Рішення

від 20.04.2011 по справі 21/145-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/145-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.04.11р.

Справа № 21/145-10

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленс", м. Київ 

до  Науково-виробничої фірми Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс-Майстер", м. Дніпропетровськ   

про стягнення 112 467 грн. 23 коп. набутих без достатньої правової підстави

Суддя  Назаренко Н.Г.

Представники:

  від позивача: Пастушенко О.І., довіреність №1 від 14.01.2011р.;

 від відповідача: Шпортько С.І., довіреність  № 15 від 06.04.2011р.  

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сайленс" звернулося до господарського суду з позовом та просить стягнути з Науково –виробничої фірми Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс - Майстер" 111 451 грн. 36 коп. набутих без достатньої правової підстави з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 1 015 грн. 87 коп. –три відсотки річних за час прострочення, а загалом на суму 112 467 грн. 23 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 26.12.2007р. платіжним дорученням № 2340 перерахував на рахунок відповідача кошти у сумі 20 685 грн. 00 коп. та 17.03.2009р. платіжним дорученням № 194  перерахував на рахунок відповідача кошти у сумі 85 865 грн. 06 коп., а загалом на суму 106 550 грн. 06 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що до сьогоднішнього дня договір між позивачем та відповідачем не укладений з причини відсутності домовленості суттєвих умов, а перерахування грошових коштів, зазначає позивач, відбувалося без достатніх правових підстав, оскільки для таких дій сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов, встановлених законом.

На думку відповідача, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається неукладеним, а на момент здійснення платежів у позивача в світлі ст. 11, 202 та 509 Цивільного кодексу України було відсутнє будь –яке зобов'язання для перерахування грошових коштів на користь відповідача, а тому, з посиланням на ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач вбачає підстави для повернення йому безпідставно отриманих відповідачем грошових коштів. Вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних заявлені позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, позов вважає безпідставним, необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню. Пояснює суду, що позивачем здійснено передплату за умовами договору поставки № 280 від 12.03.2009р. за систему центрального комп'ютерного моніторингу до охолоджуваних об'ємів, що на думку відповідача свідчить про прийняття позивачем умов договору поставки. Загальна вартість передплати склала 106 550 грн. 06 коп. Відповідач заперечує проти доводів позивача щодо не укладення договору між сторонами з причин відсутності домовленостей щодо істотних умов , а перерахування коштів відбулося без достатніх правових підстав. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається ст. 202, 207, 509 Цивільного кодексу України та зазначає, що підписання в даному випадку договору зі сторони позивача за допомогою факсимільного відтворення підпису не підставою для визнання його недійсним.

На думку відповідача укладення спірного договору шляхом вчинення на ньому сторонами факсимільного відтворення підписів не є підставою для заперечення юридичної сили такого документа.

Розгляд справи відкладався з 25.05.2010р. до 09.06.2010р., в судовому засіданні 09.06.2010р. оголошено перерву до 22.06.2010р., 22.06.2010р. оголошено перерву до 30.06.2010р., 30.06.2010р. оголошено перерву до 05.08.2010р.

Ухвалою від 30.06.2010р. продовжено строк вирішення спору до 31.08.2010р.

Розгляд справи відкладався з 05.08.2010р. до 25.08.2010р.

25.08.2010р. відповідач направив до суду клопотання № 27 від 18.08.2010р. про залучення до матеріалів справи копії ухвали господарського суду м. Києва по справі №  32/441 від 06.08.2010р. про порушення провадження у справі за позовом Науково –виробничої фірми Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс - Майстер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленс" про визнання договору дійсним.

Ухвалою від 25.08.2010р., на підставі ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, зупинено провадження у справі № 21/145-10 до вирішення справи № 32/441 в господарському суді м. Києва.

Ухвалою від 17.03.2011р. поновлено провадження у справі з 29.03.2011р. та призначено справу до розгляду на 29.03.2011р.

Ухвалою від 29.03.2011р., на підставі клопотання відповідача, продовжено строк розгляду справи до 19.04.2011р.

Розгляд справи відкладався з 29.03.2011р. до 07.04.2011р., в судовому засіданні 07.04.2011р. оголошено перерву до 12.04.2011р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засіданні 12.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сайленс" (далі –позивач) перерахувало на користь Науково –виробничої фірми Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс - Майстер" (далі –відповідач) грошові кошти у розмірі 20 685 грн. 00 коп., що підтверджується відповідною банківською випискою по особовому рахунку, призначення платежу –передплата за систему комп'ютерного моніторингу за рахунком –фактурою № АМ-0000164 від 10 вересня 2007 року (т. 1, а.с. 144).

17 березня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сайленс" перерахувало на користь Науково –виробничої фірми Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс - Майстер" грошові кошти у сумі 85 865 грн. 06 коп., що підтверджується відповідною банківською випискою по особову рахунку, призначення платежу – передплата за систему моніторингу по договору 293 від 16.03.2009 року (т. 1, а.с. 146).

18 березня 2009 року позивачем направлено на адресу відповідача лист № 8, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Сайленс" просить Науково –виробничу фірму Товариство з обмеженою відповідальністю "Айс - Майстер" грошові кошти у сумі 85 865 грн. 06 коп., перераховані як передплата за систему моніторингу по договору 293 від 16.03.2009р. вважати передплатою за систему моніторингу по договору 280 від 21.03.2009р. (т. 1, а.с. 82).

Матеріали справи містять факсимільну копію договору поставки № 280 від 12 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайленс" та Науковою –виробничою фірмою Товариством з обмеженою відповідальністю "Айс - Майстер", завірену підписами повноважних представників сторін та печатками підприємств (т. 1 а.с. 116-118).

28 вересня 2009 року позивач звернувся до відповідача з листом № 1116 з вимогою про повернення коштів набутих без достатніх правових підстав, мотивуючи вимогу не укладенням договору між сторонами з причин відсутності домовленості суттєвих умов (т. 1, а.с. 24).

Позивач посилається на те, що до сьогоднішнього дня договір між позивачем та відповідачем не укладений з причини відсутності домовленості суттєвих умов, а перерахування грошових коштів, зазначає позивач, відбувалося без достатніх правових підстав, оскільки для таких дій сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов, встановлених законом, а отже, позивач, з посиланням на ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, вбачає підстави для повернення безпідставно перерахованих коштів, що і є причиною спору.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку, в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар)  у власність другій стороні  (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за огляду на наступне.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.  Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене суд зазначає, що укладення спірного договору шляхом вчинення на ньому сторонами факсимільного відтворення підписів не є підставою для заперечення юридичної сили такого документа, тому господарським судом відхиляється як необґрунтоване посилання позивача на те, що спірний договір є неукладеним з мотивів відсутності підписаного обома сторонами оригіналу такого договору.

Згідно п. 2.4 Договору поставки № 280 від 12.03.2009р. суму попередньої оплати згідно з рахунку № АМ-0000164 від 10.09.2007р., яка складала 20 685 грн. 00 коп., сторонами договору прийнято рішення вважати і зарахувати як передплату по п. 1, договору поставки № 280 від 12.03.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайленс" перераховано на користь Науково –виробничої фірми Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс - Майстер" у якості передплати грошові кошти у сумі 20 685 грн. 00 коп. та 85 865 грн. 06 коп.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Позивачем направлено на адресу відповідача лист № 8 від 18 березня 2009 року, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Сайленс" просить Науково –виробничу фірму Товариство з обмеженою відповідальністю "Айс - Майстер" грошові кошти у сумі 85 865 грн. 06 коп., перераховані як передплата за систему моніторингу по договору 293 від 16.03.2009р. вважати передплатою за систему моніторингу по договору 280 від 21.03.2009р. (т. 1, а.с. 82).

Таким чином, господарський суд відхиляє доводи позивача про те, що договір поставки № 280 від 12.03.2009р. є неукладеним, оскільки позивач фактично почав виконувати умови спірного договору, а саме: позивачем вчинено конклюдентні дії, які полягали в перерахуванні на користь відповідача грошових коштів у якості передплати за товар. В подальшому позивач своїми діями, а саме надсиланням вищевказаного листа підтвердив, що фактично погоджується з умовами договору.

Безпідставними та необґрунтованими є посилання позивача на приписи ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 1212 глави 83 Цивільного Кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Між тим, грошові кошти у спірній сумі набуті відповідачем не безпідставно, а в зв'язку з виконанням позивачем та відповідачем договірних зобов'язань за договором.

Згідно ст.ст. 626, 627 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Приписами ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, як того вимагає ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, наведені приписи законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 204207, 526, 626, 627, 655, ч. 1 ст. 712 , ст. 1212 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193, ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                               ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог –відмовити.  

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

 Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення, оформленого відповідно довимог ст. 84 ГПК України, - 20.04.2011р.