка, вул. Комарова, ід.код 30869218, суму  позики  в  розмірі 150 000 грн., пеню в сумі 30 240 грн. 65 коп., три проценти річних в сумі 14 991 грн. 78 коп., інфляційні в сумі 83 850 грн., витрати по державному миту в сумі 2 790 грн. 82 коп.  та  забезпеченню  судового  процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

              3.    Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                               Підченко Ю.О.           

Повний текст рішення складено –26.04.11р.